Рішення № 43627815, 31.03.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 382/148/14 Головуючий у І інстанції Литвин Л. І.Провадження № 22-ц/780/1400/15 Доповідач у 2 інстанції Касьяненко Л. І.Категорія 46 31.03.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

31 березня 2015 рокуколегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Касьяненко Л.І.,

Суддів: Гуля В.В., Антоненко В.І.,

При секретарі: Ромашині І.В.,

Розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 29 грудня 2014 року за позовом ОСОБА_3 до Яготинської міської ради, ОСОБА_2 про відновлення розміру земельної ділянки та усунення перешкод в користуванні будинком шляхом відновлення суміжної межі та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: реєстраційна служба Яготинського районного управління юстиції Київської області, Яготинська міська рада Київської області про визнання жилого будинку самочинним будівництвом, про скасування державної реєстрації права власності та про зобов'язання ОСОБА_3 знести за власний рахунок будинок, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2014 року позивачка звернулась до суду з вищезазначеним позовом, який неодноразово уточнювала, посилаючись на те, що їй на праві власності належить житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1, на підставі рішення Яготинського районного суду Київської області від 17.12.2008 року, зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 4 лютого 2009 року за НОМЕР_1. Власником сусіднього житлового будинку по АДРЕСА_2 є ОСОБА_2, який набув право власності на будинок на підставі договору дарування від 20.10.2006 року та зареєстрував його в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 07.12.2011 року за НОМЕР_2. Згідно рішення Яготинського районного суду Київської області від 29.10.2013року по справі №1028/704/12, державні акти на земельну ділянку біля його будинку було визнано недійсними. На даний час, суміжна межа між земельними ділянками сторін проходить по задній стіні її житлового будинку, в зв'язку з чим вона не може оформити належним чином право на земельну ділянку та користуватися будинком. Вона протягом тривалого часу позбавлена можливості здійснювати обслуговування задньої стіни свого будинку, що призводить до руйнації частини будинку, оскільки останній категорично забороняє доступ до неї.

Після укладення в 2003 році між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 усної угоди про продаж будинку по АДРЕСА_1, остання написала розписку про отримання від ОСОБА_3 повної оплати за будинок та передала план забудови земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1, по проекту №184-24-107/1 від 11.09.1990 року, затверджений районним архітектором ОСОБА_5 При цьому житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 з усіх сторін були огороджені парканом та відстань між стінами будинку та огорожею сусіда дозволяла користуватись будинком, робити ремонтні роботи та добудови до будинку, тобто земельна ділянка відповідала в дійсності наданому ОСОБА_4 плану забудови. В червні - липні 2004 року попереднім власником житлового будинку по АДРЕСА_2 ОСОБА_6 дерев'яна огорожа, що розділяла земельні ділянки по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, була знищена з посиланням ОСОБА_6 на встановлення нової огорожі, а земельні ділянки залишались у фактичному користуванні по колишній існуючій межі.

В 2009 році ОСОБА_2 була встановлена нова огорожа, що розділяє її земельну ділянку та ділянку ОСОБА_2, з порушенням колишньої існуючої межі, з посиланням на наявність у нього правовстановлюючого документу на земельну ділянку по АДРЕСА_2- державного акту про право власності на землю.

Згідно рішення Яготинського районного суду Київської області від 29.10.2013року по цивільній справі №1028/704/12, державний акт на земельну ділянку, яка належала ОСОБА_2, було визнано недійсним. Під час розгляду даної справи, після надання інвентаризаційної справи на житловий будинок по АДРЕСА_2 з'ясувалось, що в матеріалах вищевказаної інвентаризаційної справи міститься акт від 15.07.1982 року про виділ ОСОБА_6 земельної ділянки в розмірі 0,06 га по АДРЕСА_2, а також проект забудови земельної ділянки і розбивки будівель гр. ОСОБА_6 від 04.09.1982 року, затверджений районним архітектором із змінами від 05.07.1985 року (на підставі рішення виконкому Яготинської міської ради від 17.06.1985 року). По даному проекту були збільшені розміри земельної ділянки ОСОБА_6, що розташована в АДРЕСА_2 та встановлена нова межа між земельною ділянкою по АДРЕСА_2 та земельною ділянкою, що розташована по АДРЕСА_1. При цьому відстань між будівлею сусіда по АДРЕСА_1, була обмежена в розмірі 1,0 метра з трьох сторін будівлі. Крім того, актом комісії з земельних питань від 26.10.1987 року, земельні ділянки по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_1 були розподілені порівну - по 8,7 соток, погоджені сторонами, комісією встановлені межові знаки між спірними земельними ділянками. Даний акт був затверджений засіданням президії профкому Яготинського цукрового заводу ім. Ілліча від 29.01.1988 року. На даний час, встановлена в 2009 році межа не відповідає ні проекту забудови земельної ділянки і розбивки будівель гр. ОСОБА_2 від 04.09.1982 року, із змінами від 05.07.1985 року, ні акту щодо розподілу земельних ділянок від 26.10.1987 року, затвердженого засіданням президії профкому Яготинського цукрового заводу ім. Ілліча від 29.01.1988 року, ні плану забудови земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1, по проекту №184-24-107/1 від 11.09.1990 року, затвердженого районним архітектором. Тобто на даний час, межа земельної ділянки ОСОБА_2, примикає та проходить по тильному фасаду, довжиною 5,11 м та правому фасаду, довжиною 1,89 м, будинку позивачки ОСОБА_3 Крім того, розмір земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2, яка знаходиться у відповідача в фактичному користуванні становить 911,3 кв.м., а розмір земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2, яка знаходиться в фактичному постуванні ОСОБА_3 становить 850,2 кв.м.

Просила визначити розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування її житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, стосовно зовнішньої стіни (тильний фасад будинку довжиною 5,11м) та частини зовнішньої стіни (правий фасад довжиною 1,89м) житлового будинку, який знаходиться на межі з земельною ділянкою ОСОБА_2 та усунути перешкоди в користуванні будинком, провести судову експертизу з врахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил тощо стосовно її будинку, стосовно зовнішньої стіни (тильний фасад будинку довжиною 5,11м) та частини зовнішньої стіни (правий фасад довжиною 1,89м) її житлового будинку, який знаходиться на межі з земельною ділянкою Ревенка, відновити розмір земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1, згідно плану забудови земельної ділянки по проекту №184-24-107/1 від 11.09.1990 року та усунути перешкоди в користуванні житловим будинком шляхом відновлення межі між земельними ділянками, що розташовані АДРЕСА_1 (користувачем якої є ОСОБА_3) та АДРЕСА_2 (користувачем якої є ОСОБА_2) в м.Яготин Київської області, згідно плану забудови земельної ділянки по проекту №184-24-107/1 від 11.09.1990 року.

Відповідач ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов, посилаючись на те, що право власності на спірний житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 перейшло до позивачки ОСОБА_3 від ОСОБА_4 на підставі рішення Яготинського районного суду від 17.12.2008 р. В свою чергу ОСОБА_4 набула права власності на вказаний будинок також на підставі рішення Яготинського районного суду Київської області від 12.11.2008 р. яким було встановлено, що мати ОСОБА_4- ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, а ОСОБА_4 фактично прийняла спадщину після смерті своєї матері - ОСОБА_7, на підставі якого ОСОБА_4, як спадкоємицю першої черги було визнано власником житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_8 набув права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 30.06.1990 р., з якого вбачається, що «… гр. ОСОБА_8 набув права власності на житловий будинок в АДРЕСА_1. Загальна жила площа житлового будинку, розташованого на земельній ділянці заводу, становить 12,10 кв. м. На вказаній земельній ділянці розташовані: житловий будинок глинокамишитовий (1958 року побудови), сарай, погреб, уборна, огорожа. Такі ж відомості зазначені і в договорі купівлі-продажу від 30.06.1990 року, що цілком узгоджується з приписами законодавства, яке було чинне на момент укладення даної угоди. Виконуючи вимоги чинного на момент укладення договору купівлі-продажу законодавства, нотаріус вніс до договору купівлі-продажу спірного житлового будинку відомості про будинок, що були зазначені в довідці-характеристиці, виданої БТІ на підставі даних, що містилися в інвентаризаційній справі на момент складення такої довідки (враховуючи те, що договір був посвідчений нотаріально 30.06.1990 року, а довідка-характеристика дійсна 3 місяці). Враховуючи відомості, що зазначені в самому договорі купівлі-продажу, станом на 30.06.1990 року за адресою: АДРЕСА_1 знаходилися: житловий будинок глинокамишитовий 1958 року побудови площею 12, 10 кв. м, сарай, погреб, уборна, огорожа. Станом на 30.06.1990 р. були відсутні будь- які відомості про цегляний будинок 1989 року побудови з житловою площею 12, 20 кв. м. та цегляними стінами. Тобто з аналізу наведених вище документів, вбачається, що 30.06.1990 р. ОСОБА_8 набув права власності на житловий будинок та належні до нього господарські споруди за адресою: АДРЕСА_1, а саме житловий будинок глинокамишитовий (1958 року побудови) жилою площею 12, 10 кв. м, сарай, погреб, уборна, огорожа. 11 вересня 1990 року ОСОБА_8 Яготинським виконкомом було надано дозвіл за № 9 на перебудову житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, після чого новий будинок необхідно було ввести в експлуатацію а старий будинок знести на протязі одного місяця після введення в експлуатацію нового будинку. Згідно пунктів 2.2, 2.3 згаданого рішення виконкому ОСОБА_8 був зобов'язаний на протязі 3-х років з дати отримання будівельного паспорту здійснити будівництво будинку. 27.07.1992 р. адміністративна комісія при виконкомі Яготинської міської ради зобов'язала ОСОБА_9 припинити будівництво сараю та знести частину фундаменту, яка знаходиться на межі з садибою ОСОБА_6, так як ОСОБА_8 здійснив будівництво фундаменту більших розмірів ніж знесений сарай, чим не витримав належної відстані від межі, тим самим наблизивши свою будову до садиби сусіда ОСОБА_6 Жодний із згаданих вище правочинів на підставі яких відбувся перехід права власності, не був посвідчений нотаріально на підставі інвентаризаційних даних з органів БТІ. У відповідачки відсутні докази про закінчення будівництва будинку та введення його в експлуатацію. Після зміни власників будинку, (після ОСОБА_8 право власності перейшло до дружини, що його пережила - ОСОБА_7, після чого від ОСОБА_7 право власності на вказаний будинок перейшло до її доньки - ОСОБА_4, після чого право власності від ОСОБА_4 перейшло до ОСОБА_3) в період 1990 - 2009 роки відбулася зміна в технічних характеристиках житлового будинку та належних до нього господарських будівлях та спорудах, а саме, відомості про сарай (який існував в 1990 році) в технічній документації, яка була складена в 2009 році зникли, натомість будинок з глинокамишитовими стінами 1958 року побудови жилою площею 12, 10 кв. м., що був придбаний ОСОБА_8 в 1990 році перетворився на будинок з цегляними стінами 1989 року побудови та жилою площею 12,20 кв. м., який, розташований на межі садиб №35 та АДРЕСА_2.

Просив визнати жилий будинок загальною площею 19, 50 кв. м. (жилою площею 12, 20 кв. м) 1989 року побудови, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 самочинним будівництвом, анулювати державну реєстрацію права власності на жилий будинок загальною площею 19,50 кв. м. (жилою площею 12, 20 кв. м) 1989 року побудови, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, що була здійснена КП КОР «Яготинське бюро технічної інвентаризації» 04.02.2009 року за НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_3 зобов'язати Реєстраційну службу Яготинського районного управління юстиції в Київській області виключити з Реєстру прав власності на нерухоме майно відомості про реєстрацію права власності на жилий будинок загальною площею 19, 50 кв. м. (жилою площею 12, 20 кв. м) 1989 року побудови, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_3, які були включені до Реєстру прав власності на нерухоме майно 04.02.2009 р. за НОМЕР_1 та зобов"язати ОСОБА_3, яка використовує самочинне будівництво в якості житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 знести за власний рахунок вказану будівлю.

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 29 грудня 2014 року первісний позов ОСОБА_3 задоволено частково, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Зобов»язано усунути перешкоди вкористуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1 та визначити місце розташування суміжної межі між земельними ділянками по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 навколо будинку ОСОБА_3 на відстані 1 м від нього за варіантом № 5 будівельно-технічної експертизи, а місце розташування решти частини суміжної межі від вул. Черняховського до будинку позивачки та від будинку в сторону вул. Суворова залишити по місцю розташування існуючої межі.

В задоволенні решти вимог ОСОБА_3 відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповноту з'ясування обставин справи, а також на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову ОСОБА_3, а зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

По справі встановлено, що рішенням Яготинського районного суду Київської області від 12.11.2008 року ОСОБА_7 прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Встановлено, що ОСОБА_4 прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Визнано за ОСОБА_4 право власності на житловий будинок за АДРЕСА_1, який належав ОСОБА_8, померлому ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до рішення виконкому Яготинської міської ради за №9 ОСОБА_8 було надано дозвіл на перебудову житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, після чого новий будинок необхідно було ввести в експлуатацію, а старий будинок знести протягом одного місяця після введення в експлуатацію нового будинку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка набула право власності на будинок згідно рішення Яготинського райсуду від 17.12.2008 року, яким договір купівлі-продажу будинку між ОСОБА_4/ як спадкоємицею/ та позивачкою було визнано дійсним. В свою чергу ОСОБА_4 набула права власності на будинок, як спадкове майно також згідно рішення Яготинського райсуду від 12.11.2008 року, яким було визнано право власності ОСОБА_4 на житловий будинок , належний її батькові згідно договору купівлі-продажу від 30.06.1990 року- глинокамишитовий будинок 1958 року побудови пл.12.10 кв.м

Тобто позивачка набула права власності на будинок, що належав на праві власності в порядку спадкування його відчужувачу-ОСОБА_4 відповідно до рішення суду, а саме-

глинокамишитовий будинок 1958 року побудови пл.12.10 кв.м

Саме цей будинок може бути об»єктом права, і лише щодо нього можуть бути реалізовані встановлені законом способи захисту права, в тому числі і встановлення розміру земельної ділянки , необхідної для його обслуговування.

Відповідно до положень ст.ст. 177,178 ЦК України об»єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті.

На підставі ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах , що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до положень ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Як встановлено, глинокамишитовий будинок 1958 року побудови на даний час знаходиться на території земельної ділянки по АДРЕСА_1. що фактично перебуває в користуванні позивачки та є непридатним для проживання.

Під час усного укладення договору купівлі-продажу між позивачкою та ОСОБА_4 остання, як на об»єкт продажу вказала на будівлю, яка на даний час є спірною та знаходиться на межі з земельною ділянкою відповідача.

Згідно довідки Яготинської міської ради за № 72 від 09 лютого 2011 року, земельна ділянка площею 0,06 га яка призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1, облікується у приватній власності за колишнім власником житлового будинку ОСОБА_10.

Згідно рішення Яготинського районного суду Київської області від 17 грудня 2008 року за ОСОБА_3 визнано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, без дати побудови та строку прийняття в експлуатацію.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 зареєструвала право власності на будинок по АДРЕСА_1, згідно рішення суду від 17.12.2008 року, що не може свідчити про його побудову в 1989 році на межі з земельною ділянкою відповідача, оскільки ОСОБА_4 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_8, а саме житловий будинок загальною площею 12,10 кв.м., тоді як в технічному паспорті розмір житлового будинку вказаний - 25,00 кв.м., який виготовлено 20.01.2009 року. При укладенні договору та передачі коштів ОСОБА_4 не надавала позивачці правовстановлюючих документів на вказаний будинок, а передала лише план забудови , який за законом не має статусу правовстановлюючого документу на нерухоме майно. Технічний паспорт позивачка замовляла сама , рік побудови будівлі техніку, що здійснював обміри вказала довільно, зазначивши 1989 рік маючи в наявності лише план забудови , датований 1990 роком.

Під час здійснення державної реєстрації будівлі, яка в технічному паспорті на буд.35, зазначена як така, що побудована у 1989 році у позивачки відсутні документи , визначені у ст. 19 ЗУ « Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно.»

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Позивачка не довела, що є законним власником будівлі, що знаходиться на межі земельних ділянок №35 та АДРЕСА_2 будівництво якої було розпочато в 1992 році.

Факт самовільного будівництва об»єкту нерухомості на межі земельних ділянок № 35 та АДРЕСА_2 встановлений рішенням суду та окремому доведенню не підлягає, так як є преюдиційним.

Враховуючи відсутність законного права власності на об'єкт нерухомості позивачка позбавлена законної можливості здійснювати захист шляхом встановлення земельної ділянки для обслуговування об'єкту самочинного будівництва, який не введений в експлуатацію та на який відсутній правовстановлюючий документ.

За наведених обставин колегія суддів прийшла до висновку про відсутність правових підстав для задоволення первісного позову.

Щодо відмови у задоволенні зустрічного позову, то колегія суддів погоджується з висновками суду І інстанції та вважає їх такими , що ґрунтуються на обставинах справи та вимогах закону, оскільки позивачем за зустрічним позовом не надано належних доказів порушення його прав з боку ОСОБА_3

Керуючись ст.ст.309,316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Яготинського районного суду Київської області від 29 грудня 2014 року в частині задоволення первісного позову ОСОБА_3 до Яготинської міської ради, ОСОБА_2 про відновлення розміру земельної ділянки та усунення перешкод в користуванні будинком шляхом відновлення суміжної межі скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 до Яготинської міської ради, ОСОБА_2 про відновлення розміру земельної ділянки та усунення перешкод в користуванні будинком шляхом відновлення суміжної межі відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: