Рішення № 43642184, 09.04.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2015Справа №910/2699/15-г

За позовом Комунального підприємства «Київреклама» виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація)

до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Борисюк О.В.;

від відповідача: Клюсова Т.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Комунальне підприємство «Київреклама» виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (далі-позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі-відповідач або Комітет) про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.09.2014 р. № 98/02-р/к «Про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції» у справі № 42-04/04.14.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Комітету є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.02.2015 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 26.02.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У судовому засіданні 26.02.2015 р. представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем на визначеному ринку було визнано дії Комунального підприємства «Київреклама» не по встановленню розміру плати на послуги, а у неправомірному нарахуванні плати, оскільки частина нежитлового будинку, де розміщено об'єкт зовнішньої реклами, належить до приватної власності, відповідно правові підстави для нарахування плати відсутні.

У судовому засіданні 26.02.2015 р. та 30.03.2015 р. оголошувалась перерва до 30.03.2015 р. та 09.04.2015 р. відповідно, на підставі ст. 77 ГПК України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 09.04.2015 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.09.2014 р. Київським міським територіальним відділенням Антимонопольного комітету України прийнято рішення № 98/02-р/к у справі № 42-04/04.14 «Про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», яким визнано, що Комунальне підприємство «Київреклама» протягом періоду з 22.09.2011 р. до 20.08.2014 р. займало монопольне (домінуюче) становище на ринку надання у тимчасове користування місць для розміщення об'єкта зовнішньої реклами в частині нарахування та отримання плати за право тимчасового користування місцями для розміщення об'єктів зовнішньої реклами на місцях, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, з часткою 100 %.

Пунктом 2 рішення, визнано дії Комунального підприємства «Київреклама», які полягають у неправомірному нарахуванні оплати ФОП Пільщиковій С.І. за розміщення об'єкта зовнішньої реклами, розміщеного на фасаді нежитлового будинку за адресою пр. Перемоги, 136 (оскільки частина нежитлового будинку, де розміщено об'єкт зовнішньої реклами, належить до приватної власності) порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання у тимчасове користування місць для розміщення об'єкта зовнішньої реклами в частині нарахування та отримання плати за право тимчасового користування місцями для розміщення об'єктів зовнішньої реклами на місцях, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, шляхом встановлення умов, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

За вказане вище порушення відповідачем накладено штраф на позивача у розмірі 40 000,00 (сорок тисяч) гривень.

Комунальне підприємство «Київреклама» у позовній заяві зазначає, що спірне рішення є необґрунтованим, оскільки висновки в акті не відповідають дійсним обставинам справи.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», для розгляду окремих справ про порушення антимонопольного законодавства та інших питань, віднесених до повноважень Комітету, утворюються постійнодіючі та тимчасові адміністративні колегії, які формуються з державних уповноважених та голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України в складі не менше трьох осіб.

Згідно ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про:

- визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

-зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;

- визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;

- примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;

- накладення штрафу;

- блокування цінних паперів;

- усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема усунення чи пом'якшення негативного впливу узгоджених дій, концентрації суб'єктів господарювання на конкуренцію;

- скасування дозволу на узгоджені дії у разі вчинення дій, заборонених згідно зі статтею 19 цього Закону;

- оприлюднення відповідачем за власні кошти офіційної інформації Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення стосовно рішення, прийнятого у справі про порушення, в тому числі опублікування рішень у повному обсязі (за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим, головою територіального відділення інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), у строк і спосіб, визначені цим рішенням або законодавством;

- закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 11 ст.7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Згідно п. 15.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства», господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням названого Комітету від 05.03.2002 N 49-р. Однак господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку.

Так, рішенням Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № № 98/02-р/к від 24.09.2014 р. у справі № 42-04/04.14 було встановлено, що становище КП «Київреклама» на ринку розміщення зовнішньої реклами в частині надання послуг з нарахування та отримання плати за право тимчасового користування місцями для розміщення об'єктів зовнішньої реклами, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, визначалось відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 01.04.2002 № 317/6605.

За результатами аналізу, проведеного відповідачем згідно Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, було встановлено, що Комунальне підприємство «Київреклама» протягом періоду з 22.09.2011 р. до 20.08.2014 р. займало монопольне (домінуюче) становище на ринку надання у тимчасове користування місць для розміщення об'єкта зовнішньої реклами в частині нарахування та отримання плати за право тимчасового користування місцями для розміщення об'єктів зовнішньої реклами на місцях, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, з часткою 100 %.

Разом з тим, з урахуванням положень п. 15.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства», суд не в праві перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, зокрема визначення меж певних товарних ринків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем правильно у відповідності із затвердженою методикою визначено монопольне становище позивача на ринку надання у тимчасове користування місць для розміщення об'єкта зовнішньої реклами в частині нарахування та отримання плати за право тимчасового користування місцями для розміщення об'єктів зовнішньої реклами на місцях, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва

Водночас, за змістом приписів статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції", суб'єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції.

Позивач суду не надав жодних доказів на підтвердження того, що він зазнає значної конкуренції на ринку надання у тимчасове користування місць для розміщення об'єкта зовнішньої реклами в частині нарахування та отримання плати за право тимчасового користування місцями для розміщення об'єктів зовнішньої реклами на місцях, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва

Пунктом 14 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» встановлено, що для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, або як антиконкурентних узгоджених дій, або як недобросовісної конкуренції не є обов'язковим з'ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Так, 02.07.2012 р. між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (далі - підприємство) та Фізичною особою-підприємцем Пільщиковою Світланою Іванівною (далі - розповсюджувач), укладено договір №235/12 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, за адресою м. Київ, пр. Перемоги, 136. Відповідно до умов договору КП «Київреклама» розрахувало ФОП Пільщиколвій С.І. за тимчасове розміщення об'єкта зовнішньої реклами плату у розмірі 414, 00 грн./місяць.

Так, листом від 10.07.2013 ФОП Пільщикова С.І. звернулась до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації з метою отримання роз'яснень, хто саме є власником нежитлового будинку за адресою: пр. Перемоги, 136.

Листом від 17.07.2013 № 2003-11-891/1 Святошинська РДА повідомила, що частина нежитлового будинку за адресою пр. Перемоги, 136, площею 2 017, 00 мІ знаходиться на балансі Центру позашкільної роботи Святошинського району м. Ки єва та належить до комунальної власності, а частина нежитлового будинку за адресою пр. Перемоги, 136, площею 6 968, 3 мІ не належить до сфери управління Святошинської РДА.

Таким чином, лише частина нежитлового будинку за адресою пр. Перемоги, 136, належить до комунальної власності. Інша частина будинку, зокрема де розміщено об'єкт зовнішньої реклами ФОП Пільщикової С.І. належить до приватної власності.

ФОП Пільщикова С.І. дізнавшись про те, що об'єкт зовнішньої реклами, за розміщення якого нараховується оплата у розмірі 414, 00 грн./місяць, розміщено на фасадній частині тієї частини нежитлового будинку, яка не належить до комунальної власності, зверталась до КП «Київреклама» із заявами від 31.07.2012 р. № 5 та від 26.02.2013 № 4 щодо звільнення від сплати за право тимчасового користування місцем для розміщення об'єкта зовнішньої реклами, оскільки частина фасаду нежитлового будинку, де розміщено об'єкт, не належить до комунальної власності, тому нарахування та отримання КП «Київреклама» плати за розміщення об'єкта зовнішньої реклами не передбачена.

Відповідно до пункту 4.12 Порядку розміщення реклами в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 37/6253, плата за тимчасове користування місцем розміщення рекламного засобу на об'єкті, що належить до державної чи приватної (колективної) власності, здійснюється на договірних засадах між власником уповноваженим ним органом (особою) та розповсюджувачем реклами.

У відповідь на заяви ФОП Пільщикової С.І., КП «Київреклама» листами від 10.11.2012 № 196-14487/КР та від 13.03.2013 № 196-3870 KP відповідно, повідомило, що нежитловий будинок, який знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 136, належить до комунальної власності, тому звернення ФОП Пільщикової С.І. не підлягає задоволенню.

Відповідно до розпорядження Святошинської РДА від 29.10.2004 № 1922 «Про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю «О.M.C.» на експлуатацію приміщень в нежитловому будинку по пр. Перемоги 136», згідно з пунктом 1 розпорядження TOB «О.M.C.» визнано балансоутримувачем та експлуатуючою організацією приміщень загальною площею 6 968, 3 кв. м в нежитловому будинку по пр. Перемоги 136. Крім того, між ФОП Пільщиковою С.І. та TOB «О.М.С.» був укладений договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг від 16.06.2006 № 03-16/06/06. Так, згідно з додатком № 1 вищезазначеного договору, ФОП Пільщикова С.І. відшкодовує TOB «О.М.С.» витрати, зокрема з утримання будівлі та прибудинкової території та комунальних послуг. Отже, утримання нежитлового будинку здійснює TOB «О.М.С.». яке несе відповідні витрати.

На вимогу голови Відділення від 31.12.2013 № 26-03/5076, TOB «О.М.С.» повідомило, що об'єкт зовнішньої реклами ФОП Пільщикової С.І. знаходиться на фасадній частині тієї частини будинку, яка належить до приватної власності інших співвласників, зокрема ФОП Громов, ФОП Лола та ПП «Дольче Віта», з якими ФОП Пільщикова погодила узгоджувальну частину дозволу № 08879-05 на розміщення об'єкта зовнішньої реклами, видану Головним управлінням контролю за благоустроєм та зовнішнім дизайном м. Києва.

Крім того, Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 16.09.2013 № 062/8/10-8983 на звернення TOB «О.М.С.» надав КП «Київреклама» та TOB «О.М.С.» уточнюючу інформацію про те, що до комунальної власності територіальної громади м. Києва належить частина нежитлового приміщення загальною площею 2 017, 00 мІ за адресою м. Київ, пр. Перемоги 136, а частина приміщення загальною площею 6 968, 3 мІ є приватною власністю.

ФОП Пільщикова С. І. повторно звернулась до КП «Київреклама» із заявами від 21.11.2013 № 8 та від 26.11.2013 б/н щодо звільнення від сплати за право тимчасового користування місцем для розміщення об'єкта зовнішньої реклами, оскільки фасадна частина нежитлового будинку, де розміщено об'єкт зовнішньої реклами, відноситься до частини будинку, яка є приватною власністю відповідно не належить до комунальної власності.

У відповідь на заяви ФОП Пільщикової С.І., КП «Київреклама» листом від 11.12.2013 № 196-17789/КР повторно повідомило, що нежитловий будинок, який знаходиться за адресою м. Київ, пр. Перемоги 136, належить до комунальної власності, тому звернення ФОП Пільщикової С.І. не підлягає задоволенню.

Отже, враховуючи наявність уточнюючої інформації у листі Департаменту комунальної власності м. Києва від 16.09.2013 № 062/8/10-8983, КП «Київреклама» було відомо, що об'єкт зовнішньої реклами ФОП Пільщикової С.І. знаходиться на фасадній частині нежитлового будинку, який належить до приватної власності. Незважаючи на це, КП «Київреклама» надіслало вимогу ФОП Пільщиковій С.І. від 18.11.2013 № 13644/К про заборгованість зі сплати за розміщення об'єкта зовнішньої реклами.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.07.2014 р. у справі № 910/9583/14 за первісним позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» до Фізичної особи-підприємця Пільщикової С.І. про стягнення 24 307, 58 грн. та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Пільщикової С.І. до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» про визнання договору недійсним. У задоволенні первісних позовних вимог відмовлено. Зустрічний позов задоволено повністю.

Визнано недійсним договір №235/12 на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва від 02.07.2012 року, укладений між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» та Фізичною особою-підприємцем Пільщиковою Світланою Іванівною.

Зокрема, зазначеним вище судовим актом встановлено, що Комунальне підприємство КП «Київреклама» ввело Фізичну особу-підприємця Пільщикову С.І. в оману при укладанні договору №235/12 від 02.07.2012 року щодо перебування у комунальній власності місця розміщення рекламного засобу «Перукарня», тоді як місце розміщення рекламного засобу «Перукарня» знаходиться на фасаді будинку, який перебуває у приватній власності та знаходиться на балансі приватного підприємства ТОВ «О.М.С».

Постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2014 р. постанову Київського апеляційного господарського суду м. Києва від 06.08.2014 р. та рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2014 р. у справі № 910/9583/14 залишено без змін.

Отже, з наведеного вище випливає, що договір №235/12 від 02.07.2012 р. був укладений неправомірно внаслідок того, що Комунальне підприємство «Київреклама» надало недостовірну інформацію, а місце для розміщення зовнішньої реклами не перебувало у комунальній власності.

Тому відповідач у спірному рішенні обґрунтовано дійшов висновку, що дії Комунального підприємства «Київреклама», які полягають у неправомірному нарахуванні оплати ФОП Пільщиковій С.І. за розміщення об'єкта зовнішньої реклами, розміщеного на фасаді нежитлового будинку за адресою пр. Перемоги, 136 (оскільки частина нежитлового будинку, де розміщено об'єкт зовнішньої реклами, належить до приватної власності) порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання у тимчасове користування місць для розміщення об'єкта зовнішньої реклами в частині нарахування та отримання плати за право тимчасового користування місцями для розміщення об'єктів зовнішньої реклами на місцях, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, шляхом встановлення умов, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Отже, суд приходить до висновку, що рішення Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України №98/02-р/к від 24.09.2014 р. прийнято у межах визначеним законом повноважень та за результатами повного і об'єктивного з'ясування всіх обставин справи №42-04/04.14.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача є необґрунтованими, матеріалами справи не підтверджуються та задоволенню не підлягають.

Крім того, при подачі позову до господарського суду міста Києва позивачем було переплачено судовий збір в сумі 609, 00 грн., так як, виходячи із заявленої ціни позову у даній справі, в силу вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір» позивач зобов'язаний сплатити судовий збір в сумі 1 218, 00 грн., однак сплатив - 1 827,00 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); закриття провадження у справі. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Повернути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Київреклама» виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (04070, м. Київ, Боричів Узвіз, буд. 8, код ЄДРПОУ - 26199714) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 16.04.2015 р.

Суддя Бондарчук В.В.