Ухвала суду № 43612848, 08.04.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

08 квітня 2015 рокусправа № 1170/2а-4270/11 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року у справі №1170/2а-4270/11 за позовом Приватного підприємства «Фірма «Інгуша» до про Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області скасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Фірма «Інгуша» (далі по тексту - позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі по тексту - відповідач), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0001022310 від 17 жовтня 2011 року.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 березня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №1170/2а-4270/11.

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що усі понесені ним витрати є витратами, що пов'язані з його господарською діяльністю та підтверджені первинними бухгалтерськими документами, як того вимагає Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року у справі №1170/2а-4270/11 адміністративний позов задоволено. (суддя - Черниш О.А.)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 133 281 грн. на підставі пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та застосування штрафних санкцій, передбачених п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, у розмірі 32 116 грн., є неправомірним.

Відповідач - Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року у справі №1170/2а-4270/11 та відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач, зокрема, зазначив, що в порушення підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем завищено скоригований валовий дохід на загальну суму 873030 грн. та завищено валові витрати за 2 квартал 2010 року на загальну суму 873030 грн. і за 4 квартал 2010 року на суму 69709 грн. В порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 та підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем безпідставно завищено суму валових витрат за період з 01 квітня 2010 року по 31 березня 2011 року на загальну суму 78190 грн.

02 квітня 2015 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за вх. № 15451/15 надійшли заперечення позивача на апеляційну скаргу, в яких він, зокрема, вказує, що всі необхідні первинні документи про сплату послуг мобільного зв'язку підтверджуються первинними документами. Позивач просить залишити оскаржуване судове рішення без змін.

Позивач та відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників осіб, які беруть участь у справі.

У судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, посадовими особами відповідача у період з 02 вересня 2011 року по 15 вересня 2011 року проведено документальну планову виїзну перевірку ППФ «Інгуша» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.10 року по 30.06.11 року, результати якої оформлено актом №96/23-1/13769563 від 29 вересня 2011 року.

Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема, п.1.32 ст.1, пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 2010 рік та за 1 квартал 2011 року на загальну суму 133281 грн., в т.ч.: за 2 квартал 2010 року на суму 103013 грн., за 3 квартал 2010 року на суму 3558 грн., за 4 квартал 2010 року на суму 21887 грн., за 1 квартал 2011 року на суму 4823 грн.

17 жовтня 2011 року на підставі акту перевірки №96/23-1/13769563 від 29 вересня 2011 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0001022310, яким позивачу згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та відповідно до ч.1 п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, за порушення п.1.32 ст.1, пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 133 281 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 32 116 грн., усього - 165 397 грн.

Відповідно до пункту 3.1 акту перевірки №96/23-1/13769563 від 29.09.11 та наданого відповідачем розрахунку, на розмір грошового зобов'язання з податку на прибуток, визначеного податковим повідомленням-рішенням №0001022310 від 17.10.11, вплинули порушення, допущені позивачем при декларуванні валового доходу та валових витрат, у період з 01.04.10 по 31.03.11.

Перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за вказаний період встановлено такі порушення:

- пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - завищення задекларованих валових доходів (ряд.01.6 "Інші доходи, крім визначених у 01.1-01.5") за 2 квартал 2010 року на суму 873 030 грн., в результаті невірного відображення у рядку 04.13 "Інші доходи" залишку неповернутої позики на кінець податкового періоду;

- пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - заниження задекларованих валових доходів (ряд.01.2 "Приріст балансової вартості запасів") за 1 квартал 2011 на суму 3028 грн., в результаті заниження вартості приросту балансової вартості запасів.

Перевіркою повноти визначення задекларованих валових витрат за період з 01.04.10 по 31.03.11 встановлено їх завищення на суму 1 403 123 грн., в тому числі за 2 квартал 2010 року - 1 285 082 грн., за 3 квартал 2010 року - 14 232 грн., за 4 квартал 2010 року - 87 547 грн., за 1 квартал 2010 року - 16 262 грн., внаслідок таких порушень:

- п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - завищення валових витрат за 2 квартал 2010 року на суму 873 030 грн. та за 4 квартал 2010 року на суму 69709 грн., які не підтверджуються документально;

- п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - завищення валових витрат за 2 квартал 2010 року на 382 194 грн., що є від'ємною різницею між понесеними витратами та доходами, отриманими від реалізації продукції, робіт, послуг;

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - завищення валових витрат, внаслідок віднесення до їх складу вартості витрат з придбання послуг мобільного зв'язку (телекомунікаційні послуги) у ПрАТ "МТС Україна" за період з 01.04.10 по 31.03.11 на загальну суму 78 190 грн., з у тому числі 29 858 грн. - за 2 квартал 2010 року, 14 232 грн. - за 3 квартал 2010 року, 17 838 грн. - за 4 квартал 2010 року, 16 262 грн. - за 1 квартал 2011 року.

Згідно розрахунків відповідача, виявлені перевіркою порушення зумовили заниження прибутку, що підлягає оподаткуванню, за період з 01.04.10 по 31.03.11 на загальну суму 533121 грн., яке призвело до заниження податку на прибуток на 133 281 грн., зокрема:

- за 2 квартал 2010 року на 412 052 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за цей період на суму 103 013 грн.;

- за 3 квартал 2010 рок на 14 232 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за цей період на суму 3 558 грн.;

- за 4 квартал 2010 року на 87 547 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за цей період на суму 21 887 грн.;

- за 1 квартал 2011 року на 19 290 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за цей період на суму 4 823 грн.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктами 4.1.1 - 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачені види доходів, які включаються до валових.

Зокрема, згідно з пп..4.1.1 цієї норми валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Надходження, які не включаються до валових доходів, закріплені у підпунктам 4.2.1 - 4.2.21 пункту 4.2 статті 4 цього Закону.

Згідно з пунктом 4.3 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» скоригований валовий доход - валовий доход, визначений згідно з пунктом 4.1 цієї статті без врахування доходів, зазначених у пункті 4.2 цієї статті.

Висновком судово-економічної експертизи №1308, 1309/24 від 29.03.13, в результаті дослідження даних регістрів бухгалтерського обліку ППФ «Інгуша» по субрахунку 55 «Інші довгострокові зобов'язання» встановлено, що станом на 01.01.10 заборгованість з суми неповернутої позики ОСОБА_1 становила 7 339 942,75 грн., станом на 01.04.10 - 7 202 085,32 грн., станом на 01.07.10 - 7 437 527,45 грн. Відтак, виходячи з вимог пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ППФ «Інгуша» у 1 кварталі 2010 року мало включити до складу валових витрат суму повернутої фінансової допомоги у розмірі 137 857,43 грн. (7 339 942,75 грн. - 7 202 085, 32 грн.), а в 2 кварталі 2010 року віднести до валового доходу 235 442,13 грн. (7 202 085,32 грн. - 7 437 527,45 грн.).

Відповідно до даних реєстру-розшифровки валових доходів ППФ «Інгуша» за півріччя 2010 року у співставленні з наданими первинними документами та регістрами бухгалтерського обліку, до складу інших доходів, які мають бути відображені по ряд 01.6 декларації, за півріччя 2010 року, відносяться: інші доходи від операційної діяльності (субрах.719) у розмірі 10,45 грн.; доходи від списання кредиторської заборгованості (субрах.717) у розмірі 3061,07 грн.; інші довгострокові зобов'язання (позика) (субрах.55) у розмірі 235 442,13 грн.; усього 238613,65 грн. (10, 45 грн. + 3061, 07 грн. + 235 442,13 грн.), проти 973 786 грн., задекларованих позивачем за 2 квартал 2010 року.

Таким чином, проведеним експертним дослідженням встановлено завищення валових доходів по рядку декларації 01.6 «Інші доходи, крім визначених у ряд. 01.1-01.5» за 2 квартал 2010 року, задекларованих ППФ «Інгуша», на суму 735 172 грн. (973 786 грн. - 238 614 грн.), а відтак - частково спростовано висновки податкового органу про завищення позивачем задекларованих валових доходів (ряд.01.6 «Інші доходи, крім визначених у ряд.01.1-01.5») за 2 квартал 2010 року на суму 873 030 грн.

Висновки податкового органу про заниження позивачем задекларованого валового доходу (ряд.01.2 «Приріст балансової вартості запасів») за 1 квартал 2011 на суму 3028 грн. ґрунтувалися на тому, що позивачем занижено вартість приросту балансової вартості запасів внаслідок невірного відображення запасів на оптових складах (місцях зберігання) та в роздрібній торгівлі, що, на думку податкового органу, є порушенням пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

Згідно висновку судово-економічної експертизи №1308, 1309/24 від 29.03.13 згідно з даними регістрів бухгалтерського обліку ППФ «Інгуша» по рахунках класу 2 "Запаси" у співставленні з Головною книгою, по субрахунках: 201 "Сировина і матеріали", 203 "Паливо", 205 "Будівельні матеріали", 207 "Запасні частини", 209 "Інші матеріали", 22 "Малоцінні та швидкозношувальні предмети", 23 "Виробництво", 26 "Готова продукція", 281 "Товари на складі", 282 "Товари в торгівлі", 285 "Торгова націнка" балансова вартість запасів на початок звітного періоду, станом на 01.01.11 становила 1 093 353,08 грн., на кінець звітного періоду, станом на 30.03.11 - 1 244 261,05 грн. Відтак, приріст балансової вартості запасів за 1 квартал 2011 року склав 150 908 грн., проти 157 390 грн., задекларованих позивачем, та 160 418 грн. - обрахованих у ході перевірки.

Отже, висновком судової експертизи установлено, що у 1 кварталі 2011 року ППФ «Інгуша» завищено скориговані валові доходи по рядку декларації 01.2 «Приріст балансової вартості запасів» на 6482 грн. (150 908 грн. - 157 390 грн.), що спростовує висновки податкового органу про заниження задекларованих валових доходів (ряд.01.2 "Приріст балансової вартості запасів") за 1 квартал 2011 на суму 3028 грн.

Висновки податкового органу про завищення позивачем задекларованих валових витрат за 2 квартал 2010 року на суму 873 030 грн. та за 4 квартал 2010 року на суму 69709 грн. обґрунтовані тим, що позивач всупереч п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відніс до складу валових витрат суми витрат, які не підтверджуються первинними документами, що містять інформацію та підтверджують факт придбання товарів, робіт, послуг (податкові накладні, накладні, акти виконаних робіт, звіти про виконані послуги, переліки виконаних робіт).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не дозволяється установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з висновком судово-економічної експертизи №1308, 1309/24 від 29.03.13, проведеним дослідженням наданих документів: реєстрів - розшифровок валових витрат, Журналу-ордеру і Відомості по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", журналів-ордерів по субрахунках 28 "Товари", 23 "Виробництво", 203 "Паливо", 209 "Інші матеріали", 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут", 301 "Каса в національній валюті", 311 "Поточні рахунки в національній валюті", 3721 "Розрахунки з підзвітними особами" (у співставленні з даними Головної книги) та первинних документів до них (видаткових накладних, актів виконаних робіт, розрахунково-платіжних документів тощо) встановлено, що валові витрати на придбання товарів (робіт, послуг) (ряд.04.1 декларації) документально підтверджуються в сумі: за 2 квартал 2010 року - 9 805 379 грн. (завищено на 661 143 грн.); за 3 квартал 2010 року - 8 458 028 грн. (занижено на 320 962 грн.); за 4 квартал 2010 року - 808 0760 грн. (завищено на 308 399 грн.); за 1 квартал 2011 року - 6 291 454 грн. (завищено на 16 078 грн).

Отже, висновком судової експертизи частково спростовано висновки акту перевірки про завищення позивачем задекларованих валових витрат за 2 квартал 2010 року на суму 873 030 грн. та повністю спростовано висновки акту перевірки про завищення позивачем задекларованих валових витрат за 4 квартал 2010 року на суму 69 709 грн.

Позиція податкового органу про завищення позивачем задекларованих валових витрат за 2 квартал 2010 року на 382 194 грн. полягала в тому, що згідно даних головної книги по рахунку 791 "Результати операційної діяльності, основна діяльність" кредитові обороти (тобто доходи від реалізації) за 2 квартал 2010 року склали 9 677 462, 74 грн., а дебітові обороти (тобто витрати підприємства, пов'язані з отриманими доходами) склали 10 059 657, 19 грн., відтак позивач у 2 кварталі 2010 року поніс витрат на 382 194 грн. більше, ніж отримав доходів від реалізації продукції, робіт, послуг. Отже, за висновками відповідача, операції з придбання та подальшої реалізації продукції є завідомо збиткові, а від'ємна різниця між понесеними витратами та доходами, отриманими від реалізації продукції, робіт, послуг, згідно з п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не підлягає включенню до складу валових витрат.

За визначенням, наведеним у пункті 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

У частині 1 статті 3 Господарського кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з частиною 2 статті 3 Господарського кодексу України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження; її метою є досягнення економічних і соціальних результатів та одержання доходу.

Системний аналіз вказаних законодавчих приписів дає підстави для висновку про те, що для цілей оподаткування визначальним критерієм для кваліфікації діяльності платника як господарської є направленість такої діяльності на отримання доходу. Однак, збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 28.02.11 у справі № 21-13а11.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

Разом з тим, в акті перевірки №96/23-1/13769653 від 29.09.11 року не зазначено про виявлене порушення позивачем вказаної норми, як підстави для невизнання права позивача на віднесення отриманих збитків до складу валових витрат. Отже, висновки відповідача про завищення позивачем валових витрат за 2 квартал 2010 року на 382 194 грн. не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а виключення цієї суми, які від'ємної різниці між понесеними витратами та доходами, отриманими від реалізації продукції, робіт, послуг, зі складу валових витрат є безпідставним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що витрати на придбання послуг мобільного зв'язку правомірно обліковані позивачем у бухгалтерському обліку у складі адміністративних витрат, зокрема: 24170 грн. - за 2 квартал 2010 року, 15 241 грн. - за 3 квартал 2010 року, 21 702 грн. - за 4 квартал 2010 року, 16 262 грн. - за 1 квартал 2011 року. Відповідно до пп. 5.2.1 п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивач вправі відобразити вартість цих послуг (з урахуванням збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку) у податковому обліку у складі валових витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством.

З метою віднесення витрат на послуги мобільного зв'язку до валових витрат підприємства позивач послався на наявність у нього відповідних первинних документів.

Наведене свідчить, що понесені позивачем витрати на придбання послуг мобільного зв'язку (телекомунікаційних послуг) за період з 01.04.10 по 31.03.11 підтверджені відповідними розрахунковими та платіжними документами, як того вимагає абз. 4 пп. 5.3.9 п5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Ці документи за своїми формою та змістом відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Натомість документи, на відсутність яких вказав відповідач в акті перевірки, не є первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а відтак їх відсутність не позбавляє позивача права на включення витрат на послуги мобільного зв'язку до валових витрат підприємства.

Обмежень, передбачених пунктами 5.3 - 5.7 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», щодо віднесення цих витрат до складу валових витрат у ході розгляду справи не встановлено.

З огляду на викладене, висновки відповідача стосовно того, що витрати позивача на придбання послуг мобільного зв'язку у розмірі 78 190 грн. за період з 01.04.10 по 31.03.11 не пов'язані з господарською діяльністю позивача та не підтверджені документально, не ґрунтуються на вимогах закону.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що відповідачем не доведено законність і обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від №0001022310 від 17 жовтня 2011 року.

За даних обставин суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 23 вересня 2014 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року у справі №1170/2а-4270/11 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено - 14 квітня 2015 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна