Рішення № 43648083, 06.04.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2015 р.Справа № 916/1058/15-г

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Н.В. Комендатенко

за участю представників:

від позивача - Гальцова А.О.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 64009,03 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 10/Р2-01-09-1-0/3 від 28.01.2013 р. в загальній сумі 64009,03 грн., посилаючись на наступне.

Відповідно до кредитного договору № 10 /Р2-01-09-1-0/3 від 28.01.2013 року та додаткової угоди № 010/Р2-01-09-1-0/3-1 від 30.01.2013 року ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" було надано ФОП ОСОБА_3 кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі 102432,47 грн. строком до 01.02.2015 року із сплатою 26% річних, а позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору і тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені договором.

Так, позивач вказує, що надання кредитних коштів проводилося згідно вимог ст. 4 кредитного договору шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок.

За умовами п. 7.2. кредитного договору позичальник здійснює погашення нарахованих процентів та частини кредиту щомісячними ануїтетними (однаковими) платежами (п.7.3 кредитного договору), розміри сплати яких визначаються графіком (додаток 1 до цього договору), починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено видачу кредитних коштів.

Відтак, позивач посилається на те, що відповідач згідно умов кредитного договору зобов'язався щомісячно до 27-го числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем надання кредиту, здійснювати погашення кредиту, згідно графіку погашення кредитної заборгованості та погашати проценти за користування цим кредитом.

Як вказує позивач, відповідачем не виконуються вищезазначені умови, а саме не здійснюється щомісячна сплата кредиту, у зв'язку з чим станом на 31.12.2014 р. заборгованість по кредиту становить 54369,90 грн., в тому числі прострочена заборгованість за кредитом 48840,37 грн. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем не виконуються умови щодо сплати відсотків, у зв'язку з чим станом на 31.12.2014 р. заборгованість по сплаті відсотків становить 3663,32 грн.

Разом з тим позивач посилається на п. 17.3 кредитного договору, згідно якого у випадку порушення відповідачем графіку погашення кредиту та відсотків, встановлених договором, позивач нараховує позичальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. З огляду на вказане, нарахована позивачем пеня за несвоєчасну сплату кредиту та погашення відсотків станом на 31.12.2014 р. становить 5975,81 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.03.2015 р. позовну заяву ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/1058/15-г, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду на 06.04.2015 р.

Відповідач відзив на позов не надав, також відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи останній був повідомлений судом належним чином за адресою, вказаною в позовній заяві, яка значиться також в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення ухвали суду .

У зв'язку з вказаним справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Між Публічним акціонерним товариством „Райффайзен Банк Аваль" (кредитор) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (позичальник) було укладено кредитний договір № 010/Р2-01-09-1-0/3 від 28 січня 2013 року та додаткова угода № 010/Р2-01-09-1-0/3/1 від 30 січня 2013 року до вказаного кредитного договору.

Відповідно до умов п. 1.1 кредитного договору (в редакції додаткової угоди від 30.01.2013 р.) позивач як кредитор зобов'язується надати відповідачу як позичальнику кредит в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 105250,07 грн., а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором.

В п. 1.2. кредитного договору (в редакції додаткової угоди від 30.01.2013 р.) визначено кінцевий термін погашення кредиту позичальником - 01 лютого 2015 року (останній день строку користування кредитом).

За умовами п.1.3. кредитного договору (в редакції додаткової угоди від 30.01.2013 р.) кредит надається позичальнику на погашення боргових зобов'язань, які виникли згідно умов кредитного договору № 011/5826/62272 від 29 лютого 2012 року в сумі 105250,07 грн., а саме: заборгованості за кредитом у розмірі 105250,07 грн.; нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом становить у розмірі 0,00 грн.

Згідно п. 1.4. кредитного договору (в редакції додаткової угоди від 30.01.2013 р.) грошові зобов'язання позичальника за цим договором є безумовними та безвідкличними, їх виконання має пріоритет над будь-якими поточними та майбутніми грошовими зобов'язаннями позичальника, якщо інше не встановлено чинним законодавством України.

В п. 2.1. кредитного договору встановлено, що плата за користування кредитом розраховується на основі процентної ставки у розмірі 26% річних. Протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитору проценти, розмір яких розраховується на основі процентної ставки в розмірі, визначеному п. 2.1. договору. Проценти за користування кредитом позичальник сплачує на рахунок нарахованих доходів кредитора № 206831301 в АТ „Райффайзен Банк Аваль", МФО 328351 (п. 2.2 договору).

За умовами п. 2.3. кредитного договору процентна ставка за кредитом може бути змінена: за згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди до договору; на виконання умов договору, в тому числі при настанні умов, передбачених п.3.3. кредитного договору, що не потребує укладення додаткової угоди.

Відповідно до п. 2.4. кредитного договору періодичність нарахування процентів за кредитом визначається на підставі внутрішніх положень кредитора. Нарахування процентів за кредитом здійснюється не рідше одного разу на місяць, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховуються на залишок основної заборгованості позичальника за кредитом протягом всього строку користування кредитом. При розрахунку процентів враховується день видачі кредиту; останній день строку користування кредитом не враховується.

В статті 4 кредитного договору визначено порядок надання кредиту. При цьому обов'язковою умовою надання кредиту позичальнику є: наявність поточного рахунку у кредитора (п. 4.1.1); укладення договорів страхування, передбачених ст.6 кредитного договору (п. 4.1.2.), надання кредитору платіжних документів для перерахування кредитних коштів з поточного рахунку за цільовим призначенням, яке зазначене в п.1.3. кредитного договору (п. 4.1.3.).

На умовах кредитного договору після виконання позичальником обов'язкових умов, вказаних в п. 4.1. кредитного договору, кредитор на підставі письмової заяви позичальника, зобов'язується надати кредитні кошти з позичкового рахунку шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок позичальника в національній валюті № 26005351581, МФО 380805, АТ „Райффайзен Банк Аваль" для подальшого використання за цільовим призначенням (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 4.5. кредитного договору заборгованість позичальника за кредитом обліковується на позичковому рахунку №20633584, МФО 328351, АТ „Райффайзен Банк Аваль", який може змінюватися кредитором самостійно.

Порядок погашення кредиту, процентів та інших платежів за договором визначено в статті 7 кредитного договору. Так, позичальник здійснює погашення нарахованих процентів та частини кредиту щомісячними ануїтетними (однаковими) платежами, розміри та строки сплати яких визначаються графіком (додаток 1 до цього договору), починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено видачу кредитних коштів. Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування (п. 7.2. договору).

Порядок розрахунку щомісячного ануїтетного платежу встановлено в п. 7.3. кредитного договору за визначеною формулою.

За умовами п. 7.4. кредитного договору позичальник зобов'язується здійснювати погашення кредиту та процентів на рахунку кредитора для погашення кредиту (п. 4.5. кредитного договору) та процентів (п.2.2. кредитного договору) у валюті кредиту шляхом перерахування коштів платіжним доручення з будь-якого поточного рахунку позичальника, в т.ч. за рахунок дебетового сальдо по поточному рахунку, відкритому у кредитора, в межах дозволеного ліміту овердрафту. Якщо графік містить лише місяць здійснення платежу, вважається, що платіж повинен бути здійсненим не пізніше останнього робочого дня зазначеного графіком календарного місяця. Якщо дата сплати, визначена графіком не є банківським днем, платіж здійснюється не пізніше останнього банківського дня календарного місяця, що передує даті, визначеній графіком.

Відповідно п. 7.7. кредитного договору при простроченні погашення кредиту проценти нараховуються за весь строк фактичного користування кредитом на суму фактичної заборгованості, в тому числі, протягом строку такого прострочення, та підлягають сплаті додатково до сум, передбачених графіком.

За умовами п. 18.1. кредитного договору останній вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками (а в разі, якщо фізична особа-підприємець працює без печатки, тільки печаткою кредитора) і діє до повного виконання ними прийнятих відповідно до цього договору та договорів зобов'язань.

В силу частини 1 статті 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Судом встановлено, що укладений між сторонами по справі договір за своєю правовою природою є кредитним договором, а відтак правовідносини сторін регулюються параграфами 1, 2 глави 71 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 180 ГК України).

Як встановлено в ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона), у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Так, ч. 1 ст. 174 ГК України зазначає, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 ЦК України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Як вказує позивач, на виконання умов вищевказаного кредитного договору останній надавав відповідачу кредитні кошти, що здійснювалось згідно вимог ст. 4 кредитного договору шляхом безготівкового перерахування на визначений в договорі поточний рахунок відповідача.

За статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Так, в обґрунтування своїх позовних вимог позивач послався на те, що відповідачем не виконуються умови кредитного договору, а саме не здійснюється щомісячна сплата кредиту та не сплачуються проценти за користування кредитом. При цьому у зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань Банк звернувся до позичальника з вимогою від 15.01.2015 р. № 114.0.0.00/15.14463 про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, згідно якої Банк вимагав здійснити дострокове погашення кредиту у повному обсязі протягом не більше ніж 30 календарних днів з дати цієї вимоги разом зі сплатою процентів та пені.

Відтак, за ствердженнями позивача, внаслідок невиконання відповідачем свої зобов'язань за кредитним договором станом на 31.12.2014 р. утворилась заборгованість у розмірі 54369,90 грн., в т.ч. прострочена заборгованістю по поверненню кредитних коштів 48840,37 грн., що вбачається з наданого позивачем до позову розрахунку заборгованості (а.с. 29-30).

Із змісту п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України вбачається, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Пунктом 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України зазначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як визначено ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За умовами п. 7.2 кредитного договору позичальник зобов'язався здійснювати погашення нарахованих процентів та частини кредиту щомісячними ануїтетними (однаковими) платежами (п.7.3 кредитного договору), розміри сплати яких визначені графіком (додаток 1 до цього договору). Також в п. 7.1 кредитного договору позичальник зобов'язався здійснити погашення кредиту, сплатити проценти, комісії, пеню, штрафи та інші платежі не пізніше кінцевого терміну погашення кредиту, яким визначено 01.02.2015 р.

Однак, як з'ясовано судом та не спростовано відповідачем, умови вказаного договору кредитування відповідач не виконав, а саме після спливу кінцевого терміну погашення кредиту відповідач отримані кредитні кошти не повернув, внаслідок чого у позичальника існує заборгованість по кредиту в сумі 54369,90 грн. Також відповідачем не сплачені відсотки за користування кредитом, у зв'язку з чим у нього існує заборгованість по сплаті відсотків в сумі 3663,32 грн., що також вбачається з наданого позивачем до позову розрахунку заборгованості.

Так, неповернення позичальником отриманих кредитних коштів за вищевказаним кредитним договором та несплата нарахованих процентів за користування кредитними коштами є порушенням умов цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Між тим невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Разом з тим частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України). Сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі (ч. 1 ст. 552 Цивільного кодексу України).

В п. 17.3. кредитного договору передбачено, що за кожен календарний день прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за кредитним договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу. Розрахунок пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день виконання позичальником простроченого зобов'язання включно. Пеня підлягає сплаті протягом п'яти банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги кредитора на зазначені в цій вимозі рахунки. Сплата пені не звільняє позичальника від виконання простроченого грошового зобов'язання.

Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Разом з тим суд вважає цілком обґрунтованим застосування позивачем санкцій за прострочку повернення кредиту і сплати нарахованих відсотків. Так, згідно умов вказаного кредитного договору позичальник зобов'язався сплачувати нараховані відсотки, здійснити погашення кредиту, проте порушив вказані умови.

Враховуючи вищевикладене та те, що позичальником не були своєчасно виконані зобов'язання за спірними кредитним договором № 010/Р2-01-09-1-0/3, на думку суду, позивачем правомірно нараховано пеню на прострочену суму боргу по кредиту та по нарахованим відсоткам. Так, за розрахунками позивача (а.с. 29-30) за період з 28.02.2013 р. по 31.12.2014 р. нарахована позичальнику пеня за несвоєчасне повернення кредиту і сплату відсотків становить 5975,81 грн.

Відтак, загальна сума заборгованості відповідача - ФОП ОСОБА_3 перед банком по кредитному договору № 010/Р2-01-09-1-0/3 від 28.01.2013 р. складає 64009,03 грн. (54369,90 грн. - борг по кредиту, 3663,32 грн. - борг по відсоткам, 5975,81 грн. - пеня).

Разом з тим слід зазначити, що заявлену позивачем до стягнення суму заборгованості відповідач не спростував, докази її погашення в матеріалах справи відсутні. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача спірної суми заборгованості по кредитному договору № 010/Р2-01-09-1-0/3 від 28.01.2013 р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 64009,03 грн. задовольнити у повному обсязі.

2. СТЯГНУТИ з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 ідент. код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9; код ЄДРПОУ 14305909; р/р 2909949 ООД АТ „Райффайзен Банк Аваль", МФО 328351, код 23876031) заборгованість за кредитним договором № 010/Р2-01-09-1-0/3 від 28.01.2013 р. в сумі 64009/шістдесят чотири тисячі дев'ять/грн. 03 коп., у тому числі: 54369/п'ятдесят чотири тисячі триста шістдесят дев'ять/грн. 90 коп. - заборгованості за кредитом, 3663/три тисячі шістсот шістдесят три/грн. 32 коп. - заборгованості по сплаті відсотків, 5975/п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять/грн. 81 коп. - пені, витрати по сплаті судового збору в сумі 1827/одна тисяча вісімсот двадцять сім/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 14 квітня 2015 р.

Суддя В.С. Петров