Рішення № 43615716, 06.04.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2015Справа №910/3392/15-гСуддя Отрош І.М., розглянувши матеріали справи

за позовомПриватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»доПриватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»простягнення 9334 грн. 76 коп.Представники сторін:

від позивача: Рибалко С.М. - представник за довіреністю № 47 від 02.01.2015;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

14.02.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» з вимогами до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» про стягнення 9334 грн. 76 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності не виконав зобов'язання щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну власника автотранспортного засобу Toyota, державний номер АХ1404КХ, водієм транспортного засобу ВАЗ-21063, державний номер 723-61ХК, цивільна відповідальність власника якого застрахована відповідачем відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/6184926, та право вимоги за якою перейшло до позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2015 порушено провадження у справі № 910/3392/15-г та справу призначено до розгляду на 06.03.2015.

05.03.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що за розрахунком, здійсненим відповідачем, розмір страхового відшкодування становить 7894 грн. 34 коп. При цьому, відповідач зазначив, що розмір страхового відшкодування повинен бути зменшений на вартість ПДВ, що становить 1315 грн. 72 коп., оскільки позивачем не надано суду доказів фактичного здійснення ремонту вказаного автомобіля та на розмір франшизи у розмірі 1000 грн. 00 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 23.03.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 06.04.2015.

У судовому засіданні 06.04.2015 представник позивача подав додаткові документи, які суд долучив до матеріалів справи; надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судове засідання 06.04.2015 представник відповідача не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103032862857.

У судовому засіданні 06.04.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Довідки № 9288272 про дорожньо-транспортну пригоду вих. № 387-2582/з від 06.11.2013, виданої Відділом Державтоінспекції Харківського міського управління ГУМВС України у Харківській області, та постанови Московського районного суду міста Харкова від 18.03.2014 у справі № 643/17130/13-п (провадження № 3/643/24/14) встановлено, що 22.10.2013 Кудь І.А., керуючи транспортним засобом ВАЗ-21063, державний номер 723-61ХК, порушив п.п. 11.9/12.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Toyota, державний номер АХ1404КХ, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Вищевказаною постановою Кудя І.А. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

05.03.2013 між Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» (страховик) та Самохваловою А.В. (страхувальник) укладено Договір - Поліс № 720564464.13 (АА-280950) страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків, яким передбачено страхування майнових інтересів, пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Toyota, державний номер АХ1404КХ.

Відповідно до п. 5 Полісу, строк його дії встановлений з 18.03.2013 по 17.03.2014.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до Звіту № 842 по визначенню вартості відновлювального ремонту автомобіля від 30.10.2013, складеного Фізичною особою-підприємцем Шаповаловим В.І. (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 15329/13 від 15.10.2013) на підставі калькуляції дефектів (ремонт) № 842/13 від 30.10.2013, складеної у системі Audatex, вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota, державний номер АХ1404КХ, становить 9923 грн. 05 коп.

Згідно з рахунком-фактурою № 1-00005912 від 25.10.2013, складеного на підставі калькуляції/висновку № 106350 від 25.10.2013 (система Audatex), та актом виконаних робіт № 148651 від 27.11.2013, складених Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоарт», фактична вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Toyota, державний номер АХ1404КХ, становить 9844 грн. 76 коп.

Судом встановлено, що наведені в акті виконаних робіт № 148651 від 27.11.2013 роботи знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку із тими пошкодженнями, що зазначені у первинній довідці про дорожньо-транспортну пригоду, складеної за обставинами ДТП, виданій Відділом Державтоінспекції ХМУ ГУМВС України в Харківській області.

Згідно зі страховим актом № 105295 від 30.10.2013, складеним позивачем, загальний розмір страхового відшкодування за Полісом № 720564464.13 (АА-280950) страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків від 05.03.2013 складає 9844 грн. 76 коп., на підставі якого позивачем будо виплачено страхове відшкодування у розмірі 9844 грн. 76 коп. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоарт», що підтверджується платіжним дорученням № 13380 від 11.11.2013 на суму 9844 грн. 76 коп., належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Як встановлено судом, на момент скоєння ДТП цивільна відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ-21063, державний номер 723-61ХК, була застрахована Приватним акціонерним товариством «Європейський страховий альянс» відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/6184926 з встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 50000 грн 00 коп., франшизи - 1000 грн. 00 коп. (відповідно до витягу з єдиної централізованої бази МТСБУ).

Судом встановлено, що 11.11.2014 позивач звернувся до відповідача із претензією на суму 9844 грн. 76 коп. вих. № 106350 від 07.11.2014, яка була отримана відповідачем 13.11.2014, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105416244142.

Листом вих. № 3617/13 від 24.11.2014 відповідач повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування, оскільки страховий випадок трапився 22.10.2013, а позивач звернувся до відповідача із претензією на суму 9844 грн. 76 коп. вих. № 106350 від 07.11.2014 лише 11.11.2014.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Нормами статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У відповідності до пункту 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право вимоги до особи відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Так як цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ-21063, державний номер 723-61ХК, була застрахована Приватним акціонерним товариством «Європейський страховий альянс» за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/6184926, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП водієм транспортного засобу ВАЗ-21063, державний номер 723-61ХК, власнику автотранспортного засобу Toyota, державний номер АХ1404КХ, покладається на відповідача (в межах страхової суми та за вирахуванням франшизи).

Суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи було долучено витяг з єдиної централізованої бази МТСБУ, відповідно до якого розмір франшизи за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/6184926 становить 1000 грн. 00 коп.

Водночас, позивачем до позовної заяви долучено копію Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/6184926, відповідно до якого розмір франшизи становить 510 грн. 00 коп.

Відповідно до долученого відповідачем до відзиву на позовну заяву копії Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/6184926, розмір франшизи встановлений в сумі 1000 грн. 00 коп.

Однак, суд не приймає в якості належних і допустимих доказів надані сторонами копії полісів з огляду на те, що вони є неналежної якості та містять різні відомості щодо розміру франшизи. Водночас, суд ухвалами від 06.03.2015 та 23.03.2015 витребовував у відповідача оригінал та належним чином засвідчену копію полісу АС/6184926 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за яким застраховано відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ, державний номер 723-61 ХК. Проте, відповідач витребувані судом документи не надав.

З огляду на викладене, суд приймає до уваги відомості, що зазначені у витязі з єдиної централізованої бази МТСБУ, зокрема щодо розміру франшизи - 1000 грн. 00 коп. у якості належного та допустимого доказу.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Водночас, Законом України «Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов'язкового проведення професійної оцінки шкоди, завданої при ДТП транспортному засобу, суб'єктами оціночної діяльності та необхідність відшкодування шкоди не ставиться у залежність від проведення такої оцінки. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, у якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, яку необхідно витратити на відновлення транспортного засобу.

Суд приходить до висновку, що проведення оцінки завданої шкоди є необхідним лише у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395).

Відповідно до пункту 7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 142/5/2092, строк експлуатації - період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля Toyota, державний номер АХ1404КХ, (копія якого міститься у матеріалах справи) вбачається, що рік випуску автомобіля - 2012, а отже на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував семи років.

Судом також враховано, що у пункті 7.39 вищезазначеної Методики наведені винятки стосовно використання зазначених у пункті 7.38 Методики вимог, однак доказів щодо існування вказаних обставин відповідачем суду надано не було.

Таким чином, акт виконаних робіт № 148651 від 27.11.2013 є належним доказом вартості відновлювального ремонту автомобіля Toyota, державний номер АХ1404КХ.

При цьому, суд не приймає до уваги наданий відповідачем розрахунок вартості ремонту автомобіля Toyota, державний номер АХ1404КХ, № 2314/14швн від 23.02.2015 (розрахунок здійснено в системі Audatex) з огляду на те, що вказана в ньому вартість ремонту транспортного засобу Toyota, державний номер АХ1404КХ, у розмірі 7894 грн. 34 коп. не підтверджена актом виконаних робіт з ремонту вказаного автомобіля, а є вірогідною вартістю його ремонту, тоді як фактичною вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу Toyota, державний номер АХ1404КХ, є грошова сума у розмірі 9844 грн. 76 коп., що підтверджується актом виконаних робіт № 148651 від 27.11.2013.

Крім того, вказана вартість відновлювального ремонту не перевищує вартість, яка зазначена у Звіті № 842 по визначенню вартості відновлювального ремонту автомобіля від 30.10.2013.

Однак, суд зазначає, що згідно з актом виконаних робіт № 148651 від 27.11.2013 на суму 9844 грн. 76 коп., до переліку ремонтних робіт включено роботи з мийки повної на суму 43 грн. 40 коп. (разом з ПДВ), які не входять до суми страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки це суперечить положенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, відповідно до пункту 1.6. якої відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів.

Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин, тому проведення операцій, що не впливають на поновлення справності та роботоздатності автомобіля та не можуть здійснюватися шляхом відновлення чи заміни частин - таких як мийка, не повинні відшкодовуватись за договором обов'язкового страхуванням цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota, державний номер АХ1404КХ, становить 9801 грн. 36 коп. (9844 грн. 76 коп. (фактична вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota, державний номер АХ1404КХ, відповідно до акту виконаних робіт № 148651 від 27.11.2013) - «мінус» 43 грн. 40 коп. (вартість мийки разом з ПДВ 20%).

З урахуванням того, що до позивача переходить право вимоги щодо виплати страхового відшкодування за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/6184926 у межах фактично здійснених ним витрат та в межах вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля (з урахуванням франшизи у розмірі 1000 грн. 00 коп.), суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» про стягнення 9334 грн. 76 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 8801 грн. 36 коп.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Однак, наведена норма матеріального права регулює порядок страхового відшкодування у правовідносинах між потерпілим (або особою, яка має право на отримання відшкодування) і страховиком, які відбуваються до заміни кредитора.

Враховуючи викладене, до нового кредитора, Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна», обов'язок подачі заяви та інших документів протягом одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди не перейшов і не міг перейти, оскільки для останнього відповідач у справі, Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс», не є страховиком у розумінні наведеної норми, а є особою, відповідальною за завдані збитки в порядку ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування».

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач отримав право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не був зобов'язаний взагалі звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування, та може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04.11.2014 у справі № 3-165гс14.

Таким чином, заперечення відповідача, викладені у листі вих. № 3617/13 від 24.11.2014, який адресовано позивачу, про відмову у виплаті страхового відшкодування у зв'язку із незверненням позивача протягом одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди із заявою про страхове відшкодування до відповідача, є необґрунтованими.

Водночас, судом встановлено, що позивач звертався до відповідача із претензією на суму 9844 грн. 76 коп. вих. № 106350 від 07.11.2014 та відповідач мав достатньо часу для з'ясування всіх обставин страхового випадку та виплати страхового відшкодування відповідачу.

Щодо заперечень відповідача з приводу зменшення розміру страхового відшкодування на розмір ПДВ у зв'язку з ненаданням позивачем доказів фактичного здійснення ремонту, суд не приймає їх до уваги, оскільки фактичний розмір відновлювального ремонту автомобіля Toyota, державний номер АХ1404КХ, у розмірі 9844 грн. 76 коп. підтверджується актом виконаних робіт № 148651 від 27.11.2013 на суму 9844 грн. 76 коп.

Крім того, страхове відшкодування у розмірі 9844 грн. 76 коп. було сплачено позивачем на рахунок СТО - Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоарт», що підтверджується платіжним дорученням № 13380 від 11.11.2013.

При цьому, з наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоарт» рахунку-фактури № 1-00005912 від 25.10.2013 та акту виконаних робіт № 148651 від 27.11.2013 вбачається, що товариство є платником ПДВ.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 33-37; ідентифікаційний код: 19411125) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» (01054, м. Київ, вул. Воровського, буд. 33; ідентифікаційний код: 16285602) грошові кошти у розмірі 8801 (вісім тисяч вісімсот одна) грн. 36 коп. та судовий збір у розмірі 1722 (одна тисяча сімсот двадцять дві) грн. 60 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання повного рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 14.04.2015

Суддя І.М. Отрош