Ухвала суду № 43639616, 14.04.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2015 р.Справа № 820/317/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Григорова А.М. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2015р. по справі № 820/317/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"КОМПАНІЯ "МІКО"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «КОМПАНІЯ «МІКО» звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області, в якому, після уточнення позовних вимог, просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 18.09.2014 року №0003092201, яким донараховано податку на прибуток в розмірі 156006,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 39001,50 грн., на загальну суму 195007,50 грн., № 0003102201, яким донараховано податку на додану вартість в розмірі 390884,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 195442,0 грн., на загальну суму 586326,00 грн., № 0003112201, яким застосована штрафна санкція за порушення вимог валютного законодавства в розмірі 1020,0 грн., № 0003122201, яким нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 3021,35 грн., від 18.12.2014 року № 0004352201, яким нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 11,99 грн.

Ухвалою суду від 05.03.2015 року позовну вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "МІКО" до державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003112201 від 18.09.2014 залишено без розгляду.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2015 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «МІКО» задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 0003092201, № 0003102201, № 0003122201 від 18.09.2014 та № 0004352201 від 18.12.2014 року. Стягнуто з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «МІКО» сплачений судовий збір в сумі 487,20 грн.

Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає, що суд при винесенні цього судового рішення порушив норми матеріального і процесуального права та просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2015р. скасувати, прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "МІКО" 05.10.2009 р. взято на податковий облік за №41995 і станом на даний час перебуває на обліку в державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області.

Фахівцями Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "МІКО" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт перевірки за №3417/20-30-22-01/36626037 від 01.09.2014 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 138.1 ст.138, п. 138.2 ст.138, пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України ТОВ «Компанія «Міко» внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток, який підлягає сплаті, у розмірі 156023,0грн., у тому числі за 2013 рік у розмірі 156 006,0 грн . у зв'язку з безпідставним віднесенням до складу витрат на збут послуги з маркетингу, транспортування, передпродажної підготовки, отримані від ТОВ "Світком-Торг" та ТОВ "Готіка ЛТД" на загальну суму 821083 грн., у тому числі у декларації за 2013 рік; п. 198.1 ст.198, п. 198.3 ст.198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість за червень - грудень 2013 року у загальному розмірі 390 884,0 грн. У зв'язку з безпідставним віднесенням до складу податкового кредиту податкових накладних на суму 390884,0 грн., отриманих від ТОВ "Світком-Торг" та ТОВ "Готіка ЛТД" , якими надавалися послуги з маркетингу, транспортування, передпродажної підготовки; в порушення вимог п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" не надано до Управління НБУ у Харківській області Декларацію про валютні цінності, доходи та майно (з задекларованими валютними цінностями за межами України);порушено терміни розрахунків у сфері ЗЕД з контрагентом ТОВ "К+" (м. Тбілісі, Грузія).

На підставі висновків перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області винесені податкові повідомлення-рішення від 18.09.2014р.:

№ 0003092201 про донарахування податку на прибуток в розмірі 156006,0 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 39001,50 грн., на загальну суму 195007,50 грн.

№ 0003102201 про донарахування податку на додану вартість в розмірі 390884,0 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 195442,0 грн., на загальну суму 586326,00 грн.,

№ 0003112201 про застосування штрафної санкції за порушення вимог валютного законодавства в розмірі 1020,0 грн.

№ 0003122201 про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 3021,35 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення ТОВ "КОМПАНІЯ "МІКО" оскаржені в адміністративному порядку до Головного Управління Міндоходів у Харківській області.

Рішенням ГУ Міндоходів у Харківській області про результати розгляду скарги № 7976/10/20-14-70-04-17 від 27.11.2014 р. скаргу ТОВ "КОМПАНІЯ "МІКО" залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення № 0003092210, №0003102210, № 0003112210, 0003122210 залишено без змін, а також збільшено суму грошового зобов'язання, визначену в податковому повідомленні-рішенні від 18.09.2014 №0003122210 на 11,99 грн.

Керуючись рішенням ГУ Міндоходів у Харківській області про результати розгляду скарги № 7976/10/20-14-70-04-17 від 27.11.2014 р., ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова 18 грудня 2014 року у відношенні ТОВ "КОМПАНІЯ "МІКО" було складено податкове повідомлення-рішення № 0004352201 на суму 11,99 грн.

