Рішення № 43636046, 14.04.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Корчевного Г.В.,

суддів: Лапчевської О.Ф., Слободянюк С.В.,

при секретарі Бугай О.О.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - Кочіна Геннадія Івановича на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 січня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

УСТАНОВИЛА:

Унікальний номер справи: 754/15657/14-ц№ апеляційного провадження: 22-ц/796/4650/2015Головуючий у суді першої інстанції: Лісовська О.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Корчевний Г.В. У вересні 2014 р. позивач ПАТ "УкрСиббанк" звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки. В обґрунтування позову зазначав, що 16.05.2008 р. між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та третьою особою ОСОБА_4 був укладений Кредитний договір № 11347584000 на суму 85000, 00 доларів США із сплатою 13,5 % річних із строком повернення до 16.05.2018 року. З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним Кредитним договором між Банком та ОСОБА_2 був укладений Договір іпотеки від 16.05.2008 р., відповідно до умов якого відповідач передав в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 05.12.2013 р. за ОСОБА_3 визнано право власності на Ѕ частину вказаної квартири, знято арешт та виключено Ѕ частину квартири з акту опису й арешту майна. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 24.04.2014 р. рішення суду від 05.12.2013 р. частково скасовано, в частині визнання права власності на Ѕ частину квартири залишено без змін. Оскільки Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, кредит надав, а боржник ОСОБА_4 свої зобов'язання належним чином не виконував, кредит та відсотки у повному обсязі не сплачував, виникла заборгованість. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 08.04.2010 р. з ОСОБА_4 на користь Банку стягнуто борг за договором, судове рішення до цього часу не виконано, незважаючи на надіслання Банком відповідачам вимоги про необхідність погашення боргу. Станом на 08.09.2014 р. виник борг у розмірі 2273320, 01 грн., у зв'язку з чим позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки від 16.05.2008 р., а саме квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з метою задоволення вимог Банку, які виникли на підставі кредитного договору від 16.05.2008 року у розмірі 177295, 63 доларів США, що за курсом НБУ становить 2273320, 01 грн.; встановити спосіб реалізації нерухомого майна, що належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві приватної власності, а саме шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки, у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" та встановити початкову ціну, визначеною на підставі оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності, проведеною відповідно до законодавства, а також стягнути з відповідачів судові витрати по справі.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 28 січня 2015 року у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник ПАТ «УкрСиббанк» - Кочін Г.І. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 січня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду 1-ї інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що задовольняючи позов, судом не встановлено усі обставини, що мають значення для справи, зокрема не взято до уваги, що виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 08.04.2010 р. за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки не являється порушенням норм Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304 - VII від 03.06.2014 р., протягом дії якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно ст. 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті.

На думку апелянта, судом першої інстанції в порушення наведених норм не враховано, що норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не змінюють, не припиняють дію та не скасовують норм матеріального права щодо обов'язковості виконання зобов'язань та настання передбачених законом і/або договором наслідків у разі їх не виконання; не встановлюють підстав для відмови в судовому захисті прав кредитора - іпотекодержателя у разі звернення з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів в межах виконавчого провадження;при цьому відмова в судовому захисті прав кредитора з посиланням на встановлений законом мораторій ставить під загрозу можливість поновлення таких прав в майбутньому, зокрема, шляхом використання судового способу захисту цивільних прав та інтересів.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів і висновків експертів.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.05.2008 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та третьою особою ОСОБА_4 був укладений Кредитний договір № 11347584000 на суму 85 000, 00 доларів США із сплатою 13,5 % річних із строком повернення до 16.05.2018 року.

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань третьої особи за Кредитним договором між Банком та ОСОБА_2 укладений Договір іпотеки № 85730 від 16.05.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В.

Відповідно до п. 1.1 Договору іпотеки ОСОБА_2 передану в іпотеку нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_1, загальною площею 40, 90 кв.м., житловою площею 17, 30 кв.м, що належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру, виданого 24.01.2001 року.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 05.12.2013 року за ОСОБА_3 визнано право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, знято арешт та виключено Ѕ частину квартири з акту опису й арешту майна, складеного 18.02.2012 року державним виконавцем Відділу ДВС Деснянського районного управління юстиції у м. Києві у рамках виконавчого провадження.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 24.04.2014 року рішення суду від 05.12.2013 року частково скасовано, в частині визнання права власності на Ѕ частину квартири залишено без змін.

Як встановив суд першої інстанції, Банк свої зобов'язання за Кредитним договором № 11347584000 від 16.05.2008 року виконав у повному обсязі, а третя особа ОСОБА_4 свої зобов'язання за вказаним кредитним договором у повному обсязі не виконує, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 08.04.2010 року з ОСОБА_4 на користь ПАТ "УкрСиббанк" стягнуто заборгованість по кредитному договору, але судове рішення до цього часу не виконано.

Станом на 08.09.2014 року загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 177295, 63 доларів США, що за курсом НБУ становить 2273320, 01 грн., з яких: кредитна заборгованість - 1070886, 17 грн.; заборгованість по процентам - 984352, 22 грн.; пеня за прострочення сплати кредиту - 71905, 98 грн.; пеня за прострочення сплати процентів - 146175, 64 грн.

Банком надсилалися на адресу відповідачів листи з вимогою сплатити заборгованість, але до цього часу борг не сплачено.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції мотивував його тим, що згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобовязання не допускається.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" в разі невиконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 7 Закону передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з 07.06.2014 року набрав чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", відповідно до умов якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме майно, яке вважається предметом застави або предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно і загальна площа такого нерухомого майна не перевищує 140 кв.м. для квартири та 250 кв.м. для жилого будинку.

При цьому вказаним Законом встановлено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм. Вказаний Закон України розповсюджує свою дію на правовідносини, що склалися між сторонами судового спору.

Таким чином, судом першої інстанції достеменно встановлено, що кредитні кошти за кредитним договором були надані Банком ОСОБА_4 в іноземній валюті (доларах США), кредит носив споживчий характер, належна їм квартира має загальну площу 40, 90 кв.м., іншого нерухомого майна у власності відповідачів не встановлено та що у зв'язку з невиконанням боржником своїх зобов'язань утворилася заборгованість у розмірі 177295, 63 доларів США, що за курсом НБУ становить 2273320, 01 грн., з яких: кредитна заборгованість - 1070886, 17 грн.; заборгованість по процентам - 984352, 22 грн.; пеня за прострочення сплати кредиту - 71905, 98 грн.; пеня за прострочення сплати процентів - 146175, 64 грн.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про можливість задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, виходячи з того, що ОСОБА_4 належним чином не виконує умови кредитного договору, тому відповідно до положень Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Однак при цьому прийшов до необґрунтованого висновку, що відсутні підстави для задоволення позову на даний час, оскільки предмет іпотеки, на який позивач просить звернути стягнення, підпадає під дію Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" та не може бути примусово стягнутий (відчужений) без згоди власника, а згоди власника на звернення стягнення надано не було.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 08 квітня 2010 року позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_2 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» 799 763,34 грн., 1700 грн. державного мита та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Разом з тим, ні відповідачами, ні їх представником не надано до суду першої інстанції доказів виконання вказаного рішення.

Не надано таких доказів і до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до положень ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 589, ст. 590 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 346 ЦК України право власності припиняється у разі звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника.

Разом з тим, згідно норм Закону України №1304-VII від 13.05.2014р. «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Застосувавши на стадії апеляційного провадження зазначений Закон України, суд апеляційної інстанції звертає уваги на таке.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У ч. 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

У ч. 1 ст. 304 ЦПК України визначено, що справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими цією главою.

З вищевикладених вимог закону вбачається, що апеляційний суд має право на застосування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки є підстави, передбачені нормами матеріального та процесуального права, для скасування рішення суду першої інстанції, у такому разі при ухваленні власного судового рішення, апеляційний суд застосовує закон, який є чинним на час ухвалення такого рішення.

Пунктом 3 Закону України №1304-VII від 13.05.2014р. встановлено, що цей Закон набирає чинності з дня його опублікування та втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки позичальник свої зобов'язання за кредитним договором перед банком не виконав, є підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, при цьому нормами Закону України №1304-VII від 13.05.2014р. визначено тимчасову дію вказаного обмеження, з огляду на що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, з підстав дії вказаного Закону, є необґрунтованим.

За вказаних обставин колегія суддів вважає вірним вирішити питання стягнення звернення на предмет іпотеки, але зупинити виконання вказаного рішення на період дії Закону України №1304-VII від 13.05.2014р. «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Згідно положень ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Відповідно до ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права;

Враховуючи викладене, колегія суду приходить до висновку про наявність підстав задоволення вимог апеляційної скарги про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення у справі.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 312-315 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - Кочіна Геннадія Івановича - задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 січня 2015 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення наступного змісту: Звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки №85730 від 16.05.2008 р., укладеним між АТ «УкрСиббанк» (61050, м. Харків, пр.-т Московський, 60, рахунок №29090000000113 в АТ «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005, ідентифікаційний код 09807750) таОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1), квартиру загальною площею 40,90 кв.м., житловою площею 17,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3), з метою задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», які виникли на підставі Договору про надання споживчого кредиту №11347584000 від 16.05.2008 року у розмірі 177 295, 63 доларів США, що за курсом НБУ станом на 08.09.2014 р. складає 2 273 320, 01 грн. (Два мільйони двісті сімдесят три тисячі триста двадцять грн. 01 коп.).

Встановити спосіб реалізації нерухомого майна, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а саме шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки, у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" та встановити початкову ціну, визначеною на підставі оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності, проведеною відповідно до законодавства.

Виконання рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки зупинити до скасування ЗаконуУкраїни "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» з ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно суму сплаченого судового збору у розмірі 243,60 грн. та 121,80 грн.

Рішення набирає чинності негайно, проте може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: