Ухвала суду № 43639951, 08.04.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/109/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Слободонюка М.В.

Суддя-доповідач: Сушко О.О.

08 квітня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Залімського І. Г. Смілянця Е. С. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Мартинюк В.В.,

представника позивача: Губрій О.М.

представника відповідача: Прокопюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Кулінарії" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року позов задоволено, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000042205, прийняте Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Вінницькій області 12.01.2015 року.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні заперечувала проти апеляційної скарги та просила залишити постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи та підтвердилось при апеляційному розгляді справи, протягом періоду з 22.12.2014 року по 24.12.2014 року головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок платників податків ризикових категорій управління податкового аудиту Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області Литвин І.А. проведено виїзну позапланову документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахункам із ТОВ "Інвест Сервіслюкс" за липень 2014 року.

За наслідками проведеної перевірки складено акт №364/2205/36310380 від 25.12.2014 року, у висновках якого відображено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за липень 2014 року на суму 44834,00 грн.

Зазначені порушення відповідач мотивує тим, що при проведені перевірки позивачем не надано первинних документів, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з придбання товарів (виконання робіт, надання послуг) у ТОВ "Інвест Сервіслюкс". У зв'язку з вищезазначеним, податковий орган стверджує про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по взаєморозрахункам з ТОВ "Інвест Сервіслюкс" за липень 2014 року.

На підставі даних висновків відповідачем 12.01.2015 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000042205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 44834,00 грн. за основним платежем та на 11209,00 грн. за штрафними санкціями, а всього на суму 56043,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено обставин, які б підтверджували порушення позивачем вимог законодавства встановлених ПК України.

Так, п. 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В свою чергу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

За змістом п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до п.п. 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Таким чином, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Отже, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Однак, наявність лише податкової накладної не є підставою для формування податкового кредиту. Для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту необхідна наявність і інших первинних документів, які б свідчили про реальність такої господарської операції.

Посилання податкового органу на відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Інвест Сервіслюкс", суд не бере до уваги з огляду на таке.

Як свідчать матеріали справи, в підтвердження здійснення відповідних господарських операцій ТОВ "Інвест Сервіслюкс" виписало та надало позивачу видаткові та податкові накладні (а.с. 30-37, а.с. 38-49). Крім того, на підтвердження факту виконання проведених робіт пов'язаних із технічною перевіркою та профілактикою обладнання, ТОВ "Інвест Сервіслюкс" була видана податкова накладна №3332 від 31.07.2014 року та обопільно підписаний акт здачі-прийняття робіт № ОУ-ИС-0731/05 від 31.07.2014 року.

Разом з тим, оплата за отримані товари та надані послуги була проведена у безготівковій формі у наступних звітних періодах протягом серпня-вересня 2014 року, про що свідчать банківські виписки по розрахунковому рахунку позивача (а.с.52,54).

Також слід зазначити, що твердження податкового органу про те, що видаткові накладні заповнені з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки у них відсутній обов'язковий реквізит "місце складання", не заслуговують на увагу як доказ безтоварності зазначених операцій, оскільки відсутність відомостей про місце складання, при наявності всіх інших обов'язкових реквізитів видаткової накладної, не може свідчити про нереальність здійснених господарських операцій.

Таким чином, недоліки в заповненні реквізитів видаткової накладної, виявлені в результаті перевірки позивача, не свідчать про її недостовірність та недопустимість її використання як доказу придбання товару.

Крім того, висновок відповідача про відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, які підтверджують факт поставки товару є необгрунтованим, оскільки товарно-транспортні накладні не є тим безумовним первинним документом, який підтверджує чи спростовує реальність господарських операцій.

У відповідності до правил ведення податкового обліку не передбачено обов'язковості ведення і зберігання ТТН на перевезення вантажів автомобільним транспортом для підтвердження обставин щодо правомірності віднесення до складу податкового кредиту придбаної позивачем продукції.

Водночас, згідно пояснень представника позивача, ТОВ "Інвест Сервіслюкс" самостійно здійснював поставку придбаної позивачем продукції, власним транспортом, а тому будь-які докази транспортування такої продукції у позивача в наявності бути не можуть. Разом з тим, відсутність товарно-транспортних накладних чи наявність певного недоліку у видаткових накладних не є підставою для невіднесення до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, так як єдиним належним документом у даному випадку є податкові накладні, які відповідають вимогам закону.

Що стосується тверджень відповідача про відсутність у позивача посвідчень про якість та сертифікатів відповідності на придбаний товар, які є обов'язковими при передачі товару покупцю, то суд зазначає наступне.

Як було зазначено представником позивача, сертифікати, які надавалися разом із продукцією ще в липні 2014 року, на момент проведення перевірки були знищенні, оскільки придбана продукція до того часу була перероблена, а тому необхідності у подальшому зберіганні відповідних документів не має.

Однак, слід зауважити, що вказані документи не є документами первинного бухгалтерського обліку, які враховуються при формуванні податкового обліку платника податків. Тому їх неподання під час перевірки не може слугувати підставою для висновку про нереальність спірних господарських операцій.

Разом з тим, позивачем відновлено та надано для долучення до матеріалів справи частину підтверджуючих якість та відповідність поставленої продукції документів, які надавалися ТОВ "Інвест Сервіслюкс".

Стосовно посилань відповідача на неможливість здійснення ТОВ "Інвест Сервіслюкс" та позивачем вказаних операцій, оскільки за результатами автоматичного співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів згідно інформаційної бази "Інтегрована автоматизована інформаційна система "Податковий блок" встановлено, що між задекларованим податковим кредитом ТОВ "Світ Кулінарії" та задекларованим податковим зобов'язанням ТОВ "Інвест Сервіслюкс" з податку на додану вартість за липень 2014 року рахується розбіжність у сумі 44834 грн., яка виникла у зв'язку з відображенням результатів акта від 01.09.2014р. № 2652/26-55-22-09/38919831, складеного ДПІ у Печерському району ГУ ДФС у м. Києві, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Так, ПК України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Положення щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) постачальникам. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Тобто, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для зменшення суми податкового кредиту позивача.

Отже, позивач виконав усі передбачені законом умови набуття права на податковий кредит та має його документальне підтвердження, сформував суми податкового кредиту на реально придбаний товар, який був використаний у власній господарській діяльності. Підстав вважати проведену господарську операцію такою, що не мала реального характеру не має, а доказів протилежного відповідачем надано не було.

Суд апеляційної інстанції погоджується з прийнятим рішенням суду першої інстанції.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи даний адміністративний позов, ухвалив оскаржене рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 14 квітня 2015 року.

Головуючий Сушко О.О.

Судді Залімський І. Г.

Смілянець Е. С.