Ухвала суду № 43631588, 14.04.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/2207/15 Головуючий 1 інст. - Савченко Д.М.

Справа № 635/9696/14-ц

Категорія: договір кредиту Доповідач - Котелевець А.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів - Кіпенка І.С., Шаповал Н.М.,

за участю секретаря - Варюшичевої А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною

скаргою Хомича Артема Анатолійовича - представника Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Харківського районного суду Харківської області від 06 січня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2, за участю третьої особи - ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за договором кредиту,

в с т а н о в и л а:

В червні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» в особі свого представника Бабича Олександра Вячеславовича звернулося у суд із позовом до ОСОБА_2, за участю третьої особи - ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за договором кредиту.

На обґрунтування представник позивача вказав, що 28 лютого 2008 року укладено Договір № 700004242, відповідно до умов якого Закрите акціонерне товариство «Альфа-Банк», змінене на Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк»), надало ОСОБА_3 кредит в розмірі 19 068 доларів США 93 центи зі сплатою відсотків у розмірі 13,5% з кінцевою датою погашення 01 березня 2015 року.

Цього ж дня для забезпечення зобов'язань за договором кредиту з ОСОБА_2 укладено договір поруки № SR-700004242-П.

11 лютого 2009 року з відповідачем та третьою особою укладені договори про внесення змін до договору кредиту та поруки, якими визначена остаточна дата повернення кредиту 29 лютого 2020 року та обов'язок поручителя щомісячно сплачувати банку проценти за користування кредитом у терміни, визначені основним договором.

Однак умови кредитного договору виконані не були, у зв'язку з чим станом на 30 квітня 2014 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 165 085 грн. 32 коп., що складається з заборгованості: за кредитом - 152 552 грн. 47 коп., за відсотками - 6 030 грн. 07 коп., за пенею - 6 502 грн. 78 коп.

Посилаючись на вказані обставини, просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» дану заборгованість, а також 1 650 грн. 95 коп. судового збору.

В уточнених вимогах просив стягнути заборгованість станом на 31 жовтня 2014 року в загальному розмірі 186 462 грн. 26 коп., а саме: за кредитом - 166 355 грн. 29 коп., по відсотках - 7 452 грн. 47 коп., за пенею - 12 654 грн. 50 коп.

Справа розглянута за відсутності сторін.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 06 січня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

З ПАТ «Альфа-Банк» на користь держави стягнуто судовий збір в розмірі 213 грн. 77 коп.

В апеляційній скарзі Хомич А.А. - представник ПАТ «Альфа-Банк», посилаючись на порушення норм матеріального, процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції. Зокрема, зазначає, що обсяг відповідальності поручителя відповідає обсягу відповідальності боржника за договором кредиту; крім того, суд не врахував намір поручителя після зміни процентної ставки виконувати належним чином зобов'язання за договором поруки.

ОСОБА_2 в запереченнях на апеляційну скаргу просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

ОСОБА_3 рішення суду першої інстанції не оскаржила, своїх заперечень на апеляційну скаргу не надала.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції - судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Зміст договору як угоди (правочину) становить сукупність визначених на розсуд сторін і погоджених ними умов, в яких закріплюються їхні права та обов'язки, що становлять зміст договірного зобов'язання (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, котрим визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини 1, 2 ст. 553 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

За своєю правовою природою згода поручителя на зміну зобов'язання є одностороннім правочином, для вчинення якого не передбачено обов'язкової письмової форми та вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2 ст. 205 ЦК України).

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 22 постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», відповідно до частини першої статті 559 ЦК України припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поуки припиненим.

Закон пов'язує припинення договору поруки із сукупністю двох умов, а саме - внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок таких змін.

Матеріали справи свідчать, що 28 лютого 2008 року укладено договір № 700004242, відповідно до умов якого ПАТ «Альфа-Банк» надало ОСОБА_3 кредит в розмірі 19 068 доларів США 93 центи зі сплатою відсотків у розмірі 13,5% з кінцевою датою погашення 01 березня 2015 року.

Цього ж дня для забезпечення зобов'язань за договором кредиту з ОСОБА_2 укладено договір поруки № SR-700004242-П.

11 лютого 2009 року між банком і позичальником укладено договір про внесення змін і доповнень № 1 до кредитного договору та договору поруки, за умовами яких дата остаточного повернення кредиту визначена 29 лютого 2020 року.

З 01 вересня 2008 року відсоткова ставка за користування кредитом становить 16,50%.

В пункті 6.4. Договору поруки № SR-700004242-П сторони погодили, що у разі збільшення обсягу відповідальності боржника за основним договором передбачена цим Договором порука діє тільки у випадку, якщо поручитель надасть свою згоду на таке збільшення.

Докази інформованості ОСОБА_2 та його згоди на збільшення розміру відповідальності до 16,50 % річних в матеріалах справи відсутні. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.

Отже, зміна основного зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя, відбулася без згоди поручителя.

Як пояснив в суді апеляційної інстанції ОСОБА_5 - представник ОСОБА_3, на даний час є чинним рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський Фінансовий Союз» від 14 жовтня 2010 року, згідно якого з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Альфа-Банк» стягнута заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 137 860 грн. 66 коп. (за кредитом - 131 676 грн. 03 коп., по процентах - 474 грн. 14 коп., по пені - 5 710 грн. 49 коп.).

Судова колегія вважає, що такі обставини свідчать про бажання сторін кредитного договору з огляду на збільшення суми кредиту та процентів за користування ним забезпечити його виконання в більш ефективний спосіб.

Правова позиція щодо необхідності належної оцінки діям поручителя, які б свідчили про надання ним згоди на збільшення обсягу своєї відповідальності, міститься в постанові Верховного Суду України від 22 жовтня 2014 року по справі № 6-101 цс 14.

Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України (ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України).

З огляду на це, рішення суду першої інстанції про відмову в позові ПАТ «Альфа-Банк» щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за Договором кредиту № 700004242 є законним, підстав для його скасування немає.

Справа розглянута в межах заявлених вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що підвищення плати за користування кредитними коштами не є підвищенням відповідальності, не ґрунтуються на законі. Зміни до основного договору поручителем не візувалися.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. п. 1, 4, 316, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Хомича Артема Анатолійовича - представника Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» відхилити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 06 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді