Ухвала суду № 43664379, 14.04.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Корчевного Г.В.,

суддів: Лапчевської О.Ф., Слободянюк С.В.,

при секретарі Бугай О.О.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

УСТАНОВИЛА:

У жовтні 2012 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. З урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд стягнути з відповідача на її користь грошову суму в розмірі 79 000 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на дату подання позову складає 631 210 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 72 долара США, що в еквіваленті по курсу НБУ на дату подання позову складає 575 грн. 28 коп. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що у серпні 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 була досягнута усна домовленість про придбання квартири, а саме відповідач мав продати позивачу належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1. У зв'язку з відсутністю на той момент у позивача грошових коштів в повному обсязі для розрахунку за квартиру №142 та наявність кредитних зобов'язань у відповідача, забезпеченням яких була іпотека спірної квартири, сторони домовились про розстрочку оплати квартири. На підтвердження реальності намірів сторін щодо укладення говору купівлі - продажу квартири відповідач 29.10.2010 р. зареєстрував в ній позивача, після чого останній переїхав до неї мешкати. Протягом цього часу відповідач тричі здійснював виплати грошових коштів відповідачу в якості попередньої оплати за квартиру 79 000 доларів США, що підтверджується розпискою від 15.08.2012 р. Однак у серпні 2012 року з відповідач відмовився від укладання з позивачем договору купівлі - продажу квартири і почав усілякими засобами робити неможливим проживання позивача у спірній квартирі. В подальшому позивачу стало відомо, що 26.09.2012 відповідач продав цю квартиру іншій особі, у зв'язку з чим позивач 27.09.2012 р. надіслав відповідачу лист з вимогою про повернення йому одержаних грошових коштів, яку відповідач не виконав, тому відповідно до ст.625 ЦК України просила стягнути за період з 05.10.2012 по 15.10.2012 суму 3% річних, що складає 72 долара США.

Унікальний номер справи: 2-1229/14№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2889/2015Головуючий у суді першої інстанції: Козленко Г.О.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Корчевний Г.В. Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 12 вересня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволені. Стягнуто з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_2, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3) грошові кошти в розмірі 79 000 (сімдесят дев'ять тисяч) доларів США, 3% річних у розмірі 72 (сімдесят два) долара США. Стягнуто з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_2, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) суму судового збору у розмірі 3219 (три тисячі двісті дев'ятнадцять) грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 вересня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Ставить питання про призначення в справі комплексної судової технічно-почеркознавчої експертизи.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду 1-ї інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що задовольняючи позов, судом не встановлено усі обставини, що мають значення для справи, зокрема не взято до уваги, що судом було завірено копію розписки не на підставі її оригіналу, а на підставі її кольорової фотокопії, при цьому оригінал спірної розписки фактично так і не був отриманий судом.

Зазначає, що клопотання про призначення експертизи суд першої інстанції не відреагував, а також не розглянув і клопотання представника Відповідача про повторне направлення матеріалів справи на експертизу та про визнання факту, для з'ясування якого була призначена експертиза. Всі вищевказані клопотання не поставлені на обговорення, судом не було винесено з приводу клопотань відповідних ухвал.

Посилається, що рішення суду ухвалено у відсутність Позивача при відсутності від нього заяви про розгляд справи за його відсутності, тому у зв'язку із повторною неявкою Позивача у відповідності до ч.3 ст.169 ЦПК України, суд мав залишити позовну заяву без розгляду.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів і висновків експертів.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.08.2012 р. ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_3 в якості передоплати за квартиру АДРЕСА_1, 79 000 (сімдесят дев'ять тисяч) доларів США, про що видав відповідну розписку.

Також встановлено судом першої інстанції, що 27.09.2012 р. позивач направила на адресу відповідача лист з вимогою повернути одержані відповідачем грошові кошти відповідно до розписки від 15.08.2012 р. у зв'язку з невиконанням досягнутих домовленостей, проте вказана вимога залишена відповідачем без відповіді і виконання.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що частиною 1 ст.570 ЦК України встановлено, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Таким чином, внесення завдатку як способу забезпечення виконання зобов'язання може мати місце лише у випадку наявності зобов'язання, тобто укладеного між сторонами договору, яким визначено предмет та істотні умови.

При цьому, суд першої інстанції вірно врахував, що договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 між сторонами укладений не був, у зв'язку з чим передані позивачем відповідачу кошти в сумі 79 000 доларів США не є завдатком.

Відповідно до ч.2 ст.570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в даному випадку суд у правовідносинах, що виникли між сторонами, слід застосувати положення ст.1212 ЦК України.

Таким чином, суд першої інстанції вірно врахував, що позовні вимоги позивача обгрунтовані тим, що ОСОБА_4 набув майно, а саме грошові кошти, без достатньої правової підстави.

