Рішення № 43615463, 02.04.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2015Справа №910/2624/15-г

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" про відшкодування шкоди в порядку регресу 15 613,22 грн.Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Грабова І.А. (дов. № 3619/18 від 25.11.2014 року)від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 02 квітня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" (надалі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (надалі по тексту - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу 15 613,22 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 року порушено провадження у справі № 910/2624/15-г та призначено справу до розгляду на 24.03.2015 року.

20.02.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист на виконання вимог ухвали суду від 09.02.2015 року.

03.03.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

24.03.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, а саме, належним чином засвідчених копій сертифікатів та свідоцтв, які надавали право Фізичній особі - підприємцю Вовк С.Г. проводити авто товарознавче дослідження колісного транспортного засобу марки "Renault Duster", державний номер АА 1581 ОІ внаслідок пошкодження при спірній дорожньо-транспортній пригоді, та про відкладення розгляду справи.

Відповідно до статті 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання відповідача та витребування у позивача належним чином засвідчених копій сертифікатів та свідоцтв, які надавали право Фізичній особі - підприємцю Вовк С.Г. проводити автотоварознавче дослідження колісного транспортного засобу марки "Renault Duster", державний номер АА 1581 ОІ внаслідок пошкодження при спірній дорожньо-транспортній пригоді.

Представник відповідача в судове засідання 24.03.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 09.02.2015 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суд, розглянувши подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи дійшов висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2015 року розгляд справи було відкладено на 02.04.2015 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю надання додаткових доказів у справі.

У судовому засіданні 02.04.2015 року представник позивача надала суду документи на виконання вимог ухвали суду від 24.03.2015 року та усні пояснення по справі, в яких підтримала позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 02.04.2015 року повторно не з'явився, вимоги ухвали суду у справі № 910/2624/15-г не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 77, на яку було відправлено ухвали суду вказана в позові та підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Факт належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання підтверджується підписами уповноважених осіб Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

06 травня 2014 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (страховик) та Плугатар Т.А. (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 127051Га\14к, відповідно до умов якого страховик зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням або знищенням автомобіля марки "Renault", державний номер АА 1581 ОІ.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.06.2014 року у м. Києві на перехресті вул. Горького - вул. Любченка сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі по тексту - ДТП) за участю автомобіля марки "Renault", державний номер АА 1581 ОІ. та автомобіля марки "Opel", державний номер АА0454 МР, яким керував Грицанчук В.А.

ДТП сталася в результаті порушення водієм автомобіля марки "Opel", державний номер АА0454 МР правил дорожнього руху України, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 27.06.2014 року у справі № 752/9809/14-п.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "Opel", державний номер АА0454 МР, за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Українська транспортна страхова компанія", що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/4438268 від 16.08.2013 року.

Внаслідок вищевказаної ДТП автомобіль марки "Renault", державний номер АА 1581 ОІ отримав механічні пошкодження.

Відповідно до звіту з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 226/14 від 07.07.2014 року, складеного Фізичною особою підприємцем Вовком Сергієм Григоровичем (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 14518/13, строк дії: 29.03.2013 року до 29.03.2016 року; посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ № 7512-ПК від 01.11.2102 року; свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 5064 від 27.1.2.2006 року), вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки "Renault", державний номер АА 1581 ОІ, в результаті його пошкодження при ДТП складає 19 217,00 грн.

Позивач, виходячи із звіту з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 226/14 від 07.07.2014 року, складеного Фізичною особою підприємцем Вовком Сергієм Григоровичем та враховуючи умови страхування, визначив розмір страхового відшкодування на загальну суму 15 613,22 грн., про що склав страховий акт № 1.002.14.03572/VESKO18741 від 25.06.2014 року та страховий акт № 1.002.14.03572/VESKO20108 від 08.07.2014 року.

Відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 127051Га\14к від 06.05.2014 року, позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування на користь страхувальника в сумі 15 613,22 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 116591 від 27.06.2014 року на суму 14 063,92 грн. та платіжним дорученням № 118814 від 09.07.2014 року на суму 1 549,30 грн. (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Зважаючи на вищенаведене, позивач, з посиланням на статтю 27 Закону України "Про страхування" та статті 993, 1187, 1191 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача з претензією за вих. № ЛВ 5461 від 05.12.2014 року на суму 15 613,22 грн.

Проте, відповідач жодним чином не відреагував на зазначену регресну вимогу, на момент подання позовної заяви відповідачем страхове відшкодування на користь позивача сплачене не було.

Приймаючи до уваги ліміт відповідальності відповідача та розмір франшизи, які передбачені полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі № АС/4438268 від 16.08.2013 року, позивач просить суд стягнути з відповідача суму невиплаченого страхового відшкодування у розмірі 15 613,22 грн.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортним засобом "Opel", державний номер АА0454 МР, яким керував Грицанчук В.А., спричинено ДТП, що потягло нанесення шкоди застрахованому позивачем автомобілю марки "Renault", державний номер АА 1581 ОІ.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Вина водія, який керував автомобілем "Opel", державний номер АА0454 МР, встановлена у судовому порядку, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 27.06.2014 року у справі № 752/9809/14-п.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "Opel", державний номер АА0454 МР, за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Українська транспортна страхова компанія" на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/4438268 від 16.08.2013 року. Вказаним полісом передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000, 00 грн., франшиза - 0, 00 грн., строк дії полісу з 16.08.2013 року до 15.08.2014 року.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки "Renault", державний номер АА 1581 ОІ відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/4438268 від 16.08.2013 року, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № 127051Га\14к від 06.05.2014 року, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Враховуючи визначені полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/4438268 від 16.08.2013 року розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлену судом вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу, яка не оспорена відповідачем, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати у розмірі 15 613,22 грн.

Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України та статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 15 613,22 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" 15 613,22 грн. страхового відшкодування в порядку регресу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати з судового збору покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 77, код ЄДРПОУ 22945712) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) 15 613 (п'ятнадцять тисяч шістсот тринадцять) грн., 22 коп. страхового відшкодування, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.04.2015 року

Суддя С.В. Стасюк