Постанова № 43643309, 15.04.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2015 р. Справа№ 910/16241/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Федорчука Р.В.

Лобаня О.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 15.04.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Великий Віз» на рішення господарського суду Київської області від 16.12.2014 (повне рішення підписано 24.12.2014)

у справі №910/16241/14 (суддя Щоткін О.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Олга-Логістик»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Великий Віз»

про стягнення 68 546,45 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 16.12.2014 у справі №910/16241/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Торговий дім «Великий Віз» на користь ТОВ «Олга-Логістик» 46 222,53 грн. боргу, 1 232,28 грн. пені, 1 156,69 грн. 20% річних, 19 931,95 грн. штрафу та 1 827,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ТОВ «Торговий дім «Великий Віз» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 16.12.2014 у справі №910/16241/14 та прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позову відмовити.

В своїх доводах скаржник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки, що викладені в рішенні місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи.

Ухвалою від 23.02.2015 Київським апеляційним господарським судом поновлено ТОВ «Торговий дім «Великий Віз» строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи №910/16241/14 призначено до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.

14.04.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ТОВ «Торговий дім «Великий Віз» надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії додаткової угоди №1 від 30.03.2015 до договору поставки продукції №1107. Зі змісту даної угоди вбачається, що ТОВ «Олга-Логістик» та ТОВ «Торговий дім «Великий Віз» погодили, що штрафні санкції у розмірі 1 232,28 грн. пені, 1 156,69 грн. 20% річних, 19 931,95 грн. штрафу, які були нараховані за неналежне виконання умов договору поставки продукції №1107 та не були сплачені ТОВ «Торговий дім «Великий Віз» до моменту підписання додаткової угоди вважаються погашеними. Крім того, в додатковій угоді передбачено, що на момент підписання угоди ТОВ «Олга-Логістик» не має жодних майнових претензій до ТОВ «Торговий дім «Великий Віз», щодо зобов'язань, які виникли на підставі договору поставки продукції №1107.

За результатами розгляду даного клопотання суд ухвалив долучити копію додаткової угоди №1 до матеріалів справи, однак як доказ погашення відповідачем заборгованості у даній справі судом не приймається, оскільки на момент прийняття рішення суду у справі №910/16241/14 додаткова угода №1 від 30.03.2015 між сторонами підписана не була.

Одночасно колегія суддів зазначає, що у разі пред'явлення наказу господарського суду до виконання, додаткову угоду №1 необхідно буде пред'явити до органів, на які законом покладені завдання з примусового виконання рішень суду.

Представник відповідача брав участь в судових засіданнях в яких надавав пояснення щодо суті спору та просив апеляційну скаргу ТОВ «Торговий дім «Великий Віз» задовольнити, а рішення господарського суду Київської області від 16.12.2014 у справі №910/16241/14 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким у задоволені позову відмовити повністю.

В судове засідання апеляційної інстанції позивач повноважних представників не направив, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 ГПК України, не скористався. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання про розгляд апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка представників сторін без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу без участі в судовому засіданні представників позивача.

Згідно з ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 13.08.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю «Олга-Логістик» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Великий Віз» (покупець) укладено договір поставки продукції №1107, за умовами якого, постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти товар та здійснити оплату за кожну партію переданого постачальником товару, протягом (але не пізніше) 21 календарних днів з моменту передачі такої партії товару.

Згідно з п. 3.5. договору заборгованість покупця за поставлений/отриманий згідно договору товар, не має перевищувати сто одну тисячу грн.

Відповідно до п. п. 5.3., 5.5. договору у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожен день прострочення платежу, та окрім того 20% річних. В разі порушення умов п. 3.5. цього договору на покупця накладається штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

ТОВ «Олга-Логістик» звернулось до господарського суду з позовом про стягнення коштів, мотивуючи вимоги тим, що за період з 24.05.2014 по 25.06.2014, ним на було здійснено поставку товару на загальну суму 53 292,32 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними. Проте, ТОВ «Торговий дім «Великий Віз» всупереч умовам договору, здійснив лише часткову оплату за отриманий товар у розмірі 52 600,00 грн. та повернув товар на суму 201,36 грн.

Крім того, за період з 16.08.2014 по 01.10.2014 позивач здійснив поставку товару відповідачу на суму 45 731,57 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, однак, відповідач оплату не здійснив.

У зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 46 222,53 грн., яку і просить стягнути позивач з урахуванням штрафних санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, доказів оплати та відзиву на позов відповідач до суду не надав, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 46 225,53 грн. боргу за поставлений товар підлягає задоволенню. У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань, з відповідача також підлягає стягненню 1 232,28 грн. пені, 1 156,69 грн. 20% річних та 19 931, 95 грн. штрафу.

Заперечуючи проти рішення суду, відповідач вказує на те, що заборгованість в сумі 46 222,53 грн. оплачена в повному обсязі, що підтверджується оборотною відомістю аналітичного обліку по субрахунку відповідача, а тому стягнення боргу та нараховані на нього штрафні санкції є безпідставним. Крім того, звертає увагу на те, що позивач змінив предмет позову, але така заява направлена на його адресу не була.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний і підпис може бути скріплений печаткою.

З видаткових накладних, відповідно до яких постачальник поставив покупцю товар, вбачається, що товар було прийнято представником відповідача, про що свідчить підписи на накладних, які завірені печаткою відповідача.

Таким чином, видаткові накладні є належними та допустимими доказами здійснення постачання товару відповідачу, що обумовлює його обов'язок оплатити товар в порядку передбаченому договором.

Заперечень щодо належності підпису на накладних уповноваженими особами відповідача про отримання товару не оспорюється.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що позивач за накладними передав товар, а відповідач прийняв та зобов'язався сплатити за нього певну грошову суму. Докази належної оплати поставленого товару відсутні.

Посилання відповідача на те, що заборгованості не існує та зобов'язання за договором виконуються своєчасно та в повному обсязі, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки додані відповідачем до апеляційної скарги платіжні доручення не стосуються накладних, заявлених у позовній заяві, так як мають інші реквізити ніж містяться у платіжних дорученнях.

Щодо посилань відповідача на необхідність витребування у сторін акту звіряння, то колегія суддів звертає увагу на те, що підставою для розрахунків, відповідно до укладеного сторонами договору, є видаткова накладна та строки їх оплати протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару, а не акт звірки взаєморозрахунків.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, відповідно до п. п. 5.3., 5.5. договору у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожен день прострочення платежу, та окрім того 20% річних. В разі порушення умов п. 3.5. цього договору на покупця накладається штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

Враховуючи, що відповідачем не спростована сума заборгованості, то нараховані на неї сума штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, а також сума річних є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо порушення процесуальних норм, то вони не знайшли свого підтвердження, навпаки матеріали справи містять копію квитанції відділення поштового зв'язку та опис вкладень про прийняття заяви про збільшення позовних вимог до відправлення на адресу відповідача м. Ірпінь вул. Кулишова,18 б, що зазначена у ЄДРПОУ.

Слід зазначити, що доводи відповідача що зміни предмету або підстави позову можуть бути реалізовано лише до початку розгляду справи судом не відповідають дійсності, оскільки за приписами ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України в від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Ці процесуальні права можна реалізувати лише до прийняття рішення, тобто в суді першої інстанції.

Процесуальні права щодо зміни предмету або підстав позову позивач може реалізувати лише до початку розгляду справи по суті. Втім, ГПК України не визначає нормативно момент початку розгляду справи по суті. В процесі вирішення справи в суді першої інстанції виділяються стадії: прийняття позовної заяви та порушення провадження у справі; підготовки справи до розгляду; розгляду справи у судовому засіданні; ухвалення судового рішення. На стадії розгляду справи у судовому засіданні не виділяється розгляд справи по суті. Поряд з цим відповідно до ст. 74 ГПК України порядок ведення засідання визначається суддею (суддею, головуючим у засіданні). Тому суддя (головуючий) повинен, встановлюючи порядок ведення засідання, оголосити початок та закінчення розгляду клопотань та початок розгляду справи по суті, таким чином, щоб забезпечити позивачу можливість реалізувати права, строк вчинення яких визначений вказівкою на початок розгляду справи по суті.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.09.2014 судове засідання з розгляду справи в суді першої інстанції не відбулось у зв'язку з неявкою сторін та направленням матеріалів справи за підсудністю до господарського суду Київської області.

27.10.2014 розгляд справи було відкладено у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та ненадання ним витребуваних судом документів.

Заява про збільшення позовних вимог направлена на адресу господарського суду Київської області 31.10.2014.

У даному випадку, позивач збільшив позовні вимоги на залишок несплаченого боргу за договором поставки на суму 490,96грн., зміни предмету або підстав позову не відбувалось.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Київської області від 16.12.2014 у справі №910/16241/14 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду Київської області від 16.12.2014 у справі №910/16241/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Торговий дім «Великий Віз» - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Великий Віз» на рішення господарського суду Київської області від 16.12.2014 у справі №910/16241/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 16.12.2014 у справі №910/16241/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/16241/14 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді Р.В. Федорчук

О.І. Лобань