Відповідно ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї статті застосовуються до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) набуття або збереження майна; 2) набуття або збереження за рахунок іншої особи; 3) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного Кодексу України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що зі змісту частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених нормами ст.11 Цивільного кодексу України. До відсутності правової підстави стаття 1212 Цивільного кодексу України відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала. Наприклад, коли правочин, на підставі якого передавалася річ, згодом був визнаний недійсним тощо.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Відносно доводів апеляційної скарги, що відповідач нібито не писав розписки від 15.08.2012 р., а судом першої інстанції вказані заперечення не перевірено, та не призначено експертизу на їх перевірку, колегія суддів зазначає, що вони не знайшли підтвердження матеріалами справи з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 05 червня 2013 року за завою представника відповідача по вказаній справі було призначено проведення судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої поставлені питання: чи виконано рукописний текст, що міститься в розписці від 15.08.2012 р. (копія якої міститься на 7 аркуші справи) ОСОБА_1 та у разі, якщо рукописний текст виконано ОСОБА_1, чи виконано його в незвичайному стані, проведення вказаної експертизи доручено експертам Київського науково - дослідного інституту судових експертиз. Проте зазначену експертизу не було проведено, оскільки в розпорядження експертів не було надано оригіналу об'єкту дослідження, а також умовно-вільних, експериментальних та додатково вільних зразків підпису відповідача ОСОБА_4

Як встановлено судом першої інстанції, з боку позивача суду надавався оригінал розписки, проте відповідач проігнорував клопотання експертів, крім того подальші дії представника відповідача свідчили про наміри затягування розгляду справи.

При цьому матеріали справи містять висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, які мають кваліфікації судових експертів та попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, за результатами проведення судово - почеркознавчої експертизи №8598/8599/13-32 від 12.11.2013, складений на підставі постанови старшого слідчого майора міліції Перепелиці В.В. про призначення судово- почеркознавчої експертизи від 10.07.2013 р. за матеріалами кримінального провадження, об'єктом якого є розписка від імені ОСОБА_4 від 15.08.2012 р. Згідно з висновком вказаної експертизи підписи від імені ОСОБА_4 та рукописний текст від імені ОСОБА_4 15.08.2012 р. виконані самим ОСОБА_4, будь-якому значному впливу збиваючих факторів при виконанні рукописного тексту та підписів в розписці від імені ОСОБА_4 від 15.08.2012 р. ОСОБА_4 не піддавався.

Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги, оскільки відповідач не надав суду належних доказів наявності між сторонами договірних відносин, що унеможливлювало б застосування до даних правовідносин статті 1212 Цивільного кодексу України, а позивач в свою чергу довів суду факт відсутності між сторонами договірних правовідносин і, як наслідок, відсутності правових підстав для перерахування відповідачу грошових коштів у розмірі 79 000 доларів США.

Статтею 1214 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язання відшкодувати всі доходи, які одержала або могла одержати від цього майна з часу. Коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.

З огляду на фактичні обставини справи, судом першої інстанції вірно встановлено, що оскільки на час звернення позивача до суду з даним позовом відповідачем утримуються грошові кошти, які були передані в якості передоплати за квартиру АДРЕСА_1, без достатньої правової підстави, чим порушуються права позивача, договір купівлі-продажу між сторонами укладений не був, то безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 79 000 доларів США підлягають поверненню позивачу на підставі приписів ст.1212 Цивільного кодексу України.

Оскільки позивач довів суду такий факт безпідставності перерахування відповідачу вказаних коштів та заявив позовну вимогу про стягнення з відповідача на його користь 3% річних за період з 05.10.2012 по 15.10.2012 у розмірі 72 долара США, при цьому надавши докази направлення 27.09.2012 на адресу відповідача листа з вимогою повернути одержані відповідачем грошові кошти відповідно до розписки від 15.08.2012 зв'язку з невиконанням досягнутих домовленостей, проте вказана вимога залишена відповідачем з відповіді і виконання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший змір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних, суд першої інстанції виходив з того, що зі спливом семиденного строку від дня пред'явлення вимоги (27.09.2012 р.) у відповідача перед позивачем виникло грошове зобов'язання, а тому позивач має право на нарахування 3% річних від простроченої суми.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції також і в частині стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 3 219 грн. 00 коп.

За таких обставин, вірним є висновок суду першої інстанції, що відповідачем при розгляді справи не надано суду належних та допустимих доказів того, що грошові кошти від позивача ним не отримувалися, тому позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, не надано таких доказів і до суду апеляційної інстанції, відтак підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів вважає, що за таких обставин доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, що мало місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, та невідповідність висновків суду обставинам справи, а тому це рішення підлягає скасуванню, не знайшли підтвердження матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Згідно положень ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

З огляду на те, що доводи апеляційної скарги висновків в рішенні суду не спростовують та містяться лише на формальних міркуваннях, колегія суддів вважає, що рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 вересня 2014 року обґрунтоване та законне і скасуванню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 312-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 вересня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: