Ухвала суду № 43612852, 08.04.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

08 квітня 2015 рокусправа № 804/3102/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 року у справі №804/3102/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліфом» до про Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області визнання дій протиправними, визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліфом» (далі по тексту - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач), в якому, з урахуванням уточнення вимог, просило:

- визнати протиправними дії посадових осіб Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області щодо проведення планової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліфом», в результаті якої було складено акт № 1989/21/04-03-22-01-08 від 18.12.2013 року «Про результати планової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліфом» (код за ЄДРПОУ 13457623) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року»;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача форми «Р» №0000502201 від 12.02.2014 року про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 152 950,00 грн. та штрафної санкції у розмірі 63 141,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача форми «Р» №0000492201 від 12.02.2014 року про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 410 548,00 грн. та штрафної санкції у розмірі 159274,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача форми «С» №0000542203 від 13.02.2014 року про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у розмірі 101131,8 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача форми «Р» №0000522201 від 12.02.2014 року про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 15 488,00 грн. та штрафної санкції у розмірі 3872,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача форми «В4» №0000512201 від 12.02.2014 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 134 285,00 грн. за періоди серпень та грудень 2012 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №804/3102/14.

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зокрема, зазначив, що у акті перевірки по підприємствам-контрагентам ТОВ «Старт-Д», ПП «АТМ», ПП «Ангсрем Континенталь» не вказано жодного документа, який підтверджував би наявність порушення, що прямо суперечить податковому законодавству України. Також при проведенні перевірки відповідачем не враховані прикладені до авансових звітів фіскальні чеки, видаткові накладні.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 року у справі №804/3102/14 адміністративний позов задоволено частково. (суддя - Ільков В.В.)Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача:

-форми "Р" №0000502201 від 12.02.2014 року про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 152950 грн. та штрафної санкції у розмірі 63141 гривні;

-форми "Р" №0000492201 від 12.02.2014 року про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 410548 грн. та штрафної санкції у розмірі 159274 гривні;

-форми "С" №0000542203 від 13.02.2014 року про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у розмірі 101131,8 гривень;

-форми "Р" №0000522201 від 12.02.2014 року про збільшення грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 15488 грн. та штрафної санкції у розмірі 3872 гривні;

-форми "В4" №0000512201 від 12.02.2014 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 134285 грн. за періоди серпень та грудень 2012 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не пропорційно, зокрема, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. Разом з тим, оскільки податковим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, оспорювані у цій частині дії не є такими, що порушують права позивача.

Відповідач - Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 року у справі №804/3102/14 в частині задоволених позовних вимог та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначив, що додаткові угоди, в яких би було наведене конкретне транспортування товару за угодами позивача з ТОВ «Култрейд» та ТОВ «Малакіон», до перевірки не надано. Також відповідач вказує, що позивачем договір оренди земельної ділянки не переукладено та довідка про нову грошову оцінку земельної ділянки не отримана.

20 січня 2015 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за вх.№2313/15 надійшли заперечення позивача на апеляційну скаргу, в яких він вказує, що висновок відповідача про порушення позивачем положень п.138.8 ст.138, п.п.198.1, п.п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відповідає встановленим у справі обставинам. Крім того, відповідач не довів у судовому засіданні правомірність своїх дій. Позивач просить залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції.

Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку, свого представника для участі у її розгляді не направив.

За таких обставин, з урахуванням думки представників позивача, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представника відповідача.

Представники позивача у судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечували, просили залишити без змін постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 року у справі №804/3102/14.

Згідно частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

У судовому засіданні, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Поліфом» з питань дотримання вимог податкового законодавства з період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р., результати якої оформлено актом №1989/21/04-03-22-01-08 від 18.12.2013 року.

Висновками акту встановлено порушення позивачем:

- п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 410548,00 грн., у тому числі: за 2-4 квартали 2011р. у сумі 92000,00 грн., за 2012 рік - 318548,00 грн.;

- п.п.198.1, п.п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 152950,00 грн., у тому числі: травень 2011р. - 26667,00 грн., серпень 2011р. - 53333,00 грн., травень 2012р. - 2640,00 грн., червень 2012р. - 2603,00 грн., вересень 2012р. - 25680,00 грн., жовтень 2012р. - 39451,00 грн., листопад 2012р. - 2576,00 грн.;

- зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість (рядок 24) на загальну суму 134429,00 грн., у тому числі: серпень 2012р. - 59144,00 грн., грудень 2012р. - 75285,00 грн. всього на загальну суму 43655,00 грн., у тому числі: за серпень 2008р. - 305,00 грн., за вересень 2008р. - 5500,00 грн., за серпень 2009р. - 3260,00 грн., за вересень 2009р. - 1380,00 грн., за березень 2010р. - 829,00 грн., за жовтень 2010р. - 32381,00 грн.;

- п.п. 288.5.1 п.288.5 ст. 288 ПК України, у результаті чого занижено земельний податок на суму 15487,92 грн., у тому числі: за 2011р. - 5162,64 грн., за 2012р. - 10325,28 грн.;

- п.2.6 постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004р. за № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» (зі змінами та доповненнями), п.2.11, п.3.1, п.7.39, п.7.41 постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004р. за № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» (зі змінами та доповненнями).

Вказані порушення відповідач обґрунтовує наступним:

- у періоді, що перевірявся ТОВ «Поліфом» мало господарські відносини з ТОВ «Култрейд» та ТОВ «Малакіон», проте, до перевірки не надавались видаткові накладні на отримання товару, сертифікати якості та відповідності (походження) товару, акти приймання продукції, ТТН, інші документи, які свідчать про транспортування товару;

- перевіркою також встановлено факти завищення витрат операційної діяльності по взаємовідносинам ТОВ «Поліфом» з ТОВ «Старт-Д», ПП «АТМ», ПП «Ангсрем Континенталь», по яким іншими податковими інспекціями складено акти про нереальність фінансово-господарських операцій;

- ТОВ «Поліфом» з 2011р. не переукладено договір оренди земельної ділянки з урахуванням нової грошової оцінки землі та отримати в Управлінні Держкомзему м.Дніпродзержинська довідку про визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні;

- загальна сума проведених готівкових розрахунків по «ПН» та розрахунковим документам за 2011-2012 роки складає 16855,30 грн., однак, згідно записів касової книги підприємства, вказані суми до каси не надходили, у зв'язку із чим встановлено не оприбуткування готівкових коштів у день їх надходження на загальну суму 16855,30 грн.;

- за період з 2011р. по 2012р. з каси підприємства була видана готівка, як така, що була витрачена на господарчі потреби працівниками підприємства ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, у ході перевірки авансових звітів вищезазначених працівників було встановлено відсутність документів, які підтверджують факт витрат на загальну суму 16855,30 грн. - документи, додані до авансових звітів оформлені на підприємство, а не на працівників.

18 грудня 2013 року на підставі акту перевірки №1989/21/04-03-22-01-08 відповідачем по відношенню до позивача прийнято податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» №0000502201 від 12.02.2014 року про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 152 950,00 грн. та штрафної санкції у розмірі 63 141,00 грн.;

- форми «Р» №0000492201 від 12.02.2014 року про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 410 548,00 грн. та штрафної санкції у розмірі 159 274,00 грн.;

- форми «С» №0000542203 від 13.02.2014 року про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у розмірі 101 131,8 грн.;

- форми «Р» №0000522201 від 12.02.2014 року про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 15 488,00 грн. та штрафної санкції у розмірі 3 872,00 грн.;

- форми «В4» №0000512201 від 12.02.2014 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 134 285,00 грн. за періоди серпень та грудень 2012 року.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ «Поліфом» та контрагентами ТОВ «Култрейд», ТОВ «Малакіон», ТОВ «Стар-Д» було укладено договори:

- договір купівлі-продажу від 22.04.2011р. за № 500511;

- договір поставки від 16.08.2011р. за № 160802;

- договір купівлі-продажу від 04.07.2012р. за № 500312.

У відповідності до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п.п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що податкові та видаткові накладні, інші первинні документи були складені сторонами за вищезазначеними угодами у відповідності вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Натомість відповідачем не наведено зауважень щодо змісту конкретних первинних документів на предмет їх відповідності вимогам закону.

Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність певної транспортної документації суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що зазначена обставина не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

Крім того, в матеріалах справи відсутні копії судових рішень або вироків суду, з яких би вбачалась недійсність укладених правочинів або здійснення сторонами вищенаведених господарських відносин діяльності, що не спрямована на настання реальних правових наслідків.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно правомірності формування позивачем податкового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток за перевіряємий період із врахуванням господарських операцій із ТОВ «Култрейд», ТОВ «Малакіон», ТОВ «Стар-Д», ПП «АТМ», ПП «Ангсрем Континенталь». Разом з тим, висновок податкового органу про порушення позивачем положень п. 138.8 ст. 138, п.п.198.1, п.п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відповідає встановленим по справі обставинам.

Також судом встановлено, що ТОВ «Поліфом» є користувачем земельної ділянки (площа - 0,9582, розташована за адресою: м.Дніпродзержинськ, вул. Дніпропетровська, 155) на підставі договору від 08.04.2002р., який був укладений з Дніпродзержинською міською радою та зареєстрований 25.04.2002р. за № 0351, строк дії якого був встановлений до 14.09.2011 року.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

- власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

- уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Положеннями п. 288.2. ст. 288 Податкового кодексу України встановлено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Згідно матеріалів справи, позивач подав до податкового органу розрахунки за 2011 та 2012 роки, у яких задекларував орендну плату за землю, а саме: розрахунок від 31.01.2011р. за № 4522 на суму 9065,81 грн. та розрахунок від 16.02.2012р. за № 21351 на суму 9065,81 гривень.

З огляду на зазначене та враховуючи, що позивач фактично продовжує користуватись земельною ділянкою, останній правомірно сплачував та декларував орендну плату за землю у 2011 - 2012 роках відповідно до умов договору від 08.04.2002р., який був укладений з Дніпродзержинською міською радою та зареєстрований 25.04.2002р. за № 0351 і був фактично продовжений на підставі положень ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» у зв'язку із відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Також, відповідно до п. 2.6 постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004р. за № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» (зі змінами та доповненнями) уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Відповідач в акті перевірки зазначив, що ним досліджено за період з 2011р. по 2012р. авансові звіти, на підставі яких з каси підприємства була видана готівка, як така, що була витрачена на господарчі потреби працівниками підприємства ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, на загальну суму 16855,30 грн.

Судом встановлено, що до зазначених звітів долучені документів, які підтверджують факт здійснення витрат на господарські потреби підприємства, а саме: чеки із гіпермарткетів, у яких містяться перелік придбаних господарчих товарів, серед яких, зокрема, скотч, лампи галогенові, полотна для ножівки, дріт, пензлі, емаль, замки висячі, тощо.

За таких обставин, правомірним є посилання суду першої інстанції на те, що висновок податкового органу про порушення позивачем п.2.6 постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004р. за № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» (зі змінами та доповненнями), п.2.11, п.3.1, п.7.39, п.7.41 постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004р. за № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» (зі змінами та доповненнями) не відповідає встановленим по справі обставинам.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вастберга таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» суд зазначив, що «… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що відповідачем не доведено законність і обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За даних обставин суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про часткове задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 16 травня 2014 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 року у справі №804/3102/14 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено - 14 квітня 2015 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна