Ухвала суду № 43651942, 08.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.04.2015р. м. Київ К/800/8767/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року

у справі № 806/5418/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Райагрошляхбуд»

до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановила:

ТОВ «Райагрошляхбуд» звернулося до суду з адміністративним позовом до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області, в якому просило визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 24 листопада 2014 року № 0001502200.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року, позов задоволено. Визнано недійсними та скасовано податкове повідомлення - рішення Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 24 листопада 2014 року №0001502200.

Малинська об'єднана ДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подала касаційну скаргу в якій посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Малинською об'єднаною ДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області проведено позапланову невиїзну перевірку TOB «Райагрошляхбуд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01 травня 2014 року по 31 липня 2014 року, за результатами якої складено акт від 04 листопада 2014 року №88/22-12/03580073.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог підпункту пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 96557,60 грн., в т.ч. за травень 2014 року - 23618,80 грн., за червень 2014 року - 28030,20 грн.; за липень 2014 року - 44908,60 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24 листопада 2014 року № 0001502200 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 120697,00 грн., у тому числі за основним платежем - 96557,60 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 24139,40 грн.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно підпункту 14.1.8 пункту 14.1 статті 14 вказаного Кодексу бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що платник податку виключно на підставі проведеної оподатковуваної господарської операції та належним чином оформленої контрагентом податкової накладної має право відносити суми витрат на сплату ПДВ до складу податкового кредиту звітного періоду.

З матеріалів справи вбачається, що 20 травня 2014 року ТОВ «Райагрошляхбуд» (покупець) та ТОВ «Баффет» (постачальник) укладеного договір поставки № 200514, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити позивачу нафтопродукти узгодженими партіями, а покупець зобов'язується оплатити їх і прийняти в асортименті, кількості згідно з поданими заявками, узгодженими з постачальником. Обсяг нафтопродуктів для поставки за цим договором було визначено так: бітум нафтовий дорожній в'язкий БНД 60/90 ДСТУ 4044-2001 у кількості 300 тонн; пічне паливо - 100т; мазут - 100т.

Судами першої та апеляційної інстанцій досліджено, що позивачем під час проведення перевірки було надано податковому органу усі первинні документи, які свідчать про фактичне виконання сторонами своїх зобов'язань за договорами, а саме: видаткові накладні та рахунки - фактури, копії товарно-транспортних накладних та паспортів якості та сертифікатами відповідності товару - бітум нафтовий дорожній в'язкий БНД 60/90, податкові накладні (№ 3 від 21 травня 2014 року на загальну суму 110000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 18333,33 грн.); № 5 від 22 травня 2014 року на загальну суму 31712,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 5285,47 грн.); № 3 від 06 червня 2014 року на загальну суму 100000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 16666,67 грн.); № 4 від 07 червня 2014 року на загальну суму 68181,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 11363,53 грн.); № 3 від 16 липня 2014 року на загальну суму 121656,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 20276,00 грн.); № 6 від 25 липня 2014 року, ураховуючи розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до цієї податкової накладної від 25 липня 2014 року № 1, на суму ПДВ 4384,00 грн.; № 7 від 28 липня 2014 року на загальну суму 121491,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 20248,60 грн.).

Оплата за поставлений товар здійснена позивачем у безготівковій формі, що підтверджується копіями платіжних доручень про перерахування на рахунок ТОВ «Баффет» сум грошових коштів. Також, позивачем надано витяги із журналу - ордеру і відомості по рахунку 205 Будівельні матеріали за травень - липень 2014 року, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку: 631 по зазначеному контрагенту за період 01 травня 2014 року - 31 липня 2014 року.

Крім того, ТОВ «Райагрошляхбуд» залучено копії договорів на ремонти доріг, укладеними між позивачем та його контрагентами; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, акти приймання виконання будівельних робіт, звіти про витрати основних матеріалів у будівництві, акти списання, тощо.

Аналізуючи представлені первинні документи, суди дійшли вірного висновку про те, що між позивачем та його контрагентом в дійсності були виконані господарські операції по поставці нафтопродуктів, дії останніх були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а не вчинялися в цілях заниження об'єкта оподаткування, несплати податків.

Тобто, внаслідок проведення таких операцій платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, і не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували б відсутність фактичного виконання господарських операцій за спірним договором, узгодженість дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальника, у зв'язку з чим, твердження податкового органу про нікчемність укладених позивачем з контрагентом правочинів є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями.

З огляду на викладене, підстав для втрати позивачем права на формування податкового кредиту, а також для донарахування грошових зобов'язань з ПДВ та зменшення від'ємного значення з цього податку, у відповідача відсутні, а тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку щодо визнання недійсними та скасування податкового повідомлення - рішення від 24 листопада 2014 року №0001502200.

Стосовно висновку Малинської об'єднаної ДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області про ненадання актів прийому - передачі товару, паспорту якості заводу виробника або сертифікату відповідності, колегія суддів вважає, що суди дійшли вірного висновку щодо його безпідставності, з огляду на долучення позивачем до матеріалів справи копії паспортів якості та сертифікатів відповідності товару (бітум нафтовий дорожній в'язкий БНД 60/90).

При цьому, з огляду на приписи пункту 3.6 Договору від 20 травня 2014 року № 200514, доводи відповідача стосовно невідповідності товарно-транспортних накладних вимогам Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, є безпідставними, оскільки складання актів прийму - передачі товару вказаним Договором не передбачено.

Крім того, як вірно досліджено судами попередніх інстанцій, товарно-транспортні накладні не відносяться до документів суворої звітності та не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», і відповідно, відсутність у них підписів водія не може бути визнано беззаперечним доказом безтоварності спірних господарських операцій.

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев

.