Ухвала суду № 43663420, 16.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/3927/14 Головуючий у 1-й інстанції: Каліновська А.В. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

16 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рітейл Оіл» до Державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Рітейл Оіл» до Державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області №0002982301 від 18 вересня 2014 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що правочин між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Талис Плюс» вчинений без мети створення взаємних прав та обов'язків, реально правочин з урахуванням часу, фактичної наявності трудових і матеріальних ресурсів, відсутності підтверджуючих документів щодо перевірки якості, кількості, походження придбаного палива, його переміщення та зберігання, не відбувались, податкові накладні оформлені виключно на папері для надання-отримання податкової вигоди, а тому сплачені позивачем кошти неможливо відносити до складу податкового кредиту.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 21 серпня 2014 року по 28 серпня 2014 року ДПІ у м.Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Рітейл Оіл» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ «Талис Плюс» за період з 01 червня 2014 року по 30 червня 2014 року, за результатами якої складено акт від 04 вересня 2014 року №324/23-01-22-04/37106114, в якому встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.7, п.201.8, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за червень 2014 року у сумі 2856174,00 грн.

На підставі акту перевірки №324/23-01-22-04/37106114 від 04 вересня 2014 року ДПІ у м.Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 вересня 2014 року №0002982301, згідно якого за порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.7, п.201.8, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку додану вартість на суму 4284261,00 грн., у тому числі 2856174,00 грн. за основним платежем та 1428087,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню, всі надані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується поставка товару та його використання у господарській діяльності позивача, а тому останній правомірно включив суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «Талис Плюс» (постачальник) укладено договори поставки нафтопродуктів: №01/06-30П від 01 червня 2014 року та №20/06-12П від 20 червня 2014 року, відповідно до умов яких постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти, згідно умов договору. Номенклатура, кількість, ціна товару та строк поставки визначаються сторонами у додаткових умовах до договору, які є невід'ємною частиною договору (п.1.2). Передача нафтопродуктів здійснюється шляхом оформлення актів приймання-передачі (п.2.1.1). Якість товару, що поставляється, має відповідати технічним умовам (ТУ) та державним стандартам, діючим на території України та підтверджуватись паспортом (сертифікатом) якості заводу-виробника товару (п.3.1).

Товар поставляється покупцю партіями, протягом поточного місяця, в кількості та за ціною, визначеними у кожній додатковій угоді до договору, на умовах: EXW - резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» і інших нафтобаз, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів (Інкотермс-2010) (п.4.2).

Оплата нафтопродуктів здійснюється у безготівковій формі шляхом переведення коштів на рахунок постачальника протягом 120 днів з дати підписання актів приймання-передачі товару або інших документів (п.5.1). Ціна товару є договірною, вказується в тому числі з ПДВ та визначається в додаткових угодах до договору (п.5.5).

На підтвердження виконання зобов'язань за вищевказаними договорами позивачем, одним з основних видів діяльності якого є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами та роздрібна торгівля пальним, надано додаткові угоди про поставку бензину автомобільного підвищеної якості А-95-ЄВРО виду ІІ класу D, бензину автомобільного підвищеної якості А-92-ЄВРО виду ІІ класу С, палива дизельного підвищеної якості (Євро) марки В виду ІІ від 01 червня 2014 року №140630000000033, від 20 червня 2014 року №140630000000034; акти приймання-передачі нафтопродуктів від 30 червня 2014 року №140630000000033, від 30 червня 2014 року №140630000000034; податкові накладні від 30 червня 2014 року №32, №34, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, акт звірки №АСВ-00000000002 від 21 листопада 2014 року взаємних розрахунків станом на 30 червня 2014 року між ТОВ «Талис плюс» та ТОВ «Рітейл Оіл».

Позивач не оплатив вартість нафтопродуктів за договорами №01/06-30П від 01 червня 2014 року та №20/06-12П від 20 червня 2014 року, однак, між сторонами укладено додаткові угоди від 01 жовтня 2014 року, якими передбачено внесення змін до пункту 5.1 вказаних договорів шляхом пролонгації терміну оплати вартості товарів до 30 червня 2015 року.

Між позивачем (поклажодавець) та ПАТ «Дніпронафтопродукт» (зберігач) укладено договір зберігання №1409/10-1 від 14 вересня 2010 року, відповідно до умов якого зберігач зобов'язується приймати та зберігати нафтопродукти та інші товарно-матеріальні цінності, які передаються поклажодавцем, і повернути їх поклажодавцеві у схоронності за першою його вимогою. Зберігач має право здійснювати відпуск товару зі складів третіх осіб, які знаходяться в договірних відносинах зі сторонами цього договору, тільки за вимогою поклажодавця (п.1.2).

На виконання умов даного договору зберігання ПАТ «Дніпронафтопродукт» прийняло на зберігання бензин автомобільний підвищеної якості А-95-ЄВРО виду ІІ класу D у загальній кількості 232,122 тон, бензин автомобільний підвищеної якості А-92-ЄВРО виду ІІ класу С у кількості 411,736 тон, паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки В виду ІІ у кількості 274,307 тон, що підтверджується актом прийому-передачі нафтопродуктів від 30 червня 2014 року. Вказані нафтопродукти зберігались на складах, які використовує ПАТ «Дніпронафтопродукт» за адресою: м.Кременчук, проїзд Галузевий, 80, на підставі договору №3220 від 04 січня 2013 року, укладеного з ТОВ «Еквіта». Позивач оплатив вартість зберігання нафтопродуктів, що підтверджується платіжним дорученням №848 від 27 червня 2014 року

Подальше транспортування нафтопродуктів безпосередньо на автозаправні станції позивача для роздрібної реалізації здійснювалось ТОВ «Торговий дім «Кременчукнафтопродуктсервіс» на підставі договору №342 від 11 серпня 2010 року про перевезення вантажів автомобільним транспортом, а також ТОВ «Гарант-Ресурс» на підставі договору №20/06/13-05 від 20 червня 2013 року про перевезення вантажів автомобільним транспортом, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, які містять відомості про об'єм, масу, густину та температуру нафтопродуктів, підписи уповноважених осіб за відпуск та прийняття нафтопродуктів.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача ґрунтуються, зокрема, на акті ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська №750/04-62-22-3/38361594 від 22 липня 2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Талис Плюс», яким встановлено неможливість підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Талис Плюс» з платниками податків контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на акт ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська №750/04-62-22-3/38361594 від 22 липня 2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Талис Плюс», оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Крім того, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2014 року у справі №804/11320/14, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року та набрала законної сили, визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Талис Плюс» щодо підтвердження реальності здійснення господарських операцій, їх реальності та повноти відображення в обліку за червень 2014 року, за результатами якої складено акт №750/04-62-22-3/38361594 від 22 липня 2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Талис Плюс» щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за червень 2014 року».

Здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та TOB «Талис Плюс» останнє було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість.

Разом з тим, згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо неведення господарської діяльності TOB «Талис Плюс» та відсутності реального здійснення договорів, укладених між даним товариством та позивачем.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що посилання контролюючого органу на ту обставину, що податкові накладні повинні бути виписані в день фактичної передачі товару, є необґрунтованими, оскільки оформлення контрагентом позивача податкових накладних в день підписання актів приймання-передачі нафтопродуктів не суперечить вимогам п.п.198.1, 198.2 ст.198 Податкового кодексу України, оскільки право власності на товар від продавця перейшло до позивача саме з моменту підписання вказаних актів приймання-передачі, як це передбачено пп.2.1.1 та п.4.5 договорів поставки нафтопродуктів, подальша реалізація товару до переходу права власності на цей товар до покупця не спростовує реальності здійснення господарських операцій між позивачем і його контрагентом, натомість, може бути підставою для вирішення договірних спорів між сторонами договору, вказані обставини не позбавляють позивача права на податковий кредит.

Крім того, позивачем надано сертифікати відповідності бензину автомобільного підвищеної якості А-95-ЄВРО виду ІІ класу D №UA1.035.0193651-11 з терміном дії 20 грудня 2011 року-04 травня 2016 року, бензину автомобільного підвищеної якості А-92-ЄВРО виду ІІ класу С № UA1.035.0193656-11 з терміном дії 20 грудня 2011 року-04 травня 2016 року, палива дизельного підвищеної якості (Євро) марки В виду ІІ №UA1.035.0030536-12 з терміном дії 10 травня 2012 року-04 травня 2016 року, які містять відомості про виробника нафтопродуктів (ПАТ «Укртатнафта») та підтверджують відповідність вказаних нафтопродуктів вимогам державних стандартів по їх виготовленню. Дані про сертифікати відповідності нафтопродуктів відображені у товарно-транспортних накладних, що дає змогу ідентифікувати, які саме нафтопродукти транспортувались, а тому посилання контролюючого органу на відсутність вказаних сертифікатів та неможливість встановлення походження нафтопродуктів є безпідставними.

Також позивачем надано витяги з журналу обліку нафтопродуктів, які надійшли на АЗС, та журналу реєстрації відбору проб нафтопродуктів на АЗС, що свідчить про облік надходження нафтопродуктів на АЗС, що використовуються позивачем, та перевірку їх якості.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача щодо наявності ознак імпорту нафтопродуктів на митну територію України, оскільки відповідачем доказів на підтвердження вказаних обставин не надано, а сама по собі наявність у податкових накладних коду УКТЗЕД не є свідченням походження товару із-за кордону.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем документи є належними доказами виконання контрагентом умов договорів, оскільки, враховуючи вимоги ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Надані позивачем первинні бухгалтерські документи, відповідають вимогам ст.9 вищенаведеного Закону.

Посилання податкового органу на наявність недоліків та помилок в оформленні товаросупровідних документів, що свідчить про безтоварність операції, є необґрунтованими, оскільки сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Господарські операції між позивачем та ТОВ «Талис Плюс» фактично відбулись та спрямовані на задоволення позивачем власних потреб у господарській діяльності, оскільки позивач здійснював подальшу реалізацію нафтопродуктів на орендованих АЗС, що підтверджується договорами оренди автозаправочних станцій №07-07-10/23 від 07 липня 2010 року, №07-07-10/25 від 07 липня 2010 року, №07-07-10/24 від 07 липня 2010 року, №07-07-10/21 від 07 липня 2010 року, №07-07-10/22 від 07 липня 2010 року, укладених між позивачем та ТОВ «Черкаси-Нафта-2008», №07-07-10/7 від 07 липня 2010 року, №07-07-10/10 від 07 липня 2010 року, №07-07-10/2 від 07 липня 2010 року, №07-07-10/5 від 07 липня 2010 року, №07-07-10/6 від 07 липня 2010 року, №07-07-10/9 від 07 липня 2010 року, №07-07-10/13 від 07 липня 2010 року, укладених між позивачем та ДП «Оптіма 770-Ч» ТОВ «Севен Севенті Петроліум», №07-07-10/37 від 07 липня 2010 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Торгова фірма Кременчукнафтопродукт», №07-07-10/14 від 07 липня 2010 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Інвест Черкаси».

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від платника податку - TOB «Талис Плюс», встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарської операції, наявності поставленого товару та проведення оплати за нього, використання придбаного товару у господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 18 вересня 2014 року №0002982301, яке є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 20 квітня 2015 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Грищенко Т.М.

Лічевецький І.О.