Рішення № 43632062, 16.10.2014, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/12981/13-ц

2/264/4126/2014

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2014 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Хараджа О. О., при секретарі Костенко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - ДП «Ілліч-Агро Донбас») про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ «ММК ім. Ілліча» про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати.

В ході судового розгляду позивач уточнив позовні вимоги, заявив вимоги до ДП «Ілліч-Агро Донбас» про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди. Просив стягнути з ПАТ «ММК ім. Ілліча» на її користь заборговану індексацію заробітної плати з компенсацією за період з березня 2003 року по листопад 2006 року в розмірі 3288,50 грн., середній заробіток за весь час затримки її виплати, а також моральну шкоду у розмірі 200 грн. та судові витрати на правову допомогу в розмірі 150 грн. Також просив стягнути з ДП «Ілліч-Агро Донбас» на його користь заборговану індексацію заробітної плати з компенсацією за період з грудня 2006 року по листопад 2011 року в розмірі 3943,87 грн., середній заробіток за весь час затримки її виплати, моральну шкоду у розмірі 200 грн., а також витрати на правову допомогу у розмірі 150 грн.

Ухвалою Іллічівського райсуду м. Маріуполя від 16.10.2014 року затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», провадження у справі за позовом ОСОБА_1 в частині вимог до ПАТ «ММК ім. Ілліча» про стягнення заборгованої індексації заробітної плати з компенсацією, середнього заробітку за час затримки її виплати та моральної шкоди закрито.

В обґрунтування позовних вимог до ДП «Ілліч-Агро Донбас» ОСОБА_1 зазначив, що перебував в трудових відносинах з відповідачем, який при виплаті заробітної плати не проводив передбачену діючим законодавством індексацію заробітної плати (далі - індексація), внаслідок чого порушені його права на оплату праці, які мають бути відновлені шляхом стягнення з відповідача суми індексації та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати (далі - компенсація), середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

Позивач в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без його присутності.

Представник відповідача ДП «Ілліч-Агро Донбас» у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, а також письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що позовні вимоги не визнає. На виконання вимог суду відповідач провів розрахунок суми індексації заробітної плати без врахування регулярного підвищення розміру заробітної плати позивача, однак вважає, що такий розрахунок не може застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки згідно Постанови КМУ № 1078 від 17.07.2003 року діяв механізм проведення індексації заробітної плати, який дозволяв підвищення грошових доходів населення із застосуванням випереджуючого методу розрахунку індексації (з врахуванням прогнозного рівня інфляції). Заробітна плата позивачки у 2006-2011 роках не підлягала обов'язковій індексації у разі перевищення індексом споживчих цін порогу індексації в розмірі 101%, оскільки розмір заробітної плати позивача регулярно переглядався відповідачем в сторону збільшення.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач з 01.12.2006 року по 03.11.2011 року перебував у трудових відносинах з ДП «Ілліч-Агро Донбас», що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці (а.с. 5-8). За цей період йому нараховувалась і виплачувалась заробітна плата, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» є винагородою у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Статтею 33 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством. Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (в редакції від 1 січня 2003 року), згідно з нормами ст. ст. 1, 2 якого індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів й послуг. Об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру.

Структуру заробітної плати визначено статтею 2 Закону України «Про оплату праці», якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Додаткова заробітна плата, зокрема, це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.

Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з п. п. 2.2.7 «Інструкції зі статистики заробітної плати», затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5.

Таким чином, суми індексації заробітної плати та компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати є складовими частинами заробітної плати (додатковою заробітною платою).

Частиною 2 статті 233 КЗпП України передбачено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Рішенням Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9рп/2013 визначено, що положення ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, саме як складових належної працівнику заробітної плати, без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101%. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», в разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Індекс споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників обчислюється відповідно до «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок), з гідно з п. 1-1 якого таке обчислення провадиться наростаючим підсумком починаючи з 6 березня 2003 року (дати опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

За статтею 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до ст. ст. 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом (набрав чинності 1 січня 2001 року). Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед яких, крім іншого, заробітна плата (грошове забезпечення). Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

З наданого представником ДП «Ілліч-Агро Донбас» розрахунку індексації заробітної плати ОСОБА_1 з компенсацією за затримку її виплати, вбачається, що за період з червня 2007 року по червень 2010 року сума нарахованої, але невиплаченої індексації становить 260,29 грн., а сума компенсації - 69,53 грн. У період з грудня 2006 року по травень 2007 року та з липня 2010 року по листопад 2013 року позивачці нараховувалась індексація випереджаючим шляхом через підвищення заробітної плати, внаслідок чого за вказаний період відсутня заборгованість з індексації та компенсації.

Зазначений розрахунок перевірений судом і визнається таким, що відповідає вимогам Порядку, Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».

У зв'язку з цим суд не погоджується з розрахунками позивача, які проведені без зазначення базових місяців, якими відповідно до положень п. 5 Порядку є місяці в яких відбувалось підвищення розмірів заробітної плати випереджаючим шляхом. Тому розрахунок позивача не може бути визнаний вірним та братися до уваги при вирішенні спору.

Вказаний розрахунок позивачкою не спростовується, та саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, оскільки відповідачем не надано суду даних щодо підвищення заробітної плати позивачці у період з червня 2007 року по червень 2010 року випереджаючим методом.

Інших даних суду не надано, тому суд виходить з доказів наданих до суду сторонами на момент розгляду справи.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача з посиланням на фактичну сплату вказаної суми позивачу, оскільки відповідних доказів відповідачем суду не надано. Крім того, в наданому ДП «Ілліч-Агро Донбас» розрахунку, в графі «Фактично сплачена сума підвищення заробітної плати, у складі якої сплачувалась сума індексації» за період з червня 2007 року по червень 2010 року включно зазначені нульові розміри, що свідчить про існування заборгованості з індексації за вказаний період часу.

До того ж ДП «Ілліч-Агро Донбас», надаючи розрахунок про нарахування індексації за методом випередження за період з червня 2007 року по червень 2010 року включно, вказує про нарахування індексації та компенсації за звичайним методом, нараховану суму зазначає у графі «Сума індексації до сплати з урахуванням випереджаючого методу та підвищень заробітної плати», проте не надає відомостей та доказів про їх фактичну виплату позивачу, тоді як у трудових спорах тягар доведення своєчасної та належної виплати всіх сум, які нараховані та належать до виплати працівнику, покладається на працедавця.

Вказане свідчить про наявність факту порушення трудового законодавства в частині невиплати позивачу індексації заробітної плати з компенсацією за затримку її виплати за цей період.

При цьому суд погоджується з доводами ДП «Ілліч-Агро Донбас» щодо відсутності боргу з індексації та компенсації перед позивачем, починаючи з грудня 2006 року по травень 2007 року та з липня 2010 року по листопад 2011 року, бо позивач всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України не довів у цій частині заявлені ним позовні вимоги.

Суд дійшов висновку, що відповідач виплачував у відповідності до положень ч. 5 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» позивачу випереджаючим шляхом заробітну плату з урахуванням прогнозного рівня інфляції, за вищевказані періоди і це підтверджується наданими суду письмовими доказами.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що розмір заборгованості з індексації та компенсації в ДП «Ілліч-Агро Донбас» перед позивачем утворився за період з червня 2007 року по червень 2010 року (включно) та складає 329,82 грн. і саме ця сума підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

На підставі ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Рішенням від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 Конституційного Суду України у справі № 1-5/2012 було визначено, що положення ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями ст. ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Таким чином Конституційним Судом України було визначено, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом України в постанові від 27 березня 2013 року по справі № 6-15цс13.

Оскільки розглядом справи було встановлено, що відповідач фактично не розрахувався з позивачем при його звільненні, то строки для звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за затримку в розрахунку для позивача не спливли, тому думка відповідача про наявність підстав для відмови у позові з цих підстав не ґрунтуються на законі.

Визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд керується наступним.

Верховний Суд України в п. 20 постанови Пленуму «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13 роз'яснив, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. У разі не проведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Такі ж правові позиції наведені в постановах Верховного Суду України від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-39 цс11 та від 21 листопада 2011 року у справі № 6-60 цс11.

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з ДП «Ілліч-Агро Донбас» середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

З довідки про розмір середньої заробітної плати позивача, наданої відповідачем, вбачається, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці роботи становить 87,58 грн.

При цьому суд зазначає, що цей розрахунок зроблений відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, згідно пункту 8 якого нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Згідно вказаного представником відповідача графіку роботи кількість робочих днів за період з 04.11.2011 року по 16.10.2014 року складає 740.

Судом визначено період стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 з ДП «Ілліч-Агро Донбас», починаючи з дня, наступного за днем звільнення, тобто з 04.11.2011 року і по день ухвалення судом рішення, оскільки на день розгляду судом справи з позивачем розрахунок не проведено.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 04.11.2011 року по 16.10.2014 року складає (740 днів х 87,58 грн.) = 64809 грн. 20 коп.

Разом з тим, суд, виходячи з принципу співмірності (постанова ВСУ від 16.01.2012 року), бере до уваги частковість задоволення позовних вимог про стягнення заробітної плати, враховує розмір спірної суми, на яку мав право позивач, частку, яку вона становила у заявлених вимогах, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком та інші конкретні обставини справи, серед яких тривалість часу, протягом якого позивач не переймався невиплатою належних йому при звільненні сум, не звертався до відповідача чи до суду за їх отриманням, що фактично визначило розмір суми середнього заробітку, стягнення якого вимагає позивач.

З урахуванням наведеного та загальних засад цивільного законодавства (ст. 3 ЦК України) - справедливості добросовісності та розумності, суд вважає 1500 грн. адекватним відшкодуванням за час затримки розрахунку при звільненні.

Оскільки згідно з положеннями законодавства індексація заробітної плати та компенсація входять до структури заробітної плати, з якої має проводитись відрахування податків та обов'язкових платежів, що не зазначені у наданому відповідачем розрахунку, при виплаті відповідачем відповідних сум належить утримати з них передбачених законом податків і обов'язкових платежів.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За змістом вказаного положення, законною підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9).

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності (п. 13).

Позивач є людиною пенсійного віку, яка потребує лікування, для чого необхідні відповідні кошти, а тому кожна невиплачена своєчасно відповідачем грошова сума має для неї суттєве значення. Виходячи з цього та розуміння загальнолюдських цінностей, суд погоджується з тим, що встановлені порушення трудових прав позивача пов'язані з певними душевними стражданнями і вважає, що 150 грн. є достатньою і справедливою компенсацією завданої позивачу моральної шкоди.

Щодо стягнення на користь позивача судових витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до складу судових витрат відносяться витрати на правову допомогу.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 року, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про обсяг наданої правової допомоги та її вартість, розрахунки на підтвердження надання таких послуг, що позбавляє суд можливості вирішення питання про відшкодування відповідних судових витрат. Крім того, в матеріалах справи відсутні підтвердження того, що позивачем дійсно були сплачені кошти у розмірі 150 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати у вигляді мінімальних ставок судового збору в сумі за вимоги майнового та немайнового характеру, сума яких становить 487,20 грн. (243,60 х 2).

Керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 33 ЗУ «Про оплату праці», ст. ст. 2, 4 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення», ст.ст. 1, 3 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», ст. ст. 115 - 117, 233 КЗпП України, ст. ст. 10,11, 60, 61, 88, 208, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на користь ОСОБА_1 індексацію заробітної плати з компенсацією заборгованості за період з червня 2007 року по червень 2010 року включно в сумі 329,82 грн., суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 1500 грн., з утриманням ДП «Ілліч-Агро Донбас» з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті, а також 150 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ДП «Ілліч-Агро Донбас» на користь держави судовий збір у розмірі 487,20 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляція в апеляційний суд Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя потягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О. О. Хараджа