Ухвала суду № 43639964, 14.04.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/5439/14

Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

14 квітня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Совгири Д. І.

суддів: Білоуса О.В. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_2 та Державної казначейської служби України на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Крім того, не погоджуючись з даною постановою суду, позивач також подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Хмельницький окружний адміністративний суд 18 березня 2010 року по справі № 2-а-361/10/2270 прийняв постанову якою зобов'язав Державну судову адміністрацію України та апеляційний суд Хмельницької області нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати щомісячного грошового довічного утримання за період з 27 листопада 2005 року по 12 січня 2009 року.

На підставі вказаної постанови суду позивач 30 травня 2012 року отримав два виконавчі листи по адміністративній справі № 2-а-361/10/2270 від 18 березня 2010 року згідно яких по першому виконавчому листу зобов'язано Державну судову адміністрацію України нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати щомісячного грошового довічного утримання за період з 27 листопада 2005 року по 12 січня 2009 року, а по другому виконавчому листу зобов'язано апеляційний суд Хмельницької області нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати щомісячного грошового довічного утримання за період з 27 листопада 2005 року по 12 січня 2009 року.

В зв'язку з тим, що виконавчі листи по адміністративній справі № 2-а-361/10/2270 від 18 березня 2010 року є виконавчими документами в трактуванні частини 1, пункту 2 частини 1 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», тому вказані виконавчі листи знаходились на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

Також в послідуючому Хмельницьким окружним адміністративним судом прийняті такі рішення, а саме: ухвала від 25 вересня 2012 року про зміну способу і порядку виконання судового рішення у адміністративній справі № 2-а-361/10/2270, якою ухвалено змінити спосіб і порядок виконання судового рішення шляхом проведення стягнення коштів за рахунок бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів» на користь ОСОБА_2 та ухвала від 18 червня 2014 року про роз'яснення постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2010 року у адміністративній справі № 2-а-361/10/2270 якою роз'яснено, що виконання постанови повинне бути проведене шляхом стягнення на користь ОСОБА_2 з Державної судової адміністрації України як головного розпорядника коштів, виділених їй у вигляді асигнувань Державного бюджету України за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів», стягнення проводиться Державною казначейською службою України на підставі Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845.

Старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України своїми постановами від 10.07.2014 року ВП № 43714410 та ВП № 43455735 повернув позивачу як стягувачу два виконавчі листи № 2-а-361/10/2270 видані 30.05.2012 року.

Позивач направив виконавчі листи для виконання до Державної казначейської служби України із відповідною заявою. До заяви були додані оригінали 2-х виконавчих листів, 2 копії постанов державного виконавця від 10.07.2014 року, копія постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2010 року, копії ухвал Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року та від 18 червня 2014 року, копія розрахунку належної до виплати суми компенсації, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера та реквізити для безготівкового надходження коштів на рахунок позивача у банку.

Заява та додані до неї документи отримані відповідачем 31.07.2014 року.

Позивач 19.09.2014 року направив відповідачу письмову заяву в якій зазначив про те, що він звернувся до Державної казначейської служби України з проханням виконати рішення суду та подав всі необхідні документи, до дати звернення із цією заявою рішення суду не виконане, тому він просить виконати рішення суду і повідомити його про причини такого невиконання.

Не отримавши відповіді, позивач 31.10.2014 року направив відповідачу повторно письмову заяву в якій зазначив про те, що він звернувся до Державної казначейської служби України з проханням виконати рішення суду, та подав всі необхідні документи, до дати звернення із цією заявою рішення суду не виконане, хоча він звертався із заявою від 19.09.2014 року, тому він просить виконати рішення суду і повідомити його про причини невиконання.

Державна казначейська служба України своїм листом № 5-13/7300-29743 від 31.12.2014 року надала відповідь позивачу з інформацією про хід виконання рішення суду на користь позивача, в якому зазначила, що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2010 року не вказано суми до стягнення, ухвалами Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року та від 18 червня 2014 року, а також не визначено суми до стягнення.

Таким чином, Державна казначейська служба України діючи в межах повноважень та у спосіб, передбачений законами України не має права перебирати на себе функцію визначення сум коштів, які необхідно виплатити за судовими рішеннями.

Механізм та повноваження з виконання рішень суду щодо стягнення коштів з державних органів встановлений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.

Державній казначейській службі України не надано повноважень щодо здійснення нарахування та перевірки правильності нарахування стягувачами або боржниками сум коштів для стягнення, що були предметом розгляду в судах.

Саме відсутність повноважень щодо встановлення Державною казначейською службою України сум коштів, які підлягають сплаті за рішенням суду не дає можливості виконати судове рішення саме у встановлений судом спосіб і порядок.

Питання щодо виконання виконавчого листа, виданого 30.05.2012 року Хмельницьким окружним адміністративним судом по справі № 2-а361/10/2270 розглянеться Державною казначейською службою України відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників після встановлення судом коштів до стягнення.

Згідно статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Органи, установи, організації та особи, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не є органами примусового виконання, крім органів та посадових осіб, які виконують рішення про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» та особливості їх виконання встановлені Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» № 4901-VI від 05.06.2012 року (частина 1 статті 1 цього Закону).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган.

Згідно статті 3 цього ж Закону виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження» із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо стягувач подав не всі необхідні для перерахування коштів документи та відомості, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти днів з дня надходження заяви повідомляє в установленому порядку про це стягувача.

У разі неподання стягувачем документів та відомостей у місячний строк з дня отримання ним повідомлення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, повертає заяву стягувачу.

Стягувач має право повторно звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання рішення суду у визначені частиною другою цієї статті строки, перебіг яких починається з дня отримання стягувачем повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Спільний аналіз змісту статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» дає суду підставу зробити висновок, що відповідач-Державна казначейська служба України не є органом примусового виконання, тобто у неї відсутні повноваження виконувати рішення суду в примусовому порядку, а саме: у Державної казначейської служби України відсутні повноваження щодо того щоб зобов'язати Державну судову адміністрацію України нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати щомісячного грошового довічного утримання за період з 27 листопада 2005 року по 12 січня 2009 року, а також зобов'язати апеляційний суд Хмельницької області нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати щомісячного грошового довічного утримання за період з 27 листопада 2005 року по 12 січня 2009 року.

Державна казначейська служба України в межах своїх повноважень вправі тільки в межах відповідних бюджетних призначень стягнути визначені у судовому рішенні кошти шляхом їх списання з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень-за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду і можливе тільки у разі стягнення коштів з боржника-державного органу.

У разі якщо рішенням суду не постановлено до стягнення визначеної суми коштів на користь стягувача, Державна казначейська служба України не має можливості в межах своїх повноважень виконати таке рішення, а наявність в переліку документів поданих позивачем разом із заявою про виконання рішення суду довідки про суму яка підлягає до стягнення не може братись відповідачем до уваги, оскільки така довідка не була предметом розгляду в судовому засіданні і така сума не встановлена судом до стягнення у резолютивній частині постанови суду, відповідно така сума не може бути вказана до стягнення у виконавчих листах.

Державна казначейська служба України не може здійснювати нарахування та перевірку правильності нарахування стягувачем суми коштів які підлягають стягненню, не має права перебирати на себе повноваження суду, щодо встановлення конкретної суми коштів, які мають бути стягнуті за виконавчими листами на користь позивача або здійснювати стягнення коштів на підставі інших документів окрім рішення суду, самостійно проводити розрахунок суми коштів належних стягувачу за рішенням суду.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2010 року має зобов'язальний майновий характер, тому повинно виконуватися за правилами Закону України «Про виконавче провадження», а не за правилами Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», «Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», затвердженого постановою кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 року та «Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою», затвердженого постановою кабінету Міністрів України № 440 від 03.09.2014 року, якими передбачено стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, а не виконання рішень суду зобов'язального майнового характеру.

Позивач в такому випадку може звернутися до суду із заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення як це передбачено статтею 263 КАС України в якій необхідно зазначити вимогу про стягнення конкретної суми коштів на його користь.

Державна казначейська служба України не мала можливості виконати рішення суду у встановлений частиною 4 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» строк, тобто перерахувати кошти стягувачу у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей так як у виконавчих листах наданих позивачем до виконання відсутні суми коштів які підлягають стягненню на його користь.

Суд при вирішенні спору враховує також те, що відповідно до підпункту 1) пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України встановлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету: рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Зазначені рішення передаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання.

Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

З такою нормою Бюджетного кодексу України кореспондується пункт 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, а саме: рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Задовольняючи позовні вимоги в частині де зазначено зобов'язати Державну казначейську службу України виконати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2010 року з врахуванням ухвал Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року про зміну способу виконання та від 18 червня 2014 року про роз'яснення постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2010 року суд перебирає на себе функцію державного органу, повноваження якого встановлені законодавчими актами.

Судом, при розгляді справи не встановлено будь-якої протиправної бездіяльності чи протиправних дій відповідача в частині невиконання в установлений строк рішення суду на користь позивача.

Відповідач не скористався своїм правом, встановленим частиною 3 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а саме: у разі якщо стягувач подав не всі необхідні для перерахування коштів документи та відомості, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти днів з дня надходження заяви повинен повідомити в установленому порядку про це стягувача, та у разі неподання стягувачем документів та відомостей у місячний строк з дня отримання ним повідомлення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, повернути заяву стягувачу.

Відповідач навпаки прийняв до виконання виконавчі листи подані позивачем і повідомив його своїм листом за яких обставин вони будуть виконані.

Враховуючи наведені обставини суд приходить до висновку, що за результатами розгляду справи судом не встановлено правових підстав для того щоб визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, що полягає у невиконанні в установлений строк постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2010 року, яким зобов'язано Державну судову адміністрацію України та апеляційний суд Хмельницької області нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати щомісячного грошового довічного утримання за період з 27 листопада 2005 року по 12 січня 2009 року з врахуванням ухвал Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року про зміну способу виконання та від 18 червня 2014 року про роз'яснення постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2010 року.

Відповідно відсутні також правові підстави для того щоб зобов'язати Державну казначейську службу України виконати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2010 року з врахуванням ухвал Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року про зміну способу виконання та від 18 червня 2014 року про роз'яснення постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2010 року за відсутності зазначення у рішенні та ухвалах суду суми до стягнення.

Крім того, відсутні правові підстави для того щоб стягнути з Державної казначейської служби України на користь позивача 3268,02 грн., компенсації яка належить йому на підставі статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Що стосується позовних вимог в яких позивач просить визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, що полягає у ненадані відповіді на запити позивача від 19 вересня 2014 року та 31 жовтня 2014 року і в ненаданні інформації про причини невиконання вказаного рішення суду з 31 липня 2014 року, яку в цих запитах просив надати позивач, та зобов'язати Державну казначейську службу України дати відповідь позивачу на його заяви від 19 вересня 2014 року та 31 жовтня 2014 року та повідомити причини невиконання вказаного рішення суду з 31 липня 2014 року, то суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що цій частині позовні вимоги необхідно задовольнити частково, виходячи із наступного.

Відповідач зазначаючи, що не має можливості виконати виконавчі листи в зв'язку з тим, що у виконавчих листах відсутні відомості про суми коштів які підлягають стягненню на користь позивача, порушив його право на своєчасне отримання інформації про такі причини невиконання рішення суду, а саме: порушив частину 3 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» відповідно до якої якщо стягувач подав не всі необхідні для перерахування коштів документи та відомості, то відповідач протягом п'яти днів з дня надходження заяви повідомляє в установленому порядку про це стягувача.

Відповідач, прийнявши до виконання виконавчі листи подані позивачем надав відповідь про причини невиконання рішення суду та відповідь на заяви позивача від 19 вересня 2014 року та 31 жовтня 2014 року тільки своїм листом № 5-13/7300-29743 від 31.12.2014 року.

А тому, колегія судів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про визнання протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, що полягає у несвоєчасному наданні відповіді на запити ОСОБА_2 від 19 вересня 2014 року та 31 жовтня 2014 року.

Оскільки позивач отримав інформацію про причини невиконання рішення суду з 31 липня 2014 року, то суд вважає, що відсутня необхідність зобов'язувати Державну казначейську службу України дати відповідь позивачу на його заяви від 19 вересня 2014 року та 31 жовтня 2014 року та повідомити причини невиконання вказаного рішення суду з 31 липня 2014 року.

Разом з тим суд враховує, що у разі виконання відповідачем вимоги частини 3 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», відповідач міг скористатися своїм правом на повернення заяви стягувачу у разі неподання стягувачем документів та відомостей у місячний строк з дня отримання ним повідомлення.

Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційні скарги ОСОБА_2 та Державної казначейської служби України залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Головуючий Совгира Д. І.

Судді Білоус О.В.

Курко О. П.