Ухвала суду № 43612772, 25.02.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

25 лютого 2015 року

справа № 804/1098/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці Міндоходів України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2014 року по справі № 804/1098/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Профіль України" до Дніпропетровської митниці Міндоходів України про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів, -

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім Профіль України” (далі – ТОВ «ТД Профіль України», позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської митниці Міндоходів (далі – митниця, відповідач) про:

- визнання протиправною та скасування картки відмови у митному оформленні від 30.09.2013 № 110100000/2013/00547;

- визнання протиправним та скасування Рішення про коригування митної вартості товарів від 30.09.2013 № 110100000/2013/200448/1;

- повернення з Державного бюджету України на користь Позивача сплачений податок на додану вартість у сумі 6 577, 92 грн. та судового збору.

Позивач у позовній заяві посилався на те, що ним, на підставі зовнішньоекономічного контракту від 10.12.2012 № HNM2012/12/10, укладеного між ТОВ «ТД Профіль України» та фірмою „Shandong Huayun New Material Co.LTD” (КНР) та доповнення від 24.07.2013 № 14 до зазначеного контракту 30.09.2013 отримано товар – прокат плоский з нелегованої сталі, з покриттям цинком (плакований) шляхом занурення в розплавлений цинк, марка сталі SGCC, ступень покриття Zn60 г/м2, завширшки 1000 мм. Зазначений товар заявлено до митного оформлення за ціною контракту. Проте, Дніпропетровською митницею безпідставно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та відмовлено у митному оформленні шляхом видачі картки відмови. Вимогу щодо надання додаткових документів митницею висунуто без врахування фактичних правовідносин, які мали місце при даній імпортній операції. У зв’язку із необхідністю використання товару у виробничій діяльності позивач вимушений був здійснити митне оформлення товару із сплатою всіх платежів, у зв’язку з чим утворилась різниця нарахованого ПДВ в розмірі 6 577, 92 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2014 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції у даній справі подав апеляційну скаргу, в якій послався на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи не було з’ясовано усі обставини, які мають значення для вирішення справи та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення судового рішення з порушенням норм матеріального права. Відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції від 04.03.2014 та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

В судовому засіданні, з урахуванням клопотання представника відповідача клопотання про заміну відповідача та доказів про реорганізацію відповідача, колегією суддів, відповідно до ст. 55 КАС України, допущено заміну відповідача її правонаступником та до участі у справі допущено Дніпропетровську митницю ДФС.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, з урахуванням доводів, викладених у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі зовнішньоекономічного контракту від 10.12.2012 № HNM2012/12/10, укладеного між ТОВ «ТД Профіль України» та фірмою „Shandong Huayun New Material Co.LTD” (КНР) та доповнення від 24.07.2013 № 14 до зазначеного контракту позивачем 30.09.2013 отримано товар – прокат плоский з нелегованої сталі, з покриттям цинком (плакований) шляхом занурення в розплавлений цинк, марка сталі SGCC, ступень покриття Zn60 г/м2, завширшки 1000 мм.. Зазначений товар заявлено позивачем до митного оформлення за ціною контракту.

Під час перевірки заявленої митної вартості товару посадовою особою Дніпропетровської митниці на адресу позивача засобами електронного зв’язку направлено запит № 71304 щодо надання (за наявності) додаткових документів на підтвердження заявленого рівня митної вартості, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Необхідність витребування додаткових документів була обумовлена тим, що під час здійснення митного оформлення товару спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками щодо необхідності здійснення додаткових заходів контролю. При здійсненні контрольних заходів митницею встановлено, що дати оплати не кореспондуються з датою фактичного відвантаження відповідно до дати коносаменту та не відповідають умовам доповнення від 24.07.2013 № 14 до зовнішньоекономічного контракту. В якості документа, що містить відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів декларантом надано довідку перевізника від 20.09.2013 № 1692 про транспортні витрати, яка не є документом первинного обліку, визначеного Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відсутній договір про надання транспортно-експедиційних послуг. У зв’язку з цим, митницею зобов'язано позивача протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

На вимогу митниці позивачем на адресу відповідача направлено лист від 30.09.2014 № 01-407 в якому зазначено, що надані ним документи повність відповідають вимогам ст. 53 МКУ та не містять розбіжностей та наявних ознак підробки, проте містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що підлягала сплаті за ці товари..

Дніпропетровською митницею 30.09.2013 прийнято рішення про коригування митної вартості товару № 110100000/2013/200448/1, відповідно до якого митну вартість товару скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості 2ґ (резервний метод) за наявною у митного органу інформацією.

У зв’язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів, митницею прийнято Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110100000/2013/00547, в якій зазначено, що митне оформлення товару можливе за умови подання нової митної декларації.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Митним кодексом України (в редакції від 13.03.2012).

Митним кодексом України встановлено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Порядок визначення митної вартості товарів, методи визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України передбачено Митним кодексом України та іншими актами законодавства, прийнятими у відповідності до вимог цього Кодексу.

Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

При цьому, згідно з приписами пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною четвертою статті 52 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 57 цього Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з приписами статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено обов'язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов'язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 Митного кодексу України).

Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 N 362 (далі - Методичні рекомендації).

Згідно з приписами пункту 6 вказаних Методичних рекомендацій при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Методичних рекомендацій).

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин другої, четвертої - шостої статті 54, статті 58 Митного кодексу України та пунктів 6, 7 Методичних рекомендацій надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Частиною третьою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Під час судового розгляду справи представником відповідача не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що подані позивачем основні та додаткові документи не дозволяли митному органу у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни.

Відтак, неподання позивачем витребуваних митним органом додаткових документів, а саме: висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями; транспортних (перевізних) документів, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, не звільняє відповідача від обов'язку визначити митну вартість задекларованого товару на підставі наявних відомостей, зокрема, документів, наданих позивачем.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (частина п'ята статті 57 Митного кодексу України).

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, документи, подані позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, містять усю необхідну інформацію про вартість товару та транспортних послуг, а також реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, підстав для витребування у товариства додаткових документів на підтвердження митної вартості та коригування митної вартості товару у Дніпропетровської митниці не було.

Декларантом позивача відповідачу були надані документи, передбачені ст. 53 Митного кодексу України на підтвердження митної вартості ввезеного на митну територію товару. Відповідно до інвойсу від 08.08.2013 № HYS-13014-2IN оплаті за товар підлягає сума 35 617,70 доларів США. Відповідно до платіжного доручення позивачем сплачена саме ця сума. При цьому у графі 70 платіжного доручення «Призначення платежу» зазначено номер та дата контракту та номер та дата інвойсу відповідно до яких здійснено оплату. Отже, доводи відповідача щодо неможливості ідентифікації оплати із спірною партією товару є безпідставними. На підтвердження транспортних витрати позивачем під час проведення консультацій із митним органом листом від 30.09.2013 № 01-407 надано договір від 13.05.2013 № 966 та рахунок від 20.09.2013 № UAIM0242473. Щодо здійснення контролю співставлення заявленої митної вартості із наявною у митного органу інформацією, колегія суддів зазначає про те що, спірна поставка здійснена за умовами FOB CN Qingdao, а поставка з якою здійснено співставлення – за умовами CIF UA Одеса, що впливає на розмір транспортної складової.

Отже, відповідачем не надано суду жодних доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), колегія суддів вважає необґрунтованим.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Це означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи, що твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), були спростовані належними та допустимими доказами, документи, подані позивачем до митного органу, відповідають вимогами чинного законодавства та підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що коригування Дніпропетровською митницею митної вартості товару у сторону її збільшення за методом 2ґ здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість рішень митниці.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30.07.2013 у справі № К/800/21853/13, прийнятої за результатами розгляду заяви Східної митниці про перегляд рішення суду касаційної інстанції.

На підставі вищезазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об’єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, то постанову суду першої інстанції у дані справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці Міндоходів України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2014 року по справі № 804/1098/14 – залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2014 року по справі № 804/1098/14 – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай