Постанова № 43643302, 30.03.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2015 р. Справа№ 925/1164/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Прудивус М.А. - представник, дов. б/н від 10.03.2015;

від відповідача: не викликався, не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Закритого акціонерного товариства "Трудовий колектив "Уманьхліб"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.07.2014

у справі № 925/1164/14 (суддя Єфіменко В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікапрод"

до Закритого акціонерного товариства "Трудовий колектив "Уманьхліб"

про стягнення коштів

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2014 розгляд апеляційної скарги у справі № 925/1164/14 відкладено на 29.10.2014, а 29.10.2014 у судовому засіданні оголошено перерву до 12.11.2014; ухвалою від 12.11.2014 зупинено апеляційне провадження у справі № 925/1164/14 до набрання законної сили рішенням у справі № 925/1425/14, а ухвалою від 19.03.2015 поновлено апеляційне провадження у справі № 925/1164/14; розгляд апеляційної скарги призначено на 30.03.2015.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2014 змінено склад колегії суддів у справі № 925/1164/14.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.07.2014 у справі № 925/1164/14 позовні вимоги задоволено повністю; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 271 290,00 грн. боргу, 26 734,84 грн. пені, 25 229,98 грн. втрат внаслідок інфляції, 3 054,80 грн. 3% річних, 6 526,19 грн. судового збору.

Рішення мотивоване тим, що факт отримання відповідачем товарно-матеріальних цінностей у позивача не оспорюються відповідачем й підтверджується довіреністю та видатковими накладними всього на суму 271 290,00 грн.; відповідач не надав суду доказів здійснення розрахунків із позивачем; з огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду Черкаської області від 23.07.2014 у справі № 925/1164/14 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що Бевз О.О. не мала права на укладення договору від 31.01.2014, оскільки позачерговими загальними зборами відповідача від 03.10.2013 було прийнято рішення, зокрема, про припинення повноважень виконуючої обов'язки голови правління Бевз О.О., таким чином, з відповідної дати повноваження останньої, як виконуючої обов'язки керівника відповідача, було припинено; рішення загальних зборів відповідача від 03.10.2013 та рішення спостережної ради відповідача від 07.10.2013 не скасовано рішеннями судів, отже, вони є чинними, тому повноваження Бевз О.О. в якості виконуючої обов'язки голови правління відповідача є припиненими, таким чином, заборгованість, яка стягується з відповідача, здійснюється на підставі договору, який було укладено з порушенням статті 203 ЦК України.

На думку скаржника, судом першої інстанції порушено статтю 43 ГПК України.

Як стверджує скаржник, участь у засіданні суду першої інстанції від імені відповідача брала особа, яка не мала відповідних повноважень і не могла подавати документи та пояснення, тим більше визнавати позовні вимоги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2014 у справі № 925/1164/14 на підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України були витребувані у сторін документи, на виконання якої позивачем надано письмове пояснення та документи із клопотанням від 04.11.2014.

У додатковому поясненні від 10.11.2014 скаржник вказує на те, що позивач передав, а Грушовенко В.Д. отримав товар з порушенням умов, що були викладені у довіреності № 25 від 31.01.2014, а сама довіреність видана особою, яка не мала на це повноважень.

Також до зазначеного додаткового пояснення скаржником додані документи.

22.09.2014 від відповідача через відділ документального забезпечення суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 925/1164/14 до набрання законної сили рішенням Господарського суду Черкаської області у справі № 925/1425/14 за позовом Закритого акціонерного товариства "Трудовий колектив "Уманьхліб" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікапрод" про визнання недійсним договору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2014 у справі № 925/1164/14 клопотання скаржника задоволено, апеляційне провадження у справі № 925/1164/14 зупинено до набрання законної сили рішенням у справі № 925/1425/14.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.10.2014 у справі № 925/1425/14 позов задоволено повністю; визнано недійсним договір купівлі-продажу № 5, підписаний 31.01.2014 Бевз Олександрою Олександрівною від імені Закритого акціонерного товариства "Трудовий колектив "Уманьхліб" з Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікапрод".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 у справі № 925/1425/14 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікапрод" задоволено; рішення Господарського суду Черкаської області від 16.10.2014 у справі № 925/1425/14 скасовано; прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2015 апеляційне провадження у справі № 925/1164/14 поновлено, розгляд апеляційної скарги призначено на 30.03.2015.

30.03.2015 від відповідача через відділ документального забезпечення суду надійшла телеграма з клопотанням про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю явки у судове засідання представника.

Розглядом поданого клопотання встановлено, що підстави для його задоволення відсутні, у зв'язку із тими обставинами, що не вказано про наявність поважної причини для нез'явлення представника та не надано доказів існування такої причини, також, керівник відповідача не був позбавлений права направити у судове засідання іншого свого представника, або представляти інтереси відповідача особисто.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду Черкаської області позовну заяву про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 271 290,00 грн., пені в сумі 26 734,84 грн., інфляційних втрат у сумі 25 229,98 грн., 3% річних в сумі 3 054,80 грн.; судових витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, 31.01.2014 між позивачем та відповідачем укладено договір № 5 купівлі-продажу, відповідно до п. 1.1 якого, позивач, за договором продавець, зобов'язується передати належний йому товар у власність відповідачу, за договором покупцю, а відповідач зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За видатковими накладними № РН-0000025 від 31.01.2014 на суму 39 450,00 грн., № РН-0000028 від 03.02.2014 на суму 39 900,00 грн., № РН-0000030 від 06.02.2014 на суму 76 440,00 грн., № РН-0000032 від 07.02.2014 на суму 39 000,00 грн., № РН-0000037 від 10.02.2014 на суму 76 500,00 грн. позивачем поставлено відповідачу на виконання договору № 5 від 31.01.2014 товар на загальну суму 271 290,00 грн.

Товар одержано відповідачем через представника відповідача, який був уповноважений довіреністю № 25 від 31.01.2014.

Згідно із п. 4.2 договору № 5 термін оплати товару складає десять днів з моменту отримання товару відповідачем.

Отже, відповідач повинен був виконати свої зобов'язання за договором № 5 щодо оплати переданого позивачем товару за видатковими накладними № РН-0000025, № РН-0000028, № РН-0000030, № РН-0000032 та № РН-0000037 до 11.02.2014, 14.02.2014, 18.02.2014, 18.02.2014 та 21.02.2014, відповідно.

Позивач у претензії № 2 від 15.05.2014 про повернення суми боргу за проданий товар (борошно) повідомив відповідача про те, що станом на 15.05.2014 кошти від відповідача не отримані, а заборгованість останнього за договором № 5 складає 271 290,00 грн та вимагав негайно повернути заборгованість за отриманий товар згідно із договором купівлі-продажу № 5 від 31.01.2014 в розмірі 271 290,00 грн. та сплатити пеню в розмірі 26 580,26 грн.

Відповіді на зазначену претензію № 2 відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати заборгованості перед позивачем у розмірі 271 290,00 грн., за переданий позивачем товар за договором № 5.

Таким чином, апеляційний господарський суд, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 271 290,00 грн., за переданий товар згідно із договором № 5, є такою, що підтверджена матеріалами справи та відповідає чинному законодавству.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом 6.4 договору № 5 сторони погодили, що за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар відповідач виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок позивача, здійснивши власний розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних, погоджується із господарським судом першої інстанції та вважає суми пені, інфляційних втрат та 3% річних у розмірах 26 734,84 грн., 25 229,98 грн. та 3 054,80 грн., відповідно, правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

В ч. 2 ст. 241 ЦК України встановлено, що наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Отже, навіть за умови відсутності повноважень у особи, якою підписано договір № 5 від відповідача, зазначений договір є дійсним, оскільки відповідачем прийнято від позивача товар за видатковими накладними № РН-0000025, № РН-0000028, № РН-0000030, № РН-0000032, № РН-0000037 у яких є посилання на договір № 5 від 31.01.2014, чим схвалено укладення зазначеного правочину.

Також, в постанові Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 у справі № 925/1425/14 встановлено, що, виходячи із вимог ст. 241 ЦК України, наступне схвалення, в даному випадку, юридичною особою правочину, унеможливлює визнання його недійсним, відтак, в даному випадку відсутні правові підстави, з якими закон пов'язує можливість визнання договору недійсним, тому в задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 5 від 31.01.2014 слід відмовити.

Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в справі № 925/1425/14, не доказуються при розгляді справи № 925/1164/14.

Із матеріалів справи вбачається, що довіреність від 31.01.2014 за № 25 видана відповідачем Грушовенку В.Д. на право одержання від позивача борошна. У період дії зазначеної довіреності Грушовенко В.Д. обіймав посаду начальника відділу матеріально-технічного постачання у відповідача, про що свідчать витяги із наказів відповідача від 24.10.2012 № 98-К та від 19.08.2014 № 81-К.

Таким чином, окрім повноважень представника відповідача, наданих довіреністю № 25 від 31.01.2014, Грушовенко В.Д. також діяв як посадова особа відповідача.

Щодо обставин оформлення довіреності, то слід зазначити, що відповідно до п.п. 5, 15 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, відповідальність за правильне оформлення, видачу довіреностей, своєчасне та повне оприбуткування одержаних за виданими довіреностями цінностей покладається на керівника, головного бухгалтера підприємства або їх заступника та осіб, які на те уповноважені керівником підприємства, посадових осіб, яким надано право підписувати довіреності, а також на особу, яку призначено для виписування і реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей.

Скаржник в апеляційній скарзі не вказав на існування обставин, які б свідчили про прийняття судом першої інстанції неправильного рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення господарського суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Черкаської області від 23.07.2014 у справі № 925/1164/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Трудовий колектив "Уманьхліб" без задоволення.

2. Справу № 925/1164/14 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Повний текст постанови складено 17.04.2015.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Н.Ф. Калатай

В.І. Рябуха