Підставою для зазначених висновків слугували акти, отримані від ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Світком-Торг» від 29.04.2014 № 1235/26-55-22-08/38650855 та про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Готіка ЛТД» від 29.04.2014 № 1226/26-55-22-08/38388548.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з дотримання позивачем вимог чинного законодавства при формуванні валових витрат та податкового кредиту, при здійсненні розрахунків в іноземній валюті та про необґрунтованість висновків акту перевірки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.п.134.1.1, п.п.134.1.2 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначе них згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п.п.138.1.1. п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; є) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Відповідно до п.п.138.2 ст.138 Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п.138.10.3 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); є) витрати на транспортування, перевалку, страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до вимог стаття 185.1 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

ґ) виключено;

д) виключено;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

З матеріалів справи вбачається, що в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Світком- Торг» та з ТОВ «Готіка ЛТД».

Так, згідно угоди №03/06-2013 від 03.06.2013 року , укладеної між позивачем та ТОВ «Світком- Торг», позивач отримував послуги зі здійсненя конролю якості і кількості показників електротехнічної та кабельно - провідникової продукції.

В підтвердження виконання вимог договору надано податкову накладну від 27.06.2013р., акт виконаних робіт від 27.06.2013 №616 на суму 102000 грн. в тому числі ПДВ 17000 грн.

Згідно угоди №01/07-2013/2 від 01.07.2013 року, укладеної між позивачем та ТОВ «Світком- Торг», позивач придбав транспортно-експедиційні послуги.

В підтвердження виконання умов договору надані податкові накладні №864 від 31.07.2013 , №837 від 30.08.2013 року , №787 від 25.09.2013 року , № 834 від 27.09.2013 року , № 879 від 30.09.2013 року , № 720 від 23.10.2013 року , № 873 від 29.11.2013 року , № 788 від 27.12.2013 року , акти виконаних робіт № 864,№987,№ 1052, № 1379, № 1463, № 1697.

Згідно угоди №01/10-2013 від 01.10.2013 року, укладеної між позивачем та ТОВ «Світком- Торг», позивач отримав послуги з передпродажної підготовки товару - намотування кабелю на барабани.

В підтвердження виконання умов договору надані податкові накладні №855, № 750, акт виконаних робіт від 25.12.2013 №1670 .

Згідно угоди №86 від 02.10.2013 року та угоди №107 від 02.12.2013 року, укладених між позивачем та ТОВ «Готіка ЛТД» , позивач отримав послуг з організації та проведення рекламної презентації компанії «Міко» для представників комерційних підприємств.

В підтвердження виконання умов договору надані податкові накладні № 486 , № 708, акти виконаних робіт №529, № 741.

Розрахунки за придбані у ТОВ «Світком-Торг» та ТОВ «Готіка ЛТД» послуги у перевіряємому періоді проведені у безготівковій формі.

Вищевказані операції відображені позивачем в бухгалтерському обліку.

ТОВ «Світком-Торг» та ТОВ «Готіка ЛТД» на момент здійснення господарських операцій зареєстровані в Єдиному державному реєстрі, мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Матеріалами справи підтверджено, що вказані документи містять назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Колегія суддів зазначає, що податкові накладні оформлені належним чином, крім того з акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку , що господарські операції позивача з ТОВ «Світком-Торг» та ТОВ «Готіка ЛТД» мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача, а відтак позивачем правомірно віднесено суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням послуг до податкового кредиту та сформовано валові витрати .

Тобто, факт реальності господарської операції за участю позивача з ТОВ «Ріком» підтверджено залученими до матеріалів справи первинними документами.

Доводи апеляційної скарги щодо про не підтвердження позивачем права на податковий кредит та формування валових витрат з огляду на не визначення переліку здійснених послуг (не визначено маршрут, не визначено кількість ТМЦ, не визначено місце відправки та доставки) в актах виконаних робіт , відсутні докази фактичного отримання послуг, а саме: відсутнє місце здійснення послуг, в акті виконаних робіт зазначено - місце складання акту м. Харків, в даному випадку відсутні докази передачі ТМЦ для здійснення ТОВ «Світком-Торг» будь - яких робіт (до перевірки не надано накладної вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів на користь ТОВ «Світком-Торг», та повернення ТМЦ після проведення будь-яких робіт на користь ТОВ «Компанія «Міко», відсутні докази фактичного отримання послуг від ТОВ «Готика ЛТД» з посиланням на висновки , викладені в актах ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Світком-Торг» від 29.04.2014 № 1235/26-55-22-08/38650855 та про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Готіка ЛТД» від 29.04.2014 № 1226/26-55-22-08/38388548 є безпідставними , оскільки відповідно до п.п. 4.4 п.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.04.2011р. за №236 визначено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від підписання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає заходів, передбачених актами ДПС України.

Таким чином, актом про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Крім того, Додатком 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами держаної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.06.2011 р. №236 чітко встановлений зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, яким не передбачена можливість висновку щодо реальності (нереальності) вчинення господарських операцій платником податків. При цьому, іншого порядку дій податкового органу, як суб'єкта владних повноважень, у спірних взаємовідносинах не передбачено.

Суд зазначає, що в акті перевірки позивача податковий орган не вказав первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджують наявність фактів порушень ним норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а лише посилається на акт перевірки іншого податкового органу, який не є первинним документом.

Дані перевірки контрагенту позивача іншими податковими органами не можуть бути підставою для висновку про визнання податкового кредиту непідтвердженим.

Доказами порушення правил формування податкового кредиту є матеріали перевірки платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів, а не дані акту перевірки інших податкових органів.

Крім того, відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за договором та наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентом-постачальником позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Про відсутність факту реального вчинення господарських операцій можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції. Проте, відповідачем під час складення акту перевірки не були встановлені вищевказані обставини, а отже й висновок щодо відсутності факту реального вчинення господарських операцій є передчасним.

В даному випадку документи, надані позивачем в підтвердження виконання угод з вказаними контрагентами не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Надані документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак повинні сприймаються як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту , в його діях не має порушень вимог Податкового кодексу України, відповідно позивачем правомірно віднесено до валових витрат та сформовано податковий кредит.

Стосовно порушення позивачем ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» у зв'язку з чим ТОВ «Компанія «Міко» за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності донараховано пеню у розмірі 3 021,35 грн., колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи та акту перевірки вбачається , в перевряємий період підприємство позивача здійснювало імпортні операції за зовнішньоекономічними контрактами .

Так, між ТОВ «Компанія «Міко» та ТОВ «К+» (Грузія, м. Тбілісі) укладено контракт від 01.04.2013р. № 010413 на постачання кабельно-провідникової продукції на загальну суму 25342,0 дол. США.

На виконання умов контракту ТОВ «Компанія «Міко» на користь нерезидента ТОВ «К+» 03.04.2013 р. перераховано грошові кошти на загальну суму 25 342,00 дол. США (екв. 202558,61 грн.). Граничний строк надходження імпортного товару 02.07.2013.

ТОВ «Компанія «Міко» 26.06.2013р. звернулось до Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України, як це передбачено умовами укладених зовнішньоекономічних контрактів з ТОВ "К+", до спливу встановленого граничного строку розрахунків у іноземній валюті, щодо стягнення з нерезидента ТОВ «К+» (Грузія, м. Тбілісі) грошових коштів у розмірі 25 342,00 дол. США. Постановою Міжнародного комерційного арбітражного суду при торгово - промисловій палаті України

відкрито провадження по справі АС№207г/2013 щодо стягнення грошових коштів з ТОВ «К+» (Грузія, м. Тбілісі) на користь ТОВ «Компанія «Міко» на загальну суму 25 342,00 дол. США. В ході судового оскарження ТОВ «К+» (Грузія, м. Тбілісі) здійснено повернення грошових коштів: 30.10.2013 у сумі 500,00 дол. США (екв. 3996,50 грн.), 12.11.2013 у сумі 500,00 дол. США (екв. 3996,50 грн.).

Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при торгово-промисловій палаті України від 05.03.2014 по справі АС № 207г/2013 зупинено провадження в частині стягнення з ТОВ «К+» (Грузія, м. Тбілісі) 1 000,00 дол. США, оскільки заборгованість у розмірі 1 000,00 дол. США погашена відповідачем в добровільному порядку після пред'явлення позову, в іншій частині стягнути з ТОВ «К+» (Грузія, м. Тбілісі) на користь ТОВ «Компанія «Міко» грошових коштів за не відвантажений товар на загальну суму 24 342,00 дол. США.

ТОВ «К+» (Грузія, м. Тбілісі) здійснено часткове повернення грошових коштів: 30.10.2013 у сумі 500 дол. США (екв. 3 996,50 грн) та 12.11.2013 у сумі 500 дол. США (екв. 3996,50 грн).

Відповідно до абз. 2 ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно- імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що ТОВ "КОМПАНІЯ "МІКО" не порушувало вимог законодавства України щодо порядку нарахування та сплати податкових зобов'язань та здійснення розрахунків у іноземній валюті.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення належним чином в суді не довів , у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0003092201, № 0003102201, № 0003122201 від 18.09.2014 та № 0004352201 від 18.12.2014 року. не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2015р. по справі № 820/317/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Григоров А.М. Тацій Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 17.04.2015 р.