Постанова № 43616474, 15.04.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2015 року Справа № 912/1598/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Дарміна М.О., Іванова О.Г.

При секретарі Валяр М.Г.

Представники сторін в судове зачсідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Долинські об'єднані мережі»на рішення господарського суду Кіровоградської області від 12 грудня 2014 року у справі № 912/1598/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Долинські об'єднані мережі», м. Долинська Кіровоградської області

до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Долинська Кіровоградської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: комунального підприємства "Координаційний центр по обслуговуванню населення", м. Долинська Кіровоградської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: державного підприємства Дирекція будуючого Криворізького гірничо - збагачувального комбінату окислених руд, м. Долинська Кіровоградської області

про зобов'язання укласти договір та стягнення 9 826,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 12 грудня 2014 року (у складі головуючого судді Вавренюк Л.С., суддів Коваленко Н.М. та Поліщук Г.Б..) в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю « Долинські мережі» - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю « Долинські мережі», звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування своєї скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зокрема, суд не прийняв до уваги не дотримання відповідачем встановленого законодавством порядку відключення від мереж централізованого опалення, дав неправильну оцінку акту від 28.01.2008 року фіксації наявності централізованого опалення в приміщенні, яке орендує відповідач, не врахував визнання відповідачем свого боргу, оскільки ним була здійснена оплата 100 грв. за надану послуг з централізованого опалення.

Всі ці обставини на думку позивача, є підставою для скасування рішення суду та задоволення позову.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 2 березня 2015 року апеляційна скарга була прийнята до провадження, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 25 березня 2015 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 24.03.2015 року справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Березкіна О.В. (головуючий), Дармін М.О., Чус О.В.

Розпорядженням секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 25.03.2015 року у зв'язку з відпусткою судді Чус О.В. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Березкіна О.В. (головуючий), Дармін М.О., Крутовських В.І.

Розпорядженням секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 10.04.2015 року у зв'язку з виходом з відпустки судді Чус О.В. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Березкіна О.В. (головуючий), Дармін М.О., Чус О.В.

Розпорядженням секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 15.04.2015 року у зв'язку з відпусткою судді Чус О.В. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Березкіна О.В. (головуючий), Дармін М.О., Іванов О.Г.

В судовому засіданні 25.03.2015 року колегією суддів було оголошено перерву до 15.04.2015 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що згідно договору за № 07/4265 від 07.09.04 р. про передачу в безоплатне користування внутріквартальних та внутрібудинкових мереж водо-, теплопостачання, водовідведення та кабельного телебачення, службових приміщень для ремонтних бригад і абонентського відділу, що перебувають у комунальній власності Долинської міської ради від Долинського ЖКУ до ДП "Дирекція КГЗКОР" у безоплатне користування були передані внутріквартальні та внутрібудинкові теплові мережа (далі - договір від 07.09.04 р., а.с. 176-178 том 2).

14.06.07 р. додатковою угодою № 1 до зазначеного вище договору від 07.09.04 р. внесено зміни, відповідно до яких, теплові мережі були передані комунальному підприємству "Координаційний центр по обслуговуванню населення", як балансоутримувачу комунального майна (а.с. 179 том 2).

Зазначена в додатковій угоді № 1 передача теплових мереж оформлена актом приймання-передачі майна від 24.05.2007 р. (а.с. 180 том 2).

З пояснень третьої особи у справі - ДП "Дирекція КГЗКОР", після передачі теплових мереж останнє припинило надавати послуги з теплопостачання; борги споживачів за надані послуги з теплопостачання ДП "Дирекція КГЗКОР" іншим організаціям не передавалися; звітної, первинної, будь-якої іншої документації ДП "Дирекція КГЗКОР" ТОВ "Долинські об"єднанні мережі" не передавало (а.с. 176-178 том 2).

Рішенням Долинської міської ради № 607 від 31.08.04 р. КП "Центр" було передано основні засоби, в т.ч. будинок АДРЕСА_1, який забезпечений системою централізованого опалення (а.с. 26 том 2).

Між КП "Центр", як балансоутримувачем та ФОП ОСОБА_1 укладено договір на тимчасове користування технічним приміщенням, у відповідності до якого 01.10.04 р. дане приміщення було передано відповідачу в користування, що підтверджується відповідним актом (а.с. 28 том 2). Також 01.12.06 р. укладено договір № 42 на тимчасове користування приміщенням (а.с. 132 -133 том 2); 01.12.07 р. договір № 82 на тимчасове користування технічним приміщенням (а.с. 134 - 35 том 2), а також 01.04.09 р. договір № 2/9 на тимчасове користування технічним приміщенням, який за доводами КП "Центр", є діючим на теперішній час (а.с. 21 том 2).

Звертаючись до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 із позовом про зобов'язання укласти договір та стягнення 9 826,52 грн. за період з грудня 2007 р. по березень 2014 р., з посиланням на Закон України "Про теплопостачання", Закон України "Про житлово-комунальні послуги", Правил користування приміщенням житлових будинків і прибудинковими територіями" в редакції, затвердженій постановою КМ України № 45 від 24.01.06 р., позивач посилався на те, що відповідач, як фактичний споживач наданих позивачем послуг теплопостачання, за відсутності відповідного договору в умовах неукладеного договору зобов'язаний на підставі дії законів оплатити отриманні послуги. При цьому, позивач вважає безпідставними як фактичну відмову відповідача від отримання рахунків на оплату послуг та відповідного погашення заборгованості. На підтвердження визнання зобов'язань між сторонами позивач посилається на часткову оплату відповідачем у січні 2008 року спожитих послуг з централізованого опалення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами відсутні договірні відносини, що регулюють надання виконавцем житлово-комунальних послуг споживачу, а тому не підлягає застосуванню до даних правовідносин і законодавство, що їх регулює.

Крім того, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів фактичного споживання відповідачем послуг із теплопостачання (опалення) в період з грудня 2007 по березень 2014 року, що виключає можливість нарахування оплати за нормативне споживання зазначеної послуги, як-то опалення приміщення, оскільки долучені позивачем до матеріалів справи документи, а саме: рахунки, акти здачі-прийомки виконаних робіт, по-перше, не свідчать про постачання відповідачу теплової енергії; по-друге, зазначені рахунки та акти містять посилання на договір № 03-12 від 03.12.07 р., копія якого до матеріалів справи не залучена та позивачем оригінал для огляду не надавався. При цьому, з наданих документів не можна дійти висновку, що вони стосуються саме надання послуг опалення приміщення відповідача, оскільки не містять взагалі адреси того приміщення, послуги з теплопостачання якого, за доводами позивача, надавались відповідачу - ПП ОСОБА_1

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ст. ст. 20, 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", обов'язком споживача є укладення договору на надання комунальних послуг, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 18 Порядку обліку та оплати послуг, затвердженого Постановою КМУ від 21.07.2005 № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Згідно зі ст. ст. 19,20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, та споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

З позовної заяви вбачається, що у зв'язку з відмовою у січні 2008 р. відповідача від підписання договору про надання послуг з теплопостачання позивач у травні 2014 року звернувся до суду з позовом про зобов'язання укласти зазначений договір.

Проте, запропонована позивачем редакція договору про надання послуг з теплопостачання не відповідає затвердженим на теплопостачання тарифам (п. 5 Договору № 11/12-07 від 01.12.07 р. (а.с. 151 том 1), оскільки містить тариф, який не відповідає діючому на даний час, який встановлений Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, в редакції відповідної постанови про внесення змін за № 182 від 31.03.14 р. (а.с. 241 том 1).

Іншу редакцію проекту договору про надання послуг з теплопостачання, яка містить встановлені та діючи тарифи, позивач до звернення з даним позовом до суду відповідачу підписати не пропонував.

За доводами представника самого позивача в судовому засіданні, ТОВ "ДОМ" пропонував відповідачу підписати проект договору у грудні 2007 року, а також у червні 2014 р., вже під час розгляду даної справи в суді (а.с. 239-241 том 1).

Однак, подана позивачем до суду редакція проекту договору не стосується предмету спору у даній справі, оскільки така пропозиція була зроблена позивачем вже після звернення позивача до суду з даним позовом, що вказує на той факт, що підстава пред'явленої в позові вимоги про зобов'язання відповідача укласти договір стосується виключно редакції, яка фактично була вже запропонована відповідачу на час звернення позивача з позовом до суду у даній справі, і позивач не позбавлений права звернутися в загальному судовому порядку до відповідача з відповідним позовом, з іншою на те підставою.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що до даних правовідносин сторін не підлягає застосуванню законодавство, що регулює надання виконавцем житлово-комунальних послуг споживачу, оскільки між сторонами відсутні договірні відносини, є правильними.

Стосовно вимог про стягнення суми боргу за період з грудня 2007 року по березень 2014 року, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції також законними та обґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Проте, у порушення вимог ст.33 ГПК України, матеріали справи не містять доказів укладення між позивачем та відповідачем договору на постачання комунальних послуг, зокрема, на послуги теплопостачання у приміщення, що орендує відповідач за адресою: АДРЕСА_1.

Даний факт підтверджено, зокрема, відповідачем, та не заперечується також і самим позивачем у справі.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача про те, що відповідач повинен розрахуватися за фактично спожиту теплоенергію (опалення), за умови неукладення договору, оскільки надані позивачем докази: рахунки, акти здачі-прийомки виконаних робіт, по-перше, не свідчать про постачання відповідачу теплової енергії; по-друге, зазначені рахунки та акти містять посилання на договір № 03-12 від 03.12.07 р., копія якого до матеріалів справи не залучена та позивачем оригінал для огляду не надавався. При цьому, з наданих документів не можна дійти висновку, що вони стосуються саме надання послуг опалення приміщення відповідача, оскільки не містять взагалі адреси того приміщення, послуги з теплопостачання якого, за доводами позивача, надавались відповідачу - ПП ОСОБА_1

Таким чином, суд першої інстанції також обґрунтовано визнав, що позивачем не надано до суду належних доказів, які б підтвердили фактичне та нормативне споживання відповідачем теплової енергії (опалення) в орендованому відповідачем нежитловому приміщені за адресою АДРЕСА_1, колясочна.

Як вбачається з акту наявності централізованого опалення в приміщенні від 04.11.2009 року, він підписаний в односторонньому порядку лише працівниками позивача, тобто зацікавленими особами, і не містить відомостей, що характеризують якість та обсяги наданої послуги, зокрема, не зазначено температурних показників приміщення, що опалюється, які б засвідчували її нормативне споживання (а.с. 13 том 1).

Накази ТОВ "ДОМ" про запуск газових котелень та завершення опалювальних сезонів, а також розпоряджень голови Долинської міської ради про початок опалювальних сезонів (а.с. 155-180 том 1), на які посилається позивач, не є належними доказами в розумінні ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують саме факт надання позивачем та отримання відповідачем теплової енергії (опалення) в приміщення по АДРЕСА_1

Крім того, господарським судом встановлено, що у зв'язку із аварійним становищем в орендованому відповідачем приміщенні по АДРЕСА_1, 02.03.2007 року працівниками цеху тепло-газо забезпечення (ЦТГЗ) ДП "Дирекція КГЗКОР", яка на той час була спеціалізованої організацією, що надає послуги централізованого опалення і відповідно обслуговує внутрішньобудинкові системи, здійснено демонтаж радіаторів централізованого опалення та встановлено заглушки.

При цьому, демонтаж радіаторів централізованого опалення здійснено не самим відповідачем, а уповноваженою на те особою, тобто виробником та постачальником теплової енергії, в користуванні якої на той час знаходились внутрібудинкомі мережі теплопостачання, що підтверджується відповідними поясненнями ДП "Дирекція КГЗКОР" (а.с. 164-165, 168-169 том 2).

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги у якості доказу наданий позивачем у справі акт від 28.01.008 р., оскільки з його змісту вбачається, що, по-перше, радіаторами є труби, по-друге, зазначаючи про температуру - Т+ 20 "С, в акті не відображено наявність чи відсутність інших нагрівальних приладів в приміщенні, в тому числі електричних, а тому не виключає можливість підтримання зазначеної в даному акті температурного режиму в приміщенні за допомогою, зокрема, електричних приладів, саме на що і наголошує відповідач у справі.

Факт відсутності у нежитловому приміщенні відповідача по АДРЕСА_1 в період з березня 2007 р. по липень 2014 р. радіаторів централізованого опалення виключає можливість нормативного споживання теплової енергії користувачем даного приміщення та відповідно покладення оплати за її споживання.

Таким чином, враховуючи відсутність договірних правовідносин між сторонами щодо теплопостачання, а також не доведення позивачем режиму та обсягів фактичного споживання відповідачем теплової енергії (опалення) у спірний період (грудень 2007 р. - березень 2014 р.), за відсутності радіаторів централізованого опалення, господарський суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог позивача про стягнення боргу.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги недотримання відповідачем порядку відключення від мереж централізованого опалення є безпідставними, оскільки предметом спору по дані справі є стягнення з відповідача на користь позивача вартості фактично поставленої теплової енергії (опалення приміщення) та зобов'язання укласти договір, а не вимога про поновлення централізованого опалення.

Також є безпідставними доводи апелянта на те, що суд першої інстанції не врахував фактичне визнання відповідачем свого боргу, оскільки не надав оцінку меморіальному ордеру № 19 від 29.01.08 р. в сумі 100 грн. (а.с. 37 том 2).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку, що означений доказ не може бути належним доказом з огляду на те, що, по-перше, за змістом поданої до суду копії банківської виписки вбачається, що платіж в сумі 100 грн. із призначенням платежу: "теплопостачання авансовий платіж ПП ОСОБА_8 АДРЕСА_1" містить виправлення щодо ініціалів зазначеної особи. В цей же час, в графі платник значиться: "ОСОБА_9", що не відповідає дійсності, оскільки ініціали відповідача є іншими, а саме ОСОБА_1.

По друге, прізвище особи, яка здійснює платіж, відрізняється від прізвища відповідача. В платіжному документі українською мовою значиться "Пинич", тоді як прізвище відповідача "Пінич", що не є однаковим, що викликає сумніви щодо належності даного доказу.

Виходячі з вищевикладеного, господарський суд першої інстанції обґрунтовано виключив можливість вважати означений документ як доказ сплати відповідачем боргу за теплопостачання, також і тому, що на ньому відсутні відомості щодо періоду, за який вноситься зазначений платіж. До того ж, внесення платежу, як авансу, не свідчить про оплату спожитої послуги теплопостачання (опалення).

Інші доводи апеляційної скарги є неспроможними, висновків суду першої інстанції вони не спростовують, а зводяться лише до переоцінки доказів, які зроблені судом першої інстанції.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясував всі обставини справи, дав належну правову оцінку усім доказам по справі, правильно застосував норми матеріального та не порушив норми процесуального права, що у відповідності до ст. 103 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Долинські об'єднані мережі» - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 12 грудня 2014 року у справі № 912/1598/14 - залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст виготовлено 16.04.2015 року.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О.Дармін

Суддя О.Г.Іванов