Постанова № 43610211, 03.04.2015, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2015 року Справа № 803/485/15-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Шепталової А.П.,

за участю представника позивача Хохлова В.О,

представника відповідача Левчук І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» до Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (далі - ДП «Волиньстандартметрологія») звернулося з адміністративним позовом до Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції (далі - Другий відділ ДВС Луцького МУЮ) про скасування постанови про накладення штрафу від 19.11.2014 року ВП №45284820.

Позов обґрунтовано тим, що на виконанні в Другому відділі ДВС Луцького МУЮ перебуває виконавчий лист №161/11175/14-ц від 30.10.2014 року виданий Луцьким міськрайонним судом про поновлення ОСОБА_3 на посаді начальника метрологічного центру ДП «Волиньстандартметрологія». 03.11.2014 року державним виконавцем Другого відділу ДВС Луцького МУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №45284820.

У зв'язку з невиконанням виконавчого листа 19.11.2014 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника ДП «Волиньстандартметрологія» в розмірі 1020 грн.

Позивач вважає, що оскаржувана постанова про накладення штрафу від 19.11.2014 року ВП №45284820 не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню, так як невиконання рішення Луцького міськрайонного суду від 29.10.2014 року мало місце з поважних причин, а саме відсутністю станом на 30.10.2014 року в штатному розписі ДП «Волиньстандартметрологія» структурної одиниці - метрологічного центру та посади начальника метрологічного центру. Крім того вказує, що постанову про відкриття виконавчого провадження виніс державний виконавець Левчук І. О., а постанову про накладення штрафу ОСОБА_4, що суперечить п. 6.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, яким зазначено, що передача виконавчого провадження в межах одного органу ДВС здійснюється за письмовим дорученням начальника відділу. Також при винесенні вказаної постанови, в порушення ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець не встановив новий строк для виконання рішення.

З врахуванням викладеного позивач просить скасувати постанову про накладення штрафу від 19.11.2014 року ВП №45284820.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, просила в його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов до задоволення не підлягає, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів.

Частина 1 статті 17 КАС України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з частиною 1 статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №3, визначаючи предметну та територіальну підсудність справ з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, зазначено, що за приписами пункту 5 частини першої статті 18, частини шостої статті 181 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої статті 18 цього Кодексу, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист, незалежно від статусу позивача у виконавчому провадженні. При цьому місцевим загальним судам як адміністративним судам також предметно підсудні адміністративні справи з приводу оскарження постанов державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу в ході виконання ними ухвалених цими судами рішень (пункт 5 частини першої статті 18 КАС України).

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» відповідно до статей 28, 41, 89 Закону України «Про виконавче провадження» при визначених умовах у разі невиконання боржником рішення самостійно державний виконавець виносить постанови про стягнення виконавчого збору, про накладення штрафу та про стягнення витрат, пов'язаних із організацією та проведенням виконавчих дій. За змістом пункту 7 частини 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами. У зв'язку із цим справи щодо оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях стосовно примусового виконання судового рішення у цивільній справі, належать до компетенції адміністративних судів. Таким чином розгляд даної справи віднесено до компетенції Волинського окружного адміністративного суду.

Правовідносини у сфері примусового виконання судових рішень регулюються Законом України «Про виконавче провадження» та прийнятими на його виконання нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно i в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як передбачає частина 2 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Таким чином, відповідний суб'єкт владних повноважень повинен діяти згідно вимог закону, оскільки його повноваження визначені у законі.

Судом встановлено, що на підставі виконавчого листа №161/11175/14-ц від 30.10.2014 року, виданого Луцьким міськрайонним судом про поновлення ОСОБА_3 на посаді начальника метрологічного центру ДП «Волиньстандартметрологія», державним виконавцем Другого відділу ДВС Луцького МУЮ Левчук І. О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №45284820 та надано строк для добровільного виконання рішення суду до 18.11.2014 року. В судовому засіданні встановлено, що й не заперечується представниками сторін, дану постанову ДП «Волиньстандартметрологія» було отримано 04.11.2014 року.

