Постанова № 43613368, 04.02.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/247/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Кравця О.О., Шеметенко Л.П.

за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Манушар Україна» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Манушар Україна» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасувати податкових повідомлень-рішень про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та про зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток, -

ВСТАНОВИВ:

08 січня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Манушар Україна» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 09 жовтня 2012 року № 0002142200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 501 784 грн. (501 120 грн. за основним платежем, 664 грн. за штрафними санкціями) (т. 1 а.с. 49);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 09 жовтня 2012 року № 0002152200 про зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за 2 півріччя 2012 року в розмірі 482 115 грн. (т. 1 а.с. 50).

Постановою від 04 квітня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі (т. 6 а.с. 228-236).

Не погоджуючись з постановою суду ТОВ «Манушар Україна» подало апеляційну скаргу в якій просить, скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи.

ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби письмових заперечень на апеляційну скаргу не надала.

Ухвалюючи постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції встановив, що ТОВ «Манушар Україна» зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 21.08.2006 року (т. 1 а.с. 139), взято на податковий облік в органах державної податкової служби 04.09.2006 року № 21346 та перебуває на обліку в ДПІ у Приморському районі м. Одеси (т. 1 а.с. 138).

На підставі направлень від 20.08.2012 №002275/2000, №002276/2001, №002277/2002, №002278/2003, №000800/1971, від 23.08.2012 №002512/2053 від 15.08.2012 №002215/1906, згідно з п. п. 75.1.2, п. 75.1. ст. 75, ст. 77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, в період з 29 серпня по 18 вересня 2012 року, проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2011 року по 30 червня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2011 року по 30 червня 2012 року.

Позивача проінформовано про проведення планової виїзної перевірки письмовим повідомленням від 30.07.2012 №494/10/22-1 (т. 1 а.с. 52), яке разом з наказом про проведення планової виїзної перевірки від 30.07.2012 №1541, винесеним начальником ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС (Том 1 а.с. 51), вручено позивачу.

Суд першої інстанції встановив, що за результатами перевірки податковим органом складений акт від 25 вересня 2012 року №5640/22-80/34552988 (т. а.с. 10-48), відповідно до якого відповідачем встановлено, що за період з 01 липня 2011 року по 30 червня 2012 року позивач задекларував валові витрати у сумі 75871019 грн. Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.07.2011 по 30.06.2012 встановлено їх завищення на загальну суму 4481630 грн., в тому числі: в 3 кварталі 2011 року в сумі 1393094 грн.; в 4 кварталі 2011 року в сумі 1690005 грн.; в 1 кварталі 2012 року в сумі 1067452 грн.; в 2 кварталі 2012 року в сумі 331079 грн. Перевіркою відображених у рядку 05.1 Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» показників за період з 01.07.2011 по 30.06.2012 у загальній сумі 68665231 грн. відповідачем встановлено, що суб'єкт господарювання здійснював операції з придбання товарів, робіт та послуг, пов'язаних із здійсненням власної господарської діяльності (надання послуг транспортно-експедиційного обслуговування вантажів (здійснення операцій від оптової торгівлі промисловою сировиною (гідроксид калію, каучук натуральний, поліхлорвініл, хлорид цинку, хлорид амонію) та надання послуг дослідження ринку збуту металів нерезидентам).

На підставі акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийняті податкові повідомлення - рішення від 09.10.2012 р.: за №0002142200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 501 784,00 грн. та за № 0002152200 про зменшення від'ємного значення об'єкту з податку на прибуток у розмірі 482 115,00 грн. (т. 1 а.с. 49,50).

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.07.2011 по 30.06.2012 в сумі 68665231 грн. на підставі договорів, накладних, актів виконаних робіт, виписок банків, вантажно-митних декларацій, інвойсів, даних кореспонденції бухгалтерських рахунків зворотно-сальдових відомостей по бухгалтерських рахунках 311 «Розрахунковий рахунок в національній валюті», 312 «Розрахунковий рахунок в іноземній валюті», 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» податковим органом встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 05.1 Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 3007217 грн., в тому числі: в 3 кварталі 2011 року в сумі 1056295 грн.; в 4 кварталі 2011 року в сумі 1690005 грн.; в 1 кварталі 2012 року в сумі 157361 грн.; в 2 кварталі 2012 року в сумі 103556 грн.

Також перевіркою встановлено, що позивачем укладалися договори транспортно-експедиторського обслуговування з наступними суб'єктами господарювання:

- договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 29.04.2010 №290410, укладений з ТОВ «Віздом Сервіс» (т 4 а.с. 137-140). Пунктом п. 1.1 вказаного договору встановлено, що даний договір регулює взаємовідносини сторін при транспортно-експедиторському обслуговуванні вантажів наданих Клієнтом для транспортно-експедиторського обслуговування Експедитору. Згідно п. 1.2 Договору визначено, що у відповідності з даним договором Клієнт доручає Експедитору за винагороду організувати транспортно-експедиторське обслуговування та організацію сухопутного та морського перевезення вантажу в 180-стандартних морських контейнерах через морський торговий порт. Згідно пункту 1.3 Договору встановлено, що даний договір складений у відповідності з нормами Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність». Пунктом 2.1 даного Договору визначено обов'язки експедитора, а саме: представляти інтереси Клієнта та за його дорученням діяти у взаємовідносинах з Лініями, Портом, митними, та іншими уповноваженими організаціями в частині організації та здійснення транспортування (морського та наземного), вантажно-розвантажувальних робіт та ТЕО вантажу Клієнту; Здійснювати правильне оформлення митних та вантажних документів в пункті відправлення вантажу згідно діючим нормативно-правовим актам країни відправника; За дорученням клієнта: укладати договори та угоди з транспортними, страховими та іншими організаціями з ціллю забезпечення виконання умов даного Договору, передавати необхідну інформацію та висилати транспортні, товарносупровідні, страхові та розрахункові документи його іноземним контрагентам, здійснювати проведення митних, екологічних, карантинних та інших формальностей в порту, залучати незалежних сюрвейерів та/або експертів торгово-промислової палати України для посвідчення кількості, якості та стану вантажу, що прибув;

- договір на здійснення послуг по транспортному експедируванню експортно-імпортних та транзитних вантажів від 23.07.2010 №23/07/10 (т. 4 а.с. 124-128 ), укладений з ТОВ «Хелльман Східна Європа Оуверсіз». Згідно п. 1.1 цього договору визначено, що одна сторона - експедитор ТОВ «Хелльман Східна Європа Оуверсіз» зобов'язується за плату та за рахунок другої сторони - замовника ТОВ «Манушар Україна» виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням та перевантаженням експортно-імпортних та транзитних вантажів, прямуючих в/із України, по території України, країни СНГ, третьої країни.

На підтвердження отримання вищезазначених транспортно-експедиторських послуг, згідно договорів від 23.07.2010 №23/07/10 та від 29.04.2010 №290410, позивач надав до перевірки акти прийняття-передачі здійснених послуг. Використання вищевказаних послуг пов'язане з транспортуванням товарів від покупців до складу позивача, у зв'язку з чим відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 №246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. за №751/4044, дані послуги включаються до собівартості запасів.

Суми придбаних вищевказаних послуг транспортно-експедиторського обслуговування позивач включив до складу валових витрат у рядку 05.1 Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» у складі собівартості реалізованих товарів в розмірі 1503245 грн., в тому числі: в 3 кварталі 2011 року в сумі 886291 грн.; в 4 кварталі 2011 року в сумі 616954 грн.

Відповідач під час проведення перевірки встановив, що вищевказані витрати в розмірі 1503245 грн. підприємством включено до складу валових витрат двічі: вперше - по першій події (отримання послуг, оплата), вдруге - у складі собівартості реалізованих товарів, що на думку суду першої інстанції є порушенням вимог п. 138.4 ст. 138 ПК України.

Відтак, відповідачем правомірно встановлено, що в порушення п. 138.4, ст. 138 Податкового кодексу України позивачем включено до складу валових витрат витрати на придбання транспортно-експедиторських послуг по першій події (отримання послуг, сплата) в той час, як дані витрати також були включені до складу валових витрат у складі собівартості реалізованих товарів, що призвело до завищення рядку 05.1 Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 1503245 грн.

Також суд першої інстанції встановив, що відповідач під час проведення перевірки, встановив, що позивачем укладався договір транспортно-експедиторського обслуговування від 02.08.2011 №67/08-11 А, з ТОВ «Дагазтранс» (Том 4 а.с. 129-136), згідно п. 1.1 якого встановлено, що позивач доручає, а ТОВ «Дагазтранс» зобов'язується за плату та за рахунок Клієнта організувати у внутрішньому та/або міжнародному сполученні перевезення вантажів Клієнта, що перевозяться автомобільним транспортом, узгоджених Сторонами в додаткових угодах та/або Заявках, що являються невід'ємною частиною Договору. Вантажі, організацію перевезення яких здійснює експедитор, являються власністю Клієнта. При прийнятті вантажів Клієнта Експедитором права власності на відповідні вантажі у останнього не виникає. Згідно п. 1.4. Договору визначено, що Діяльність Сторін при виконанні даного договору регламентується діючими Правилами перевезення вантажів, Конвенцією про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, Європейською угодою про міжнародне перевезення небезпечних вантажів від 30.09.1957, Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Митним кодексом України, Законами України «Про зовнішньоекономічні діяльність», «Про транспортно-експедиторську діяльність», «Про транспорт», «Про автомобільний транспорт», «Про транзит вантажів», іншими нормативними актами України, в тому числі транспортними кодексами та статутами. Норми міжнародних договорів (угод) застосовуються у порядку визначеному діючим законодавством України.

Також, позивачем були укладені договори про надання транспортних послуг з приватним підприємцем ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 202, 204,206, 208, 210, 212, 214, 216, 218, 220, 222, 224, 235, 237, 240, 242, 244, т. 3 а.с. 14, 16, 18, 20, 22, 24, 26, 28, 54, 56, 58, 60, 62, 64, т. 4 а.с. 86, 86, 88), та з ТОВ «Моноліт-Логістик» (т. 3 а.с. 30, 32, 34, 67, 87, 89, 91, 93,95, 97, 99, 101, 103, 105, 107, 109, 113, 115, 117, 121,123, 125, 127, 129, 131, 133, 135, т. 4 а.с. 27, 29, 31, 33, 35, 37, 39, 41, 43, 45, 47, 59, 61, 63, 75, 78, 80, 82, 84, 107, 109, 111, 113, 115, 117, 119, 122, 123). На підтвердження отримання транспортно-експедиторських послуг, згідно вищевказаних договорів, позивачем надано до перевірки акти прийняття-передачі здійснених послуг.

Використання вищевказаних витрат пов'язане з транспортуванням товарів від складу до покупців позивачу, відтак, відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Мінфіну України від 31.12.99 №318, зареєстрованого в Мін'юсті України 19.01.2000 за №27/4248, такі витрати являються витратами на збут і включаються до складу рядку 06.3 Декларації «Витрати на збут».

Під час проведення перевірки відповідач встановив, що вищевказані витрати в розмірі 458612 грн. позивач включив до складу валових витрат по даті придбання в рядку 06.3 Декларації «Витрати на збут» та одночасно у складі собівартості реалізованих товарів в рядку 05.1 Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)».

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що податковий орган правильно вказав в акті перевірки про неправомірне включення позивачем до складу валових витрат в рядку 05.1 Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» витрати на придбання транспортно-експедиторських послуг, одночасно з включенням їх до складу рядку 06.3 Декларації «Витрати на збут», що призвело до завищення значення рядку 05.1 Декларацій на загальну суму 458612 грн., в тому числі в 3 кварталі 2011 року на суму 170004 грн. та в 4 кварталі 2011 року на суму 288608 грн.

Також суд першої інстанції встановив, що перевіркою встановлено, що позивач на підставі імпортних договорів, які укладались з компанією «Manuchar N.V.», (Антверпен, Бельгія) придбавав промислову сировину (гідроксид калію, каучук натуральний, поліхлорвініл, хлорид цинку, хлорид амонію), що підтверджується інвойсами, вантажно-митними деклараціями, виписками банку. Придбаний товар позивачем оприбутковувався на бухгалтерському рахунку 281 «Товари на складі», що відображалось бухгалтерською проводкою Дт 632 - Кт 281. Вартість придбаного товару підприємством включалось до складу валових витрат у складі собівартості реалізованого товару, що відображалось проводкою Дт 902 - Кт 281.

На підставі вантажно-митних декларацій, інвойсів, виписок банків, відомостей по рахунках 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками», 281 «Товари на складі», 902 «Собівартість реалізованої продукції» податковий органо правильно встановив, що позивачем двічі включено до складу рядку 05.1 Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» собівартість придбаних та реалізованих імпортних товарів на загальну суму 1045360 грн., що призвело до завищення значення рядку 05.1 Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 1045360 грн., в тому числі в 4 кварталі 2011 року на суму 784443 грн., в 1 кварталі 2012 року на суму 157361 грн., в 2 кварталі 2012 року на суму 103556 грн. в порушення п. 138.4. ст. 138 Податкового кодексу України.

Окрім іншого суд першої інстанції встановив, що перевіркою відображених у рядку 06.6/06.5 Декларацій «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду» показників за період з 01.07.2011 по 30.06.2012 у загальній сумі 564322 грн. податковим органом встановлено, що ТОВ «Манушар Україна» мало від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду, яке декларував в деклараціях з податку на прибуток за 2-4 квартали 2011 року в сумі 336799 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 910091 грн. та за 1 півріччя 2012 року в сумі 227523 грн.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.07.2011 по 30.06.2012 в сумі 564322 грн. на підставі декларацій з податку на прибуток, акту попередньої виїзної планової перевірки за період з 01.04.2010 по 30.06.2011 від 19.10.2011 №7429/23-10/34552988 (Том 1 а.с. 162-166), відповідачем встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 06.6/06.5 Декларацій «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду» в деклараціях за 2-4 квартали 2011 року на суму 336799 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 910091 грн. та за 1 півріччя 2012 року в сумі 227523 грн., наростаючим підсумком за 1 півріччя 2012 року в порівнянні з 1 кварталом 2012 року.

Згідно акту попередньої виїзної планової перевірки за період з 01.04.2010 по 30.06.2011 від 19.10.2011 №7429/23-10/34552988 встановлено порушення позивачем п.4.1 п.4, п.5.9 ст. 5, п. п. 11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.03 №143, зареєстрованого в Мін'юсті України 08.04.03 за №271/7592, п.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.3 підрозділу 4 розділу XX «перехідні положення» Податкового Кодексу України, в результаті чого в 1 кварталі 2011 року та 2 кварталі 2011 року (в тому числі) відповідачем встановлено заниження податку на прибуток в сумі 43213 грн. та на 79189 грн. відповідно.

Згідно акту виїзної планової перевірки від 19.10.2011 №7429/23-10/34552988 встановлено порушення п.3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено завищення значення рядку 06.6 Декларацій «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду» за 2 квартал 2011 року в сумі 336799 грн.

За результатами акту попередньої виїзної планової перевірки за період з 01.04.2010 по від 19.10.2011 №7429/23-10/34552988 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення, які були оскаржені ТОВ «Манушар Україна» у судовому порядку. Так, згідно Постанови Одеського окружного адміністративного суду від 29.02.2012 по справі №1570/74/2012 (Том 6 а.с. 195-203) податкові повідомлення-рішення від 02.11.2011 №0014432310 та від 02.11.2011 №0014422310, винесені ДПІ на підставі акту перевірки від 19.10.2011 №7429/23-10/34552988 визнані протиправними та скасовані. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2012 по справі №1570/74 2012 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.02.2012 скасовано, в задоволенні позову ТОВ «Манушар Україна» відмовлено в повному обсязі (т. 1 а.с. 167-169).

Враховуючи п. п. 14.1.27, п. 14.1, ст. 14, п. п. 139.1.9, п. 139.1, ст. 139 Податкового кодексу України та акт перевірки №5640/22-80/34552988, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач правильно встановив завищення значення рядку 06.6 Декларацій «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду» в деклараціях за 1 квартал 2012 року в сумі 910091 грн. та за 1 півріччя 2012 року в сумі 227523 грн., наростаючим підсумком за 1 півріччя 2012 року в порівнянні з 1 кварталом 2012 року.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що згідно акту 25.09.2012 року №5640/22-80/34552988 перевірки повноти визначення податку на прибуток за період з 01.07.2011 по 30.06.2012 р. податковий орган правомірно встановив завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в декларації за 1 півріччя 2012 року на суму 482115 грн., а також заниження податку на прибуток на загальну суму 501120 грн., в тому числі за 3 квартал 2011 року на суму 320412 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 179380 грн., за 2 квартал 2012 року на суму 1328 грн.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника апелянта та представника податкового органу, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що в період з 29 серпня по 18 вересня 2012 року, відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2011 року по 30 червня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2011 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої складений акт №5640/22-80/34552988 від 25 вересня 2012 року (т. 1 а.с. 10-48). На підставі зазначеного акту перевірки податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 09 жовтня 2012 року: за №0002142200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 501 784,00 грн. та за № 0002152200 про зменшення від'ємного значення об'єкту з податку на прибуток у розмірі 482 115,00 грн. (т. 1 а.с. 49, 50).

Приймаючи оскаржені податкові повідомлення-рішення, податковий орган, з чим погодився суд першої інстанції, посилався на те що ТОВ «Манушар Україна», в період, який перевірявся, зависив валові витрати внаслідок подвійного включення сум валових витрат в перше по даті придбання в рядку 06.3 Декларацій «Витрати на збут», вдруге - у складі собівартості реалізованих товарів, в рядку 05.1 Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)».

При цьому ні акт перевірки 5640/22-80/34552988 від 25 вересня 2012 року, ні письмові заперечення податкового органу на адміністративний позов не містять посилань на порушення позивачем порядку ведення первинного бухгалтерського обліку. Так само і суд першої інстанції не встановив цих порушень.

Апеляційний суд не погоджується з висновками податкового органу щодо подвійного включення сум валових витрат до декларацій.

До 01 квітня 2011 року до складу валових витрат відносилась сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

До складу валових витрат включались, окрім іншого, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. (п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Таким чином, відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат, відносились витрати звітного періоду, пов'язані з придбанням товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

З набранням чинності, з 01 квітня 2011 року, розділом ІІІ Податкового кодексу України, змінився підхід до відображення валових витрат, зокрема, витрати понесені підприємством, які формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що податковий орган, хоча і послався на норми Податкового кодексу України, зокрема п. 138.4 ст. 138, але при визначені правомірності формування валових витрат, застосував підхід формування валових витрат, який був дійсним до 01 квітня 2011 року.

Податковий орган, перевіривши тільки наявність відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, за результатами виконання, не з'ясував та не перевірив чи входили витрати за цими договорами до витрат, що сформували собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, доходи від реалізації яких, задекларовані у податкових декларація з податку на прибуток підприємства за період, який перевірявся.

Акт перевірки містить лише перелік фактичних обставин здійснення господарської діяльності позивача, зауважень до якої податковий орган не висловив, в той час як висновки про подвійне включення сум валових витрат в перше по даті придбання в рядку 06.3 Декларацій «Витрати на збут», вдруге - у складі собівартості реалізованих товарів, в рядку 05.1 Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)», не містить обґрунтувань та посилань на кореспонденцію бухгалтерських рахунків, та іншої первинної бухгалтерської документації.

Всупереч приписів ч. 2 ст. 71 КАС України податковий орган, заперечуючи проти адміністративного позову, не надав ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду, належних та допустимих доків на підтвердження виявлених порушень, а саме на підтвердження подвійного включення позивачем сум валових витрат в рядку 05.1 Декларацій та в рядку 06.3 Декларацій, що є порушенням вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за 34/18772 від 12.01.2011 р.

При цьому апеляційний суд зазначає, що дослідженні судом першої інстанції первинні бухгалтерські документи, бухгалтерські проводки, правочини та ін., які містяться в матеріалах справи, не підтверджують правомірності висновків податкового органу.

Помилковим є посилання суду першої інстанції на правомірність використання податковим органом висновків попередньої виїзної планової перевірки за період з 01.04.2010 по 30.06.2011 від 19.10.2011 №7429/23-10/34552988, на підставі якого відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення 02.11.2011 №0014432310 та від 02.11.2011 №0014422310, оскільки ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 травня 2014 року, скасована постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2012 року, та залишена без змін постанова Одеського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року по справі № 1570/74/2012, якою податкові повідомлення-рішення 02.11.2011 №0014432310 та від 02.11.2011 №0014422310 визнані протиправними та скасовані.

Таким чином, апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права внаслідок недоведеності обставин, які мають значення для справи та які він вважав встановленими, у зв'язку з чим, відповідно до п. 2, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, це є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування оскарженої постанови та ухвалення нової постанови про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 94 КАС України, ТОВ «Манушар Україна» мають бути відшкодовані понесені судові витрати у загальному розмірі 3 293 грн. (судовий збір сплачений при поданні адміністративного позову - 2 146 грн. (т. 1 а.с. 2) та судовий збір сплачений при поданні апеляційної скарги 1 147 грн. (т. 6 а.с. 241).

Керуючись ст. ст. 2, 11, 69-71, 94, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 2, п. 4 ч. 1 ст. 202, ст. ст. 207, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Манушар Україна» задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року скасувати та ухвалити нову постанову.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Манушар Україна» задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 09 жовтня 2012 року № 0002142200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 501 784 грн. (501 120 грн. за основним платежем, 664 грн. за штрафними санкціями).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 09 жовтня 2012 року № 0002152200 про зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за 2 півріччя 2012 року в розмірі 482 115 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Манушар Україна» (ідентифікаційний код юридичної особи: 34552988, місцезнаходження: 65026, Одеська обл., місто Одеса, площа Митна, будинок 1 А) 3 293 грн. (три тисячі двісті дев'яносто три гривні) понесених судових витрат.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя О.О.Кравець

суддя Л.П.Шеметенко