Ухвала суду № 43651584, 30.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

30 березня 2015 року м. Київ В/800/1550/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя СуддіОлендер І. Я. Загородній А.Ф. Веденяпін О.А. Сірош М.В. Цвіркун Ю.І.розглянувши заяву про перегляд Верховним Судом УкраїниДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіухвали відВищого адміністративного суду України 15 грудня 2014 рокуу справі№ 826/5745/14 (К/800/46169/14)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТАГОЛ»доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпроскасування податкових повідомлень-рішень,-

В с т а н о в и в:

Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві подала заяву про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 грудня 2014 року у справі № 826/5745/14 (К/800/46169/14), якою касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишено без задоволення. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2014 року без змін.

Заява подана з посиланням на частину першу статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: пункт 198.6 статті 198, пункт 200.1, пункт 200.3, пункт 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Подана заява не відповідає зазначеним вимогам з наступних підстав.

Подібність правовідносин, про яке зазначається в пункті 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

У справі № 826/5745/14 (К/800/46169/14), про перегляд якої подана заява, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову, оскільки спірні господарські операції мали реальний характер та підтверджені належними первинними документами, які не містять недоліків форми, змісту або походження, а тому є належною підставою для формування позивачем податкового кредиту

В обґрунтування заяви про перегляд судового рішення заявник посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 10 квітня 2014 року у справі № 2а-4129/10/0970 (К/9991/64785/12), ухвалу Вищого адміністративного суду України від 13 лютого 2014 року у справі № 2а-2182/11/2070 (К/9991/41869/11) та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 1 жовтня 2013 року у справі № 2а-6783/12/0170/21 (К/800/7679/13) стверджуючи при цьому, що в даних справах мали місце подібні обставини.

Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України у справі № 2а-6783/12/0170/21 (К/800/7679/13) вбачається, що суд касаційної інстанції погодився з висновком про відмову в позові, оскільки встановлено безтоварність господарських операцій за спірними договорами та безпідставне формування податкового кредиту позивачем.

Крім того, з рішень суду касаційної інстанції на які йде посилання у справі № 2а-4129/10/0970 (К/9991/64785/12) та у справі № 2а-2182/11/2070 (К/9991/41869/11) вбачається, що суд при вирішенні спору застосовував норми Закону України «Про податок на додану вартість», що спростовує доводи заявника про неоднакове застосування положень Податкового кодексу України.

Отже, застосування норм матеріального права в зазначених судових рішеннях відбувалося за різних фактичних обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає перегляд судового рішення касаційної інстанції в порядку, передбаченому Главою 3 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому в допуску справи до перегляду Верховним Судом України слід відмовити.

За таких обставин підстав в допуску справи до перегляду Верховним Судом України немає.

Керуючись ст. ст. 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А л и в:

Відмовити Державній податковій інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві в допуску до провадження по перегляду Верховним Судом України справи № 826/5745/14 (К/800/46169/14) Полтавського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення.

Головуючий суддя

І. Я. Олендер

Судді

А.Ф. Загородній

О.А. Веденяпін

М.В. Сірош

Ю.І. Цвіркун