Постанова № 43641053, 17.04.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2015 року 08:07 № 826/1208/15

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Саніна Б.В., суддів Кобилянського К.М., Скочок Т.О., при секретарі судового засідання Дмитрієвій В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до 1.Міністерства оборони України 2.Київського міського військового комісаріатупровизнання протиправними рішень, зобов'язання вчинити діїВ С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - позивач/ОСОБА_1) до Міністерства оборони України (надалі - відповідач-1/Міноборони України) та Київського міського військового комісаріату (надалі - відповідач-2/КМВК) в якому просить суд:

1. Визнати протиправною відмову Міноборони України від 23.12.2014 р., і відмову від 01.08.2012 р., які були надіслані ОСОБА_1 КМВК, у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби.

2. Зобов'язати Міноборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку встановленням 3 групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби в порядку, передбаченому ч.1 та п.5 ч.2 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон №2011-XII).

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.02.2015 р. відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.04.2015 р. позовну заяву ОСОБА_1 до Міноборони України та КМВК в частині позовних вимог щодо визнання протиправною відмови Міноборони України від 01.08.2012 р., яка була надіслана позивачу КМВК, у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби - залишено без розгляду.

В судове засідання з'явився позивач, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить суд позов задовольнити з підстав, що були зазначені в позовній заяві, зокрема позивач зазначив, що йому було протиправно відмовлено відповідачем-1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги в разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, що призвело до порушення його законних прав та інтересів.

В судове засідання з'явився представник відповідача-1, який проти позовних вимог заперечив в повному обсязі, просив суд в задоволені адміністративного позову відмовити, оскільки у спірних правовідносинах відповідач-1 діяв у спосіб та в межах, визначених чинним законодавством України, а тому не було допущено порушень законних прав та інтересів позивача.

В судове засідання представник відповідача-2 не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений, заяв щодо перенесення розгляду справи або слухання справи за його відсутності до суду не подавав, про причини неявки суду не повідомляв, письмових заперечень на позовну заяву не подавав.

Зважаючи на неявку відповідача-2 в судове засідання, приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, на підставі ст.3 та ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі-КАС України), суд дійшов висновку про можливість перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача-1, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно виписки з наказу Начальника Київського інституту сухопутних військ №71 від 21.03.1994 р. капітана ОСОБА_1, командира роти факультету на підставі наказу Міноборони України №91 від 17.03.1994 р. звільнено в запас за станом здоров'я.

25.06.2012 р. ОСОБА_1 було встановлено 3 групу інвалідності, причина інвалідності - захворювання, пов'язане із проходженням військової служби, на підтвердження чого позивачем було надано Довідку до акта огляду МСЕК серії 10 ААА №785745 від 25.06.2012 р.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до КМВК із заявою від 26.07.2012 р. (надалі - Заява від 26.07.2012 р.), в якій просив виплатити йому одноразову грошову допомогу, у зв'язку з визнанням його медико-соціальною комісією інвалідом 3 групи, захворювання пов'язане з проходження військової служби.

Для надання висновку стосовно правомірності отримання грошової допомоги Заява від 26.07.2012 р. КМВК була направлена листом №5902 від 01.08.2012 р. до Міноборони України.

КМВК листом №6531 від 31.08.2012 р. повідомило позивача, що Міноборони України за наслідками розгляду Заяви від 26.07.2012 р. повернуло документи до КМВК без реалізації, у зв'язку з відсутністю у позивача права на виплату одноразової грошової допомоги.

11.12.2014 р. позивач повторно звернувся до КМВК із заявою (надалі - Заява від 11.12.2014 р.), в якій просив призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу згідно п.5 ч.2 ст.16 Закону №2011-XII.

За наслідками розгляду Заяви від 11.12.2014 р. КМВК листом №9251 від 23.12.2014 р. повідомив позивача, що Міноборони України за наслідками розгляду Заяви від 26.07.2012 р. повернуло документи до КМВК без реалізації, у зв'язку з відсутністю у позивача права на виплату одноразової грошової допомоги.

Вважаючи, зазначену вище відмову Міноборони України у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, такою, що порушує законні права та інтереси позивача, останній звернувся за їх захистом до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Згідно положень ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до преамбули Закону №2011-XII цей закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ст.16 Закону №2011-XII (в редакції станом на час звільнення позивача з військової служби) військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.

Крім того, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" №328-V від 03.11.2006 р. (набрав чинності 01.01.2007 р.) ст.16 Закону №2011-XII було викладено в новій редакції, так, згідно ч.2 ст.16 Закону №2011-XII, в редакції Закону №328-V, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" №5040-VI від 04.07.2012 р. (надалі - Закон №5040-VI), внесено зміни до Закону №2011-XII, зокрема, ч.1ст.16 викладено в новій редакції, так, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 5 ч.2 ст.16 Закону №2011-XII, в редакції Закону №5040-VI, передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Однак, відповідно до п.1 Прикінцевих положень Закону №5040-VI даний закон набрав чинності з 01.01.2014 р.

Суд також звертає увагу, що згідно п.2 Прикінцевих положень Закону №5040-VI встановлено, що дія цього Закону не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності цим Законом прийнято рішення про виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або які отримали замість зазначеної допомоги інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України №499 від 28.05.2008 р. затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (надалі - Порядок №499), а також установлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 01.01.2007 р., здійснюється згідно з Порядком №499.

Відповідно до пп.2 п.2 Порядку №499 одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі 20-місячного грошового забезпечення - інвалідам 3 групи.

Таким чином, одноразова грошова допомога виплачується звільненим з військової служби (зборів) особам у зв'язку з інвалідністю, що сталася після 01.01.2007 р.

Аналогічна позиція закріплена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України К/800/34025/13 від 11.09.2014 р.

Враховуючи те, що позивачу було встановлено 3 групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, що пов'язане із проходженням військової служби, після 01.01.2007 р., а також звертаючи увагу на те, що відповідачами не було надано належних доказів того, що до набрання чинності Законом №5040-VI відносно позивача було прийнято рішення про виплату йому одноразової грошової допомоги або він отримав замість зазначеної допомоги інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства, суд приходить до висновку, що відповідачі необґрунтовано посилались на відсутність у позивача права на виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку з тим, що його було звільнено з військової служби до набрання чинності Законом №5040-VI.

Як наслідок, відмова відповідача є необґрунтованою, а тому п.1 позовних вимог підлягає задоволенню.

Водночас, суд звертає увагу, що згідно п.3 Порядку №499 особи, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи в разі настання інвалідності, подають за місцем проходження служби (зборів) або до військомату (далі - уповноважений орган) такі документи:

- заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) чи настанням інвалідності;

- довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення відсотка втрати працездатності та рішення відповідної військово-медичної установи щодо визнання поранення (контузії, травми або каліцтва);

- копію документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження;

- довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності;

- копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;

- копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

Згідно п.7 Порядку №499 керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку. Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що до Заяви від 11.12.2014 р. позивачем було додано лише лист КМВК №5902 від 01.08.2012 р. та лист КМВК №6531 від 31.08.2012 р.

Крім того, за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, зокрема, у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служб, є виключною компетенцією уповноваженого органу.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Таким чином, п.2 позовних вимог є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача-1 та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

Водночас, належною формою захисту прав позивача є зобов'язання відповідачів повторно розглянути Заяву від 11.12.2014 р. відповідно до вимог чинного законодавства України.

Частиною 1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частиною 1 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача. Крім того, відповідно до ст. 94 КАС України, судовий збір підлягає частковому відшкодуванню позивачу.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Київського міського військового комісаріату - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Міністерства оборони України від 23.12.2014 р., яка була надіслана ОСОБА_1 Київським міським військовим комісаріатом, у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби.

3. Зобов'язати Київський міський військовий комісаріат повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.12.2014 р. відповідно до вимог чинного законодавства України.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Присудити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) понесені судові витрати в розмірі 36 (тридцять шість) грн. 54 коп. із Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Головуючий суддя Б.В. Санін

Судді К.М. Кобилянський

Т.О. Скочок