Ухвала суду № 43663530, 09.04.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2015 р. Справа № 876/9458/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Яворського І. О., Кухтея Р. В.;

за участю секретаря судового засідання - Мартинишина Р. С.;

представника позивача - Зозулі М. Є.;

представника відповідача - Холявки І. Я.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Атмосфера-Центр-К» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

12 листопада 2012 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Атмосфера-Центр-К» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 10 липня 2012 року № 0002072320, № 0002062320.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2012 року об'єднано в одне провадження однорідні позовні вимоги за позовами ТзОВ «Атмосфера-Центр-К» до ДПІ у Франківському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень від 10 липня 2012 року № 0002072320, № 0002062320 та від 11 жовтня 2012 року № 0002612320, № 002632320 у справах № 2а-9861/12/1370 та № 2а-9649/12/1370.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що одним із основних доказів, що підтверджує факти здійснення операцій купівлі-продажу з ТзОВ «Укроіл» є те, що реалізація нафтопродуктів отриманих від ТзОВ «Укроіл» здійснювалась через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведених до фіскального режиму реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових (звітних) документів.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення, винесені Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 10 липня 2012 року № 0002072320, № 0002062320 та від 11 жовтня 2012 року № 0002612320, № 002632320.

Зазначену постанову мотивовано тим, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій між ним та ТзОВ «Укроіл», які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення законної мети їх здійснення - придбання товарів для здійснення господарської статутної діяльності направленої на отримання прибутку, а висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ТзОВ «Укроіл» з мотивів не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що обов'язковими документами, які супроводжують виконання господарських операцій щодо поставки нафтопродуктів є передача постачальником покупцю паспортів якості та сертифікатів відповідності нафтопродуктів, а також складання учасниками таких господарських операцій товарно-транспортних накладних за формою 1-ТТН.

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить таку залишити без задоволення.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просять її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та пояснення представника відповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснивши перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлено, що 27 червня 2012 року Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Атмосфера-Центр-К» з питань господарських взаємовідносин з ТзОВ «Укроіл» за період з 01 грудня 2010 року по 30 березня 2011 року, за результатами якої було складено Акт № 704/22-10/20818719 від 27 червня 2012 року.

У вищезазначеному акті зафіксовано порушення норм ст. 3, ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових доходів на загальну суму 23721,00 грн. та занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на суму 46862,00 грн.

У п. 2 висновку Акту перевірки вказано, що позивачем в порушення пп. 14.1.181 п. 141.1 ст. 14, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України завищено суму податкових зобов'язань на загальну суму 4474,00 грн. та завищено суму податкового кредиту у сумі 42234,00 грн. та занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 37760,00 грн.

На підставі Акта ДПІ у Франківському районі м. Львова Львівської області ДПС винесено податкові повідомлення-рішення від 10 липня 2012 року № 0002072320, яким збільшено розмір грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 39301,25 грн.; від 10 липня 2012 року № 0002062320, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 48088,50 грн.; від 11 жовтня 2012 року № 0002612320, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 5930,50 грн.; від 11 жовтня 2012 року № 002632320, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 4474,00 грн.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями позивач 20 липня 2012 року звернувся зі скаргою на податкові повідомлення-рішення від 10 липня 2012 року № 0002072320, № 0002062320 до ДПС у Львівській області.

Згідно з Рішенням ДПС у Львівській області про результати розгляду справи первинної скарги від 20 вересня 2012 року № 20556/10/25-005/1638 ДПС у Львівській області залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 10 липня 2012 року № 0002072320, № 0002062320; збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 4474,00 грн. основного платежу; збільшено грошове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 5930,50 грн. основного платежу.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у

зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних

активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно підпункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов'язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим же підпунктом.

Згідно підпункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Встановлено, що 03 листопада 2010 року позивачем АТЗТ «Атмосфера-Центр-К» укладено договір поставки нафтопродуктів з ТзОВ «Укроіл» № ДГВП-61/л, згідно умов якого Постачальник (ТзОВ «Укроіл») зобов'язується передати в погоджені строки, а Покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених у Договорі, нафтопродукти («Товар»), найменування, кількість, ціна на яких вказується в накладних документах Товару, які оформляються на кожну окрему партію Товару.

01 січня 2010 року між ТзОВ «ТОТ» (надалі - «Фірма») та ТзОВ «Укроіл» (надалі - «Організація») укладено договір зберігання № 10/01-01/2. Згідно умов даного Договору вбачається, що Зберігач розкредитовує, приймає, зберігає та видає нафтопродукти Організації.

05 січня 2010 року між ТзОВ «ТОТ» (надалі - «Зберігач») та ТАЗТ «Атмосфера-Центр-К» («Підприємство») укладеного договір на перевезення № 050103 згідно якого вбачається: Фірма надає послуги Підприємству по перевезенню нафтопродуктів автомобілями МАЗ, КАМАЗ, ГАЗ по вказаному маршруту Підприємства. Фірма бере на себе зобов'язання довезти вантаж до кінцевого пункту призначення. Найменування товару та його кількість вказана в накладних документах, які супроводжують даний маршрут.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТзОВ «Укроіл» позивачем надано суду заявки на постачання товару; видаткові накладні: № РН-000975 від 24.12.2010 р. на загальну суму 36 967,35 грн. (в тому числі ПДВ - 6 161,22 грн.), № РН-0000049 від 26.01.2011 р. на загальну суму 41 774,40 грн. (в тому числі - ПДВ в розмірі 6 962,40 грн.), № РН-0000162 від 25.02.2011 р. на загальну суму 44 380,20 грн. (в тому числі - ПДВ в розмірі 7 396,70 грн.), № РН-0000241 від 21.03.2011 р. на загальну суму 42 296,85 грн. (в тому числі - ПДВ в розмірі 7 049,48 грн.), № РН-0000277 від 24.03.2011 р. на загальну суму 45 446,10 грн. (в тому числі - ПДВ в розмірі 7 574,35 грн.), № РН-0000334 від 30.03.2011 р. на загальну суму 42 539,10 грн. (в тому числі - ПДВ в розмірі 7 089,85 грн.); податкові накладні: № 3196 від 24.12.2010 р. на загальну суму 36 967,35 грн. (в тому числі ПДВ - 6 161,22 грн.), № 60 від 26.01.2011 р. на загальну суму 41 774,40 грн. (в тому числі - ПДВ в розмірі 6 962,40 грн.), № 89 від 25.02.2011 р. на загальну суму 44 380,20 грн. (в тому числі - ПДВ в розмірі 7 396,70 грн.), № 90 від 21.03.2011 р. на загальну суму 42 296,85 грн. (в тому числі - ПДВ в розмірі 7 049,48 грн.), № 129 від 24.03.2011 р. на загальну суму 45 446,10 грн. (в тому числі - ПДВ в розмірі 7 574,35 грн.), № 165 від 30.03.2011 р. на загальну суму 42 539,10 грн. (в тому числі - ПДВ в розмірі 7 089,85 грн.) товарно-транспортні накладні: серії ААК № 243290 від 24.12.2010 р., серії ААК № 248234 від 26.01.2011 р., серії ААК № 155135 від 21.03.2011 р., серії ААК № 155141 від 24.03.2011 р., серії ААК № 6529.

Окрім цього, в матеріалах справи міститься лист за підписом заступника директора ТзОВ фірма «ТОТ» Циркот Ю. В., зі змісту якого вбачається, що згідно з угодою № 10/-1.01/2 від 01 січня 2010 року ТзОВ фірма «ТОТ» надавала послуги зберігання нафтопродуктів ТзОВ «Укроіл», а також надавала послуги перевезення нафтопродуктів ТзОВ «Атмосфера-Центр-К» згідно укладених угод.

Матеріали справи також свідчать, що нафтопродукти, поставлені ТзОВ «Укроіл», була реалізована позивачем роздрібним покупцям на власній АЗС, кількість реалізації нафтопродуктів на яких підтверджується копіями змінних звітів АЗС від 30.03.2011 року, 25.03.2011 року, 21.03.2011 року, 25.02.2011 року, 26.01.2011 року, що складаються та підписуються матеріально відповідальними особами (операторами); реєстрами Z-звітів РРО по АЗС за період з 01 грудня 2010 року по 31 січня 2011 року.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 Податкового кодексу України).

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно із пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Невиконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З врахуванням того, що АТЗТ «Атмосфера-Центр-К» надано первинні документи, що стосуються господарських операцій між ним та ТзОВ «Укроіл», які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення законної мети їх здійснення - придбання товарів для здійснення господарської статутної діяльності направленої на отримання прибутку - висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ТзОВ «Укроіл» з мотивів не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року в справі № 2а-9649/12/1370- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: І. О. Яворський

Р. В. Кухтей

Ухвалу складено в повному обсязі 10 квітня 2015 року.