Ухвала суду № 43639713, 16.04.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2015 р.Справа № 816/444/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2015р. по справі № 816/444/15-а

за позовом Кременчуцького учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Кременчуцьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих (далі за текстом - УВП «УТОС», позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі за текстом - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.01.2015 №0000342201/124.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2015 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 20.01.2015 №0000342201/124.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, а саме вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, ст.ст. 7, 9, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідач вважає, що позивачем не підтверджено суму податкового кредиту, відображену в податковому обліку за результатами господарських відносин з контрагентами з ТОВ "Металелектромаш" за квітень 2012 року, ТОВ "Господар Харків" за жовтень 2013 року у зв'язку з не підтвердженням документами транспортного перевезення господарських операцій із зазначеними контрагентами, а також неможливості вказаних контрагентів поставити товар через здійснення господарської діяльності останніми поза межами правового поля.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Кременчуцьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих (ідентифікаційний код 05477505) 12.08.1998 зареєстроване в якості юридичної особи, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про проведення державної реєстрації 15851200000000986 (а.с. 91). Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість (а.с. 92).

У період з 25.12.2014 по 31.12.2014 Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку Кременчуцького учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих (код ЄДРПОУ 05477505) з питань взаємовідносин з ТОВ "Металелектромаш" (код 38104508) за квітень 2012 року, ТОВ "Господар Харків" (код 34392388) за жовтень 2013 року.

За результатами перевірки контролюючим органом 31.12.2014 складено акт №2981/16-03-22-01-08/05477505 (а.с. 13-27), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення податку на додану вартість в сумі 5738,07 грн, у тому числі за квітень 2012 року в сумі 3794,73 грн, за жовтень 2013 року в сумі 1943,34 грн.

На підставі висновків акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.01.2015 №0000342201/124, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5738,07 грн (а.с. 28-29).

Не погоджуючись з вказаним рішенням суб'єкту владних повноважень, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з незаконності та необґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення податкових повідомлень-рішень стали відображені в акті перевірки від 31.12.2014р. №2981/16-03-22-01-08/05477505, висновки відповідача про відсутність реального здійснення господарських операцій та укладення угод з метою настання юридичних наслідків за перевірений період з ТОВ "Металелектромаш" і ТОВ "Господар Харків", у зв'язку з чим, на думку контролюючого органу, позивачем завищено від'ємне значення податку на додану вартість в сумі 5738,07 грн.

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, що здійснює операції з постачання товарів/послуг.

Таким чином, норми податкового законодавства пов'язують виникнення права платника податку на податковий кредит з наявністю податкової накладної. Однак, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Згідно положень ч. 1 ст. 9 вказаного закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування витрат виникає у разі реального здійснення операцій, підтверджених первинними документами, складеними відповідно до вимог чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що Кременчуцьким учбово-виробничим підприємством Українського товариства сліпих віднесено до податкового кредиту квітня 2012 року ПДВ у розмірі 3794,73 грн в результаті господарських операцій з придбання у вказаному періоді у ТОВ "Металелектромаш" товарно-матеріальних цінностей (труба 76х16 ст.20 ГОСТ 8732, труба 57х3,5, труба 76х10, круг 50 ст.3) загальною вартістю 22768,38 грн на підставі усної домовленості.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції з придбання у ТОВ "Металелектромаш" товарів, позивачем надано до матеріалів справи належним чином завірені копії: рахунку-фактури №СФ-0000665 від 25.04.2012, податкових накладних №56 від 25.04.2012, №67 від 27.04.2012 та видаткової накладної №РН-0000038 від 28.04.2012 (а.с. 30-32, 188).

Розрахунки між позивачем та його контрагентом ТОВ "Металелектромаш" за придбані у квітні 2012 року товари проведено в повному обсязі у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями №28 від 27.04.2012, №21 від 25.04.2012 та банківськими виписками (а.с. 128-129, 189-190).

Згідно наданого позивачем до матеріалів справи витягу з журналу реєстрації довіреностей за 2012 рік, вбачається, що придбані у ТОВ "Металелектромаш" товари отримувалися уповноваженим представником Кременчуцького учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих Бутенко Н.М. на підставі довіреності від 26.04.2012 №100 (а.с. 6).

