Постанова № 43643178, 14.04.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2015 р. Справа№ 910/29070/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Баранця О.М.

Сітайло Л.Г.

Від позивача - Федоренко О.І. ( довір. №02-01/8635-Д/01-839 від 04.10.14);

Від відповідача - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Артбудінвест"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.15р.

у справі №910/29070/14 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Дочірнього підприємства "Золотоніський комбікормовий завод"

до Приватного підприємства "Артбудінвест"

про стягнення 66 750,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2015р. у справі №910/29070/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства "Артбудінвест" на користь Дочірнього підприємства "Золотоніський комбікормовий завод" 34 750 грн. - заборгованості по орендній платі, 22 500 грн. - неустойки, 4 141 грн. 16 коп. - пені, 4 889 грн. 75 коп. - інфляційних втрат, 469 грн. 51 коп. - 3% річних, 1 827 грн. - судового збору.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві у тимчасове платне користування транспортний засіб на певний строк та за відповідну плату згідно умов договору, а відповідач в порушення умов договору не сплатив на користь позивача орендні платежі за період з 01.07.2013 року по 15.07.2014 рік та має перед позивачем заборгованість.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2015р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що в липня 2013р. договір оренди транспортного засобу від 15 лютого 2012р. припинив свою дію, оскільки предмет договору оренди, автомобіль SCANIA державний номер: СА 6877 АК та напівпричеп марки FELDBINDER державний номер: СА 0667 XT було викуплено відповідачем у позивача на підстав договору купівлі-продажу №92 від 30 липня 2013р., а отже відповідно до ч.2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі викупу (приватизації) об'єкта оренди. До моменту укладення договору купівлі-продажу відповідач користувався об'єктом оренди правомірно вже на підставі договору №94 відповідального зберігання майна, укладеного 22 липня 2013р. між відповідачем і позивачем.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2015р. розгляд апеляційної скарги призначено на 14.04.2015р.

В судове засідання апеляційного господарського суду не з'явився представник відповідача.

07.04.2015р. від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке він обґрунтовує тим, що представник відповідача, який супроводжував дану справу ще з першої інстанції і безпосередньо писав і подавав апеляційну скаргу, з 10 по 14 квітня знаходитиметься поза межами Києва у зв'язку з святкуванням Великодня.

До клопотання про відкладення представник відповідача не надав обгрунтовуючих документів, явка представників сторін ухвалою суду від 30.03.2015р. не була визнана обов'язковою, тому колегія суддів вважає за необхідне розглядати апеляційну скаргу за наявними у справі документами, без участі представника відповідача.

Крім того, відповідно до ст.28 ГПК України представниками юридичних осіб в господарському суді крім представників їх органів, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Приймаючи до уваги, що чинне законодавство України не обмежує кола осіб, які можуть здійснювати представництво інтересів юридичної особи в суді, суд відмовляє в задоволенні клопотання.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача судова колегія встановила.

15.07.2012 року між Дочірнім підприємства "Золотоніський комбікормовий завод", як орендодавцем, та Приватним підприємством "Артбудінвест", як орендарем, укладено договір оренди транспортного засобу, відповідно д п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове платне користування, транспортні засоби: марка: SCANIA, модель: P420LA6X2HNA, державний номер: СА 6877 АК, шасі (рама) № XLEP6X20005173054, рік випуску 2007, тип - С 2; напівпричіп (цистерна) марки FELDBINDER: модель: CS80U-700, державний номер: СА 0667 XT, кузов W09334B2NV0F344, рік випуску 1997, тип - компресор для видування С 2 .

Згідно з п.2.2. договору, передача транспортного засобу в оренду здійснюється за актом прийому - передачі.

Відповідно до п.4.1.6. договору, орендар зобов'язаний повернути орендований ТЗ через 3 діб, після закінчення терміну дії цього договору або припинення його дії.

Згідно з п. 5.1. договору, орендна плата становить 3 000 (три тисячі) грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п.6.1. договору, транспортний засіб повинен бути повернутий орендодавцю по закінченні терміну оренди у справному стані з урахуванням нормального зносу, що виник у період експлуатації.

Згідно з п. 6.2. договору, повернення ТЗ відбувається за актом прийому-передачі, в якому зазначається технічний стан, та який є невід'ємною частиною даного договору.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 15 липня 2014 року (п. 8.1. договору).

Факт приймання-передачі ТЗ в оренду підтверджується підписаним між сторонами 15.07.2012 року актом прийому-передачі.

Відповідно до ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як слідує з матеріалів справи, позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві у тимчасове платне користування транспортний засіб на строк визначений договором та за відповідну плату, однак внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти сплати орендної плати відповідно до умов договору, у відповідача перед позивачем за період з 01.07.2013 року по 15.07.2014 рік виникла заборгованість зі сплати орендних платежів в розмірі 34 750,14 грн.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що в липні 2013р. договір оренди транспортного засобу від 15 лютого 2012р. припинив свою дію, оскільки предмет договору оренди, автомобіль SCANIA державний номер: СА 6877 АК та напівпричеп марки FELDBINDER державний номер: СА 0667 XT було викуплено відповідачем у позивача на підстав договору купівлі-продажу №92 від 30 липня 2013р., а також про те, що до моменту укладення договору купівлі-продажу відповідач користувався об'єктом оренди правомірно вже на підставі договору №94 відповідального зберігання майна, укладеного 22 липня 2013р. між відповідачем і позивачем, до уваги судовою колегією не приймаються, оскільки по-перше згідно інформації, наданої УДАІ УМВС України в Черкаській області власником транспортних засобів автомобілю SCANIA державний номер: СА 6877 АК та напівпричепу марки FELDBINDER державний номер: СА 0667 XT є ДП «Золотоніський комбікормовий завод», згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, по-друге договором оренди транспортного засобу від 15.02.2012р. не передбачено право відповідача на викуп орендованих транспортних засобів, а відповідно до ч.1 ст. 289 ГК України передбачено, що орендар має право на викуп об'єкту оренди, якщо таке право передбачено договором оренди.

Посилання відповідача на укладення між сторонами договору №94 відповідального зберігання майна від 22.07.2013р., отже до моменту укладення договору купівлі-продажу відповідач користувався об'єктом оренди правомірно на підставі зазначеного договору зберігання, є недоречним, оскільки після підписання такого договору, акту приймання-передачі майна на відповідальне зберігання сторонами не складено, транспортні засоби у відповідальне зберігання не передані.

Оскільки, як зазначалось вище, позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві у тимчасове платне користування ТЗ, а відповідач в порушення умов договору не сплатив на користь позивача орендні платежі за період з 01.07.2013 року по 15.07.2014 року позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідача в розмірі 34750,14 грн. обґрунтовано задоволено місцевим господарським судом.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 22 500,00 грн. неустойки в зв'язку з неповерненням ТЗ після припинення дії договору.

Господарським судом міста Києва встановлено що договір оренди транспортного засобу від 15.07.2012 року, укладений між позивачем та відповідачем, припинив свою дію 15.07.2014 року, доказів продовження дії договору суду не надано, а тому відповідач зобов'язаний повернути позивачу орендовані ТЗ.

Відповідно до ч.1 ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Оскільки докази повернення орендованих ТЗ за період з 15.07.2014 року по 30.11.2014 рік в матеріалах справи відсутні, позивачем, як наймодавцем правомірно заявлено, а судом задоволено, позовні вимоги про стягнення з відповідача 22 500,00 грн. неустойки.

Відповідно до ч.1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч.6 ст.231 ГК України).

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п.7.2. договору, за несплату орендарем орендної платні в терміни, встановлені договором та порушення терміну повернення ТЗ, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, керуючись п. 7.2. договору просив стягнути з відповідача пеню за період з 19.08.2014 року по 31.01.2015 рік, яка вірно розраховано позивачем у розмірі 4141,16 грн., отже місцевий господарський суд обгрунтовано задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просив суд стягнути з відповідача на свою користь: 4 889,75 грн. - інфляційних втрат, 469,51 грн. - 3% річних. Оскільки розрахунок позивача є обґрунтованим та вірним, відповідач допустив просторочення виконання грошового зобов'язання, місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 4 889,75 грн. - інфляційних втрат за період з 19.08.2014р. по 31.01.2015р. та в частині стягнення 3% річних у розмірі 469,51 грн. за період з 19.08.2014р. по 31.01.2015р.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Артбудінвест" залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2015р. у справі №910/29070/14 залишити без змін.

3.Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/29070/14.

Повний текст постанови складено та підписано 17.04.2015р.

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді О.М. Баранець

Л.Г. Сітайло