Рішення № 43615601, 31.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2015Справа №910/3982/15-г

За позовом Заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави

в особі Військової частини 3078

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Ежімо»

Про стягнення 852 908,00 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від прокуратури Тимко В.В. - посвідчення № 025581 від 15.04.2014

від позивача Багінська А.Є. - по дов. № 593 від 19.03.2015

від відповідача Рудь А.І. - директор

Кисіль Д.А. - по дов. № 3 від 14.01.2014

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Військової частини 3078 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ежімо» про стягнення 852 908,00 грн. штрафу за поставку товару неналежної якості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 27.06.2014 між військовою частиною 3078 та відповідачем укладено договір поставки № 45/В33-2014 за умовами якого відповідач мав поставити товар - взуття (черевики з високими берцями) у кількості 11 620 пар, загальною вартістю 4 264 540,00 грн. У період з липня по вересень 2014 року взуття було поставлено у повному обсязі та видано військовослужбовцям для носіння. Відповідно до висновку ДП «Всеукраїнський науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів від 05.09.2014 № UA.1.003.ТС38.001-2014, здійснено на підставі протоколу випробувань № 0939/00739-ЛВ/14 від 04.08.2014 черевики не відповідають вимогам ГОСТ 19137-89 «Обувь из юфты для военнослужащих. Технические условия» та ТУ У 19.3-31862978.002-2004 «Взуття для військовослужбовців литтєвого методу кріплення. Технічні умови України». Позивач звертався до відповідача з вимогою змінити партію товару та сплатити штрафна санкції у розмірі 20% вартості недоброякісного товару, яка залишена відповідачем без відповіді.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2015 порушено провадження у справі № 910/3982/15-г та призначено справу до розгляду на 17.03.2014.

Прокуратура в судовому засіданні 17.03.2015 позовні вимоги підтримала повністю.

Позивач в судовому засіданні 17.03.2015 позовні вимоги прокуратури підтримав повністю.

Відповідач у поданому 16.03.2015 до відділу діловодства суду відзиві на позовну заяву проти позову заперечує повністю посилаючись на те, що прокуратурою невірно визначено позивача, тобто орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а тому позов підлягає поверненню без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України. Також вважає, що позов має бути повернуто без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 63 ГПК України, оскільки в позовній заяві вказано скорочене найменування відповідача - ТОВ. Зазначає, що умовами п. 2.1. договору сторони передбачили, що учасник повинен передати (поставити) товар, якість якого відповідає діючим ГОСТам, ДСТУ, технічним умовам, технічним описам та узгодженим зразкам, які визначаються ц специфікації. Договір укладався шляхом переговорів, результатом яких стало затвердження (скріплення печатками) узгодженого зразка товару, по якому в подальшому виготовлявся товар. Відхилення від ГОСТу (19137-89 «Обувь из юфты для военнослужащих. Технические условия») поставленого взуття вчинено сторонами за узгодженим зразком. Відхилення допускається положеннями ГОСТу при умові наявності узгодженого зразка товару. Відхилення товару від вимог ГОСТу здійснено постачальником в бік покращення (підвищення) його якості. Вважає, що положення вказаного ГОСТу не можуть бути застосовані до даного товару в цілому, оскільки в даному випадку взуття виготовлялось з хромової (а не юфтової) натуральної шкіри, що на порядок краще та якісніше ніж взуття з юфти. У висновку на який посилається прокуратура зазначено, що взуття не відповідає ГОСТу та зовнішні деталі повинні бути з юхти, а не з шкіри хромового дублення. При цьому шкіра хромового дублення є вищої якості в порівняні з шкірою юхти. Аналогічна ситуація з іншими деталями взуття. Також вказує, що поставка недоброякісного товару не підтверджено належними доказами. Так, умовами п. 7.4. договору передбачено, що факт поставки недоброякісного товару підтверджується відповідним актом на якому у разі відмови однієї сторони від його підписання ставиться запис про таку відмову і підписується другою стороною. такий акт не складався та неякісне взуття повернуто не було. Звертає увагу на те, що згідно протоколу випробувань № 0939/00739-ЛВ/14 від 04.08.2014 датою надходження зразків на випробування є 16.07.2014. На той момент відповідачем було поставлено лише 2 партії взуття згідно накладних № 30 від 09.07.2014 та № 31 від 15.07.2014. А отже стверджувати, що все взуття (і те що було поставлено після відібрання зразків) не придатна для насіння є безпідставним.

В судовому засіданні 17.03.2015 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 31.03.2015.

Прокуратурою 30.03.2015 до відділу діловодства суду подано пояснення, в яких зазначає, що оскільки відповідачем поставлено товар, який не придатний для використання позивач має право вимагати сплати штрафу у розмірі 20% від вартості недоброякісного товару в розмірі 852 908,00 грн.

В судовому засіданні 31.03.2015, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.06.2014 між Військовою частиною 3078 (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ежімо» (учасник, відповідач) було укладено договір поставки № 45/В33-2014 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору учасник зобов'язується у 2014 році поставити замовникові товари, зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (додаток 1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари.

Згідно з п. 1.2. договору найменування (номенклатура, асортимент) товару - Взуття різне, крім спортивного, захисного та ортопедичного (код згідно Державного класифікатора продукції та послуг - 15.20.1) (далі - товар).

Спір виник в зв'язку з тим, що на думку прокуратури відповідачем поставлено позивачу недоброякісний товар, а тому відповідач має сплатити штраф.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокуратури не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Дослідивши зміст договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати обов'язки відповідно до договору.

Згідно з п. 10.1. договору договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2014, а в частині розрахунків до їх повного виконання.

Згідно зі ст. 669 Цивільного кодексу України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до п. 1.2. договору кількість товару за договором: лот № 1 - черевики з високими берцями - 11 620 пар.

Згідно додатку № 1 до договору (специфікація) поставці підлягає - Взуття різне, крім спортивного, захисного та ортопедичного (код згідно Державного класифікатора продукції та послуг - 15.20.1) ГОСТ 19137; ТУ У 19.3-31862978.002-2004, у кількості 11 620 пар за ціною 267,00 грн. за одиницю, разом на суму 4 263 540,00 грн.

Відповідно до п. 3.1. договору ціна договору складає 4 264 540,00 грн.

Згідно з п. 6.3.2. договору учасник зобов'язаний забезпечити поставку товару якість якого відповідає умовам, встановленим цим договором.

Пунктом 2.1. договору визначено, що учасник повинен передати (поставити) замовнику товар (товари), якість яких відповідає діючим ГОСТам, ДСТУ, технічним умовам, технічним описам та узгодженим зразкам, які зазначаються у специфікації.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем було поставлено позивачу товар у повному обсязі у кількості 11 620 пар взуття, що підтверджується наступними видатковими накладними: № 30 від 09.07.2014, № 31 від 15.07.2014, № 33 від 22.07.2014, № 34 від 24.07.2014, № 35 від 28.07.2014, № 36 від 30.07.2014, № 37 від 01.08.2014, № 38 від 04.08.2014, № 39 від 07.08.2014, № 40 від 11.08.2014, № 42 від 15.08.2014, № 43 від 18.08.2014, № 44 від 22.08.2014, № 45 від 28.08.2014, № 46 від 29.08.2014, № 47 від 03.09.2014, № 48 від 05.08.2014.

Згідно з п. 2 ст. 675 Цивільного кодексу України договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).

Відповідно до п. 2.6. договору гарантійний термін носки товару становить 60 календарних днів з початку носки виробу. В разі, якщо поставлений товар втрачає свої споживацькі властивості на протязі гарантійного терміну носки, учасник сплачує замовнику штрафні санкції в розмірі 20% від вартості товару, що виявився недоброякісним з розрахунку ціни, яка діє на день сплати штрафу та підлягає заміні в десятиденний термін.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 7.4. договору визначено, що факт поставки недоброякісного товару підтверджується відповідним актом. У випадку відмови від підпису цього акту однією із сторін цього договору запис про таку відмову зазначається в акті і підписується відповідно другою із сторін цього договору. Зазначений товар не зараховується учаснику у виконання поставки і підлягає заміні в строк п'яти робочих днів з дня отримання документа щодо невідповідності товару.

Сторонами доказів в підтвердження виконання умов вказаного пункту договору не надано.

Висновок Державного підприємства «Всеукраїнський науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів № UA.1.003.ТС38.001-2014 від 05.09.2014 «Про відповідність продукції вимогам «Опису предметів речового майна для військовослужбовців Національної гвардії МВС України», в якому зазначено, що представлене взуття не відповідає вимогам ГОСТ 19137-89 «Обувь из юфты для военнослужащих. Технические условия» та ТУ У 19.3-31862978.002-2004 «Взуття для військовослужбовців литтєвого методу кріплення. Технічні умови України» не приймається судом в якості належного доказу, оскільки з його змісту вбачається, що підставою для проведення робіт є заявка № 38-00736/14 від 25.07.2014 Військової частини Р9025 Служби безпеки України, а отже не підтверджує оцінення саме тієї партії, що поставлена позивачу - Військовій частині - 3078.

Згідно з частиною першою статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Прокуратурою належними засобами доказування не доведено, що весь поставлений відповідачем позивачу товар є неякісним.

Доказів того, що позивач звертався до відповідача з вимогою про заміну недоброякісного товару також не подано.

Матеріали справи не містять жодного листування сторін договору з приводу поставки неякісного товару.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 7.4. договору у разі поставки недоброякісного товару та/або поставки товару з порушенням вимог розділу 2 цього договору учасник зобов'язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 20% вартості недоброякісного товару.

Прокуратурою не доведено наявність порушень відповідачем зобов'язань за договором, а отже відсутні підстави для застосування штрафних санкцій до відповідача.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується прокуратури, яка мав довести наявність тих обставин, на підставі яких вона звернулася до господарського суду з позовними вимогами про стягнення штрафу.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 07.04.2015.

СуддяВ.В.Сівакова