Ухвала суду № 43613295, 01.04.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2015 року Справа № 876/10660/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Сантіма» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 липня 2013 року в адміністративній справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області до приватного акціонерного товариства «Сантіма» про стягнення заборгованості,

встановив:

У червні 2013 року позивач УПФ України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ПАТ «Сантіма», в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 1316,19 грн..

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.07.2013 року позовні вимоги задоволено повністю. Стягнено з ПАТ «Сантіма» на користь УПФ України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області заборгованість по невідшкодованих витратах на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах за списком № 2, за період з 01.04.2013 р. по 31.05.2013 р..

З цією постановою суду першої інстанції від 03.07.2013 р. не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена постанова суду є необгрунтованою, такою, що винесена з порушенням вимог матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не досліджувались обставини набуття пільгових пенсій та правомірність їх відшкодування відповідачем. Зазначає апелянт, що не підлягають відшкодуванню з підприємства суми фактично виплачених пенсій, які призначені відповідно до ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», при умові, що особа працювала на підприємстві на посадах за списком № 1 чи № 2 та звільнилася до 01.01.1992 р., тобто до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення». Вважає апелянт, що ПАТ «Сантіма» не зобов'язане відшкодовувати витрати на виплату та доставку пільгових пенсій особам, які працювали на даному підприємстві до 01.01.1992 р..

За наслідками апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції від 03.07.2013 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Так, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підставності позовних вимог, з врахуванням наступного.

З матеріалів справи видно, що відповідач ПАТ «Сантіма» є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с. 7, 17).

Суд першої інстанції об'єктивно встановив і підтверджується копіями розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за квітень, травень 2013 р., що заборгованість ПАТ «Сантіма» по відшкодуванню пільгових пенсій призначених ОСОБА_1 за Списком № 2 станом на 01.06.2013 року становить 1316,19 грн.. Розрахунки таких витрат були отримані відповідачем, про що свідчать копії рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення (а.с. 10, 11-16).

Відповідно до п.«б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.

Статтею 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено право на пільгове пенсійне забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону (до 1 січня 1992 року) на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством. Пунктом «а» цієї статті встановлено, що особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством.

Отже, пенсія призначається відповідно до ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», якщо особа набула необхідний стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, до 1 січня 1992 року і після цієї дати не працювала на зазначених посадах.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем було призначено пенсію на пільгових умовах за Списком № 2, ОСОБА_1 з 15.08.2012 р..

Таким чином, право на пенсію на пільгових умовах визначено ОСОБА_1 на підставі п. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а не на підставі ст. 100 цього Закону.

На момент набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», було врегульовано Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до пунктів 1 та 2 статті 1 якого, відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.

Згідно абзацу 4 п.1 ст. 2 цього Закону для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Порядок покриття витрат на виплату й доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1 та списком №2, визначено в розділі 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (№ 21-1).

Пунктом 6.4 Інструкції встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно із пунктом 6.8 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено та взято до уваги, що відповідачу надсилались розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, які ним отримані, однак залишені без виконання.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що ПАТ «Сантіма» повинен відшкодувати фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій в сумі 1316,19 грн..

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржена відповідачем постанова суду винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 41 ч.1, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Сантіма» - залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 липня 2013 року в адміністративній справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області до приватного акціонерного товариства «Сантіма» про стягнення заборгованості - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Р.Й. Коваль

Н.М. Судова-Хомюк