Ухвала суду № 43613383, 08.04.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/6623/14

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю. В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,

при секретарі - Пальоній І.М.,

за участю: представника позивача - Розенбойм Юрія Олександровича та представника відповідача - Смірнової Анни Вікторівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року по справі за адміністративним позовом Агропромислового торгового дому "СГ" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2014 року Агропромисловий торговий дім "СГ" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 10 вересня 2014 року №0002652205.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року позовні вимоги задоволено. Суд скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ від 10 вересня 2014 року №0002652205.

Не погоджуючись з постановою суду, ДПІ подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції вставлено, що у період з 30 липня 2014 року по 19 серпня 2014 року, на підставі направлень на перевірку, фахівцями відповідача згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1 ст.77 п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України (далі ПК України), наказу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 23 липня 2014 №1160, та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2013 року.

За наслідками вказаної перевірки ДПІ складено акт №106/15-32-22-05/30948582/78 від 27 серпня 2014 року "Про результати планової виїзної документальної перевірки АПТД "СГ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2013 року", у висновках якого зазначено, що ТОВ занижено податок на прибуток на загальну суму 2300759,00 грн., у тому числі за 2013 рік - у сумі 2300759,00 грн. у зв'язку з чим порушено вимоги п.138.1 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.9 ст.139 ПК України.

На підставі вказаного акту перевірки та в зв'язку з виявленими порушеннями ДПІ 10 вересня 2014 року винесено податкове повідомлення-рішення №0002652205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 3451139,00 грн., з яких 2300759,00 грн. - основний платіж, 1150380,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Винесення вказаного повідомлення-рішення і стало підставою для звернення ТОВ з позовом до суду.

Вирішуючи справу та задовольняючи вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що віднесення ТОВ спірної суми грошових коштів до складу валових витрат перевіряємого періоду в межах досліджених фінансово-господарських відносин із ТОВ "НікАгроТрейд" та ТОВ "Лекс Каунт" повністю підтверджено наданими позивачем до суду та наявними у матеріалах справи відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а відтак позивач мав усі законні підстави для віднесення до складу валових витрат 2300759,00 грн..

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, а також інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Положенням пп.139.1.9 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу валових витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так, судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 15 листопада 2012 року між ТОВ (покупець) та ТОВ "НікАгроТрейд" (постачальник) укладено договір поставки №300, за яким постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти сільськогосподарську продукцію на умовах, передбачених даним договором. Згідно з п.п.2.1-2.3, 3.1, 3.2 договору кількість (вага) та номенклатура товару визначається специфікаціями на кожну окрему поставку, які є невід'ємними частинами цього договору. Ціна товару визначається специфікаціями на кожну окрему поставку, які є невід'ємними частинами цього договору. Загальна вартість договору визначається як сума специфікацій на кожні окремі поставки, які є невід'ємними частинами цього договору.

Крім цього, 15 липня 2013 року між ТОВ (покупець) та ТОВ "Лекс Каунт" (постачальник) укладено договір поставки №305М, за яким постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти сільськогосподарську продукцію на умовах, передбачених даним договором. Згідно з п.п.2.1-2.3, 3.1, 3.2 договору кількість (вага) та номенклатура товару визначається специфікаціями на кожну окрему поставку, які є невід'ємними частинами цього договору. Кількість (вага) поставленого товару визначається згідно ваги, вказаної в відомостях (реєстрах) зернового складу елеватора під час приймання товару. Ціна товару визначається специфікаціями на кожну окрему поставку, які є невід'ємними частинами цього договору. Загальна вартість договору визначається як сума специфікацій на кожні окремі поставки, які є невід'ємними частинами цього договору.

На підтвердження реальності вчинення вказаних правочинів позивача з контрагентами ТОВ до суду надано відповідні специфікації до договорів поставки із зазначенням назви товару, кількості, ціни, строк, умови поставки та іншим відомостей, які передбачені вказаними договорами поставки.

Також, фактичне отримання товару від постачальників позивачем підтверджено видатковими накладним, зокрема, від 20, 21, 26, 28 листопада 2012 року за №РН-0000011, РН-0000012, РН-0000016, РН-0000019, від 15, 22, 25, 28 липня 2013 року за №1, 2, 3, 4, іншими накладними, що містяться в матеріалах справи, а також актами прийому передач (т.1 а.с.86-97).

Фактичне перевезення товару підтверджується наступними товарно-транспортними накладними (т.1 а.с.162-203): від 19, 20, 21, 23 листопада 2012 року за №553722, 553682, 553689, 528481 та решта, з зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Оплату товару підтверджують платіжні доручення, зокрема, від 05, 07, 11, 12 листопада 2013 року за №1211, 1231, 1236, 1242 та інші (т.2 а.с.139-160).

Крім того, реальність вказаних господарських відносин та зберігання отриманого товару підтверджують: договір про надання послуг з приймання, сушки, доробки, зберігання і відвантаження сояшника і кукурудзи за №22, та договір складського зберігання зерна №6, укладені позивачем з ВАТ "Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів", а також інші супутні документи, що підтверджують фактичне прийняття зберігачем сільськогосподарського товару, належного ТОВ.

Також, про правомірність формування ТОВ валових витрат свідчить і наступна реалізація позивачем придбаної сільськогосподарської продукції на експорт, що підтверджується зовнішньоекономічними контрактами, актами-розрахунками, довіреностями, листами, ветеринарними свідоцтвами, сертифікатами якості, карантинними сертифікатами, посвідченнями про якість зерна.

Отже, враховуючи все вищевикладене, та оскільки договори позивача з контрагентами в судовому порядку недійсним не визнавалися, підстав для визнання їх нечинними із суті та форми не вбачається, сторони мали на меті створення реальних правових наслідків, що підтверджується первинними документами щодо надання відповідних товарів, колегія суддів приходить до висновку про правомірність формування ТОВ валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ "Лекс Каунт" та ТОВ "НікАгроТрейд".

Доводи відповідача щодо не підтвердженості господарських операцій позивача з вказаними контрагентами виходячи з відсутності ТТН, складських свідоцтв, складських квитанцій, сертифікатів якості, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони не підтверджені жодними належними та достатніми доказами в порядку ст.71 КАС України, натомість позивачем надано відповідний перелік первинної документації на підтвердження правомірності віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту та формування валових витрат.

Крім того, ОДПІ не дотримано обов'язку доказування у відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України, якими встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи ДПІ викладені у апеляційній скарзі за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.Г. Федусик Суддя: Суддя: Л.Є. Зуєва О.А. Шевчук