Рішення № 43608925, 09.04.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №477/2737/14-ц 09.04.2015 09.04.2015 09.04.2015

Провадження №22-ц/784/953/15

Категорія 27 Головуючий у першій інстанції - Семенова Л.М.

Доповідач апеляційного суду - Шаманська Н.О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 квітня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Шаманської Н.О.,

суддів - Данилової О.О., Лівінського І.В,.

при секретарі судового засідання - Свіщуку О.В.,

за участю: відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 3 березня 2015 року, ухваленого за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»

(далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна»)

до

ОСОБА_3,

ОСОБА_4

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2014 р. ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 1 серпня 2006 р. між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого був ПАТ «ОТП Банк Україна», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № CL-401/13/2006 про надання останньому кредиту у сумі 29 368,14 дол. США зі сплатою 12,5% річних, строком до 31 липня 2012 р.

Одночасно, з метою забезпечення виконання кредитного договору з відповідачкою ОСОБА_4 укладено договір поруки, за умовами якого вона зобов'язувалась солідарно відповідати за повне і несвоєчасне виконання ОСОБА_3 зобов'язань перед АКБ «Райффайзенбанк Україна» за вищезазначеним договором.

Посилаючись на порушення ОСОБА_3 своїх зобов'язань, що призвело до заборгованості за кредитним договором, позивач, який набув права вимоги за цим договором, просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість, яка станом на 24 листопада 2014 р. становить 128 074,18 дол. США, що еквівалентно 1 933 438, 56 грн., з яких: 20 756, 29 дол. США, що еквівалентно 313 341 грн. 93 коп. - прострочена заборгованість по кредиту, 6 786, 54 дол. США, що еквівалентно 102 451 грн. 24 коп. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом; 100 531, 35 дол. США (1 517 645, 39 коп.) - пені.

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 3 березня 2015 р. позов ПАТ «ОТП Факторинг Україна» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь позивача 20 756, 29 дол. США заборгованості за кредитом, 6 786, 54 дол. США - заборгованості за процентами та 350 000 грн. пені. Розподілені судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на незаконність рішення суду та неповне з'ясування обставин справи, пропуск позивачем строку позовної давності, просив його скасувати та постановити нове про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов в частині стягнення кредиту та процентів за користування ним, суд першої інстанції виходив з того, що кінцевий термін виконання зобов'язань за кредитним договором закінчився 31 липня 2012 р. , а тому, звернувшись з позовом у серпні 2014 р. позивач не пропустив строк позовної давності.

Проте, не з усіма висновками суду першої інстанції можна погодитись.

Так з матеріалів справи вбачається, що 1 серпня 2006 р. між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого був ПАТ «ОТП Банк Україна», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № CL-401/13/2006 про надання останньому кредиту у сумі 29 368,14 дол. США зі сплатою 12,5% річних, строком до 31 липня 2012 р.

Одночасно, з метою забезпечення виконання кредитного договору з відповідачкою ОСОБА_4 укладено договір поруки, за умовами якого вона зобов'язувалась солідарно відповідати за повне і несвоєчасне виконання ОСОБА_3 зобов'язань перед АКБ «Райффайзенбанк Україна» за вищезазначеним договором.

10 грудня 2010 р. між ПАТ «ОТП Банк Україна» (продавцем) та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за умовами якого продавець продав (переуступив) покупцю права на кредитний портфель, який включає в себе кредитні договори (перелік яких міститься у Додатку № 1 до цього договору), а покупець прийняв такий кредитний портфель та зобов'язувався сплатити на користь продавця винагороду.

Свої зобов'язання за кредитним договором, починаючи з 13 липня 2009 р. відповідач не виконував, в зв'язку з чим утворилась заборгованість.

Відповідно до п. 1.9 кредитного договору, Банк має право вимагати виконання боргових зобов'язань по кредиту в цілому або у визначеній кредитором частині у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань.

Згідно досудової вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, датованої 1 липня 2011 року за № 18015, та направленої ОСОБА_3 ТОВ «ОТП Факторинг Україна», останнє попередило позичальника про відступлення прав вимоги за цим договором кредиту від АТ «ОТП Банк» до ТОВ «Факторинг Україна», про наявний борг та висунуло вимогу про дострокове виконання боргових зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі (а.с. 18).

Така ж вимога була направлена й на адресу поручителя ОСОБА_4 , але 6 березня 2012 р. за № 53172 ( а.с. 19) .

Отже, новий кредитор на підставі ч. 2 ст. 1054 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання, тим самим змінивши і позовну давність у спірних правовідносинах .

Згідно розрахунку Банка заборгованість за вищевказаним Договором кредиту станом на 24 листопада 2014 року за кредитом становить 20 756 доларів США, за відсотками - 6786,54 долари США, та нарахована пеня в сумі 1 517 645,39 грн. (а.с. 66-67).

Звертаючись до суду у 16 липня 2014 р. (позовну заяву здано на пошту а.с. 46 ), позивач просив стягнути з відповідачів заборгованість, починаючи з 2009 р.

Проте, відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку позовної давності починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина перша та п'ята ст. 261 ЦК України).в

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Частиною 5 статті 261 ЦК передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною 3 статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку

Отже, звертаючись до суду у липні 2014 р., позивач має право на стягнення заборгованості за кредитним договором починаючи з липня 2011 р. по липень 2014 р.

З розрахунку, наданого позивачем вбачається, що заборгованість за тілом кредиту становить 20 756 доларів США, з яких 5 632,44 долара США нараховано в межах строку позовної давності згідно графіку погашення кредиту (а.с. 10 з липня 2011 р. по липень 2012 р.) Заборгованість по процентам, починаючи з 10 грудня 2010 р. Банком не нараховувалась.

За такого, колегія суддів вважає, що стягненню підлягає заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5 632, 44 долари США, що еквівалентно 85027 грн. 31 коп. ( курс НБУ станом на 24.11.2014 р. 15, 096 грн. за один долар США).

Відповідно до п. 3.1.1 договору розмір пені за 1 рік становитиме 310 348 грн. 55 коп.( 850.27 х 365= 310 348 грн. 55 коп.)

Отже, розмір нарахованої пені в багато разів перевищує розмір боргу по кредиту.

За правилами ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Конституційний Суд України у рішенні від 7 липня 2013 р. по справі щодо офіційного тлумачення положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22 липня 1996 р. дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Крім того, вимога про нарахування та сплати неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове значення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитора.

Тому Конституційний Суд України зазначив, що захист цих зловживань базується на положеннях законодавства, зокрема ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Враховуючи, що розмір нарахованої на підставі умов кредитного договору пені (310 348 грн. 55 коп.) є надмірно великий порівняно з розміром заборгованості за кредитом ( 85 027 грн. 31 коп.) та, враховуючи положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір неустойки (пені) до 85 000 грн.

За такого, за вищевказаним кредитним договором підлягає стягненню заборгованість по кредиту в сумі 170 027 грн. 31 коп., з яких 5 632.44 долари США, що еквівалентно 85 027 грн. 31 коп. заборгованості по кредиту та 85 000 грн. пені.

Оскільки суд першої інстанції не звернув належної уваги на зазначені обставини, то рішення суду в частині стягнення кредитної заборгованості з відповідача ОСОБА_3 підлягає зміні.

Посилання відповідача ОСОБА_3 на пропуск позивачем строку позовної давності, колегія суддів вважає безпідставними.

Так, пред'явивши 1 липня 2011 року вимогу про дострокове повернення кредиту, строк виконання якої настав 1 серпня 2011 р., новий кредитор змінив строк позовної давності. При цьому до суду ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось 16 липня 2014 р., подавши до поштового відділення позовну заяву, що відповідно до ч. 6 ст. 70 ЦПК України не вважається пропущення строку позовної давності.

Не можна погодитись і з висновком суду першої інстанції щодо стягнення заборгованості з поручителя.

Так, відповідно до вимог ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється , якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимогу до поручителя.

З матеріалів справи вбачається, що 1 липня 2011 року, пред'явивши на підставі п 1. 9 кредитного договору від 1 серпня 2006 р. вимогу до про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, процентів за користування кредитом та пені, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на підставі ч. 2 ст. 1054 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання.

Проте, протягом шести місяців позивач вимогу до поручителя про виконання зобов'язання не пред'явив.

Таким чином, відповідно до п. 4 ст. 559 ЦК України порука припинилась, а тому й відсутні підстави для стягнення кредитної заборгованості з поручителя.

Однак вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув належної уваги на зазначені обставини та норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшов помилкового висновку про необхідність стягнення кредитної заборгованості з поручителя.

За такого, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення кредитної заборгованості з поручителя.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України рішення суду в частині стягнення судових витрат слід змінити, стягнувши з ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» підлягають стягненню 1700 грн. 27 коп. судових витрат.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 3 березня 2015 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_4 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову товариству з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості відмовити.

Рішення суду в частині стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_3 змінити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» 170027 грн. 31 коп, заборгованості за кредитним договором , з яких 5 632.44 долари США, що еквівалентно 85 027 грн. 31 коп., заборгованості по кредиту та 85000 грн. пені.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» 1700 грн.27 коп. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: