Рішення № 43615318, 09.04.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 35/34/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2015 Справа № 908/1513/15-г

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.

при секретарі Коцар А.О.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 429 від 27.04.2012р.

від відповідача: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2

до Комунальної установи "Чернігівська центральна районна лікарня" Чернігівської районної ради Запорізької області, смт. Чернігівка, Запорізька область

про стягнення 3443, 98 грн.

ВСТАНОВИВ:

10.03.2015р. до господарського суду Запорізької області з позовною заявою звернулася Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 до Комунальної установи "Чернігівська центральна районна лікарня" Чернігівської районної ради Запорізької області про стягнення 3443,98 грн.

Позивач, обґрунтовуючи свій позов, посилається на те що, 12 червня 2014 року між ФОП ОСОБА_2 і КУ «Чернігівською центральною районною лікарнею» ЧРР Запорізької області був укладений договір № 35 та додаткові угоди 1 від 08.07.2014, № 2 від 22.07.2014, № 3 від 08.08.2014, № 4 від 06.10.2014, № 5 від 06.11.2014, № 6 від 21.11.2014 про здійснення поставки господарських товарів, згідно яких продавець в особі приватного підприємця ОСОБА_2 зобов'язаний продати господарський товар покупцю в особі головного лікаря КУ «Чернігівської центральної районної лікарні» ЧРР Кириленко Леоніда Івановича, який зобов'язаний своєчасно сплачувати за отриманий товар. В рамках договору позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі, поставивши товар на загальну суму 3329,50 грн., проте відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати не виконав, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість перед ФОП ОСОБА_2 в розмірі 3329,50 грн., на яку позивачем, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано 114,48 грн. інфляційних витрат.

05.12.2014р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія, про необхідність сплати заборгованості в добровільному порядку. 19 грудня 2014 року позивач отримав відповідь на претензію в якій відповідач зобов'язався до 31 грудня 2014 року погасити кредиторську заборгованість. Однак, оскільки станом на 05.03.2015 року відповідачем кредиторська заборгованість погашена не була, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача 3329,50 грн. - суми основного боргу, 114 грн. - інфляційних витрат та судовий збір.

10.03.2015р. автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено позовну заяву до розгляду судді Топчій О.А.

Ухвалою від 11.03.2015р. судом порушено провадження у справі № 908/1513/15-г та присвоєно вищевказаній справі номер провадження 35/34/15. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 09.04.2015р. о/об 11 год. 00 хв.

09.04.2015р. представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, в судовому засіданні надав акт звірки взаємних розрахунків від 06.04.2015р., підписаний представниками сторін та просив суд задовольнити позов в повному обсязі, стягнути з відповідача 3329,50 грн. суми основного боргу, 114,48 грн. - інфляційних витрат та 1827 грн. судового збору.

Представник відповідача у судове засідання 09.04.2015р. не з'явився, проте 08.04.2015р. до господарського суду Запорізької області надіслав заяву, в якій просить відкласти розгляд справи на іншу дату, оскільки юрист установи не зможе приймати участь через зайнятість в іншому процесі. Крім того, відповідачем направлено для долучення до матеріалів справи ксерокопію статуту, ксерокопію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, ксерокопію виписки, ксерокопію довідки з Єдиного державного реєстру.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання відповідача щодо відкладення розгляду справи, суд відмовляє в його задоволенні виходячи з наступного.

Суд, розглядаючи поважність причини неможливості з'явитись в судове засідання, як зайнятість юриста установи в іншій судовій справі, вважає, що дана причини неможливості прибути в судове засідання є неповажною, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть з'явитися в судове засідання та представляти інтереси Комунальної установи "Чернігівська центральна районна лікарня" Чернігівської районної ради Запорізької області, згідно статті 28 ГПК України. Крім того, позивачем не надано до суду жодного доказу в підтвердження викладеного.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, суд вважає, що відповідачем не доведено поважність причин ненаправлення в судове засідання свого представника, в зв'язку з чим, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення справи по суті, суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та вона може бути розглянута в порядку ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами. Справа розглянута за заявою представника позивача - без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 09.04.2015 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

12.06.2014р. між Комунальною установою "Чернігівська центральна районна лікарня" Чернігівської районної ради Запорізької області (далі - замовник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (далі - постачальник) укладено договір поставки № 35 (далі - договір) та додаткові угоди 1 від 08.07.2014р., № 2 від 22.07.2014р., № 3 від 08.08.2014р., № 4 від 06.10.2014р., № 5 від 06.11.2014р., № 6 від 21.11.2014р.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2, 1.3 договору постачальник зобов'язується у 2014р. поставити замовникові товари, визначені в накладних, а саме - миючі засоби та господарські товари, а замовник прийняти та оплатити такі товари. Кількість товарів визначається згідно накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 10.1 договору договір набирає чинності з дня його підписання сторонами з 12.06.2014р. і діє до 31.12.2014р.

Згідно п. 12.1 договору накладні за поставлений товар є невід'ємною частиною договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за період з 19.08.2013р. по 24.11.2014р. поставлено товар на загальну суму 3329,50 грн., а саме:

за видатковою накладною №СА-0000317 від 16.10.2014р. на суму 1560,00 грн.;

за видатковою накладною № СА - 0000355 від 15.11.2014р. на суму 370,00 грн.

за видатковою накладною № СА - 0000363 від 21.11.2014р. на суму 234,00 грн.

за видатковою накладною №СА-0000348 від 24.11.2014р. на суму 1165,50 грн.

Зазначений товар відповідачем був прийнятий без зауважень та заперечень.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що оплата проводяться замовником після пред'явлення постачальником накладної на оплату товару.

Проте, як свідчать матеріали справи, Комунальна установа "Чернігівська центральна районна лікарня" Чернігівської районної ради Запорізької області свої зобов'язання за договором щодо своєчасної та повної оплати за отриманий товар не виконало, грошові кошти за отриманий товар не сплатило, заборгованість перед ФОП ОСОБА_2 складає 3329,50 грн.

Матеріали справи містять акти звірки взаємних розрахунків від 01.12.2014р. та від 06.04.2015р., підписані головним бухгалтером КУ "Чернігівська центральна районна лікарня" ЧРР з одного боку та ФОП ОСОБА_2 з іншого та скріплені печатками, в яких відповідач підтверджує наявну в нього заборгованості перед ФОП ОСОБА_2 в розмірі 3329,50 грн.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України зазначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

05.12.2014 року ФОП ОСОБА_2 була направлена претензія вих.. № 895 до КУ «Чернігівської центральної районної лікарні» ЧРР, в якій позивач повідомляв відповідача про наявність у останнього заборгованості в розмірі 3329,50 грн. та просив оплатити її, а також попереджав, що в разі несплати заборгованості в місячний строк, з моменту отримання претензії ФОП ОСОБА_2 буде змушений звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених прав, з покладанням на боржника додаткових витрат у вигляді інфляційних витрат та судового збору.

Претензія була отримана відповідачем 05.12.2014р., про що свідчить відповідна відмітка на примірнику позивача.

19.12.2014 року від КУ «Чернігівської центральної районної лікарні» ЧРР до позивача надійшла відповідь на претензію, вих. № 930, в якій відповідач підтвердив наявну заборгованість перед ФОП ОСОБА_2 та зобов'язався до 31 грудня 2014 року погасити кредиторську заборгованість.

Однак, станом на день розгляду справи відповідач заборгованість не погасив.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Факт наявності основної суми заборгованості в розмірі 3329,50 грн. підтверджується належними та допустимими доказами, в тому числі відповіддю на претензію та актами звірки, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім стягнення основної заборгованості, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення 114,48 грн. інфляційних витрат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що право вимоги про сплату інфляційних витрат є правовим наслідком прострочення боржником грошового зобов'язання, способом захисту майнового права та інтересу позивача, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Розглянувши нарахування інфляційних витрат та перевіривши правильність їх нарахування за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд, дійшов висновку, що розрахунок, в межах заявлених вимог, зроблений вірно, а тому вимоги щодо стягнення 114,48 грн. інфляційних витрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов'язань по оплаті поставленого товару відповідно до договору поставки № 35 від 12.06.2014р., доказів плати товару станом на день розгляд справи не надав, то вимоги позивача про стягнення основного боргу в розмірі 3329,50 грн., а також 114,48 грн. інфляційних витрат, суд вважає законними, обґрунтованими, документально підтвердженими, в зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в розмірі 1827 грн. стягується з відповідача на користь позивача, оскільки спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Комунальної установи "Чернігівська центральна районна лікарня" Чернігівської районної ради Запорізької області, 71202 смт. Чернігівка, Запорізька область вул. Леніна, 434 код ЄДРПОУ 01992995 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, 71202 АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 суму заборгованості в розмірі 3329 (три тисячі триста двадцять дев'ять) грн. 50 коп.; 114 (сто чотирнадцять) грн. 48 коп. інфляційних витрат та 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для подання апеляційної скарги з моменту оформлення та підписання повного тексту рішення.

Повне рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 14.04.2015 р.

Суддя О.А. Топчій