Ухвала суду № 43612873, 08.04.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

08 квітня 2015 року справа № 804/11659/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській областіна постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 року у справі №804/11659/14за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрогазресурс»до про Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрогазресурс» (далі по тексту позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003442202 від 19.08.2013 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №804/11659/14.

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що висновки акту перевірки не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України та інших нормативних актах, зроблені всупереч діловій практиці та економічній суті господарських операцій.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 року у справі №804/11659/14 адміністративний позов задоволено. (суддя Степаненко В.В.)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що відповідачем не надано доказів того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни.

Відповідач Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 року у справі №804/11659/14 та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначив, що правочин, укладений між ТОВ «Дніпрогазресурс» та ПП «Соната групп», у якого придбано товар, що в подальшому експортовано по договору купівлі-продажу, не мав на меті отримання прибутку.

08 квітня 2015 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за вх.№16526/15 надійшло клопотання відповідача про відкладення апеляційного розгляду справи.

Винісши на розгляд зазначене клопотання відповідача, колегія суддів, з урахуванням належного повідомлення позивача про апеляційний розгляд справи, відсутності поважних підстав для його задоволення, прийшла до висновку про його необґрунтованість.

Позивач та відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників осіб, які беруть участь у справі.

У судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Дніпрогазресурс» з питань дотримання податкового та іншого законодавства при здійсненні операцій по придбанню товару та його подальшої реалізації за межами митної території України за період 01.01.2013 року по 30.04.2013 року, результати якої оформлено актом №229/04-61-22-3/30961630 від 16.08.2013 року.

Висновками даного акту встановлено, що в порушення п.198.1, п.198.6 ст.198, ст.201 та ст.39 Податкового кодексу України позивачем завищено податковий кредит за січень 2013 року на суму ПДВ 49142,00 грн., лютий 2013 року на суму ПДВ 54921,00 грн., березень 2013 року на суму ПДВ 78308,00 грн., квітень 2013 року на суму ПДВ 60895,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість у січні 2013 року на суму ПДВ 49142,00 грн., у лютому 2013 року на суму ПДВ 54921,00 грн., у березні 2013 року на суму ПДВ 78308,00 грн., у квітні 2013 року на суму ПДВ 60895,00 грн.

19 серпня 2013 року на підставі акту перевірки №229/04-61-22-3/30961630 від 16 серпня 2013 року відповідачем по відношенню до позивача прийнято податкове повідомлення-рішення №0003442202 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 304082,50 грн.

Відповідач в акті перевірки зазначає, що купівля товару у ПП «Соната групп» по цінам вище звичайних та його подальша реалізація на експорт згідно з укладеним контрактом, не були зумовлені характером виробничої або іншої господарської діяльності товариства, оскільки не мали на меті отримання доходу від цих операцій. Крім того, в апеляційній скарзі відповідач вказує, що головною метою за вказаним правочином було отримання доходу за рахунок несплати відповідних сум ПДВ в бюджет.

Судом встановлено, що між ПП «Соната групп» (постачальник) та ТОВ «Дніпрогазресурс» (покупець) укладено договір поставки від 20.12.2012 року №20/12/12, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар, найменування, кількість, якість, ціна та вартість якого визначається у специфікаціях, що укладаються окремо та є невід'ємною частиною даного договору.

Виконання умов вказаного договору підтверджується специфікаціями, видатковими та податковими накладними. Розрахунки між підприємствами за відвантажений товар проводились у безготівковій формі.

Також позивачем до перевірки було надано договір №80 від 28.12.2012 року про надання транспортно-експедиторських послуг при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполученні. Предметом цього договору є порядок взаємовідносин, що виникають між замовником і виконавцем при плануванні, здійсненні та оплаті послуг перевезення та транспортно-експедиторських послуг, при перевезенні вантажів у міжнародному автомобільному сполученні, а також додаткових послуг зі страхування, складування вантажів та ін.

Виконання умов вказаного договору підтверджується заявками та актами надання послуг.

У відповідності до контракту №70 від 20.12.2012 року ТОВ «Дніпрогазресурс» (постачальник) поставляє, а ТОВ «Юрпак Групп» (покупець) приймає та оплачує поліетиленові і поліпропіленові вироби різної номенклатури (надалі - товар), визначені у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного контракту.

Додатковою угодою від 07.02.2013 року до контракту поставки №70 від 20.12.2012 року передбачено, що покупець перераховує оплату за товар у безготівковій формі на поточний рахунок постачальника протягом 80 календарних днів з моменту передачі постачальником товару покупцю. Датою передачі товару постачальником покупцю є дата, зазначена в СМR.

Здійснені експортні операції підтверджуються вантажно-митними деклараціями з відміткою митниці про фактичне вивезення товарів за межі митної території України.

На користь ТОВ «Дніпрогазресурс» у січні-травні 2013 року контрагентом було здійснено оплату згідно контракту №70 від 20.12.2012 року на загальну суму 19 552 142,81 рос. руб.

Підпунктом 153.2.1 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України передбачено, що дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) повязаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін, на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

У відповідності до підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України звичайною ціною є ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Згідно з підпунктом 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України ринковою вважається ціна за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Відповідно до підпункту 14.1.218 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України ринок товарів (робіт, послуг) це сфера обігу товарів (робіт, послуг), що визначається виходячи з можливості покупця (продавця) без значних додаткових витрат придбати (реалізувати) товар (роботи, послуги) на найближчий для покупця (продавця) території.

Згідно пункту 39.1 статті 39 Податкового кодексу України звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3 - 39.4 цієї статті.

У відповідності до пункту 39.2 вказаної статті, при визначенні звичайної ціни згідно з методами, встановленими цим пунктом, використовується інформація про ціни в операціях між непов'язаними особам у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг).

Згідно пункту 39.14 статті 39 Податкового кодексу України обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що у випадку незгоди податкового органу із ціною договору, останній зобовязаний довести, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вастберга таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» суд зазначив, що «… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Відповідно до матеріалів справи, відповідач, дійшовши висновку про відсутність економічної доцільності угоди, укладеної позивачем, не надав доказів в підтвердження проведення ним повного аналізу цін на аналогічну продукцію, використання при визначенні звичайної ціни інформації про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами інших продавців, умови яких є співставними умовам договорів, укладених позивачем у спірних правовідносинах.

З огляду на те, що податковим органом не було надано статистичної оцінки рівня цін реалізації ідентичних або однорідних товарів, які б вказували на заниження позивачем ціни продажу вказаного товару у співставних умовах, його висновки про необхідність донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість є помилковими та необґрунтованими.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що стимулювання експорту товарів шляхом введення норм, які регулюють податок на додану вартість, є пріоритетом держави. Вчинення особою дій, на стимулювання яких направлено законодавство, зокрема податкове, є законним та обґрунтованим і не може розглядатись у якості протиправного отримання доходів внаслідок податкової вигоди, на що посилається відповідач.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що відповідачем не доведено законність і обґрунтованість податкового повідомлення-рішення №0003442202 від 19.08.2013 року.

За даних обставин суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи обєктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 20 жовтня 2014 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 року у справі №804/11659/14 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 14 квітня 2015 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна