Постанова № 43611551, 16.04.2015, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2015 р. 11 год. 20 хв.м. ХерсонСправа № 821/524/15-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - Новокаховська ОДПІ, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.06.2014 № 1643296, яким йому визначено податкове зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб в сумі 181,66 грн.

Грошове зобов'язання за спірним податковим повідомленням-рішенням прийняте Новокаховською ОДПІ на підставі пп. 269.1.1 п. 269.1 ст. 269, пп. 270.1.2 п. 270.1 ст. 270 ПК України, за змістом яких до об'єктів оподаткування належать земельні частки (паї), а їх власники є платниками земельного податку.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що не маючи можливості самостійно обробляти свою земельну ділянку, надав її в користування СТОВ ім. Шевченка та з 2011 по 2014 рік отримував орендну плату. Орендар протягом 2011 - 2014 років був платником фіксованого сільськогосподарського податку та здійснював його сплату. Про податкове повідомлення-рішення та наявність податкового боргу дізнався з ухвали суду про відкриття провадження у справі та копій матеріалів справи; не пам'ятає, щоб отримував податкове повідомлення-рішення поштою, а тому вважає визначене ним зобов'язання неузгодженим.

З нарахуванням земельного податку позивач не погоджується, та, посилаючись на п. 281.3 ст. 281 ПК України, вказує, що оскільки СТОВ ім. Шевченка є платником фіксованого сільськогосподарського податку, то він не є платником земельного податку, оскільки таку сплату здійснює користувач земельною ділянкою.

Від відповідача до суду надійшло письмове заперечення проти позову, в якому він в задоволенні позову просить відмовити та зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було вручено позивачу особисто під підпис, тим самим спростовується твердження позивача про факт його необізнаності щодо прийняття відносно нього податкового повідомлення-рішення.

Щодо обов'язку позивача сплачувати земельний податок, то відповідач посилається на те, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (п. 286.1 ПК України).

Згідно даних державного земельного кадастру право власності на зазначену вище земельну ділянку належить гр. ОСОБА_1, інформація щодо передачі в оренду цієї земельної ділянки відсутня.

Згідно з частиною 5 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Отже, оскільки права оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, то фізичні особи не звільняються від сплати земельного податку за земельні частки (паї), що передані в оренду платнику фіксованого сільськогосподарського податку на підставі договору оренди, який не зареєстрований в державному земельному кадастрі.

Розглядати справу сторони просили без участі своїх представників в письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 7,83 га на території Гаврилівської сільської ради на підставі державного акта на право приватної власності на землю.

1 серпня 2011 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та СТОВ ім. Шевченка (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування на 5 років земельні ділянки загальною площею 7,83 га на території Гаврилівської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області для ведення сільськогосподарського виробництва.

Сам факт передання земельних ділянок у користування та користування ними СТОВ ім. Шевченка не заперечується відповідачем та підтверджується письмовими доказами.

Згідно копії акта позапланової виїзної перевірки СТОВ ім. Шевченка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 вересня 2011 року по 31 грудня 2013 року (акт від 29.09.2014 № 35-22/03784893; далі - акт перевірки), проведеної Новокаховською ОДПІ, та додатку до податкової декларації з фіксованого сільськогосподарського податку "Відомості про наявність земельних ділянок" СТОВ ім. Шевченка за 2014 рік вбачається, що протягом перевіреного періоду СТОВ ім. Шевченка було платником фіксованого сільськогосподарського податку.

В податковій декларації СТОВ ім. Шевченка, звітуючи про наявні в нього земельні ділянки, врахувало і земельну ділянку загальною площею 7,83 га, орендовану у позивача.

Що стосується правомірності нарахування позивачу земельного податку за вказаних обставин, то суд звертає увагу на таке.

Відповідно до пункту 301.1 статті 301 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками фіксованого сільськогосподарського податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників згідно з пунктом 302.1 статті 302 Податкового кодексу України є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Таким чином, ПК України обумовлює набуття статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку часткою сільськогосподарського товаровиробництва, яка повинна перевищувати 75 відсотків загального обсягу доходу суб'єкта господарювання.

Разом з тим, що стосується об'єкта оподаткування, в даному разі площі сільськогосподарських угідь, то податковим законодавством передбачено, що вони повинні перебувати у власності або користуванні сільськогосподарського товаровиробника, а їх оренда є лише однією із форм такого користування. Вимог щодо документального оформлення такого користування (правовстановлюючих документів) ПК України не встановлює.

Наведені висновки узгоджуються з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в інформаційному листі від 28.12.2012 N 2614/12/13-12, який також зазначив, що податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника. Враховуючи пріоритетність застосування норм Податкового кодексу України перед нормами інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин, варто визнати, що недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку. Відсутні будь-які підстави для розмежування сільськогосподарської продукції на ту, що отримана на належно оформлених земельних ділянках, право оренди яких зареєстровано, та на ту, що вирощена на ділянках, оренда чи інше право користування якими оформлені з недоліками. Отже, об'єктом оподаткування є ті сільськогосподарські угіддя, що перебувають у власності або в користуванні платника податку на будь-яких умовах, включаючи, але не обмежуючись, орендою.

За змістом зазначеного вище акта перевірки СТОВ ім. Шевченка, у перевіреному період останнє було платником фіксованого сільськогосподарського податку, перевіркою частки сільськогогосподарського товаровиробництва контролюючим органом порушень не встановлено.

Факт користування земельною ділянкою позивача СТОВ ім. Шевченка встановлено судом, зазначена ділянка врахована СТОВ ім. Шевченка в своєму податковому обліку.

За приписами п. 281.3 ст. 281 ПК України від сплати податку звільняються на період дії фіксованого сільськогосподарського податку власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику фіксованого сільськогосподарського податку.

З огляду на викладене, нарахування позивачу контролюючим органом земельного податку за спірним податковим повідомлення-рішенням є протиправним, а тому це рішення підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.06.2014 № 1643296.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у сумі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Попов В.Ф.

кат. 8.3.13