Ухвала суду № 43639414, 15.04.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2015 року Справа № 876/6808/14

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Костіва М.В. та Ліщинського А.М.,

з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - ОСОБА_1;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Тор» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2014р. в адміністративній справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у Яворівському районі Львівської обл. до Приватного підприємства «Тор» про стягнення заборгованості по невідшкодованих витратах на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, -

В С Т А Н О В И Л А:

31.03.2014р. позивач Управління Пенсійного фонду /ПФ/ України у Яворівському районі Львівської обл. звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з відповідача Приватного підприємства /ПП/ «Тор» на його користь заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених по Списку № 1, на загальну суму 51777 грн. 39 коп. (а.с.2-3).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2014р. заявлений позов задоволено, стягнуто з відповідача ПП «Тор» на користь позивача заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у розмірі 51777 грн. 39 коп. (а.с.66-67).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ПП «Тор», який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення по справі (а.с.69 і на звороті).

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що позивачем не надано належних доказів щодо фактичного понесення витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, оскільки розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пенсій визначають витрати, що планується понести, а не реально понесені, тому висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач ПП «Тор» зареєстрований в Управлінні ПФ України у Яворівському районі Львівської обл. та відповідно до ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2004р. набув згідно ст.15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» статус платника страхових внесків.

Заявлений позов стосується стягнення з відповідача сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівникам ПП «Тор» ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 за період січень-березень 2014 року.

Відповідно до наданих доказів станом на час розгляду справи судом першої інстанції заборгованість відповідача по невідшкодованих фактичних витратах на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за спірний період склала 51777 грн. 39 коп.

Наведена заборгованість стверджується Розрахунком суми боргу, Розрахунком фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 1 (а.с.4-5).

Під час розгляду справи доказів сплати заборгованості по фактичних витратах на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суду відповідачем не надано.

В частині правильності покладення обов'язку по відшкодуванню спірних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, колегія суддів виходить з наступного.

За змістом п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За правилами абз.4 пп.1 п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» - «е» та «ж» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списками №№ 1 і 2, покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абз.5 пп.1 п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок Пенсійного фонду та Державного бюджету України відповідно.

Аналіз положень п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у контексті ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» дає підстави для висновку про те, що порядок за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Звідси, висновок суду першої інстанції про обов'язок відповідача відшкодувати пенсійному органу витрати на виплату та доставку пенсій, які призначені працівникам підприємства відповідно до п.«а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Також позивачем дотримані вимоги Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до ПФ України, затв. постановою правління ПФ України № 21-1 від 19.12.2003р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки пенсійний орган протягом січня - березня 2014 року скеровував на адресу відповідача відповідні розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пенсій.

Скеровані на адресу відповідача розрахунки-повідомлення складені за формою додатка 7, затвердженого п.6.4 зазначеної Інструкції, яка є нормативно-правовим актом в розумінні ст.117 Конституції України.

Вказані розрахунки не оскаржувалися відповідачем, що сторонами не заперечується.

Під час судового розгляду справи відповідачем не представлено будь-яких переконливих доказів щодо неправомірності та неправильності нарахування розглядуваної суми заборгованості, також останнім не спростовано правильності нарахування спірної суми боргу.

Таким чином, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що відповідач як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та юридична особа, працівникам якої призначені пільгові пенсії, зобов'язаний сплатити пенсійному органу суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій його працівникам, тобто у повному розмірі відшкодувати відповідачу фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.

Стосовно покликань апелянта про недоведеність правомірності призначення та виплати пільгових пенсій колегія суддів зазначає, що такі не заслуговують на увагу, оскільки предметом заявленого позову є не визначення права на пенсію працівникам підприємства, а відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; також пенсійним органом направлялися відповідачу відповідні повідомлення-розрахунки про суми витрат на виплату пенсій, де містилася повна інформація щодо виплачених пенсій.

Окрім цього, до матеріалів справи долучені довідки про розмір виплачених пенсій вищевказаним працівникам відповідача, які спростовують твердження апелянта про недоведеність обставин понесення пенсійним органом витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (а.с.36-55, 59-63).

Колегія суддів відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають; представлені позивачем докази є належними і допустимими, а відтак останні правомірно прийняті судом першої інстанції до уваги.

Із урахуванням наведеного, заявлений позов є підставним та обгрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Тор» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2014р. в адміністративній справі № 813/2638/14 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.В.Костів

А.М.Ліщинський