Кременчуцьким учбово-виробничим підприємством Українського товариства сліпих проведено оприбуткування придбаних у ТОВ "Металелектромаш" товарно-матеріальних цінностей на підприємстві, що підтверджується наявною у справі накладною №209 від 28.04.2012 (а.с. 112).

Використання придбаних у ТОВ "Металелектромаш" в квітні 2012 року товарів у господарській діяльності позивача підтверджується наявною у матеріалах справи вимогою №76 від 21.05.2012 про передачу товарів зі складу Кременчуцького учбово-виробничого підприємство Українського товариства сліпих у виробництво, звітом про виробництво та реалізацію промислової продукції за 2012 рік та структурним обстеженням підприємства за 2012 рік (а.с. 116, 93-109, 156-172).

Колегією суддів також встановлено, що між Кременчуцьким учбово-виробничим підприємством Українського товариства сліпих та ТОВ "Господар Харків" укладено договір купівлі-продажу продукції №П4-33 від 01.12.2009, відповідно до якого ТОВ "Господар Харків" продає, а Кременчуцьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих купує кріпильно-будівельні матеріали в асортименті та кількості, вказаних у погоджених сторонами заявках покупця і за цінами, вказаними у рахунку-фактурі (а.с. 35-37).

На виконання умов вказаного договору позивач у жовтні 2013 року придбав у ТОВ "Господар Харків" кріпильно-будівельні матеріали (гвинти, шайби, гайки, тощо) на загальну суму 11659,88 грн, в тому числі ПДВ - 1943,34 грн.

За результатами здійснення господарських операцій між Кременчуцьким учбово-виробничим підприємством Українського товариства сліпих та ТОВ "Господар Харків" з придбання товарів, останнім виписані наступні первинні бухгалтерські документи: рахунки-фактури №П4-0005225 від 07.10.2013, №П4-0005364 від 11.10.2013, податкові накладні №31 від 07.10.2013, №79 від 15.10.2013, видаткові накладні №П4-0004896 від 07.10.2013 та №П4-0005078 від 15.10.2013 (а.с. 38-41, 191-192).

Відповідно до пункту 6.2 договору купівлі-продажу продукції №П4-33 від 01.12.2009 розрахунок за товар здійснюється покупцем по 100% оплаті з відстрочкою платежу 5 календарних днів з моменту отримання товару покупцем (який підтверджується видатковими накладними) шляхом банківського переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця у національній валюті (гривня).

Позивачем не заперечується порушення встановлених договором строків оплати за товари, разом з тим вказується, що розрахунок між позивачем та його контрагентом ТОВ "Господар Харків" за придбані у жовтні 2013 року ТМЦ проведено в повному обсязі у безготівковій формі, про що свідчать наявні у матеріалах справи платіжні доручення та банківська виписка (а.с. 141-144, 193-203).

На підставі наданого позивачем витягу з журналу реєстрації довіреностей за 2013 рік (а.с. 42) встановлено, що придбаний позивачем товар отримувався уповноваженим представником Кременчуцького учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих ОСОБА_1.

Оприбуткування товару на складі позивача підтверджується наявними у матеріалах справи накладними №970 від 07.10.2013, №971 від 07.10.2013, №979 від 15.10.2013 (а.с. 113-115).

Відповідно до пункту 4.2 договору купівлі-продажу продукції №П4-33 від 01.12.2009 покупець зобов'язується прийняти товар зі складу продавця згідно з видатковою накладною та/чи специфікаціями.

З пояснень позивача вбачається, що перевезення придбаних у ТОВ "Господар Харків" в жовтні 2013 року ТМЦ здійснювалося автомобілем ЗАЗ 110557-73, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить Кременчуцькому учбово-виробничому підприємству Українського товариства сліпих. Вказаним транспортним засобом керував ОСОБА_1., який працює на підприємстві позивача на посаді майстра з ремонту автотранспорту, а також виконує обов'язки водія та комплектувальника.

На підтвердження фізичного переміщення товару від продавця до покупця, позивачем надано до суду подорожній лист службового легкового автомобіля серія ПІ 066409, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, довідку Кременчуцького учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих від 11.03.2015 №19 та пояснення ТОВ "Господар Харків" від 10.03.2015 №10/03-1 (а.с. 212-215).

Використання придбаних у ТОВ "Господар Харків" в жовтні 2013 року товарів у господарській діяльності позивача підтверджується наявними у матеріалах справи вимогами №227 від 07.10.2013, №228 від 07.10.2013, №226 від 11.10.2013, №229 від 25.10.2013 про передачу товарів зі складу Кременчуцького учбово-виробничого підприємство Українського товариства сліпих у виробництво, звітом про виробництво та реалізацію промислової продукції за 2013 рік та структурним обстеженням підприємства за 2013 рік (а.с. 110-111, 117-120, 173-187).

Колегія суддів зазначає, що в ході перевірки контролюючим органом не встановлено використання придбаних позивачем товарів (робіт, послуг) не в межах власної господарської діяльності.

Колегією суддів встановлено, що на час видачі податкових накладних контрагенти позивача ТОВ "Металелектромаш" і ТОВ "Господар Харків" були зареєстровані в установленому законом порядку, знаходилися на обліку в податковому органі, мали статус платника ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не було анульовано на момент укладання та виконання договорів, докази що спростовують ці обставини відповідачем не надано.

Також відповідачем не надано до суду доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем товарів у ТОВ "Металелектромаш" і ТОВ "Господар Харків".

Отже, з наданих позивачем первинних документів вбачається, що діяльність позивача відповідає умовам укладених договорів про надання послуг та видам господарської діяльності, свідчить про наявність господарської мети при здійсненні господарських операцій з метою отримання прибутку.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України, тобто підстави вважати зазначені податкові документи недійсними відсутні.

Отже, формування податкового кредиту обумовлено придбанням товарів (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що право позивача на отримання податкового кредиту за перевірений період підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України по взаємовідносинам з ТОВ "Металелектромаш" і ТОВ "Господар Харків"є необґрунтованим.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неправомірності формування податкового кредиту позивача через ненадання до суду транспортних документів, з огляду на наступне.

Колегія суддів зазначає, що згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п.п.1.2.п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704 (надалі-Положення) встановлено, що записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів. Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

За наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товару та використання його у власній господарській діяльності, відсутність таких документів як товарно-транспортна накладні, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність права на податковий кредит та підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару. При цьому, відповідно пояснень представника позивача, транспортування товарів від контрагента ТОВ "Металелектромаш" на користь підприємства-покупця здійснювалося в межах міста Кременчук постачальником ТОВ "Металелектромаш" без надання позивачу копій товарно-транспортних документів, а перевезення товарів придбаних у ТОВ "Господар Харків" здійснювалося власним автомобілем позивача та підтверджується подорожнім листом службового легкового автомобіля, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Також колегія суддів вважає необґрунтованими посилання контролюючого органу на укладення позивачем з ТОВ "Металелектромаш" умовного правочину, який не породжує правових наслідків, оскільки він вчинений в усній формі, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

У письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами (п.п. 1 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1 ст. 640 зазначеного Кодексу).

Отже, законодавством не заборонено вчиняти правочини між юридичними особами в усній формі, недодержання сторонами такої письмової форми правочину не має наслідком його недійсність.

В даних правовідносинах, між позивачем та ТОВ "Металелектромаш" в усній формі було досягнуто домовленостей щодо усіх істотних умов договору, про що свідчить повне виконання таких домовленостей між сторонами - постачальником ТОВ "Металелектромаш" було поставлено товари позивачу, а останнім, в свою чергу, було сплачено грошові кошти за поставлені ТМЦ, а отже правочин є дійсним.

Доводи податкового органу щодо нереальності спірних господарських операцій через наявність матеріалів перевірок та звірок підприємств контрагентів ТОВ "Металелектромаш" і ТОВ "Господар Харків" про порушення останніми податкового законодавства, колегія судів вважає необґрунтованими , з огляду на індивідуальний характер юридичної відповідальності згідно ст. 61 Конституції України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Отже, керуючись приписами наведених норм процесуального закону, оцінивши надані позивачем до матеріалів справи докази, а також враховуючи, що в наданих позивачем до суду документах наявні необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відсутність яких спричиняє втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, колегія суддів зазначає, що підприємством УВП «УТОС» надано достатні належні докази та доведено правомірність формування податкового кредиту перевіреного періоду в результаті фінансово-господарських відносин з контрагентами ТОВ "Металелектромаш" і ТОВ "Господар Харків".

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, переглянувши постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2015р. по справі № 816/444/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Макаренко Я.М.