Постанова № 43641069, 16.04.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2015 року 08:33 № 826/1735/15

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В. при секретарі судового засідання Дмитрієвій В.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»доВідділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києвітреті особи1. ОСОБА_1 2. ОСОБА_2прозобов'язання вчинити діїВСТАНОВИВ:

До судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (надалі - Позивач/ПАТ «Укрсоцбанк») до Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві (надалі - Відповідач/ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві), в якому просить суд:

1. Зняти арешт, який накладений Відділом державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, із заставленого майна - транспортного засобу, марки Honda, модель Accord 2.0, 2008 року випуску, номер шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_2, легковий седан, реєстраційний НОМЕР_1, зареєстрований ВРЕР-12 УДАІ в м. Києві 31.07.2008 р., та знаходиться в заставі в ПАТ «Укрсоцбанк».

Після усунення Позивачем недоліків адміністративного позову, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.02.2015 р. провадження по справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду. Також було залучено ОСОБА_1 (надалі - Третя особа-1/ОСОБА_1.) та ОСОБА_2 (надалі - Третя особв-2/ОСОБА_2), в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить суд позов задовольнити з підстав, що були зазначені в позовній заяві, зокрема Позивач вказав на порушення Відповідачем положень Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції яка діяла на момент спірних правовідносин) (надалі - Закону №606), додатково було зазначено, що відповідно до Закону України «Про заставу», Позивач, як заставодержатель є пріоритетним обтяжувачем, таким чином Постанова про накладення арешту на майно боржника від 11.01.2015 р. прямо порушує законні права та інтереси останнього.

В судове засідання представник Відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений, заяв щодо перенесення розгляду справи або слухання справи за його відсутності до суду не подавав, про причини неявки суду не повідомляв.

В судове засідання Треті особи не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду справи були належним чином повідомлені, заяв щодо перенесення розгляду справи або слухання справи за їх відсутності до суду не подавали, про причини неявки суду не повідомляли.

Зважаючи на неявку в судове засідання Відповідача та Третіх осіб, а також приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, на підставі ст.3 та ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі-КАС України), суд дійшов висновку про можливість перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наступне.

05.08.2008 р. між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №014/698976КR відповідно до якого ОСОБА_1 було надано кредит строком до 04.05.2015 р.

Водночас, 05.08.2008 р. на виконання умов кредитного договору №014/698976КR від 05.08.2008 р. між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір застави транспортного засобу №014/698980-ZO, а саме: марки Honda, модель Accord 2.0, 2008 року випуску, номер шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_2, легковий седан, реєстраційний НОМЕР_1, зареєстрований ВРЕР-12 УДАІ в м. Києві 31.07.2008 р.

В той же час, 24.12.2013 р. Солом'янським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист від 27.11.2013 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу за договором позики від 15.05.2009 р. на суму в розмірі 135 881 грн., за договором позики від 25.05.2009 р. в розмірі 63 994 грн.

11.01.2014 р. державним виконавцем ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження №41432589 щодо примусового виконання виконавчого листа від 27.11.2013 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу за договором позики від 15.05.2009 р. При цьому, Відповідачем було запропоновано виконати вказаний виконавчий лист самостійно у строк до 17.01.2014 р.

Разом з тим, 11.01.2014 р. Відповідачем було винесено Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №41432589, якою накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_1

13.01.2015 р. Позивачу стало відомо про винесення Відповідачем Постанови про арешт на все майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.01.2015 р.

Так, вважаючи винесену Відповідачем Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №41432589 від 11.01.2014 р. такою, що порушує права ПАТ «Укрсоцбанк» як заставодержателя, останній звернувся до суду, за захистом своїх прав та законних інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень преамбули Закону №606, цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

В ст.1 Закону №606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.17 Закону №606 примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема такими документами є виконавчі листи, що видаються судами.

Статтею 19 Закону №606 визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст.17 цього Закону, зокрема: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Разом з тим, ч.1 та ч.2 ст.52 Закону №606 визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.57 Закону №606 передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Таким чином, Законом передбачено право Відповідача виносити Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Разом з тим, відповідно до положень ст.1 Закону України «Про заставу» (надалі-Закон №2654) (в редакції чинній на момент укладання договору застави) застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно ст.16 Закону №2654 право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, то з моменту його укладення.

Частиною 5 ст.18 Закону №2654 визначено, що якщо предметом застави є рухоме майно, заставодержатель зареєстрованої застави має переважне право на задоволення вимог із заставленого майна перед заставодержателями незареєстрованих застав та заставодержателями застав, які зареєстровані пізніше. Переважне право заставодержателів одного і того ж майна, що зареєстровані в один і той же день, визначається моментом реєстрації застави. Переважне право у задоволенні вимог із заставленого рухомого майна визначається на підставі моменту реєстрації застави та моменту реєстрації змін щодо предмета застави в частині цих змін.

Згідно ст.19 Закону №2654 за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

В той же час, ч.1 ст.23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (надалі-Закон №1255) визначено, що відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Зокрема, в ч.1 ст.14 Закону №1255 зафіксовано, що якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження (ч.2 ст.14 Закону №1255).

При цьому, поняття пріоритету та вищого пріоритету розтлумачено в ст.1 Закону №1255, а саме: пріоритет - переважне право обтяжувача відносно права іншої особи на те ж саме рухоме майно; вищий пріоритет - переважний пріоритет одного обтяжувача відносно пріоритету іншого обтяжувача на отримання задоволення своїх прав чи вимог щодо одного й того ж рухомого майна.

Крім того, положеннями ст.572 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Так, між Позивачем та ОСОБА_1 було укладено нотаріально посвідчений договір застави №014/698980-ZO від 05.08.2008 р., який діє до повного виконання зобов'язання ОСОБА_1 як позичальником за договором кредиту №014/698976КR від 05.08.2008 р.

Відповідно до положень договору кредиту №014/698976КR від 05.08.2008 р. кінцевим терміном користування кредитними коштами є 04.09.2015 р.

Таким чином з вище зазначеного вбачається, що право на заставлене майно у Позивача виникло раніше, ніж була винесена Відповідачем Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №41432589 від 11.01.2014 р.

Крім того, так як кінцевим терміном користування коштами у ОСОБА_1 є 04.09.2015 р. право Позивача на заставлене майно діяло на момент винесення Відповідачем Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №41432589 від 11.01.2014 р.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на черговість реєстрації зазначених вище обтяжень, суд приходить до висновку, що ПАТ «Укрсоцбанк» володіє переважним пріоритетом на отримання задоволення своїх прав чи вимог щодо одного й того ж майна, як наслідок суд погоджується з доводами Позивача, на рахунок того, що існування арешту на заставне майно, порушує права ПАТ «Укрсоцбанк» як заставодержателя відносно реалізації предмета застави при наявності фактів невиконання кредитних зобов'язань.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного суд вважає за необхідне зазначити, що накладення арешту на майно, що перебуває в заставі у Позивача, обмежує забезпечене заставою право Позивача на задоволення своїх вимог за договорами застави, у зв'язку з чим, вимоги позивача про зобов'язання відповідача зняти арешт з майна ОСОБА_1, яке перебуває в заставі у Позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частинами 1 та 2 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача. Крім того, відповідно до ст. 94 КАС України, судовий збір підлягає відшкодуванню Позивачу.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві - задовольнити.

2. Постанову Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження ВП №41432589 від 11.01.2014 р. в частині майна, а саме: транспортного засобу, марки Honda, модель Accord 2.0, 2008 року випуску, номер шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_2, легковий седан, реєстраційний НОМЕР_1, зареєстрований ВРЕР-12 УДАІ в м. Києві 31.07.2008 р. - скасувати.

3. Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві зняти арешт із заставленого майна - транспортного засобу, марки Honda, модель Accord 2.0, 2008 року випуску, номер шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_2, легковий седан, реєстраційний НОМЕР_1, зареєстрований ВРЕР-12 УДАІ в м. Києві 31.07.2008 р.

4. Присудити Публічному акціонерному товариству «Укрсоцбанк» понесені судові витрати в розмірі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп. із видатків Держаного бюджету України.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін