Постанова № 43611412, 10.04.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10 квітня 2015 р. №820/1760/15

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання Ільницької І.Л.

представників : позивача - ОСОБА_1, відповідача - Павленко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області за № 36186-17 від 24.09.2014 на суму 632,65 грн., № 36187-17 від 24.09.2014 на суму 793,85 грн., № 36188-17 від 24.09.2014 на суму 655,21 грн., № 36189-17 від 24.09.2014 на суму 258,03 грн., № 36190-17 від 24.09.2014 на суму 14 359,32 грн., № 36191-17 від 24.09.2014 на суму 24 915,90 грн., № 36192-17 від 24.09.2014 на суму 19 406,59 грн., № 36193-17 від 24.09.2014 на суму 136563,87 грн., № 36186-17 від 24.09.2014 на суму 611,95 грн., № 36187-17 від 24.09.2014 на суму 815,93 грн., № 36188-17 від 24.09.2014 на суму 679,95 грн., № 36189-17 від 24.09.2014 на суму 271,98 грн., № 36190-17 від 24.09.2014 на суму 14890,83 грн., № 36191-17 від 24.09.2014 на суму 22234,25 грн., № 36192-17 від 24.09.2014 на суму 19344,47 грн., № 36193-17 від 24.09.2014 на суму 138590,07 грн.

Представник позивача у судовому засідання позов підтримав у повному обсязі та в обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення є такими, що не відповідають вимогам Податкового кодексу України, Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1236 від 28.11.2012 року (надалі- Порядок направлення рішень) та Порядку надання контролюючими органами за місцем проживання (реєстрації) платників податків податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідним контролюючим органам за місцезнаходження об'єктів житлової нерухомості інформації про результати звірки щодо кількості об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб - платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та розмірів житлової площі таких об'єктів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України № 508 від 26.09.2013 року (надалі- Порядок), порушують права та законні інтереси позивача, а тому просив їх визнати протиправними та скасувати у повному обсязі. Крім того, зазначив, що при проведенні розрахунків податку відповідачем допущено технічну помилку, у зв'язку з чим позивачу направлено 31.10.2014 року лист, відповідно до якого податкова просить вважати вірними інші суми податкових рішень, ніж ті, що зазначені в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, проте нормами Податкового кодексу України направлення даних листів з метою зміни суми в податкових повідомленнях-рішеннях не передбачено. Також, зазначив, що у всіх оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях невірно розрахована сумарна житлова площа, що підлягає оподаткуванню та база оподаткування, що входять до складових розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Позивач зазначив, що розрахунок податку зроблений без урахування факту відчуження ним протягом звітного 2013 року окремих квартир, що підтверджується матеріалами справи: договір купівлі-продажу № 2624 від 04.12.2013 року, відповідно до якого позивачем відчужено квартиру № 184 за адресою: АДРЕСА_1 та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 13929698 від 04.12.2013 року; договір купівлі-продажу № 2809 від 25.12.2013 року, відповідно до якого позивачем відчужено квартиру № 181 за адресою: АДРЕСА_1. та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 15424232 від 25.12.2013 року; договір купівлі-продажу № 3664 від 30.12.2013 року, відповідно до якого позивачем відчужено квартиру № 171 за адресою: АДРЕСА_1 та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 15746865 від 30.12.2013 року; договір купівлі-продажу № 911 від 15.04.2013 року, відповідно до якого позивачем відчужено квартиру № 146 за адресою: АДРЕСА_1, корп.1 та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 2434597 від 15.04.2013 року; договір купівлі-продажу № 612 від 25.03.2013 року, відповідно до якого позивачем відчужено квартиру № 4 за адресою: АДРЕСА_1, корп. 3 та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 1591030 від 25.03.2013 року; договір купівлі-продажу № 2445 від 06.09.2013 року, відповідно до якого позивачем відчужено квартиру № 20 за адресою: АДРЕСА_1, корп. 4 та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 9026791 від 06.09.2013 року; договір купівлі-продажу № 2003 від 16.07.2013 року, відповідно до якого позивачем відчужено квартиру № 13 за адресою: АДРЕСА_1, корп. 4 та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 6298012 від 16.07.2013 року.

Представник відповідача, Індустріальної об'єднаної податкової інспекції м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківської області, у судовому засіданні проти позову заперечував зазначив розрахунок сум, зазначених в податкових повідомленнях-рішеннях зроблено на підставі даних, отриманих з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наданих реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що фахівцями Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області відповідно до ст. 265 Податкового кодексу України та на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу було нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та направлено податкові повідомлення - рішення від 24.09.2014 року за № 36193-17 на суму 136563,87 грн., № 36190-17 на суму 14 359,32 грн., № 36186-17 на суму 632,65 грн., № 36189-17 на суму 258,03 грн., № 36188-17 на суму 655,21 грн. № 36191-17 на суму 24 915,90 грн., № 36192-17 на суму 19 406,59 грн., № 36187-17 на суму 793,85 грн.

З пояснень представника відповідача в судовому засіданні та поданих розрахунків судом встановлено, що відповідачем при розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зазначено що всі об'єкти нерухомості, окрім тих, по яким в розрахунку зазначено період перебування їх у власності позивача, перебували у власності позивача повний календарний рік.

Проте суд з такими висновками відповідача не погоджується та зазначає, відповідно до п.п. 265.8.1 п. 265.8 ст. 265 Податкового кодексу України у разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому виникло право власності.

Судом досліджено в ході розгляду справи, що на протязі 2013 року позивачем, на підставі укладених в порядку, визначеному чинним законодавством, договорів, було відчужено частину квартир, а саме квартири №№ 146, 171, 181, 184 за адресою: АДРЕСА_1 за адресою: АДРЕСА_2, 20 за адресою: АДРЕСА_1, корп. 4, що підтверджується договорами купівлі - продажу та витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які містяться в матеріалах справи. При цьому подані розрахунки не містять періоду нарахування за зазначеними квартирами у відповідності до п.п. 265.8.1 п. 265.8 ст. 265 Податкового кодексу України. У зв'язку з чим, суд приходить до висновку про невідповідність розрахунку вимогам чинного законодавства.

Згідно п.п. 265.7.3 п. 265.7 ст. 265 Податкового кодексу України у разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення.

Доказів проведення відповідачем перерахунку податку на підставі первинних документів, а саме, договорів купівлі-продажу до суду не подано.

Відповідачем не надано доказів того, що об'єкти оподаткування - об'єкти житлової нерухомості, а саме квартири №№ 146, 171, 181, 184 за адресою: АДРЕСА_1 за адресою: АДРЕСА_2, 20 за адресою: АДРЕСА_1, корп. 4А, згідно до яких на підставі розрахунку винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, перебували на праві власності у позивача повний календарний 2013 рік, відповідно до п.п. 265.8.1 п. 265.8 ст. 265 Податкового кодексу України.

Крім того, суд зауважує, що представником відповідача не заперечувався факт того, що до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень внесено арифметично невірно розраховані суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки листом від 31.10.2014 року за № 12683/20-36-17-01-13 «Про надання інформації» доведено інші суми податку, що підлягають сплаті.

Також, усупереч вимог п.п. 4, 5 "Порядку надання контролюючими органами за місцем проживання (реєстрації) платників податків податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідним контролюючим органам за місцезнаходження об'єктів житлової нерухомості інформації про результати звірки щодо кількості об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб - платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та розмірів житлової площі таких об'єктів", затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України № 508 від 26.09.2013 року, Індустріальною ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області протягом 2013 року не було направлено повідомлення про запрошення платника податків до контролюючого органу з метою проведення звірки кількості об'єктів нерухомості, що перебувають у власності платника податків та площі зазначених об'єктів нерухомості.

Відповідно до п. 58.2 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи за окремим податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2013 рік, відповідачем на адресу позивача в порушення приписів п. 58.2 ст. 58 Податкового кодексу України направлено вісім податкових повідомлень - рішень.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин вимоги позивача про скасування податкових повідомлень - рішень № 36186-17 від 24.09.2014р. на суму 632,65 грн., № 36187-17 від 24.09.2014р. на суму 793,85 грн., № 36188-17 від 24.09.2014р. на суму 655,21 грн., № 36189-17 від 24.09.2014р. на суму 258,03 грн., № 36190-17 від 24.09.2014р. на суму 14 359,32 грн., № 36191-17 від 24.09.2014р. на суму 24 915,90 грн.; № 36192-17 від 24.09.2014р. на суму 19 406,59 грн.; № 36193-17 від 24.09.2014р. на суму 136563,87 грн. підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про скасування податкових повідомлень - рішень № 36186-17 від 24.09.2014 на суму 611,95 грн., № 36187-17 від 24.09.2014 на суму 815,93 грн., № 36188-17 від 24.09.2014 на суму 679,95 грн., № 36189-17 від 24.09.2014 на суму 271,98 грн., № 36190-17 від 24.09.2014 на суму 14890,83 грн., № 36191-17 від 24.09.2014 на суму 22234,25 грн., № 36192-17 від 24.09.2014 на суму 19344,47 грн., № 36193-17 від 24.09.2014 на суму 138590,07 грн., судом встановлено наступне.

Судом досліджено лист відповідача від 31.10.2014 року за № 12683/20-36-17-01-13 «Про надання інформації», направлений на адресу позивача, відповідно до якого, у зв'язку з технічною помилкою при розрахунку сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, податкова просить вважати в податкових повідомленнях - рішеннях вірними наступні суми податків: № 36186-17 - 611,95 грн.; № 36187-17 - 815,93 грн.; № 36188-17 - 679,95 грн.; № 36189-17 - 271,98 грн.; № 36190-17 - 14890,83 грн.; № 36191-17 - 22234,25 грн.; № 36192-17 - 19344,47 грн.; № 36193-17 - 138590,07 грн.

У листі також вказано, що він є невід'ємною частиною податкових повідомлень-рішень від 24.09.2014 року № 36186-17, № 36187-17, № 36188-17, № 36189-17, № 36190-17, № 36191-17, № 36192-17, № 36193-17.

Відповідно до п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Суд не приймає зазначений лист, як належний та допустимий доказ у справі, оскільки приписами Податкового кодексу України не передбачено правової можливості контролюючого органу самостійно змінювати розраховані суми податку в податкових повідомленнях-рішеннях шляхом направлення листів.

Відповідно до п. 3.4 розділу 3 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1236 від 28.11.2012 року, винесення нового податкового повідомлення-рішення (зі збільшеною чи зменшеною сумою) можливо лише внаслідок змінення сум за результатами адміністративного чи судового оскарження податкового повідомлення-рішення.

У зв'язку з чим, суд приходить до висновку що зазначеним листом не може бути доведено платнику податку нову суму податку, що підлягає сплаті за прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями. З огляду на приписи ст. 60 Податкового кодексу України на збільшену суму повинно виноситися окреме податкове повідомлення-рішення.

Отже лист Ідустріальної ОДПІ № 12683/20-36-17-01-13 від 31.10.2014 року не є рішенням податкового органу, що порушує права та обов'язки позивача, оскільки не покладає на позивача жодних обов'язків у зв'язку з його направленням.

Судовим розглядом встановлено що Індустріальною ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківської області не приймались податкові повідомлення - рішення від 24.09.2014 року за № 36186-17 на суму 611,95 грн., за № 36187-17 на суму 815,93 грн., за № 36188-17 від 24.09.2014 на суму 679,95 грн., за № 36189-17 від 24.09.2014 на суму 271,98 грн., за № 36190-17 від 24.09.2014 на суму 14890,83 грн., за № 36191-17 від 24.09.2014 на суму 22234,25 грн., за № 36192-17 від 24.09.2014 на суму 19344,47 грн., за № 36193-17 від 24.09.2014 на суму 138590,07 грн., відтак дані податкові повідомлення-рішення не можуть бути предметом судового розгляду, отже позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки відповідна сторона у спірних правовідносинах діяла не у відповідності до вищезазначених нормативних приписів, що призвело до порушення прав та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, які підлягають судовому захисту.

На виконання вимог КАС України, а саме Глави 7 Розділу 2, суд вважає за необхідне розподілити судові витрати.

Суд зазначає, що порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 19.09.2013 року N 590-VII, який набув чинності 23.10.2013 року, внесені зміни до Закону України "Про судовий збір", зокрема, відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Таким чином, відповідно до відхиленої частини вимоги, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 решту суми судового збору в розмірі 1948,80 грн. на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 6, 9, 10, 11, 70, 71, 86, 159- 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 36186-17 від 24.09.2014р. на суму 632,65 грн., № 36187-17 від 24.09.2014р. на суму 793,85 грн., № 36188-17 від 24.09.2014р. на суму 655,21 грн., № 36189-17 від 24.09.2014р. на суму 258,03 грн., № 36190-17 від 24.09.2014р. на суму 14 359,32 грн., № 36191-17 від 24.09.2014р. на суму 24 915,90 грн.; № 36192-17 від 24.09.2014р. на суму 19 406,59 грн.; № 36193-17 від 24.09.2014р. на суму 136563,87 грн..

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_3, код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (р/р 31217206784011, платник - УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова, МФО 851011, код ЄДР 37999628, юридична адреса: м.Харків, вул. Плеханівська 29) судовий збір в сумі 1948,80 грн. (одна тисяча дев'ятсот сорок вісім гривень 80 копійок).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 10 квітня 2015 року.

Суддя Волошин Д.А.