При виході державним виконавцем за адресою ДП «Волиньстандартметрологія» з метою перевірки виконання виконавчого листа №161/11175/14-ц від 29.10.2014 року встановлено, що виконавчий лист не виконано про що складено акт державного виконавця від 19.11.2014 року в присутності ОСОБА_3 та понятих. У зв'язку з невиконанням рішення суду в добровільному порядку, у відповідності до ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження», 19.11.2014 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу, якою на ДП «Волиньстандартметрологія» накладено штраф в сумі 1 020 грн.

Надаючи правову оцінку постанові від 19.11.2014 року про накладення штрафу суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

В силу положень частини 1 статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

В судовому засіданні встановлено, що 29.10.2014 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області в порядку ЦПК України винесено рішення, яким поновлено ОСОБА_3 на посаді начальника метрологічного центру ДП «Волиньстандартметрологія», рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання, на підставі якого 30.10.2014 року видано виконавчий лист.

30.10.2014 року ДП «Волиньстандартметрологія» звернулося до Луцького міськрайонного суду з заявою про роз'яснення резолютивної частини рішення щодо поновлення на посаді ОСОБА_3 у зв'язку з відсутністю такої посади у штатному розписі. Як стверджено представником позивача, рішенням Луцького міськрайонного суду від 12.11.2014 року відмовлено в задоволенні даної заяви. Згодом Апеляційним судом Волинської області дане рішення залишено без змін.

03.11.2014 року, за заявою ОСОБА_3 про примусове виконання виконавчого листа, державним виконавцем Другого відділу ДВС Луцького МУЮ відкрито виконавче провадження ВП №45284820 та надано боржнику строк для добровільного виконання до 18.11.2014 року включно.

ДП «Волиньстандартметрологія» 04.11.2014 року звернулось до виконавчої служби з заявою про зупинення виконавчого провадження до розгляду Луцьким міськрайонним судом заяви ДП «Волиньстандартметрологія» від 30.10.2014 року про роз'яснення резолютивної частини рішення.

19.11.2014 року державним виконавцем при виході за адресою ДП «Волиньстандартметрологія», з метою перевірки виконання виконавчого листа №161/11175/14-ц від 29.10.2014 року встановлено, що виконавчий лист не виконано про що складено акт. У зв'язку з невиконанням рішення суду в добровільному порядку, 19.11.2014 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу, якою на ДП «Волиньстандартметрологія» накладено штраф в сумі 1 020 грн.

27.11.2014 року ДП «Волиньстандартметрологія» до Луцького міськрайонного суду в порядку ЦПК України подало скаргу на дії ДВС в якій просило скасувати постанову ДВС від 19.11.2014 року про накладення штрафу в сумі 1 020 грн. Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 12.01.2015 року, яка залишена без змін Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 02.03.2015 року, провадження в даній справі закрито з посиланням на те, що оскарження даної постанови ДВС можливе лише в порядку адміністративного судочинства. Дана ухвала від 02.03.2015 року, як вбачається з відтиску штемпеля вхідної кореспонденції ДП «Волиньстандартметрологія» надійшла 13.03.2015 року.

Як вбачається з вхідного штемпеля Волинського окружного адміністративного суду з позовом про скасування постанови ДВС в порядку КАС України ДП «Волиньстандартметрологія» звернулося 16.03.2015 року. За таких обставин, суд вважає, що при зверненні до адміністративного суду позивачем не пропущено передбачений ч. 2 ст. 181 КАС України десятиденний строк.

На думку суду, звернення боржника до ДВС з заявою про зупинення виконавчого провадження через подачу заяви до суду в порядку ЦПК України про роз'яснення судового рішення та з відсутністю станом на 30.10.2014 року в штатному розписі підприємства посади начальника метрологічного центру, як підстав для невиконання рішення суду про поновлення на посаді з поважних причин не є вірним, оскільки позивачем не вчинено всіх можливих активних дій, спрямованих на виконання цього рішення та не може свідчити про підставність і належність таких доказів та виправдовувати невиконання судового рішення, а відтак накладення штрафу ДВС за невиконання рішення прийнято з дотриманням норм діючого законодавства.

Крім того, як встановлено в судовому засіданні, наказом від 05.01.2015 року по ДП «Волиньстандартметрологія», ОСОБА_3 поновлено на посаді начальника метрологічного центру поза штатом, тобто з часу винесення оскаржуваної постанови ДВС про накладення штрафу і на день поновлення, на підприємстві ДП «Волиньстандартметрологія» будь-яких обставин щодо поважності причин невиконання рішення суду про поновлення на роботі не змінилося і в судовому засіданні представником боржника не наведено.

Судом не приймаються до уваги доводи представника позивача щодо неможливості виконання рішення суду в порядку і спосіб, встановлений судом, оскільки відповідно до статті 14 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За таких обставин, враховуючи відсутність у державного виконавця станом на 19.11.2014 року доказів виконання ДП «Волиньстандартметрологія» виконавчого листа №161/11175/14-ц, виданого 30.10.2014 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області, в строк, наданий для самостійного виконання, постанова від 19.11.2014 року ВП №45284820 про накладення штрафу в розмірі 1 020 грн. винесена правомірно та відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», при цьому не зазначення в ній нового терміну для виконання рішення суду не є підставою для її скасування судом, оскільки передбачення нового терміну впливає лише на правомірність винесення повторної постанови про накладення штрафу в подвійному розмірі за невиконання рішення суду без поважних причин.

Крім того, суд не бере до уваги посилання позивача, як підставу для скасування оскаржуваної постанови про порушення ДВС п. 6.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, який передбачає передачу виконавчого провадження в межах одного органу ДВС за письмовим дорученням начальника відділу з посиланням на те, що постанову про відкриття виконавчого провадження виніс державний виконавець Левчук І. О., а постанову про накладення штрафу ОСОБА_4 Як встановлено в судовому засіданні дане виконавче провадження не передавалося виконавцю ОСОБА_4, а він лише виконував обов'язки державного виконавця Левчук О. І. на період її відпустки, що підтверджується оглянутим в судовому засіданні та долученим до матеріалів справи наказом про надання відпустки Левчук І. О. від 18.11.2014 року №1335/14. Оскільки форма способу передачі виконавчого провадження від одного державного виконавця до іншого діючим законодавством про виконавче провадження не регламентована, тому зазначення про виконання обов'язків іншим виконавцем під час перебування у відпустці першого, відповідає вимогам закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже в судовому засіданні не підтвердилися обставини щодо порушення відповідачем прав, свобод та інтересів позивача, а стороною позивача не надано суду належних доказів на підтвердження позовних вимог.

Відповідачем під час розгляду справи надано суду належні та допустимі докази щодо спростування позовних вимог та обґрунтування правомірності винесення постанови про накладення штрафу від 19.11.2014 року ВП №45284820, а відтак оскаржувана постанова від 19.11.2014 року ВП №45284820 відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог та відмову в задоволенні позову.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру - 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно із частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

З платіжних доручень №4961 від 16.03.2015 року та №4974 від 23.03.2015 року вбачається, що позивачем сплачено судовий збір з вимог майнового характеру в сумі 182,70 грн., тобто 10% ставки судового збору.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2015 року становить 1 218,00 грн.

Таким чином, будь-який адміністративний позов майнового характеру підлягає оплаті судовим збором у сумі 1 827 грн. (не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати).

Враховуючи те, що судом відмовлено в задоволенні позовних вимог про скасування постанови, тому згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з позивача підлягає до стягнення решта суми судового збору: 1 827 грн. - 182,70 грн. (сплачена сума) = 1 644,30 грн.

Таким чином з ДП «Волиньстандартметрологія» слід стягнути на користь бюджету України несплачену суму судового збору в розмірі 1 644,30 грн.

Керуючись статтями 2, 11, 17, 71, 158, 160, 162, 163, 181, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статтей 1, 11, 19, 75, 89 Закону України «Про виконавче провадження», суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» до Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції про скасування постанови про накладення штрафу від 19.11.2014 року ВП №45284820 відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (43000, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Світла, будинок 4, код ЄДРПОУ 02568058) на користь Державного бюджету України несплачену суму судового збору у розмірі 1 644 (одну тисячу шістсот сорок чотири) гривні 30 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде виготовлена в повному обсязі 08 квітня 2015 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий С.Ф. Костюкевич