Рішення № 43631689, 02.04.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження:22-ц/790/1221 /15 Головуючий 1 інст. -Срокіна І.І.

Справа № 2012/5645/12 Доповідач - Карімова Л.В.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного

суду Харківської області в складі:

головуючого - Карімової Л.В.,

суддів колегії: Бурлака І.В.,

Яцини В.Б.,

за участю секретаря Маковецької О.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_7 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 грудня 2014 року за позовом ОСОБА_8, (правонаступники: ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6) до ОСОБА_9, ОСОБА_10 третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Салига Наталія Анатоліївна про визнання договору купівлі-продажу недійсним та повернення нежитлових приміщень та за зустрічним позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_8, (правонаступники: ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6), треті особи: ОСОБА_9, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Салига Наталія Анатоліївна про визнання договору купівлі-продажу дійсним,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2012 року ОСОБА_8 в особі свого представника ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_9 та ОСОБА_12 про визнання недійсним нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу нежитлових приміщень 72- 82, частини приміщення № 110 загальною площею 183,1 кв.м. на першому поверху житлового будинку літ. А-1 по АДРЕСА_1, укладеного 14 червня 2011 року між ОСОБА_8, в інтересах якого діяла ОСОБА_9 на підставі довіреності, та ОСОБА_12 Подалі у липні 2013 року ОСОБА_8 уточнив позов i просив повернути йому зазначені приміщення на підставі ч.ч.2-4 ст. 13, ст. 203, ч.1 ст.215, ст. 1000, ч.1 ст. 1004, ст.1006 ЦК України.

В обгрунтування позову посилався на те, що спірні нежитлові приміщення були придбані ним у 2003 poцi. У зв'язку з погіршенням стану здоров'я та необхідності проведення операції з пересадки нирки у медичному центрi Колумбійського університету, США, та наступною реабілітацією, він перебував у США з 29.03.2011 pоку до 05.10.2011 року.

У зв'язку з чим, розуміючи можливі ускладнення i інші негативні наслідки, що могли викликати значні додаткові витрати, він видав ОСОБА_9, якій на той час довіряв, нотаріально посвідчену довіреність та попросив у випадку настання несприятливих обставин за його додатковими вказівками продати вищезазначені належнi йому нежитлові приміщення та кошти від їх продажу надіслати у США.

Зазначена довіреність була видана ОСОБА_8 15.01.2011 року та нотаріально посвідчена Міщенко I.I. - т.в.о. нотаріуса м. Москви Образцової Є.П.

Одночасно з цією довіреностю він також надав ОСОБА_9 правовстановлюючий документ на ці приміщення - договір купівлі-продажу від 11.12.2003 року та усно вказав, що здійснити надані за довіреностю повноваження вона може лише за його додатковими вказівками.

В листопаді 2011 року він дізнався, що 14 червня 2011 року ОСОБА_9, діючи від його iмені на підставі довіреності як продавець, уклала договір купівлі-продажу спірних приміщень з своїм сином ОСОБА_12, за яким на цей час зареєстровано право власності на вказані приміщення. Ціна продажу вказаних приміщень згідно договору складала 244 000 грн., що в кілька разів менша ринкової вартості цих приміщень.

Зазначену ціну продажу ОСОБА_9 з ним (ОСОБА_8.) не погоджувала, про намip вчинити купівлю-продаж та про її здійснення не повідомляла, грошові кошти у сумі 244 000 грн., які згідно договору отримала від покупця, йому не передавала.

У ciчнi 2013 року ОСОБА_12 звернувся до суду з зустрічним позовом, який подалі уточнив, та просив на підставі ст..ст. 15, 204, 321, 392 ЦК України

визнати дійсним нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нежитлових приміщень №№ 72, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 110, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, укладений 14 червня 2011 року між ним та ОСОБА_8 від імені якого на піставі його довіреності від 15.01.2011 року діяла ОСОБА_9, посилаючись на те, що всі умови закону сторонами цього договору виконані.

Сторони взаємних вимог не визнали.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 помер. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.05.2014 р. до участі у справі залучені спадкоємці померлого: ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_5 ОСОБА_6, які в особі свого представника ОСОБА_7 підтримали позовні вимоги ОСОБА_8 за заявленими підставами.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 грудня 2014 року (з урахуванням ухвали цього ж суду выд 10.02.2015 року ) в задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 ( в особі його правонаступників ) та ОСОБА_12 відмовлено.

Вказане рішення суду оскаржено ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_5 ОСОБА_6 в особі їх представника ОСОБА_7 в частині відмови у задоволені позову ОСОБА_8

В іншій частині рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 грудня 2014 року не оскаржується.

В апеляційній скарзі з посиланням на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність тих обставин, які суд вважав встановленими, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, міститься прохання про скасування оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_8 та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення вимог первісного позову.

Представник апелянтів вказує, що судом першої інстанції зроблений помилковий висновок про те, що позивачем неправильно обраний спосіб захисту свого порушеного права, оскільки можливість обрання способу захисту права як визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та його повернення, передбачено законом, зокрема ст.ст. 16, 216 ЦК України, на яких також крім вимог ст.ст. 1000,1004,1006 ЦК України ґрунтувалися позовні вимоги.

Зазначає, що суд першої інстанції ухилився від оцінки всіх доводів позивача, безпідставно звузивши його право до заявлення вимоги про стягнення суми боргу.

Вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено у допиті позивача ОСОБА_8 у якості свідка.

Вислухавши пояснення учасників процесу, що з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши відповідно до ст.. 303 ЦПК України матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_8 (та його правонаступників), суд першої інстанції виходив з того, що правові підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу спірних нежитлових приміщень, які зазначені в позові, необґрунтовані, а зміст оспорюваного правочину не суперечить вимогам ЦК України.

У зв'язку з чим вважав, що не підлягають задоволенню і вимоги про повернення позивачу спірних нежитлових приміщень.

Крім того, суд вважав, що позивачем обраний неправильний спосіб захисту порушеного права, оскільки посилаючись у позові на положення ст.ст. 1000, 1004,1006 ЦК України, вимог щодо стягнення з ОСОБА_9 суми боргу не заявлялося.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи.

Останні свідчать про те, що ОСОБА_8 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 11.12.2003 року був власником нежитлових приміщень №№ 72, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 110 загальною площею 183,1 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

15 січня 2011 року ОСОБА_8 видав нотаріально посвічену довіреність, яку посвідчила за реєстровим № 1д-140 Міщенко I.I. - т.в.о. нотаріуса м. Москви Образцової Є.П., згідно з якою уповноважував ОСОБА_9 продати за ціну та на умовах на власний розсуд нежитлове приміщення за адресою: Україна, місто Харків АДРЕСА_1, 1-й поверх № 72, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, частину приміщення літ . А-110, з правом підписання додаткових угод, передаточних актів та інших документів, з правом отримання грошових коштів на руки, з правом отримання зареєстрованих документів.

Відповідно до вимог ст.. 1003 ЦК України у вказаній довіреності чітко визначені всі юридичні дії, які належить вчиняти повіреному ОСОБА_9 щодо спірного нерухомого майна.

14 червня 2011 року ОСОБА_8, від імені та в інтересах якого діяла ОСОБА_9 на підставі вищевказаної довіреності, та ОСОБА_12 уклали нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салигою Н.А. договір купівлі-продажу нежитлових приміщень № 72, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, та частини приміщення АДРЕСА_1

Відповідно до п.3 цього договору продаж нежитлових приміщень за домовленістю сторін вчинено за 244 000 грн. ( за експертною вартістю цього нерухомого майна, що зазначено в п. 4 цього договору) що на момент укладання договору за середнім курсом продажу доларів США приватним особам комерційними банками м. Харкова є еквівалентом суми 30 500 доларів США, які ОСОБА_12 сплатив, а ОСОБА_9 отримала для ОСОБА_8 повністю, ще до підписання цього договору.

Вказаний договір зареєстрований в КП «Харківське МБТІ» 21.06.2011 р., що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав за № 560.

Зазначений договір купівлі- продажу не містить будь-яких фактичних даних про те, що ОСОБА_9 як повірений вчинила дії по укладанню договору купівлі -продажу спірних приміщень з перевищенням своїх повноважень, зазначених в довіреності.

При цьому матеріали справи не містять об'єктивних даних про те, що крім зазначених в довіреності дій ОСОБА_9 отримувала інші або додаткові вказівки від ОСОБА_8 щодо умов або порядку виконання доручення про продаж спірних нежитлових приміщень.

Не містять матеріали справи й достовірних відомостей та доказів про те, що ОСОБА_8 висував ОСОБА_9 вимогу про необхідність його повідомлення про хід виконання доручення щодо продажу спірного нерухомого майна.

24 листопада 2011 року ОСОБА_8 скасував довіреність, видану ОСОБА_9 15 січня 2011 року.

Порушення повіреним ОСОБА_9 вимог п.п.2,3 ч.1 ст. 1006 ЦК України щодо неповернення ОСОБА_17 довіреності після виконання його доручення та подалі й скасування довіреності, а також ненадання звіту про виконання доручення, не є відповідно до ст.ст. 203,215 ЦК України підставою для визнання договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна недійсним, оскільки вимоги закону, передбачені ст.ст. 655-658, 662-664 ЦК України, сторонами цього договору виконані, а загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені в ст. 213 ЦК України, сторонами оспорюваного правочину не порушені.

У зв'язку з чим судом першої інстанції зроблений обґрунтований висновок про те, що правові підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу спірних нежитлових приміщень, які зазначені в позові, необґрунтовані, а зміст оспорюваного правочину не суперечить вимогам ЦК України. У зв'язку з чим не підлягають задоволенню і вимоги про повернення позивачу спірних нежитлових приміщень.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що додаткове помилкове посилання суду першої інстанції на те, що позивачем обраний неправильний спосіб захисту порушеного права, оскільки посилаючись у позові на положення ст.ст. 1000, 1004,1006 ЦК України, вимог щодо стягнення з ОСОБА_9 суми боргу не заявлялося, не є підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення, а є лише підставою для виключення цього посилання з мотивувальної частини рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303,304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 грудня 2014 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цією ухвалою законної сили.

Головуючий:

Судді: