Ухвала суду № 43636062, 14.04.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/5525/2015 Головуючий в 1 інстанції - Парамонов М.Л.

Доповідач - Желепа О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Рубан С.М., Кабанченко О.А.

при секретарі Осмолович В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Франс Гардінер Україна» на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 26 лютого 2015 року в справі за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Франс Гардінер Україна» на дії державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в м. Києві Коблош О.Й. та скасування постанови про накладення штрафу, заінтересована особа: ОСОБА_3, -

ВСТАНОВИЛА:

Скаржник, через свого представника, звернувся до суду із скаргою на дії та рішення старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві Коблош О.Й.

В обґрунтування скарги зазначав, що в провадженні відділу державної виконавчої служби знаходиться виконавче провадження ВП №41044445 від 05.12.2013 року - згідно виконавчого листа №2602/3950/12, виданого 08.11.2013 року Дарницьким районним судом м. Києва про зобов'язання ТзОВ «Франс Гардінер Україна» внести запис про зміну дати звільнення з роботи ОСОБА_3 до її трудової книжки.

07.05.2014 року протоколом загальних зборів учасників товариства (заявника) було прийняте рішення щодо скасування наказу директора товариства №02/1707/12 від 17.07.2012 року та зобов'язання ОСОБА_3 передати наявні у неї службові документи ТзОВ «ФрансГардінер Україна» адміністрації товариства. Про прийняте рішення ОСОБА_3 була повідомлена належним чином.

04.06.2014 року копію протоколу було направлено рекомендованим листом до відділу ДВС, тобто повідомлено про заходи щодо виконання рішення суду.

Разом з тим, 01.12.2014 року державним виконавцем Коблош О.Й. було винесено постанову про накладення штрафу на ТзОВ «Франс Гардінер Україна» (боржника) у розмірі 680,00 грн.; вважаючи постанову про накладення штрафу винесеною безпідставно, заявник просив зазначену постанову скасувати.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 26.02.2015 року в задоволені скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Франс Гардінер Україна» на дії державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в м. Києві Коблош О.Й. та скасування постанови про накладення штрафу, заінтересована особа: ОСОБА_3 - відмовлено.

Не погодившись з такою ухвалою суду, представник ТзОВ «Франс Гардінер Україна» подав апеляційну скаргу в якій просив її скасувати па постановити нову ухвалу, якою скаргу задовольнити в повному обсязі.

В скарзі посилався на те, що відповідно до частини 2 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження», штраф за невиконання рішення суду накладається державним виконавцем в разі невиконання рішення суду без поважних причин. Вказував, що 01 грудня 2014 року державним виконавцем було встановлено, що станом на 01.12.2014 року рішення суду боржником не виконано, але не встановлено що, без поважних причин. 01 грудня 2014 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції Коблошом О.Й. безпідставно було винесено постанову про накладення штрафу на боржника ТзОВ «Франс Гардінер Україна» у розмірі 680,00 грн., при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-1570/13 виданого 02.04.2014 року.

В судовому засіданні апеляційного суду представник скаржника доводи скарги підтримав.

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу статті 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів влади, посадових чи службових осіб і підлягають виконанню на всій території України, а їх невиконання є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Як вбачається з копії постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №41044445 від 05.12.2013 року (а.с.4) - з виконання виконавчого листа №2602/3950/12, виданого 08.11.2013 року Дарницьким районним судом м. Києва про зобов'язання ТзОВ «ФрансГардінер Україна» внести запис про зміну дати звільнення з роботи ОСОБА_3 до її трудової книжки, заява про примусове виконання була подана 03.12.2013 року; представник заявника не заперечує також факт знаходження на примусовому виконанні рішення суду від 24.10.2013 року в частині зобов'язання ТОВ «ФрансГардінер Україна» видати ОСОБА_3 трудову книжку із внесеним записом про звільнення (інше виконавче провадження) та що зазначені рішення не виконані боржником по теперішній час.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 383 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно з ч. 2 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що підстав для скасування постанови ВП №41044445 від 01.12.2014 року про накладення штрафу на боржника у даному провадженні не встановлено.

Колегія суддів з таким висновком не погоджується тому, що суд першої інстанції, постановив ухвалу без належного врахування обставин, що мають значення для справи та невірно застосував положення процесуального права та порушив порядок для вирішення питання про оскарження дій державного виконавця та скасування постанови про накладення штрафу виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

У пункті 7 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» надано роз'яснення, що відповідно до статей 28, 41, 89 Закону про виконавче провадження при визначених умовах у разі невиконання боржником рішення самостійно державний виконавець виносить постанови про стягнення виконавчого збору, про накладення штрафу та про стягнення витрат, пов'язаних із організацією та проведенням виконавчих дій.

За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону про виконавче провадження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами. У зв'язку із цим справи щодо оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях стосовно примусового виконання судового рішення у цивільній справі, належать до компетенції адміністративних судів.

В п. 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої влади» з відповідними змінами, роз'яснено, що судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку.

Прийнята державним виконавцем постанова про накладення штрафу на боржника, не виконана самостійно, є підставою для її примусового виконання.

За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Тому слід ураховувати, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. Також до юрисдикції адміністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

З зазначеного слідує, що боржник ТзОВ «ФрансГардінер Україна», має право звернутися зі скаргою на дії державного виконавця з приводу оскарження дій останнього, а саме винесення постанов про накладення штрафу за невиконання рішення до суду адміністративної юрисдикції.

Пунктом 1 ст. 205 передбачено, що суд закриває провадження в справі якщо справа не підлягає розглядові в судах в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку з закриттям провадження у справі або з залишенням заяви без розгляду з підстав передбачених статтями 205 і 207 цього кодексу.

З огляду на те, що скаржник звернувся зі скаргою на дії державного виконавця, щодо накладення штрафу за невиконання рішення, вказані вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що у зв'язку із порушенням процесуального закону оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали, якою провадження по справі слід закрити, з підстав, передбачених п.1 ст. 205 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 310, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Франс Гардінер Україна» задовольнити частково.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 26 лютого 2015 року скасувати.

Провадження в справі за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Франс Гардінер Україна» на дії державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в м. Києві Коблош О.Й. та скасування постанови про накладення штрафу, заінтересована особа: ОСОБА_3 закрити.

Роз'яснити заявнику, що розгляд такої скарги віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: