Ухвала суду № 43627823, 06.04.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/5100/14 Головуючий у І інстанції Купрієнко С. І.Провадження № 22-ц/780/1130/15 Доповідач у 2 інстанції Воробйова Н. С.Категорія 58 06.04.2015

УХВАЛА

Іменем України

06 квітня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Воробйової Н.С.

суддів: Поліщука М.А., Верланова С.М.

при секретарі Бобко О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 10 грудня 2014 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції м. Києва, зацікавлена особа: ОСОБА_3,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаною скаргою, посилаючись на те, що старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 26 серпня 2014 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження по виконавчому листу № 1-204, виданого Вишгородським районним судом Київської області.

Скаржник просив визнати вказану постанову неправомірною та зобов'язати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Телявського А.М. вжити заходів щодо з'ясування місця роботи та виявлення наявності чи відсутності нерухомого майна для встановлення дійсної неплатоспроможності боржника або її відсутності.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 10 грудня 2014 року скаргу задоволено. Визнано дії ВДВС Дніпровського РУЮ в м.Києві, які виразились у винесенні постанови № 34814648 від 26.08.2014 року про повернення виконавчого документа (листа) № 1-204 від 26.08.2010 року виданого Вишгородським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 47500 гривень - неправомірними, скасовано постанову державного виконавця Дніпровського РУЮ м.Києва Телявського А.М. про повернення виконавчого документа стягувачові від 26.08.2014 року.

Зобов'язано ВДВС Дніпровського РУЮ в м. Києві вжити заходи по розшуку майна боржника, (цінних паперів, наявність їх чи відсутність), інших його доходів, для встановлення неплатоспроможності боржника або її відсутності.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції державний виконавець ВДВС Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Телявський А.М. подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом норм матеріального та процесуального права та просив скасувати зазначену ухвалу суду.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи інші посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно ч. 1 ст. 386 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилався на те, що справу за скаргою ОСОБА_2 розглянуто у відсутності представника відділу державної виконавчої служби, про час та місце розгляду справи виконавча служба повідомлена не була, що відповідно, позбавило відділ державної виконавчої служби надати необхідні докази щодо доводів скаржника.

Як встановлено з матеріалів справи, вирішуючи справу, суд не витребував та не дослідив матеріали виконавчого провадження, не з»ясував належним чином, які саме дії вчинено співробітниками ВДВС щодо виконання судового рішення.

Так, на обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено перелік дій судового виконавця щодо встановлення та вжити необхідних заходів щодо з'ясування та виявлення наявності, відсутності нерухомого майна боржника, встановлення дійсної платоспроможності останнього.

На думку колегії, висновки суду про неправомірність дій відділу державної виконавчої служби базуються на припущеннях, оскільки суд при вирішені справи належним чином не встановив дійсні обставини справи.

Крім того, задовольняючи скаргу ОСОБА_2, суд послався на порушення ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві Закону України «Про виконавче провадження», а саме ч. 3 ст. 76 цього Закону.

Однак, стаття 76 Закону не регламентує правовідносини, що виникли між виконавчою службою та стягувачам ОСОБА_2 та носить назву «Виконання рішення про поновлення на роботі» та складається з двох частин.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду не відповідає вимогам закону, суд порушив порядок встановлений для її вирішення, а тому відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України питання необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 307, 383-386 ЦПК України, колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві - задовольнити частково.

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 10 грудня 2014 року скасувати. Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: