Ухвала суду № 43651940, 01.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" квітня 2015 р. м. Київ К/9991/5968/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «ВМГ» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29.07.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.12.2011 по справі №2а-6010/09/1770 за позовом Державної податкової інспекції у місті Рівне до Приватного підприємства «ВМГ» про стягнення коштів.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 29.07.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.12.2011, позовні вимоги Державної податкової інспекції у місті Рівне до Приватного підприємства «ВМГ» про стягнення коштів - задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства «ВМГ» в дохід держави вартість отриманих від Приватного підприємства «ТЕК «ТРАНС ЕКСПО РЕГІОН» експедиційно-транспортних послуг у сумі 106400,00грн.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Приватне підприємство «ВМГ» 13.01.2012 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 21.02.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29.07.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.12.2011, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог Приватне підприємство «ВМГ» посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статті 208 Господарського кодексу України.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у місті Рівне проведено позапланову виїзну документальну перевірку Приватного підприємства «ВМГ» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків з Приватним підприємством «ТЕК «ТРАНС ЕКСПО РЕГІОН» за період з 01.01.2008 по 03.04.2009, за результатами якої складено акт від 14.04.2009 №449/23-400/35440285.

Перевіркою встановлено, що між замовником Приватним підприємством «ВМГ» (замовник) та Приватним підприємством «ТЕК «ТРАНС ЕКСПО РЕГІОН» (виконавець) укладено договір від 05.09.2008 №3-35 про надання послуг по організації перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Взаємовідносини між контрагентами оформлені актами виконаних робіт, розрахунки за надані послуги проведені в безготівковій формі у повному обсязі, за вказаними господарськими операціями Приватним підприємством «ТЕК «ТРАНС ЕКСПО РЕГІОН» виписано податкові накладні. На підставі вказаних документів Приватним підприємством «ВМГ» сформовано валові витрати та податковий кредит.

Звертаючись з даним позовом до суду податковий орган виходив з того, що договір від 05.09.2008 №3-35 було укладено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, з огляду на те, що вироком Рівненського міського суду від 25-26.05.2010 у справі №1-608//09 (№1-386/10) було встановлено, що підприємницька діяльність Приватного підприємства «ТЕК «ТРАНС ЕКСПО РЕГІОН» мала фіктивний характер, а підприємство використовувалося для прикриття незаконної діяльності.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що договір від 05.09.2008 №3-35 є нікчемним з огляду на те, що Приватне підприємство «ТЕК «ТРАНС ЕКСПО РЕГІОН» використовувалося для прикриття незаконної діяльності, будь-які правочини мали результатом надходження на розрахунковий рахунок цього підприємства грошових коштів, які в наступному використовувалися виключно для конвертації в готівку, та є такими, що завдають збитки інтересам держави.

Суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Із вказаної норми вбачається, що для прийняття рішення про визнання угоди недійсною необхідно встановлювати, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угод, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання таки наслідків.

Таким чином для визнання зобов'язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявності таких умов: вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування; такий умисел повинен виникнути до моменту укладення договору; мета укладення такого договору приховування доходів від оподаткування. Відсутність хоча б однієї з них, не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Окрім того, відповідно до частини першої статті 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Тобто, судам для застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлених частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, необхідно встановлювати наявність наміру у однієї чи обох сторін спірного договору.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій зазначене залишено поза увагою, зокрема, не досліджено обставин справи щодо наявності у відповідача умислу на укладення договору з метою приховування доходів від оподаткування, не перевірено факт виконання чи не виконання Приватним підприємством «ВМГ» умов договору і при цьому не взято до уваги обставини, що були встановлені постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 25.11.2009, залишеної без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.12.2014, по справі №2а-5521/09/1770 за позов Приватного підприємства «ВМГ» до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.07.2009 №0001652342/2/23-121 та від 27.07.2009 №0001662342/2/23-121.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки встановлення нових обставин вимагає дослідження доказів, що знаходиться поза межами касаційного розгляду справи, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції із скасуванням ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій як таких, що не відповідають статті 159 цього Кодексу.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «ВМГ» задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29.07.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.12.2011 по справі №2а-6010/09/1770 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв