Рішення № 43627806, 14.04.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 382/35/15 Головуючий у І інстанції Карпович В.Д.Провадження № 22-ц/780/2539/15 Доповідач у 2 інстанції Антоненко В. І.Категорія 26 14.04.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

14 квітня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Антоненко В.І.,

суддів: Касьяненко Л.І.,Гуля В.В.,

за участю секретаря - Ромашини І.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 03 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії головного управління по місту Києву та Київській області ТВБВ №10026/0104 Акціонерного товариства «Ощадбанк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського округу Люсєв В.В. про визнання недійсним договору іпотеки та скасування реєстрації заборони на нерухоме майно.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2014 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом. У позові вказала, що рішенням Яготинського районного суду від 23 січня 2014 року у ОСОБА_3 витребувано квартиру АДРЕСА_1, та зобов'язано реєстраційну службу Яготинського РУЮ скасувати реєстрацію права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_3 та зареєструвати право власності на квартиру АДРЕСА_1 за нею. На підставі вказаного рішення вона 30 травня 2014 року зареєструвала своє право власності на квартиру АДРЕСА_1 у реєстраційній службі Яготинського РУЮ Київської області, про що цього ж дня отримала витяг про реєстрацію права власності на зазначену квартиру. Відповідачем додано копію договору іпотеки № 3369, укладеного 24 жовтня 2013 року між ОСОБА_3 та ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі Філії - головного управління по м. Києву та Київській області ТВБВ № 10026/0104 АТ "Ощадбанк" ЄДРГІОУ 00032129 про, що з Державного реєстру речових прав зроблено витяг за № 11475096, а також зареєстровано обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно за № 11477211. Предметом зазначеного договору іпотеки є оспорювана квартира, а саме, квартира АДРЕСА_1.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вважала, що існування договору іпотеки №3369 порушує її майнові права на квартиру АДРЕСА_1, оскільки вказаний договір був укладений відносно її приватної власності без її згоди тавсупереч її інтересів, а відтак є недійсним, а тому просила:визнати недійсним договір іпотеки № 3369 квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі Філії - головного управління по м. Києву та Київській області ТВБВ № 10026/0104 АТ "Ощадбанк" 24 жовтня 2013 року, зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського округу Лосєва Володимира Володимировича зняти заборону на квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 03 березня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

По справі встановлено, що 06 листопада 2007 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування квартири за АДРЕСА_1. Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 22 лютого 2013 року даний договір визнано недійсним. Рішенням Апеляційного суду Київської області від 25 липня 2013 року рішення Яготинського райсуду від 22 лютого 2013 року скасоване та ухвалене нове рішення про відмову у задоволенні позову про визнання договору дарування недійсним.. Відповідно до договору купівлі-продажу, серія та номер 714, зареєстрованого приватним нотаріусом Яготинського РНО Черних О.В. 27 квітня 2013 року, власником квартири за АДРЕСА_1 став ОСОБА_3, право власності якого на вказану квартиру внесено в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. 24 жовтня 2013 року ОСОБА_3 уклав з ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі Філії - головного управління по м. Києву та Київській області ТВБВ № 10026/0104 АТ "Ощадбанк" договір іпотеки, відповідно до якого передав банку спірну квартиру в іпотеку. Договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Київського міського округу Лосєвим Володимира Володимировича та вчинена заборона на квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Яготинського районного суду від 23 січня 2014 року у ОСОБА_3 витребувано квартиру АДРЕСА_1, та зобов'язано реєстраційну службу Яготинського РУЮ скасувати реєстрацію права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_3 та зареєструвати право власності на квартиру АДРЕСА_1 за позивачкою. На підставі вказаного рішення 30 травня 2014 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за позивачкою у реєстраційній службі Яготинського РУЮ Київської області. Постановою Яготинського районного суду від 6 жовтня 2014 року дії державного реєстратора визнано неправомірними та скасовано рішення від 30 травня 2014 року про державну реєстрацію спірної квартири за позивачкою.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд виходив з положень ст. ст. 203, 334 ЦК України, ст. ст.. 6. 23 Закону України « Про іпотеку» та прийшов до висновку про те, що позовні вимоги не доведені та не обґрунтовані і задоволенню не підлягають, оскільки до позивачки перейшли права та обов»язки іпотекодавця за оспорюваним іпотечним договором.

З таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки він суперечить вимогам закону та обставинам справи.

Відповідно до положень п.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

По справі встановлено, що позивачка набула право власності на спірну квартиру на підставі належним чином оформленого договору дарування від 6 листопада 2007 року та державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Оскільки рішенням Апеляційного суду Київської області від 25 липня 2013 року рішення Яготинського райсуду від 22 лютого 2013 року про визнання недійсним договору дарування від 6 листопада 2007 року було скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову про визнання вказаного договору дарування недійсним, укладення 24 жовтня 2013 року ОСОБА_3 з ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі Філії - головного управління по м. Києву та Київській області ТВБВ № 10026/0104 АТ "Ощадбанк" договору іпотеки спірної квартири суперечить положенням ч.ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України, оскільки на день укладення даного договору було скасовано рішення Яготинського райсуду від 22 лютого 2013 року, а отже право власності позивачки на спірну квартиру було поновлено, у зв»язку з чим ОСОБА_3 не мав права вчиняти дії щодо розпорядження вказаною квартирою.

При цьому іпотекодавець не повідомив ІІАТ "Державний ощадний банк України"- іпотекодежателя за договором іпотеки про викладені вище обставини, а іпотекодержатель належним чином не перевірив всіх обставин, які могли перешкоджати укладенню договору іпотеки № 3369. Отже сторонами договору іпотеки від 24 жовтня 2013 року грубо порушено положення ст. 6 Закону України " Про іпотеку", та права позивачки щодо розпоряджання належним їй майном, оскільки на той час її право власності на спірну квартиру було поновлено за рішенням суду.

Висновку суду про те, що до позивачки відповідно до ст.. 23 Закону України " Про іпотеку" перейшли права та обов»язки іпотекодавця, суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки право власності на спірну квартиру не переходило до позивачки від ОСОБА_3, а було поновлено на підставі рішення суду.

За наведених обставин колегія суддів прийшла до висновку про те, що оспорюваний договір іпотеки був укладений з порушенням вимог ч.ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України, у зв»язку з чим має бути визнаний недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Керуючись ст.ст.309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Яготинського районного суду Київської області від 03 березня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії головного управління по місту Києву та Київській області ТВБВ №10026/0104 Акціонерного товариства «Ощадбанк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського округу Люсєв В.В. про визнання недійсним договору іпотеки та скасування реєстрації заборони на нерухоме майно - задовольнити.

Визнати недійсним договір іпотеки № 3369 від 24 жовтня 2013 року, квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії головного управління по місту Києву та Київській області ТВБВ №10026/0104 Акціонерного товариства «Ощадбанк».

Зобов»язати приватного нотаріуса Київського міського округу Лосєва Володимира Володимировича зняти заборону на квартиру АДРЕСА_1.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: