Ухвала суду № 43630215, 07.04.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3976/15 Справа № 199/8028/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Руденко В. В. Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Максюти Ж.І., Прозорової М.Л.,

при секретарі - Самокиші О.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного тоариства «Златобанк» на рішення Амур-Нижньодніпровського районого суду м. Дніпропетровська від 04 лютого 2015 року по справі

за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Златобанк» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу,-

в с т а н о в и л а:

У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 08 травня 2013 року він уклаі з ПАТ «Златобанк» Договір банківського вкладу №042772 «Класичний», згідно якого він розмістив суму вкладу в розмірі 12000 грн. строком до 08 травня 2015 року включно, з нарахуванням відсотків 20% річних на умовах, визначених Договором та станом на 07 лютого 2014 року сума вкладу становила 223400 грн.

Так 21 липня 2014 року він звернувся до Банку з письмовою вимогою про повернення достроково суми вкладу в розмірі 223400 грн., після чого відповідачем було виплачено через касу Банку казану суму вкладу за виключеннням комісії в розмірі 22340 грн.

Вважає, що договором не передбачено жодної комісії, а тому просив стягнути з відповідача невиплачену суму вкладу в розмірі 22340 грн., проценти в сумі 2772 грн. 04 коп., 3% річних в сумі 415 грн. 81 коп. та інфляційні збитки в розмірі 2564 грн. 08 коп.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 04 лютого 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено у повному обсязі та ухвалено: стягнути з ПАТ «Златобанк» на користь ОСОБА_2 грошові кошти за договором банківського вкладу «Класичний» №042772, яка складається із суми депозиту в розмірі 22340 грн., процентів в сумі 2772 грн. 04 коп., 3% річних в сумі 415 грн. 81 коп. та інфляційні збитки в розмірі 2564 грн. 08 коп., а всього 28091 грн. 93 коп., а також стягнуто судовий збір в сумі 280 грн. 91 коп. (а.с. 129).

В апеляційній скарзі ПАТ «Златобанк» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08 травня 2013 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Златобанк» було укладено договір банківського вкладу № 042772 «Класичний» в національній валюті, згідно якого сума вкладу на дату укладення договору складає 1200 грн., а відповідно до п.1.1., 1.2., 1.3. договору, за користування грошовими коштами банк нараховує і сплачує вкладнику проценти по вкладу із розрахунку 20 % річних. Вкладник має право поповнювати вкладний (депозитний) рахунок, а також має право достроково повернути (зняти) вклад або його частину (п. 2.4.3., 2.4.4. договору) (а.с. 9).

Також судом встановлено, що позивач періодично вносив грошові кошти на поповнення свого рахунку та із 07 лютого 2014 року сума вкладу за договором склала на загальну суму 223400 грн. (а.с. 17-27)

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

А згідно п. 3.5 Договору банківського вкладу при достроковому поверненні (знятгі) вкладу, що розміщений більше, ніж на 6 місяців, та був повернутий клієнту пізніше, ніж пройшла половина строку, який був прописаний в договорі, чи його частини, вкладнику сплачуються проценти в розмірі ставки, що встановлена в п. 1.3. цього договору, тобто проценти не перераховуються.

Як вбачається з матеріалів справи позивач 21 липня 2014 року звернувся до відповідача з письмовою заявою про дострокове повернення вкладу (а.с. 13), у зв'язку з чим суму вкладу та нараховані проценти за користування коштами йому було повернуто шляхом видачі готівки через касу банку 28 липня 2014 року, 29 липня 2014 року та 31 липня 2014 року в загальному розмірі 201060 грн., а із суми вкладу позивача на користь відповідача було перераховано 10% вкладу на загальну суму 22340 грн. (а.с. 28-30).

Крім того, 24 липня 2014 року сторони уклали договір про розірвання договору банківського вкладу № 042772 в національній валюті «Класичний» від 08 травня 2013 року (а.с. 12).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України), та ці підстави зазначені в ст. ст. 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, та за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи позивач, в передбаченому вказаними нормативними актами та умовами договору, звернувся до відповідача із заявою про повернення суми вкладу, проте відповідач ухилився від виконання своїх обов'язків з повернення суми вкаду та відсотків за ними та лише частково сплати вказану вище суму вкладу за виключенням 10% від суми.

Відповідно до п.2.2. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого Постановою НБУ № 516 від 03 грудня 2003 року додержання письмової форми договору є обов'язковою умовою взаємовідносин між банком і вкладником, а п. 2.10 цього Положення передбачено, що Банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених договорів банківського рахунку та договорів банківського вкладу (депозиту), зокрема, зменшувати розмір процентної ставки за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, установлених законом. Як видно з даного пункту, перелік умов, які банк не може змінити в односторонньому порядку, не є вичерпним, отже встановлювати додаткові комісії в односторонньому порядку банку також забороняється.

Крім того, відповідно до п. 2.5 цього Положення банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти або банківські метали, що їй надходять, виконувати розпорядження власника рахунку про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком.

А згідно ч. 4 ст. 1068 ЦК України клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Тобто обов'язок виконати розпорядження власника рахунку про видачу відповідних сум з рахунку, а відповідно і умови здійснення такого обов'язку такі як оплата процентів за здійснення зняття грошових коштів з рахунку клієнта, встановлюється саме договором, а не тарифами Банку.

Проте договором банківського вкладу не було встановлено жодної плати за виконання банком операцій за рахунком, у зв'язку з чим відповідачем в односторонньому порядку змінено умови зобов'язання та безпідставно списано 10% від суми вкладу.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача невиплачених грошових коштів в розмірі 22340 грн., процентів в сумі 2772 грн. 04 коп., а також відповідно до ст. 625 ЦК України 3% річних в сумі 415 грн. 81 коп. та інфляційні збитки в розмірі 2564 грн. 08 коп.

Доводи апеляційної скарги ПАТ «Златобанк» про те, що вони правомірно відрахували 10% від суми вкладу, а суд першої інстанції на ці вимоги уваги не звернув, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідач, відповідно до ст.ст.610, 611, 651 ЦК України, не виконав свої обов'язки, що прямо передбачені договором банківського вкладу, а списання сум за рахунком вкладу позивача не передбачено умовами договору банківського вкладу.

Інші доводи апелянта у скарзі про неправильне застосування норм матеріального та процесуального права фактично зводяться до одностороннього тлумачення регулюючого спірні правовідносини законодавства лише на свою користь та до переоцінки тих доказів, яким суд дав належну оцінку у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні у судовому засіданні, відповідно до вимог ст.212 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при розгляді справи, районним судом були виконані всі вимоги процесуального закону, спір вирішено у відповідності з нормами матеріального та процесуального права. Рішення є обґрунтованим, з повним відображенням обставин, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є правильними.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціоненого товариства «Златобанк» відхилити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 лютого 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Суддів