Ухвала суду № 43645648, 12.03.2015, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/9721/14-ц

Провадження № 6/442/21/2015

УХВАЛА

Іменем України

12 березня 2015 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючої- судді ОСОБА_1М

при секретарі Антоненко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дрогобичі заяву ОСОБА_2 про розстрочку виконання рішення суду, -

в с т а н о в и в :

17.02.2015 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області ухвалено рішення у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несплату аліментів, яким позовні вимоги задоволено частково та вирішено стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 2000 гривень та судовий збір в сумі 243,60 грн.

02.03.2015 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду заяву, в якій просить розстрочити виконання ним рішення суду від 17.02.2015 року, визначивши часткове погашення заборгованості щомісячно до 29.02.2016 року (згідно розрахунку, зазначеного у заяві). Мотивує тим, що починаючи з 20.12.1999 року і по теперішній час у нього склалось важке матеріальне становище. Він ніде не працює, у зв?язку з відсутністю робіт, та не має джерел стабільного доходу. Проживає разом зі своєю непрацездатною матір?ю, за якою здійснює догляд та фактично перебуває на її утриманні. Не має у власності ні транспортних засобів, ні нерухомого майна. З урахуванням тяжкого матеріального становища, звернувся до суду із даною заявою.

Сторони по справі в судове засідання не з?явились, не повідомивши причин неявки, а тому суд вважає, що заяву слід розглянути у відсутності останніх.

Суд, вивчивши матеріали справи та заяву, вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 217 ЦПК надання відстрочки або розстрочки виконання є можливим і при ухваленні судового рішення. Проте, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України, у п. 37 постанови № 2 від 12 червня 2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", відповідно до статті 217 ЦПК визначення порядку виконання рішення суду, надання відстрочки або розстрочки виконання, вжиття заходів для забезпечення його виконання за наявності для цього підстав зазначається безпосередньо в рішенні суду при його ухваленні. Заяви сторін або державного виконавця про вчинення судом таких же дій при виконанні рішення суду за наявності для цього підстав розглядаються в порядку, встановленому статтею 373 ЦПК, за результатами вирішення яких постановляється ухвала.

У свою чергу ст. 373 ЦПК закріплено положення, що за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Аналогічне положення міститься і в ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої відстрочка або розстрочка виконання, встановлення чи заміна способу і порядку виконання рішення допускається лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, або роблять його неможливим.

Розстрочка - спосіб виконання зобов'язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановленими наперед.

Порядок виконання рішення - це визначена законодавством послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов'язки суб'єктів виконавчого провадження під час їх вчинення.

Як вбачається зі змісту поданої відповідачем заяви, останній посилається на тяжке матеріальне становище, як на обставину, що утруднює виконання рішення суду, у зв?язку з чим просить розстрочити його виконання.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувану, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Отже, закон пов?язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об?єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб. Такими обставинами не можна визнати ті, які викладені заявником у заяві, оскільки матеріальне становище, в першу чергу, залежить від самої особи (боржника). Тобто, на думку суду, важке матеріальне становище боржника не може вважатися винятковим випадком.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою, дають об'єктивні підстави вважати, що заява не підлягає задоволенню.

Тобто, суд не може прийняти до уваги мотиви заявника, викладені у своїй заяві, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджуються.

Судом встановлено, що заявником не наведено у заяві про розстрочку виконання рішення суду обставин, які мають характер особливих або виняткових, оскільки обставини, на які послався заявник, такого характеру не носять, а тому і не можуть бути прийняті судом до уваги для надання розстрочки виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Боржником до поданої заяви про розстрочку виконання рішення не додано жодних доказів, які б підтверджували його важкий майновий стан, не доведений факт відсутності у заявника майна, на яке можливо звернути стягнення у рахунок погашення задоволеної судом суми.

Крім цього, до заяви про розстрочення виконання рішення суду завником не надано копії постанови про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суми боргу. Як вказано вище, при зверненні до суду з заявою про розстрочення виконання рішення необхідно було довести неможливість виконання цього судового рішення, а висновок щодо наявності обставин, що утруднюють виконання рішення, може дати лише державний виконавець. Отже, до заяви про розстрочення виконання рішення суду також не додано копії акту державного виконавця про перевірку майнового стану відповідача - заявника по справі.

Таким чином, заявник не навів жодних аргументів та не надав жодних доказів на підтвердження своєї заяви.

На думку суду, розстрочка виконання рішення строком на 1 рік з оплатою щомісячно по 186,97 грн. (як просить заявник) не може гарантувати сплату боргу відповідачем впродовж вказаного строку, оскільки заявник особисто зазначає, що не має самостійного заробітку з 1999 року, у зв?язку з відсутністю робіт, та не має джерел стабільного доходу.

Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

А тому, суд вважає, що вимоги заявника про розстрочення боргу є порушенням принципів, закріплених у ст. 3 ЦК України, та вимог ст. 373 ЦПК України щодо наявності обставин для розстрочки виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст. 60, 217, 373 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про розстрочку виконання рішення суду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції в пятиденний строк з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Грицай М.М.