Ухвала суду № 43663345, 09.04.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 квітня 2015 рокусправа № 808/7015/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Губар Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року по справі

за позовом Державного підприємства Мелітопольський завод «Гідромаш» до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Державне підприємство Мелітопольський завод «Гідромаш» (далі - ДПМЗ «Гідромаш») звернувся до суду з позовом до відповідача Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - Мелітопольська ОДПІ), в якому просить визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем 16.07.2013 року податкове повідомлення - рішення № 0000011503, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 404 622 грн., нараховані штрафні санкції на суму 202 311 грн.; податкове повідомлення - рішення № 0000012201, яким збільшено суму грошового зобов'язання на суму 1 240 627 грн.,нараховані штрафні санкції на суму 577 549 грн.; податкове повідомлення - рішення № 0000021503, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявленого у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів на суму 110 569 грн., застосовано штрафні санкції на суму 55 284,50 грн.; податкове повідомлення - рішення № 0000031503, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 162 470 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.10.2013 року позов задоволено, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Мелітопольської ОДПІ № 0000011503, №0000021503, № 0000031503, №0000012201 від 16.07. 2013 року, стягнуто з Державного бюджету на користь позивача судовий збір в розмірі 2294 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Мелітопольською ОДПІ подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Мелітопольською ОДПІ в період з 13.05.2013 року по 19.06.2013 року проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складений акт №168/22/00240106 від 27.06.2013 року.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків позивачем порушено приписи п.44.1 ст.44, пп.134.1.1.п.134.1 ст.134 , пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.44.1 ст.44, п.138.1, п. 138.2, п.138.6, п.138.8, пп.138.8.1 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9. п.139.1.ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 240 627 грн.;

п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 180 277 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за період березень - листопад 2012 року; завищення бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань в наступних (звітних) податкових періодах на суму 110569 грн.; завищення бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за липень 2012 року на суму 5537 грн.; завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 46364 грн.;

п.200.1, 200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за травень 2012 року на суму 399085 грн. з урахуванням результату перевірки, оформленої актом №436/154/00240106 від 09.07.2012 року.

Позиція податкового органу про недійсність даних у податковій звітності позивача ґрунтується на отриманих від інших податкових органів актах перевірки контрагентів ТОВ «Металлокомплект»,ТОВ «Запорожспецкомплект»,ТОВ «Авіакосмос», ТОВ «Торговий дім Агрінол», ТОВ «НПФ Автотрейд», ТОВ «Енерготек СВ», ТОВ «Союз - Холод», ТОВ «ТД Техносплав», ТОВ «НВФ «Еолла» щодо фіктивності їх діяльності.

На підставі акту перевірки відповідачем 16.07.2013 року винесені

податкове повідомлення-рішення № 0000011503, яким ДПМЗ «Гідромаш» зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 404 622 грн.,застосовані штрафні санкції на суму 202 311 грн.;

податкове повідомлення - рішення № 0000012201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток 1 240 627 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 577 549 грн.;

податкове повідомлення - рішення № 0000021503, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, заявленого у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів з ПДВ на суму 110 569 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 55 284,50 грн.;

податкове повідомлення - рішення № 0000031503, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на суму 162 470 грн.

Позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення в судовому порядку.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст.137 ПК України, на підставі документів, зазначених у п. 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до п. 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до п. 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у п.135.3 цієї статті та у ст.136 цього Кодексу.

П. 135.5 ст.135 ПК України визначено, що інші доходи, в тому числі включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Як зазначено у п. 135.2. ст.135 ПК України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Крім того, пп. 136.1.16. ст. 136 ПК України передбачено випадки, при яких не включається до складу валового доходу вартість основних засобів, безоплатно отриманих платником податку з метою здійснення їх експлуатації у випадку, якщо такі основні засоби отримані за рішенням центральних органів виконавчої влади або рішень місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, прийнятих у межах їх повноважень.

Із матеріалів справи вбачається, що право постійного користування земельними ділянками виникло у позивача з моменту державної реєстрації цих прав, в період, який не охоплюється перевіркою податкового органу, що підтверджується Державними актами на право постійного користування земельними ділянками, які містяться в матеріалах справи, рішення щодо передачі земельних ділянок в користування позивача прийняті органами місцевого самоврядування в межах їх компетенції, а тому позивачем згідно з вимогами чинного податкового законодавства правомірно не включено за перевірений період часу до складу інших доходів вартість права постійного користування земельними ділянками.

Викладене виключає підстави для нарахування позивачу податковим органом грошового зобов'язання з податку на прибуток та застосування штрафних санкції на суму 1 818 176 грн. згідно податкового повідомлення - рішення № 0000012201 від 16.07.2013 року.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

П.198.2. ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до приписів п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до приписів ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду; якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, вказаними приписами ПК України прямо вказано на те, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченої отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді саме постачальникам таких товарів (послуг), і в даному випадку, Закон не ставить у залежність бюджетне відшкодування податку на додану вартість від того факту, щоб первісний постачальник (виробник) товару сплатив податок на додану вартість до бюджету.

Відповідно до п.201.7 ст.201 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.(п.201.10 ст.201 ПК України).

Згідно вищевказаних норм, Податковим кодексом України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

П.201.8.,п 201.9. ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем з контрагентами укладені наступні договори: з ТОВ «Технічні матеріали договори купівлі - продажу товарів № 6 від 19.05.2003 року, №4-19-3/41 від 17.01.2011 року; з ТОВ «Металлокомплект» договір купівлі - продажу товарів № 5/03-325 від 29.12.2011 року; з ТОВ «Запорожспецкомплект» договір № 23/09-01 від 23.09.2010 року; з ТОВ «Авіакосмос» договори купівлі - продажу товарів №5-03-273 від 26.10.2011 року, №5/03-21 від 16.01.2012 року, №5/03-49 від 27.01.2012 року, №5-03-50 від 27.01.2012 року; з ТОВ «Торговий дім Агрінол» договір купівлі продажу товарів №5-03/12 від 17.02.2011 року; з ТОВ «НПФ Автотрейд» договір сумісної діяльності № ЛП - 9/д від 24.06.2009 року та договір про надання послуг № 4-19-3/61 від 19.01.2011 року; з ТОВ «Енерготек СВ» договір купівлі продажу товарів №ЛП -32 від 11.01.2010 року; з ТОВ «Союз - Холод» договір купівлі продажу товарів №5-03/156 від 01.06.2011 року; з ТОВ «ТД Техносплав» договір купівлі продажу товарів №4-19-3/34 від 17.01.2011 року; з ТОВ «НВФ «Еолла» договори №041011 від 04.10.2011 року, №250711 від 25.07.2011 року щодо виконання робіт з часткового технічного огляду мостових однобалкових кранів.

Здійснення позивачем господарської діяльності за вищепереліченими договорами з зазначеними контрагентами підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, прибутковими ордерами, накладними, товаро - транспортними накладними, подорожніми листами, актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), актами доробки, платіжними дорученнями тощо.

Із матеріалів справи видно,що отримані за договорами поставки товарів товарно-матеріальні цінності прийняті на баланс позивача та оприбутковані згідно первинних бухгалтерських документів, які надавались податковому органу при перевірці; при цьому наявність у товарно-транспортних накладних певних недоліків при оформленні за умови наявності інших первинних документів, оформлених у відповідності до приписів Закону № 996-XIV, які підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій, не може бути безумовною підставою для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ, віднесення вказаних сум до податкового кредиту підприємства у відповідному періоді.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до приписів Податкового кодексу України відповідачу згідно покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення нікчемності правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності ; разом з тим податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину при умові його укладання контрагентами з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами відповідно до вимог ч.3 ст.228 ЦК України.

Оскільки відповідачем не надані належні докази фіктивності (нікчемності) укладених позивачем з контрагентами ТОВ «Металлокомплект»,ТОВ «Запорожспецкомплект»,ТОВ «Авіакосмос», ТОВ «Торговий дім Агрінол», ТОВ «НПФ Автотрейд», ТОВ «Енерготек СВ», ТОВ «Союз - Холод», ТОВ «ТД Техносплав», ТОВ «НВФ «Еолла» правочинів, рішення суду про визнання їх такими, також не існує судових рішень, якими контрагенти позивача визнані фіктивними, а їх установчі документи - недійсними, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем висновок про нікчемність правочинів зроблений на припущеннях.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем до складу податкового кредиту за перевірений період віднесено суми ПДВ по виписаним контрагентами ТОВ «Металлокомплект»,ТОВ «Запорожспецкомплект»,ТОВ «Авіакосмос», ТОВ «Торговий дім Агрінол», ТОВ «НПФ Автотрейд», ТОВ «Енерготек СВ», ТОВ «Союз - Холод», ТОВ «ТД Техносплав», ТОВ «НВФ «Еолла» податковим накладним, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит перевіреного періоду у сумі 180 277 грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем правомірно включені до складу податкового кредиту за перевірений період та відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, оскільки чинне податкове законодавство України не ставить в залежність право сторони в договорі на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб, а також наявності та змісту правових взаємовідносин цих осіб між собою.

Суд першої інстанції правомірно прийняв до уваги, що податкове повідомлення - рішення № 0000011503 від 16.07.2013 року щодо зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2012 року на суму 399 085грн. прийняте податковим органом за оскаржуваними позивачем в судовому порядку податковими повідомленнями - рішеннями за результатами попереднього акту перевірки підприємства.

В силу викладеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0000011503, №0000021503, №0000031503, № 0000012201 від 16.07.2013 року є обґрунтованим та вірним.

Суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 94 КАС України правомірно присудив з Державного бюджету України на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати в сумі 2294 грн.

Доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовуються.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова