Постанова № 43612527, 14.04.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 квітня 2015 року 12:45 № 826/3983/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредит Європа Банк»до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії,ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Кредит Європа Банк» (надалі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до державного виконавця відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві Маціборука В.О., у якій просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 06.02.2015;

- зобов'язати державного виконавця відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві Маціборука В.О. відкрити виконавче провадження по виконанню виконавчого напису від 12.05.2014 №431 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності солідарним боржникам - ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2015 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 09.04.2015, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів для вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити з огляду на доводи, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судові засідання не прибув, про дату час та місце проведення судових засідань був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи. Подав через канцелярію суду письмові заперечення, в яких просив суд в задоволенні позову відмовити.

Суд, на підставі положень ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України, протокольною ухвалою замінив неналедного відповідача - державного виконавця відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві Маціборука В.О. на належного - відділ державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві (надалі - відповідач).

Справа розглянута в порядку письмового провадження, у відповідності до положень ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

12 травня 2014 приватний нотаріус Київського міського нотарільного округу Сергеєв О.О. вчинив виконавчий напис № 431, згідно якого запропонував звернути свягнення на квартиру АДРЕСА_1 та належить на праві власності солідарним боржникам: ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

06 лютого 2015 ПАТ «Кредит Європа Банк» звернулось до Відділу державної виконавчої служби України Святошинського РУЮ у м. Києві з заявою про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого напису від 12.05.2014 № 431 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 та належить на праві власності солідарним боржникам - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб платників податків (індивідуальний ідентифікаційний номер) - НОМЕР_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб платників податків (індивідуальний ідентифікаційний номер) - НОМЕР_2.

26 лютого 2014 позивач отримав постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження з підстав, передбачених п.8 ч. 1 ст 26 Закону України «Про виконавче провадження». В постанові було зазначено, що у виконавчому документі вбачаються виправлення кульковою ручкою, які державний виконавець Маціборук В.О. вважає незаконними, оскільки внесені виправлення не завірені належним чином, а саме, виправлення не підтверджені підписами посадових осіб, які підписали виконавчий документ та не зазначена дата внесених виправлень.

Не погоджуючись з правомірністю відмови у відкритті виконавчого провадження, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 17 зазначеного Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону, підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, як виконавчі написи нотаріусів.

Стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження» містить в собі вимоги до виконавчого документа, серед яких, у виконавчому документі мають бути зазначені: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; тощо.

Частиною 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі, якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 06.02.2015, державний виконавець, обгрунтовуючи неможливість відкрити виконавче провадження за виконачим написом № 431 від 12.05.2014, посилається на те, що Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено відкриття виконавчого провадження одночасно відносно кількох осіб. Крім того, відповідач зазначає, що в наданому виконавчому документі вбачаються виправлення кульковою ручкою не завірені належним чином. А оскільки виправлення помилок в документах має бути підтверджене підписами посадових осіб, які підписали ці документи, з зазначенням дати виправлення, то відповідач дійшов переконання, що вищезазначені виправлення не є законними.

При цьому, підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження, відповідачем обрано п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» - наявність інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Оскільки п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» не містить в собі конкретних причин для відмови у відкритті виконавчого провадження, окрім посилань на «інші передбачені законом обставини», то суд, перевіряючи відповідність оскаржуваної постанови вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за доцільне надати правову оцінку безпосередньо доводам державного виконавця, викладеним в мотивувальній частині постанови від 06.02.2015 ВП № 46421303.

За таких обставин, стосовно неможливості вікрити виконавче провадження одночасно відносно кількох осіб, суд зазначає наступне.

Так, диспозиція ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» дає змогу прийти до висновку про те, що: 1) у виконавчому документі може бути зазначений боржник та стягувач; 2) або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Зі змісту виконавчого напису № 431 від 12.05.2014 видно, що приватний нотаріус пропонує звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності солідарним боржникам - ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Тобто, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», нотаріусом зазначено про те, що обов'язок стягнення є солідарним.

За таких обставин, доводи відповідача щодо неможливості відкриття провадження стосовно кількох осіб є помилковими.

Стосовно твердження відповідача про те, що виправлення у виконавчому написі, вчинені кільковою ручкою, не завірені належним чином, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6.13. Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених Наказом міністерства юстиції України від 22.12.2010 № 3253/5, у разі допущення помилки у тексті нотаріальнооформлюваного документа, який не потребує підпису особи, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії (свідоцтва, виданого нотаріусом, копії документа, дубліката документа тощо), внесення дописок чи виправлень до тексту документа здійснюється за заявою такої особи, зареєстрованою у Журналі реєстрації вхідних документів. Виправлення помилки застерігається нотаріусом, який вчиняв нотаріальну дію, після посвідчувального напису, із зазначенням дати та проставленням свого підпису і печатки на такому застереженні. При цьому, всі виправлення мають бути зроблені таким чином, щоб можна було прочитати як виправлене, так і помилково написане, а потім закреслене.

За наслідками огляду в судовому засіданні оригіналу виконавчого напису № 431 від 12.05.2014, судом встановлено, що приватним нотаріусом КМНО Сергеєвим О.О. при внесенні дописок до виконавчого напису № 431 від 12.05.2014 дотримано вимоги Правил ведення нотаріального діловодства, а саме, розбірливо дописано слова «солідарним» та «солідарні». Про внесення зазначених дописок нотаріусом зроблено зостереження у виконавчому написі, що міститься вкінці документу, з зазначенням дати здійснених дописок, проставленням підпису та печатки нотаріуса.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 06.02.2015 є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Втім, позовні про зобов'язання відділ державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві відкрити виконавче провадження по виконанню виконавчого напису від 12.05.2014 № 431 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності солідарним боржникам - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, задоволенню не підлягають, враховуючи наступне.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Таким чином, вищевказана позовна вимога розцінюється Окружним дміністративним судом міста Києва саме втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

Крім того, зазначена позовна вимога є передчасною, адже позивачем не надано доказів того, що за наслідками набрання даним рішенням законної сили, відповідач самостійно не відкриє виконавче провадження.

Частиною 2 ст. 9 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Кредит Європа Банк» - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову ВДВС Святошинського РУЮ у місті Києві про відмову у відкритті виконавчого провадження від 06.02.2015 ВП №46421303.

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Судові витрати в сумі 36 (тридцять шість) грн. 54 коп. присудити на користь Публічного акціонерного товариства «Кредит Європа Банк» (код ЄДРПОУ 34576883) з Державного бюджету України

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.М. Кобилянський