Постанова № 43610198, 14.04.2015, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

14 квітня 2015 р. Справа № 802/794/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Слободонюка М.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області

до: приватного підприємства "ДСС Груп"

про: накладення арешту на кошти та інші цінності

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся позивач - Вінницька об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ) з адміністративним позовом до відповідача - приватного підприємства "ДСС Груп" (далі - ПП "ДСС Груп") про накладення арешту на кошти та інші цінності.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що станом на 23.03.2015р. за ПП "ДСС Груп" існує податковий борг в сумі 27443,00 грн., а майно яке б стало джерелом його погашення у відповідача відсутнє, що згідно п. п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України є підставою для звернення до суду із позовом про накладення арешту на кошти, які знаходяться на рахунках ПП "ДСС Груп" у банках.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, проте подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження та зазначив, що позов підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання також не з`явився, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлений вчасно та належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 02.04.2015р., яке міститься в матеріалах справи.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 4 статті 122 та частин 4, 6 статті 128 КАС України, суд вважає, що наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що ПП "ДСС Груп" перебуває на обліку у Вінницькій ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області від 16.06.2008 року.

Встановлено, що станом на дату звернення до суду за відповідачем згідно наявного у матеріалах справи розрахунку (а.с. 4) числиться податковий борг в сумі 27443,00 грн., з яких 13065,00 грн. з податку на прибуток приватних підприємств та 14378,00 грн. з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів. Наявність у відповідача вказаної заборгованості також підтверджується витягом з облікової картки платника податку (а.с. 15), податковими деклараціями з податку на прибуток підприємства від 01.03.2015 року та з податку на додану вартість від 20.01.2015 року (а.с. 9-13), податковими повідомленнями-рішеннями №0003262204 та № 0003252204 від 08.04.2014 року (а.с.8).

Згідно п.49.1 ст. 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

Згідно зі статтею 59 Податкового кодексу України, податковим органом вживались заходи щодо погашення платником податкового боргу шляхом направлення податкової вимоги № 5698-25 від 18.11.2014 року (а.с.22, на звороті). Однак, податкова вимога залишилась без виконання.

Згідно із п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Відповідно до п. 88.1, 88.2 ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу, право на яку виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Підстави виникнення права податкової застави визначені статтею 89 ПК України. Зокрема підпунктом 89.1.1 пункту 89.1 цієї статті передбачено, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Як вбачається із матеріалів справи, для погашення податкового боргу відповідача податковим органом було вчинено дії з метою проведення опису майна підприємства, проте майна, що могло б бути описано у податкову заставу не виявлено. Так, довідками Центру надання послуг пов'язаних з використанням автотранспортних засобів при УДАІ УМВС у Вінницькій області вх.7748/10 (а.с.18), інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 34954395 від 16.03.2015 року (а.с.17), інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно НОМЕР_1 від 16.03.2015 року, інформаційною довідкою з Державного реєстру іпотек №34954741 від 16.03.2015 року, інформаційною довідкою з Державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна НОМЕР_2 від 16.03.2015 року підтверджується факт відсутності у відповідача іншого рухомого чи нерухомого майна, яке могло б бути джерелом погашення податкового боргу.

Пунктом 94.1 статті 94 ПК України передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно із п. п. 94.4. ст. 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. При цьому в силу вимог абзацу 2 п. п. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Відповідно до п. п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що у ПП "ДСС Груп" відсутнє майно для погашення податкового боргу в сумі 27443,00 грн., що повністю підтверджується належними і допустимими доказами, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення вимог адміністративного позову та накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача у банківських установах з метою забезпечення виконання ним своїх грошових зобов'язань перед бюджетом.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також враховуючи відсутність витрат позивача, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Накласти арешт на кошти та інші цінності приватного підприємства "ДСС Груп"" (код ЄДРПОУ 35997299, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Івана Бевза, буд. 34, оф. 211), що знаходяться в банківських установах на суму податкового боргу у розмірі 27443 (двадцять сім тисяч чотириста сорок три) гривні 00 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Слободонюк Михайло Васильович