Ухвала суду № 43651757, 26.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2015 року м. Київ К/800/33974/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І (доповідач), Олексієнка М.М., Штульман І.В.,

розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області про визнання незаконним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

У квітні 2013 року позивач звернуся до суду із вказаним позовом.

Постановою Новоайдарського районного суду Луганської області від 26 квітня 2013 року, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2013 року, позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано незаконним і скасовано рішення управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області ( далі - Управління) від 8 квітня 2013 року про відмову в перерахунку довічного грошового утримання. Зобов'язано відповідача з 1 січня 2012 року і до зміни законодавства нараховувати та виплачувати позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці за довідкою №75 від 24 лютого 2013 року згідно вимог статтей 129, 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій з підстав порушення цими судами норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судами встановлено, що на підставі постанови Верховної Ради України №517-V від 21 грудня 2006 року «Про звільнення суддів» ОСОБА_4 звільнено з посади судді Новоайдарського районного суду Луганської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання відповідно до статті 43 Закону України "Про статус суддів" у розмірі 90% заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді.

У квітні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до Управління із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області №75 від 24 лютого 2012 року, але йому було відмовлено у здійсненні такого перерахунку.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що така відмова відповідача є незаконною.

Відповідно до частини 4 статті 43 Закону України "Про статус суддів" (в редакції чинній на час призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання) судді, який вийшов у відставку, при наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу". Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу".

Частиною 3 статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону від 7 липня 2010 року №2453-VI встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Разом з тим, Законом України від 8 липня 2011 року №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, частини третю і п'яту статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" викладено в новій редакції, згідно з якою щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді (частина третя статті 138 Закону). Максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (частина п'ята статті 138 Закону).

Аналізуючи зазначені норми, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що розрахунок розміру довічного грошового утримання позивача слід здійснювати із заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, згідно частини третьої статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України від 8 липня 2011 року №3668-VI.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що положення частини третьої статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України від 8 липня 2011 року №3668-VI визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з рішенням Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року №3-рп/2013.

Відповідно до статті 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Предметом цього спору є перерахунок довічного грошового утримання судді з 1 січня 2012 року, а тому на момент виникнення спірних відносин їх правове регулювання здійснювалося відповідно до частини третьої статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України від 8 липня 2011 року №3668-VI.

Колегія суддів зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно врахували наведені обставини і висновок про задоволення позовних вимог ґрунтується на повно та всебічно встановлених обставинах справи, які підтверджені належним чином перевіреними і наявними у справі доказами.

Доводи касаційної скарги зроблених цими судами висновків не спростовують.

Керуючись статями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд,

у х в а л и в :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області залишити без задоволення, а постанову Новоайдарського районного суду Луганської області від 26 квітня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

С у д д і : В.І. Бутенко

М.М. Олексієнко

І.В. Штульман