Постанова № 43643372, 08.04.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2015 р. Справа № 922/6001/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

прокурор - Омельченко О.С. посвідчення № 030961 від 22.12.2014 р.

позивача - не з'явився

1-го відповідача - Парфенова І.С. за довіреністю б/н від 29.06.2011 р.

2-го відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокурора Харківської області (вх. № 1378Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 10.02.2015 р. у справі № 922/6001/14

за позовом Прокурора Дворічанського району Харківської області, смт. Дворічна в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Харківській області, м. Харків

до 1. ПП "Північ 2006", с. Токарівка

2. Дворічанської районної державної адміністрації, смт. Дворічна

про скасування розпоряджень, визнання недійсним договорів оренди землі

ВСТАНОВИЛА:

Заступник прокурора Харківської області в інтересах держави, в особі Головного управління Держземагентства у Харківській області, 23.12.2014 року звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Північ 2006" та до Дворічанської районної державної адміністрації, у якому просить суд:

- визнати незаконними та скасувати розпорядження голови Дворічанської райдержадміністрації від 02.06.2008р. №210 та від 31.12.2008р. №488, в частині надання згоди на розроблення ПП "Північ 2006" землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею - 271,3830 га, в тому числі: рілля - 234,4654 га, пасовище 36,9176 га на умовах оренди терміном на 10 років із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення на території Рідкодубівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Дворічанської райдержадміністрації від 03.05.2012 № 135;

- визнати недійсними укладені між Дворічанською райдержадміністрацією та ПП "Північ 2006" наступні договори оренди землі:

- на площу 70,9310 га, в тому числі рілля - 70,9310 га, від 26.06.2012 року, зареєстрований у відділі Держкомзему Дворічанського району Харківської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 02 жовтня 2012р. за № 632180004001676;

- на площу 36,9176 га, в тому числі пасовища - 36,9176 га, від 26.06.2012 року, зареєстрований у відділі Держкомзему Дворічанського району Харківської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 02 жовтня 2012р. за№ 632180004001677;

- на площу 31,9400 га, в тому числі рілля - 31,9400 га, від 26.06.2012 року, зареєстрований у відділі Держкомзему Дворічанського району Харківської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 02 жовтня 2012р. за № 632180004001675;

- на площу 17,4633 га, в тому числі рілля - 17,4633 га, від 26.06.2012 року, зареєстрований у відділі Держкомзему Дворічанського району Харківської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 02 жовтня 2012р.за № 632180004001678;

- на площу 104,1007 га, в тому числі рілля - 104,1007 га, від 26.06.2012 року, зареєстрований у відділі Держкомзему Дворічанського району Харківської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 02 жовтня 2012р. за № 632180004001674.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилався на положення ч.2 ст. 124 Земельного кодексу України, та зазначив, що передача земельних ділянок відбулася без проведення земельних торгів, а відтак, оскільки спірні договори укладені на підставі таких розпоряджень, визнати недійсними відповідні договори оренди землі, в якості правових підстав позову посилався на норми ст. ст. 123, 124 ЗК України, ст. ст. 11, 16, 167, 169, 203, 215, 216 ЦК України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.02.2015 р. (суддя Бринцев О.В.) в позові відмовлено повністю. Стягнуто з Головного управління Держземагенства у Харківській області на користь державного бюджету України 8 526,00 грн. судового збору.

Прокурор з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Так, в обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор посилається на те, що передача спірних земельних ділянок відбулась без проведення земельних торгів, передбачених ч. 2 ст. 124 ЗК України. Крім того, зазначає, що не відповідає фактичним обставинам справи висновок суду першої інстанції стосовно недоведеності прокурором порушення спірними розпорядженнями Дворічанської РДА та договором прав позивача, оскільки, на думку прокурора, порушення інтересів держави в особі Держземагенства у Харківській області полягає в недодержанні встановленого законом порядку передачі в оренду земельної ділянки державної власності.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 01.04.2015 р.

Дворічанською районною державною адміністрацією на виконання вимог ухвали суду 17.03.2015 р. надано за вх. № 4360 відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги прокурора заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

1-м відповідачем також на виконання вимог ухвали суду 30.03.2015 р. надано за вх. № 5004 відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги прокурора заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. Крім того, зазначає, що посилання прокурора на ч. 2 ст. 124 та ст. 134 Земельного кодексу України є недоречним, оскільки, на момент винесення спірного розпорядження № 210 «Про надання згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ПП «Північ-2006» на умовах оренди із земель державної власності на території Рідкодубівської сільської ради», а саме станом на 02.06.2008 року вказані правові норми втратили чинність на підставі рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року.

Позивачем 01.04.2015 р. за вх. № 5104 надано лист, в якому він просив апеляційну скаргу задовольнити. Крім того, просив розглядати справу без участі його представника.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 р. розгляд справи відкладено на 08.04.2015 р.

В судове засідання, призначене на 08.04.2015 р., представники позивача та 2-го відповідача не з'явились, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Натомість, позивачем надано клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, наявність клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу прокурора за відсутності зазначених представників, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзивах на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 02.06.2008 року Дворічанською районною адміністрацією було прийняте розпорядження № 210 "Про надання згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ПП "Північ-2006" на умовах оренди із земель державної власності на території Рідкодубівської сільської ради" (т. І а.с. 14). На підставі вказаного розпорядження відповідачем-2 (ПП "Північ-2006") було розроблено відповідну технічну документацію, яку було погоджено у встановленому законом порядку та затверджено розпорядженням голови Дворічанської РДА № 135 від 03.05.2012 року (т. І а.с. 34-35).

На виконання вказаних розпоряджень голови Дворічанської РДА, 26.06.2012р. між Дворічанською РДА Харківської області та ПП "Північ-2006" були укладені договори оренди землі (земельних ділянок площею 70,9310 га, 36,9176 га, 31,9400 га, 17,4633 га та 104,1007, розташованих на території Рідкодубівської сільської ради) строком на 10 років для ведення товарного с/г виробництва (т. І а.с. 43-45, 47-49, 40-42, 5052).

02.10.2012р. вказані договори були зареєстровані відділом Держкомзему у Дворічанському районі Харківської області за №№ 632180004001676, 632180004001677, 632180004001675, 632180004001678, 632180004001674.

Підставою даного позову прокурор вказував, із посиланням на положення ч.2 ст. 124 Земельного кодексу України, що передача земельних ділянок відбулася без проведення земельних торгів, а відтак, оскільки спірні договори укладені на підставі таких розпоряджень, визнати недійсними відповідні договори оренди землі.

Такі обставини, на думку прокурора, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, в т.ч. можуть бути визнання правочину недійсним, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (ст.16 ЦК України).

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються в т.ч. шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом (ст.20 ГК України).

З урахуванням наведеного та у відповідності до положень ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) колегія суддів дійшла висновку про те, що умовою визнання обґрунтованими позовних вимог прокурора є доведення ним факту невідповідності спірних розпоряджень Дворічанської РДА та договорів оренди землі законодавству та факту ущемлення цими актами прав та законних інтересів суб'єктів господарювання.

Втім, колегія суддів дійшла висновку про те, що цей тягар доведення прокурором не витриманий. Прокурором та позивачем не доведений ані факт суперечності спірних розпоряджень та угод чинному законодавству, ані факт ущемлення цими актами прав та законних інтересів суб'єктів господарювання.

Навпаки, матеріали справи свідчать про те, що відповідні розпорядження і угоди укладені з додержанням вимог чинного законодавства.

Так, згідно ст. 13 Конституції України, ст. 373 Цивільного кодексу України, ст. 1 Земельного кодексу України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (ст. 14 Конституції України).

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону (ст. 84 ЗК України).

Згідно п.7 ч.1 ст.13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля відноситься до відома місцевих державних адміністрацій. Згідно п.2 ч.1 ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Відповідно ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла станом на момент винесення відповідачем-1 спірних розпоряджень та укладення відповідачами спірних договорів оренди землі) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. У разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати аукціону (ч.1, ч.2 ст.6 Закону України "Про оренду землі").

Колегія суддів не погоджується з твердженнями позивача і прокурора про те, що спірні земельні ділянки могли бути надані в користування лише за результатами аукціону, оскільки з наведених вище правових норм вбачається, що законодавство передбачає дві підстави набуття громадянами та юридичними особами права користування земельними ділянками, а саме або за результатами аукціону, або за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування.

Крім того, посилання прокурора, викладені в апеляційній скарзі, на ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України не ґрунтуються на приписах законодавства, оскільки, на момент винесення спірного розпорядження № 210 "Про надання згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ПП "Північ-2006" на умовах оренди із земель державної власності на території Рідкодубівської сільської ради", а саме станом на 02.06.2008 року вказана правова норма втратила чинність на підставі рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, про те, що розпорядження голови Дворічанської районної адміністрації від 02.06.2008 року № 210 було винесене при повному дотриманні діючого в Україні законодавства, а саме: Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та інших нормативних актів, і, тому, скасуванню не підлягає. Крім цього, всі подальші дії сторін, щодо погодження та затвердження проекту землеустрою, на підставі розпорядження № 135 від 03.05.2012 року, укладання договорів оренди землі та інші дії - напряму пов`язані та зроблені на виконання цілком законного розпорядження № 210 від 02.06.2008 року, а тому також у повній мірі відповідають діючому на той час в Україні законодавству.

Таким чином, Дворічанська районна державна адміністрація цілком законно висловила своє волевиявлення стосовно вище згаданих земельних ділянок шляхом прийняття спірних розпоряджень про надання їх у користування ПП «Північ 2006».

Такий висновок колегії суддів повністю узгоджується із Постановою ВГСУ № 6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", згідно п. 2.24 якої, судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги прокурора не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, а відтак задоволенню не підлягають.

Дійшовши висновку про необхідність відмови прокурору у позові колегія суддів також враховує, що прокурором не доведена й друга з необхідних у відповідності до ст.16 ЦК України, ст. 20 ГК України умов визнання рішень органів державної влади та договорів недійсними - факт ущемлення цими рішеннями та договорами прав суб'єктів господарювання. Ні прокурор, ні представник позивача не виявилися спроможними навести ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції жодної відмінності котра виникла в даному випадку в чиїх не будь правах чи обов'язках внаслідок того, що спірні земельні ділянки були надані в користування 2-му відповідачу.

Взагалі, ні прокурором, ні позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірні розпорядження Дворічанської РДА та укладені відповідачами договори порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача у справі Головного управління Держземагенства у Харківській області.

Твердження прокурора про можливість існування суб'єктів господарювання, котрих спірними актами позбавили можливості орендувати ці землі носять бездоказовий абстрактний характер і не можуть бути прийняті до уваги, адже рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях (п.4 Постанови Пленуму ВГСУ від 23.03.2012р. №6).

Більш того, колегія суддів зазначає, що права позивача спірним розпорядженням від 02.06.2008 р. не могли бути порушені взагалі, адже станом на 02.06.2008 р. установи позивача взагалі не існувало. Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців - позивач - Головне управління держземагенства у Харківській області, був зареєстрований лише 16.11.2012р., тобто більш як на три роки пізніше ніж було ухвалено спірне розпорядження. Інші оскаржувані розпорядження, а також самі договори оренди земельних ділянок було укладено також до створення та державної реєстрації позивача (у період з 31.12.2008 року по 26.06.2012 року).

Також, колегія суддів зазначає, що відмова в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними та скасування спірних розпоряджень голови Дворічанської районної державної адміністрації № 210 від 02.06.2008 р., № 488 від 31.12.2008р. та № 135 від 03.059.2012, означає відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди землі від 26.06.2012 р., укладених на підставі цих розпоряджень та зареєстрованих в Державному реєстрі земель 02.10.2012 р., адже інших підстав недійсності цих договорів, крім незаконності розпоряджень, ні прокурором, ні позивачем не наведено.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що прокурором не доведено факт порушення чинного законодавства України, внаслідок видання Дворічанською РДА розпоряджень № 210 від 02.06.2008 року, № 488 від 31.12.2008 року та № 135 від 03.05.2012р., також прокурором не доведено факт порушення оскаржуваними розпорядженнями як інтересів держави, так і інтересів будь-яких інших осіб (у тому числі позивача). За таких обставин відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Окрім того, опираючись на практику Європейського Суду, колегія суддів вважає, що вимога про скасування розпоряджень про відведення земельних ділянок є порушенням сталого правового порядку в Україні. Такий висновок колегії суддів випливає з наступного.

17.07.1997 р. Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основних свобод, чим повністю визнала юрисдикцію Європейського Суду (далі ЄС) з прав людини у всіх питаннях, які стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

23.02.2006 р. прийнятий Закон України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», ст. 17 якого законодавчо встановила прецедентную практику ЄС джерелом права в Україні.

Відповідно до рішення ЄС від 24.07.2003 р. у справі Stretch vs United Kingdom, (п. 32-35 рішення) майном в значенні ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування придбання майна чи майнових прав за договором, укладеним із органом влади.

Таким чином, ЄС виходить з того, що укладаючи договір, набувач не має сумнівів в законності дій органу державної влади, і, опираючись на ці впевненість, планує свою діяльність по використанню отриманого майна, тому визнання недійсним розпорядження органу публічної влади або правочину, за яким набувач отримав майно від держави і подальше позбавлення набувача цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Аналогічне тлумачення зазначеного рішення ЄС та припис щодо обов'язковості застосування положень цього рішення ЄС (Stretch vs United Kingdom) до спорів, предметом яких є позбавлення майна чи майнових прав, отриманих від органів державної влади, надав Верховний Суд України, який у своїй Постанові від 14.03.2007 р. «Про аспекти розгляду справ про приватизацію державного майна» зазначив, що допущені органом влади порушення не можуть бути підставою для визнання недійсними приватизаційних правочинів, повернення майна державі, порушень майнових прав набувача майна, якщо вони не допущені внаслідок винної поведінки самого набувача.

Встановлені у спорі обставини не містять ніяких ознак винних чи протиправних дій відповідача ПП «Півнич 2006», що, з огляну на обов'язковість постанов ВСУ для даного суду, який вирішує спір, унеможливлює задоволення позовних вимог.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження прокурора, викладені ним в апеляційній скарзі, не ґрунтуються на законі, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 10.02.2015 р. у справі № 922/6001/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 10.02.2015 р. у справі № 922/6001/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 10.04.15

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.