Рішення № 43642276, 06.04.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2015Справа №910/3370/15-г

За позовом Фізичної особи-підприємця Дегтярьової Оксани Петрівни

до Приватного акціонерного товариства « 5-й Київський авторемонтний завод»

про стягнення 185 055, 55 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Колодійчук Н.В.

від відповідача: Хіміч А.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Дегтярьова Оксана Петрівна звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства « 5-й Київський авторемонтний завод» про стягнення заборгованості за договором про відступлення права вимоги № 01 від 02.12.2013 р. у розмірі 150 000, 00 грн., 20 824, 05 грн. - пені, 12 000, 00 грн. - інфляційних втрат та 2 231, 50 грн. - 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань відповідно до вищевказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2015 р. порушено провадження у справі № 910/3370/15-г призначено до розгляду у судовому засіданні на 18.03.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи переносився в порядку ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

Приватне акціонерне товариство « 5-й Київський авторемонтний завод» подало клопотання про зупинення провадження у справі № 910/3370/15-г до вирішення та набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/5892/15-г за позовом Приватного акціонерного товариства « 5-й Київський авторемонтний завод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЖВХ», Фізичної особи-підприємця Дегтярьової Оксани Петрівни про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 01 від 02.12.2013 р., яке мотивоване тим, що позовні вимоги у даній справі Фізична особа-підприємець Дегтярьова Оксана Петрівна обґрунтовує саме договором відступлення права вимоги № 01 від 02.12.2013 р. та встановлені у справі № 910/3370/15-г обставини можуть вплинути на оцінку судом доказів у даній справі.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Зупинення провадження у справі - тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені

Відповідно до 3.16. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

В той же час, суд відзначає, що висновки суду у справі № 910/5892/15-г не вплинуть на загальну оцінку судом наявних у справі доказів у їх сукупності та не містить фактів, які мають преюдиціальне значення для розгляду даної справи, а відтак - суд не вбачає підстав для зупинення провадження у даній справі та відмовляє у задоволенні вищевказаного клопотання відповідача.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Представник відповідача в усному порядку пояснив, що Приватне акціонерного товариства « 5-й Київський авторемонтний завод» не отримувало повідомлення про відступлення права вимоги.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 06.04.2015 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2005 р. між Акціонерним товариством « 5-й Київський авторемонтний завод» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КЖВХ» укладено договір підряду № 29, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «КЖВХ» зобов'язалось виконати поточний ремонт виробничих приміщень по Повітрофлотському пр., 64 у місті Києві, а відповідач - повністю сплатити вартість робіт та матеріалів.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2., 3.3. договору № 29 від 01.09.2005 р. вартість робіт за договором складає 428 377, 20 грн. Відповідач проводить оплату виконаних робіт по їх етапному завершенні не пізніше 10-ти днів після прийому обсягу виконаних робіт. Остаточний розрахунок за ремонтні роботи відповідачем проводиться не пізніше 10-ти днів після прийому відремонтованого об'єкта комісією відповідача.

01.04.2013 р. між Акціонерним товариством « 5-й Київський авторемонтний завод» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КЖВХ» укладено мирову угоду № 03, відповідно до якої станом на 01.04.2013 р. Акціонерне товариство « 5-й Київський авторемонтний завод» визнає борг за договором № 29 від 01.09.2005 р. на суму 435 496, 00 грн. та зобов'язується його погасити до середини грудня 2013 року.

Відповідно до п. 5 мирової угоди № 03 від 01.04.2013 р. у разі невиконання відповідачем умов мирової угоди Акціонерне товариство « 5-й Київський авторемонтний завод» має право звернутись до Господарського суду міста Києва для стягнення заборгованості, яка існує на день укладення мирової угоди, пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, 3 % річних та інфляційні втрати від суми заборгованості за кожен день прострочення за останні шість місяців.

02.12.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЖВХ» та Фізичною особою-підприємцем Дегтярьовою Оксаною Петрівною укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого Товариством з обмеженою відповідальністю «КЖВХ» передало позивачу право вимоги, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «КЖВХ» за договором підряду № 29 від 01.09.2005 р. та мировою угодою № 03 від 01.04.2013 р.

Відповідно до п. 2.1. договору згідно відступлення права вимоги за договором відповідач сплачує позивачу суму вартості робіт за договором підряду № 29 від 01.09.2005 р. та мировою угодою № 03 від 01.04.2013 р. у розмірі 150 000, 00 грн.

На виконання умов вищевказаного договору Товариством з обмеженою відповідальністю «КЖВХ» та Фізичною особою-підприємцем Дегтярьовою Оксаною Петрівною складено акт приймання-передачі документів від 20.05.2014 р. відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «КЖВХ» передало Фізичній особі-підприємцю Дегтярьовій Оксані Петрівні договір підряду № 29 від 01.09.2005 р., мирову угоду № 03 від 0104.2013 р., акт звірки взаємних розрахунків б/н станом на 09.07.20113 р., акт звірки взаємних розрахунків б/н станом на 22.11.2013 р., акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2013 р.

20.05.2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «КЖВХ» та Фізична особа-підприємець Дегтярьова Оксана Петрівна направили на адресу Приватного акціонерного товариства « 5-й Київський авторемонтний завод» повідомлення про відст3уплення права вимоги за договором підряду № 29 від 01.09.2005 р. та мировою угодою № 03 від 01.04.2013 р., що підтверджується фіскальними чеками поштової установи від 20.05.2014 р., засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що відповідачем допущено прострочення виконання зобов'язання за договором підряду № 29 від 01.09.2005 р. та мировою угодою № 03 від 01.04.2013 р., право вимоги за якими Фізична особа-підприємець Дегтярьова Оксана Петрівна набула на підставі договору про відступлення права вимоги від 02.12.2013 р. укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «КЖВХ».

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

У відповідності до ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Таким, чином приймаючи до уваги вищенаведене до позивача перейшло право вимоги до Приватного акціонерного товариства « 5-й Київський авторемонтний завод» щодо виконання останнім грошових зобов'язань за договором № 29 від 01.09.2005 р. та мировою угодою № 03 від 01.04.2013 р., в межах 150 000, 00 грн.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Тож, приймаючи до уваги, що права кредитора за договором підряду № 29 від 01.09.2005 р. та мировою угодою № 03 від 01.04.2013 р., перейшли до позивача відповідно до приписів ст. 512 Цивільного кодексу України за договором про відступлення права вимоги від 02.12.2013 р., враховуючи що відповідач був повідомлений про таке відступлення права вимоги, з огляду на відсутність доказів погашення заборгованості за вказаним договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача та стягнення заборгованості у розмірі 150 000, 00 грн.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 20 824, 05 грн., 12 000, 00 грн. - інфляційних втрат та 2 231, 50 грн. - 3 % річних.

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами п. 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на те, що ст. 625 Цивільного кодексу України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

За змістом п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Вищевикладене також відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 24.10.2011 р. № 6-38цс11 та від 23.01.2012 № 37/64.

Тобто, застосування норм ст. 625 Цивільного кодексу України не залежить від наявності вини боржника у порушенні грошового зобов'язання.

Тож, приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений договором підряду № 29 від 01.09.2005 р. та мировою угодою № 03 від 01.04.2013 р. строк не сплатив вартість робіт, суд вражає обґрунтованими вимоги позивача про притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно розрахунку позивача за період з 20.11.2014 р. до 05.02.2015 р., з 01.12.2014 р. до 05.02.2015 р. та з 01.01.2015 р. до 05.02.2015 р. розмір 3 % річних становить 2 231, 50 грн., інфляційні втрати за вказаний період - 12 000, 00 грн.

В той же час перевіривши правильність нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем допущено помилку в методиці розрахунку.

За розрахунком суду, здійсненого за загальний період з 20.11.2014 р. до 05.02.2015 р., розмір 3 % річних від простроченої суми (150 000, 00 грн.) становить 961, 64 грн., інфляційні втрати - 9 289, 50 грн.

Що ж до вимог позивача про стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, суд відзначає, що відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України пвочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

В той же час за договором про відступлення права вимоги від 02.12.2013 р. позивачу передано право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем-Авто» про стягнення заборгованості, право вимоги щодо стягнення пені за вказаним договором не передавалось, а відтак - суд вважає вимоги позивача в цій частині необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця Дегтярьової Оксани Петрівни задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства « 5-й Київський авторемонтний завод» (03151, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 64, код ЄДРПОУ 22889913), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Фізичної особи-підприємця Дегтярьової Оксани Петрівни (02002, м. Київ, вул. Луначарського, 3-В, кв. 28, код 2952816826) заборгованість у розмірі 150 000, 00 (сто п'ятдесят тисяч грн. 00 коп.) грн., 961, 64 (дев'ятсот шістдесят одна грн. 64 коп.) грн. - 3 % річних, інфляційні втрати у розмірі 9 289, 50 (дев'ять тисяч двісті вісімдесят дев'ять грн. 50 коп.) грн. та 3 205, 02 (три тисячі двісті п'ять грн. 02 коп.) грн. - судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 14.04.2015 р.

Суддя Пригунова А.Б.